Постанова
Іменем України
30 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 216/1461/23
провадження № 61-13930св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач), суддів: Дундар І. О., Зайцева А. Ю., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач -ОСОБА_1,
відповідач - Держава України в особі Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 24 квітня 2023 року в складі судді: Коваль Н. В., та постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 серпня 2023 року в складі колегії суддів:Корчистої О. І., Агєєва О. В., Кішкіної І. В.,
Історія справи
Короткий зміст позову
У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся позовом до Держави України в особі Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області про визнання бездіяльності незаконною, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди.
Позов мотивований тим, 01 лютого 2023 року ОСОБА_1 була подана до Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області (суддя Чирський Г. М.) заява про виготовлення та видачу копії СД повної технічної фіксації (відео та аудіо) судових засідань за позовом ОСОБА_1 до Російської Федерації про відшкодування шкоди, які відбулися 06 грудня 2022 року, 07 грудня 2022 року та 18 січня 2023 року в режимі відеоконференції. Відповідно до Закону України "Про судовий збір" за видачу СД технічної фіксації судових засідань за допомогу власних технічних засобів суду було сплачено 80,50 грн судового збору. Інформацію про розмір судового збору та платіжні реквізити було отримано з Офіційного сайту Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, згідно з якою розмір судового збору за видачу копії СД повної технічної фіксації судового засідання становитиме 80 грн 52 коп, що підтверджується відповідною роздруківкою, копія якої додається до позовної заяви.
Згідно статті 182 ЦПК України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі. Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлено - він встановлюється судом. Відповідно до частини другої статті 258 ЦПК України процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції; клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал. Ухвали суду згідно пункту 1 частини першої статті 258 ЦПК України є одним із різновидів судового рішення.
Натомість, 21 лютого 2023 року ОСОБА_1 була вручена помічником судді Чирського Г. М. під розписку відповідь на заяву про видачу копії СД повної технічної фіксації (відео та аудіо) судових засідань за позовом ОСОБА_1 до Російської Федерації про відшкодування шкоди, які відбулися 06 грудня 2022 року, 07 грудня 2022 року та 18 січня 2023 року в режимі відеоконференцїї, в якій зазначалось про те, що необхідна копія СД технічної фіксації судових засідань, які відбулися 06 грудня 2022 року, 07 грудня 2022 року та 18 січня 2023 року буде видана після надання доказів про сплату судового збору в повному обсязі. Суддя Мирський Г. М. вважає, що за видачу в електронному вигляді копії технічного запису судового засідання необхідно сплатити судовий збір у сумі 80,52 грн, замість 80,50 грн. На думку судді недоплата мною 0,02 копійки судового збору надає йому право не здійснювати належний розгляд процесуальних заяв у судовому засіданні з ухваленням відповідного судового рішення, прийнятого за результатом такого розгляду, а просто відбутися банальною відпискою про відмову в реалізації позивачем установлених процесуальним законодавством прав. У квитанції про сплату ОСОБА_1 судового збору, додану до своєї заяви про виготовлення та видачу копії СД повної технічної фіксації судових засідань, зазначено в самому низу про таке заокруглення суми 80,52 грн до 80,50 грн.
Таким чином, позивач вважав, що перешкоджання суддею Чирським Г.М. здійснювати його свої процесуальні права під час розгляду моєї справи, встановлених статті 43 ЦПК України, а саме: брати участь у судових засіданнях, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, ознайомлюватися з фіксування судового засідання технічними засобами, робити з нього копії тощо, призвели до порушення мого права на справедливий розгляд моєї справи судом, а відмова судді Чирського Г. М. належним чином виконувати покладені на нього обов`язки, зокрема, Конституцією України, Законом України "Про судоустрій і статус суддів", Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, ЦПК України тощо, обмежило право на ефективний засіб правового захисту порушеного права в національному суді.
Згідно частини першої та пункту 10 частини другої статті 197 ЦПК України підготовче засідання проводиться судом з повідомленням учасників справи. У підготовчому засіданні суд: вирішує заяви та клопотання учасників справи. Отже, суддя Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Чирський Г. М. зобов`язаний був розглянути заяву ОСОБА_1 про видачу копії СД повної технічної фіксації певних судових засідань, зазначених у заяві, у судовому засіданні з повідомленням мене про такий розгляд. Чого звісно зроблено не було. Якщо суддя під час розгляду відповідної заяви, поданої до суду в порядку, встановленому ЦПК, виявить недоплату судового збору, він має право залишити таку заяву без руху зазначивши в ухвалі точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити) (частини перша та друга статті 185 ЦПК). Відповідно до частини третьої статті 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві. У такому разі, повернення заяви може бути оскаржено в апеляційному суді окремо від рішення суду, що відповідатиме принципу справедливого судочинства, встановленого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
ОСОБА_1 просив:
визнати незаконною бездіяльність Держави Україна в особі Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області (суддя Чирський Г. М.) щодо забезпечення права на справедливий і публічний розгляд у судовому засіданні його заяви від 01 лютого 2023 року щодо виготовлення та видачі копії СД повної технічної фіксації (відео та аудіо) судових засідань, які відбулися 06 грудня 2022 року, 07 грудня 2022 року та 18 січня 2023 року за позовом ОСОБА_1 до Російської Федерації про відшкодування шкоди в режимі відеоконференції в порядку, встановленого ЦПК України та статтями 1, 6 і 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод;
зобов`язати Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області (суддя Чирський Г. М.) розглянути в судовому засіданні заяву ОСОБА_1 від 01 лютого 2023 року про виготовлення та видачу копії СД повної технічної фіксації (відео та аудіо) судових засідань, які відбулися 06 грудня 2022 року, 07 грудня 2022 року та 18 січня 2023 року за позовом ОСОБА_1 до Російської Федерації про відшкодування шкоди в режимі відеоконференції в порядку, встановленого ЦПК України;
стягнути з Держави Україна в особі Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області моральну (немайнову) шкоду, яку позивач оцінює в розмірі 35 000 євро, заподіяної йому порушенням відповідачем у справі його конвенційних прав, встановлених у статтями 6 і 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що підлягає сплаті у національній валюті України (гривні) за офіційним курсом Національного банку України, встановленого для євро на день здійснення платежу.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанцій
Ухвалою Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 24 квітня 2023 року відмовлено ОСОБА_1 у відкритті провадження у цивільній справи за позовною заявою ОСОБА_1 до Держави України в особі Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області про визнання бездіяльності незаконною, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди.
Роз`яснено позивачу, що розгляд справи відноситься до юрисдикції адміністративних судів.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що:
згідно з частиною другою статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення. За змістом пункту 1 частини першої статті 3 цього кодексу у публічно-правовому спорі, як правило, хоча б однією стороною є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який на основі законодавства здійснює владні управлінські функції, зокрема на виконання делегованих повноважень;
спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед учасників справи суб`єкта владних повноважень, але й здійснення ним у відповідних відносинах владних управлінських функцій. Останні необхідно розуміти як напрямки діяльності суб`єктів владних повноважень з виконання покладених на них Конституцією чи Законами України завдань і обов`язків;
клопотання про виготовлення та видачу копії диску із повною технічною фіксацією (відео та аудіо) судових засідань не розглядається в судовому засіданні, так як це є правом учасника справи та відноситься до управлінських функцій та обов`язків працівників апарату відповідного суду у встановленому законом порядку при відповідній сплаті судового збору. З огляду на вказане між позивачем і Центрально-Міським районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в частині видачі копії диску із повною фіксацією судових засідань виникли не цивільні, а публічно-правові правовідносини, пов`язані з виконанням судом повноважень, закріплених у статті 43 ЦПК України, що узгоджується з правовою позицією викладеною в постанові ВС від 08 травня 2018 року у справі № 521/18287/15-ц (провадження № 14-90 цс 18);
таким чином вимога позивача визнати незаконною бездіяльність та зобов`язати Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області розглянути клопотання про видачу копію диску із повною технічною фіксацією судових засідань має розглядатися за правилами адміністративного, а не цивільного судочинства.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 02 серпня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 24 квітня 2023 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:
постановляючи оскаржувану ухвалу та відмовляючи у відкритті провадження у цивільній справі на підставі пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України, Криворізький районний суд Дніпропетровської області виходив з того, що між позивачем та Центрально-Міським районним судом міста Кривогу Рогу Дніпропетровської області в частині видачі копії диску із повною фіксацією судових засідань виникли не цивільні, а публічно-правові правовідносини, пов`язані з виконанням судом повноважень, закріплених у статті 43 ЦПК України, з огляду на що вимога позивача про визнання незаконною бездіяльності та зобов`язання Центрально-Міський суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області розглянути клопотання про видачу копії диску із повною фіксацією судових засідань має розглядатися за правилами адміністративного, а не цивільного судочинства. Колегія суддів апеляційного суду погодилася з такими висновками суду першої інстанції;
право особи ознайомлюватися з записом фіксування судового засідання технічними засобами передбачене статтею 43 ЦПК України і є невід`ємною складовою права на доступ до суду, і спір між сторонами виник з приводу його реалізації;
згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;
розгляд заяви про виготовлення та видачу копії диску з технічною фіксацією судових засідань нормами ЦПК України не передбачено і вирішення цього питання відноситься до управлінських функцій та обов`язків працівників апарату суду у встановленому законом порядку, про що обґрунтовано зазначено судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі. З огляду на вказане між позивачем та Центрально-Міським районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в частині видачі копії диску з повною фіксацією судових засідань виникли не цивільні, а публічно-правові правовідносини, пов`язані з виконанням судом повноважень на виконання реалізації процесуальних прав позивача, закріплених у статті 43 ЦПК України;
тому колегія суддів апеляційного суду погодилася з висновком суду першої інстанції про те, що вимога позивача щодо визнання незаконною бездіяльність та зобов`язання Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області розглянути його заяву про видачу копії диску із повною технічною фіксацією судових засідань має розглядатися за правилами адміністративного, а не цивільного судочинства. Отже, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про відмову у відкритті провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 .
Аргументи учасників справи
У вересні 2023 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на ухвалу Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 24 квітня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 серпня 2023 року, в якій просив:
оскаржені судові рішення скасувати;
направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
відповідно до статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава. Отже, законодавець у цивільному процесі наділяє державу - Україна правами позивача або відповідача, що встановлює для держави право користуватися правами позивача та/або відповідача в цивільному судовому процесі. З такою правовою позицією погоджується і Верховний Суд у своїй постанові від 10 листопада 2021 року в справі № 346/5428/17 зазначив про те, зокрема, що "за положеннями статті 2 ЦК України держава Україна с учасником цивільних відносин, а тому має бути відповідачем у справах про відшкодування шкоди за рахунок держави. При цьому держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (частина перша статті 167 ЦК України). Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (стаття 170 ЦК України). У цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема і представляти державу в суді". Цей правовий висновок Верховного Суду не було застосовано судами першої та апеляційної інстанції під час розгляду справи, що свідчить про незаконність оскаржуваних судових рішень;
відповідно до частини другої статті 15 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суддя, який розглядає справу одноособово, діє як суд. Згідно статті 23 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суддя місцевого суду здійснює правосуддя в порядку встановленому процесуальним законом, а також інші повноваження, визначені законом. Завданням цивільного судочинства, відповідно до частин першої та другої статті 2 ЦПК України, є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Таким чином, суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод;
у разі наявності колізій між нормами національного законодавства України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод пріоритетному застосуванню підлягають саме норми Конвенції, як норми прямої діє. Така правова позиція підтримується Великою Палатою Верховного Суду в своїх постановах у справах № 243/5078/17 від 21 листопада 2018 року; № 490/9823/16-ц від 12 грудня 2018 року та № 61/12676/17 від 12 грудня 2018 року. Зазначені вище правові висновки Великої Палати Верховного Суду не були застосовані судами першої та апеляційної інстанції при розгляді справи, що свідчить про незаконність оскаржуваних судових рішень;
право доступу до суду мас не тільки існувати, але й бути практичним та ефективним. Просте існування права на "доступ до суду" лише в законі не є достатнім ефективним засобом юридичного захисту в національному суді. Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов або скаргу, що стосується порушення його цивільних прав і обов`язків, а суд зобов`язаний вирішити даний спір по суті шляхом справедливого та публічного розгляду справи. Отже, суд першої інстанції не мав вагомих і законних підстав для відмови у відкритті провадження в моїй справі у зв`язку з помилковим визначенням судом її непідсудності цьому суду.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 13 жовтня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі.
10 листопада 2023 року справу передано судді-доповідачу Крату В. І.
Ухвалою Верховного Суду від 23 листопада 2023 року призначено справу до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 13 жовтня 2023 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: порушення норм процесуального права.
Позиція Верховного Суду
Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи (частина третя статті 124 Конституції України).
Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).
Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 186 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду України від 01 березня 2017 року у справі № 6-3139цс16 вказано, що:
"згідно із статтями 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист в суді свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, зокрема, шляхом відшкодування моральної шкоди. Проте у справі, яка переглядається, між позивачем та судом (суддею) зазначені правовідносини не виникли, тому такі справи не можуть бути підсудні судам загальної юрисдикції. Особи мають право оскаржити судове рішення до судів вищої інстанції в порядку та з підстав, визначених у процесуальному законодавстві. Отже, чинне законодавство дає можливість особі повною мірою реалізувати своє право на оскарження судового рішення.
Законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суддів, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю. Аналогічну позицію висловлено у пункті 57 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів, де зазначено, що зміст конкретних судових рішень контролюється, насамперед, за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини. У Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що судові помилки щодо юрисдикції чи процедури судового розгляду, у визначенні чи застосуванні закону, здійсненні оцінки свідчень повинні вирішуватися за допомогою апеляції; інші суддівські порушення, які неможливо виправити в такий спосіб (наприклад надмірне затримання вирішення справи), повинні вирішуватися щонайбільше поданням позову незадоволеної сторони проти держави. За таких обставин, слід дійти висновку, що належним відповідачем у таких спорах може бути лише держава, а не суди (судді), які діють від імені держави та виконують покладені на них державою функції правосуддя".
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).