ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 205/6223/22
провадження № 61-8732св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,
суддів: Дундар І. О., Коротуна В. М., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Комунальний заклад освіти "Середня загальноосвітня школа № 88" Дніпровської міської ради,
розглянув у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи касаційну скаргу касаційну скаргу ОСОБА_1, яка подана представником ОСОБА_2, на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 січня 2023 року у складі судді Басової Н. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 квітня 2023 року у справі у складі колегії суддів: Барильської А. П., Деркач Н. М., Заворотного К. Я.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Комунального закладу освіти "Середня загальноосвітня школа № 88" Дніпровської міської ради (далі ? КЗО "Середня загальноосвітня школа №88") про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі.
Позов мотивований тим, що з серпня 1991 року вона працювала на посаді вчителя трудового навчання КЗО "Середня загальноосвітня школа № 88". 15 червня 2020 року на виконання вимог Закону України "Про повну загальну середню освіту" між нею та відповідачем змінено форму безстрокового трудового договору шляхом його припинення та укладено строковий договір з 01 липня 2020 року до 30 червня 2021 року, про що видано наказ № 38-к/тр. На підставі наказу від 30 червня 2021 року № 43-к їй продовжено строк трудового договору з 01 липня 2021 року до 21 серпня 2022 року. 10 червня 2022 року з ініціативи відповідача вона написала заяву - згоду на продовження трудових відносин на умовах строкового договору на період з 22 серпня 2022 року до 21 серпня 2023 року. У зв`язку з відсутністю заперечень про припинення трудових відносин та враховуючи написану нею заяву, наказом від 13 червня 2022 року № 36-к/тр затверджено попереднє комплектування закладу освіти педагогічними працівниками на 2022-2023 року, відповідно до якого їй встановлено педагогічне навантаження на 2022-2023 роки. У липні 2022 року їй було надані щорічні відпустки за 2022 рік, а саме: з 25 липня 2022 року на 28 календарних днів, з 23 серпня 2022 року на 4 календарні дні. Водночас з 08 серпня 2022 року до 23 серпня 2022 року вона перебувала на лікарняному, а тому термін відпустки мав бути продовжений на строк її тимчасової непрацездатності.
Всупереч наведеному, наказом КЗО "Середня загальноосвітня школа № 88" від 22 серпня 2022 року № 61-к/тр "Про звільнення ОСОБА_1" її було звільнено з посади вчителя трудового навчання з 22 серпня 2022 року у зв`язку з припиненням дії трудового договору на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України. З вказаним наказом її було ознайомлено 24 серпня 2022 року, а 26 серпня 2022 року ? повернуто трудову книжку.
Зазначала, що її звільнено незаконно, оскільки не допускається звільнення в період тимчасової непрацездатності та ще і в період щорічної відпустки, яка в такому випадку повинна бути продовжена на період тимчасової непрацездатності.
ОСОБА_1 просила суд:
визнати незаконним та скасувати наказ КЗО "Середня загальноосвітня школа № 88" від 22 серпня 2022 року №61-к/тр "Про звільнення ОСОБА_1";
поновити ОСОБА_1 на посаді вчителя трудового навчання КЗО "Середня загальноосвітня школа № 88".
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду
Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 січня 2023 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 20 квітня 2023 року, позов задоволено частково. Змінено дату звільнення ОСОБА_1 з посади вчителя трудового навчання КЗО "Середня загальноосвітня школа № 88" відповідно до пункту 2 статті 36 КЗпП України, з 22 серпня 2022 року на 12 вересня 2022 року. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Ухвалюючи судове рішення суд першої інстанції виходив із того, що:
виходячи з особливостей форми трудового договору, який укладається з педагогічними та науково-педагогічними працівниками, спрямованої на створення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівників з урахуванням їх індивідуальних здібностей і професійних навичок, при укладенні контракту закон надав право сторонам встановлювати їхні права, обов`язки та відповідальність, зокрема, як передбачену нормами КЗпП України, так і підвищену відповідальність керівника, а також додаткові підстави розірвання договору;
переукладання строкового трудового договору (контракту) чи продовження строку його чинності у випадках, що підпадають під частину другу статті 23 КЗпП України, не передбачає набуття трудовим договором характеру безстрокового, укладеного на невизначений строк. За таких обставин доводи позивача про те, що у зв`язку із неодноразовим продовженням трудових відносин шляхом укладення контрактів, трудовий договір набув ознак безстроковості є необґрунтованими. Подібний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 607/18964/18 (провадження № 61-17321св19). При цьому чинним трудовим законодавством України не передбачено обов`язку власника повідомляти працівника про закінчення дії строкового трудового контракту;
разом з тим, не допускається звільнення працівника в період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування у відпустці. Такі висновки викладено у постановах Верховного Суду від 27 січня 2021 року у справі № 501/1928/18, від 30 жовтня 2019 року у справі № 310/2284/17, від 13 листопада 2019 року у справі № 545/1151/16-ц, від 11 грудня 2019 року у справі № 522/3410/15-ц, від 29 січня 2020 року у справі № 320/7991/16, від 11 червня 2020 року у справі № 481/1043/17. Продовження щорічної відпустки в разі тимчасової непрацездатності працівника, що настала під час відпустки, відбувається автоматично (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року у справі № 712/9213/18). Порушення відповідачем вимог частини третьої статті 40 КЗпП України може бути усунуто судом шляхом зміни дати звільнення позивача, а тому наявні підстави для зміни дати звільнення ОСОБА_1 з 22 серпня 2022 року на 12 вересня 2022 року.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:
закінчення строку трудового договору (контракту) припиняє трудові відносини тоді, коли вимогу про звільнення заявила одна з сторін трудового договору. При такому волевиявленні однієї зі сторін друга сторона не може перешкодити припиненню трудових відносин. Таким чином, доводи ОСОБА_1 про те, що вона продовжувала фактично трудові відносини з відповідачем, що, на її думку, підтверджується наказом про відпустки на період 2022-2023 років та складання плану щодо педагогічного складу закладу у червні 2022 року, колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки такі твердження є безпідставними;
з урахуванням наданих письмових доказів та встановлених на їх підставі фактичних обставин справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що захистити права ОСОБА_1 у належний спосіб, який узгоджується із усталеною судовою практикою, належить шляхом зміни дати звільнення позивача з посади вчителя трудового навчання КЗО "Середня загальноосвітня школа № 88" відповідно до пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України, з 22 серпня 2022 року на 12 вересня 2022 року, з урахуванням днів лікарняного та відпустки;
доводи позивача про врахування рішення Конституційного Суду у справі
№ 1-5/2020 (118/20) щодо неконституційності положень абзацу 3 частини другої статті 22 Закону України "Про повну загальну середню освіти" колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі зміни відбулись вже після видання оспорюваного наказу та ухвалення судом рішення у справі, а саме 07 лютого 2023 року, тоді як здатність закону регулювати відносини з моменту їхнього виникнення у минулому є зворотною дією нормативно-правового акту, що можливо лише у разі скасування чи пом`якшення юридичної відповідальності, що в цьому випадку є неможливим та суперечить статті 58 Конституції України.
Аргументи учасників справи
07 червня 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, з урахуванням уточненої касаційної скарги, просила скасувати оскаржені судові рішення і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що 07 лютого 2023 року, в період коли оскаржуване судове рішення не набрало законної сили, рішенням Конституційного Суду України по справі № 1- 5/2020(118/20) за конституційним поданням 56 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) абзацу третього частини другої статті 22 Закону України "Про повну загальну середню освіту", Конституційний Суд України вирішив: "визнати таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), абзац третій частини другої статті 22 Закону України "Про повну загальну середню освіту" від 16 січня 2020 року № 463-ІХ, згідно з яким "педагогічні працівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, працюють на основі трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років", унаслідок чого унеможливлено укладення безстрокових трудових договорів із цією категорією педагогічних працівників. Абзац третій частини другої статті 22 Закону України "Про повну загальну середню освіту" від 16 січня 2020 року № 463-ІХ, визнаний неконституційним, утрачає чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.". Разом з тим, апеляційний суд не врахував, що у вказаних спірних правовідносинах мало бути застосовано вказане рішення Конституційного Суду України від 07 лютого 2023 року у справі № 1-5/2020(118/20).
Зі змісту обставин і мотивів, викладених в мотивувальній частині рішення Конституційного Суду України від 07 лютого 2023 року, суд встановив, що дії держави в особі законодавчої гілки влади порушили право педагогічних працівників, які мають (мали) право на пенсію за віком, в тому числі й її право, на працю, створивши законодавчі обмеження на укладення безстрокових трудових договорів або не припинення раніше укладених безстрокових трудових договорів. Таким чином, відсутність законодавчих обмежень щодо продовження безстрокового трудового договору - не призвела б до порушення її права на працю та не було б підставою для її звільнення на підставі оскаржуваного наказу від 22 серпня 2022 року № 61-к/тр. У випадку якби законодавча гілка влади України не встановлювала нормативних обмежень (частина друга статті 22 Закону України "Про повну загальну середню освіту") щодо необхідності укладення строкових трудових контрактів з педагогічними працівниками, які досягли пенсійного віку, не виникли б спірні правовідносини в частині продовження безстрокових трудових договорів. Вказана категорія педагогічних працівників продовжувала б працювати за безстроковими трудовими договорами, звільнення таких працівників проводилось на інших підставах, і як наслідок не призвело б до порушення їх прав на працю.
10 серпня 2023 року КЗО "Середня загальноосвітня школа №88" до Верховного Суду надіслав відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
Відзив мотивований тим, що за загальним правилом закони та інші нормативно-правові акти мають пряму дію в часі, тобто регулюють відносини, що виникли після набрання чинності цими актами, а також відносини, які виникли до набрання чинності нормативно-правовими актами і продовжують існувати на час набрання ними чинності. У другому випадку такі акти поширюються на ці відносини з моменту набрання чинності, а не з моменту виникнення відповідних відносин. В окремих випадках законодавець вказівкою в перехідних положеннях "нового" нормативно-правового акта може зберегти праворегуляторний вплив визнаного нечинним нормативно-правового акта на певні суспільні відносини, які продовжують тривати після набрання чинності "новим" (переживаюча дія). Здатність закону регулювати відносини з моменту їхнього виникнення у минулому, є зворотною дією нормативно-правового акта в часі, яка для цілей стабільності суспільних відносин застосовується лише в разі скасування чи пом`якшення юридичної відповідальності.
У пункті 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2023 від 07 лютого 2023 року у справі № 1-5/2020(118/20) визначено, що абзац третій частини другої статті 22 Закону України "Про повну загальну середню освіту" від 16 січня 2020 року № 463-IX утрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом цього Рішення. У Рішенні Конституційного Суду України не сформульовано юридичної позиції стосовно правових наслідків визнання неконституційним положення абзацу третього частини другої статті 22 Закону України "Про повну загальну середню освіту" від 16 січня 2020 року. Це Рішення також не містить будь-якого іншого визначеного Судом порядку його виконання. За таких обставин вказане Рішення Конституційного Суду не має ретроактивної дії та змінює законодавче регулювання лише для правовідносин, що матимуть місце з дати ухвалення рішення.
Межі та підстави касаційного перегляду, рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 26 липня 2023 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження та відкрито касаційне провадження.
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах).
Ухвалою Верховного Суду від 06 листопада 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що на виконання вимог абзацу 3 частини другої статті 22 Закону України "Про повну загальну середню освіту", підпункту 2 пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про повну загальну середню освіту", наказом КЗО "Середня загальноосвітня школа № 88" від 15 червня 2020 року №38-к/тр змінено форму трудового договору ОСОБА_1, вчителю трудового навчання, яка отримує пенсію за віком, а саме: припинено безстроковий трудовий договір 30 червня 2020 року та укладено строковий трудовий договір з 01 липня 2020 року по 30 червня 2021 року.
Наказом КЗО "Середня загальноосвітня школа № 88" від 30 червня 2021 року № 43-к/тр продовжено термін строкового трудового договору ОСОБА_1, вчителю трудового навчання, яка отримує пенсію за віком, з 01 липня 2021 року по 21 серпня 2022 року.
Згідно з пунктами 2, 3 наказу КЗО "Середня загальноосвітня школа № 88" від 25 липня 2022 року № 43-к/т надано ОСОБА_1, вчителю трудового навчання, частину щорічної відпустки за 2022 рік з 25 липня 2022 року на 28 календарних днів; частину щорічної відпустки за 2022 рік з 23 серпня 2023 року на 4 календарних дні.