Постанова
Іменем України
30 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 545/3145/20
провадження № 61-9283св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач), суддів: Дундар І. О., Коротуна В. М.,Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
за позовом про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування, скасування відомостей про реєстрацію права власності:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, виконавчий комітет Терешківської сільської ради Полтавського району, виконавчий комітет Мачухівської сільської ради Полтавського району,
за позовом провизнання договору дарування недійсним:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 08 червня 2022 року у складі судді: Стрюк Л. І., додаткове рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 16 червня 2022 року у складі судді: Стрюк Л. І., та постанову Полтавського апеляційного суду від 22 березня 2023 року у складі колегії суддів: Чумак О. В., Бутенко С. Б., Прядкіної О. В.,
Історія справи
Короткий зміст позову
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до ОСОБА_2, виконавчого комітету Терешківської сільської ради Полтавського району, виконавчого комітету Мачухівської сільської ради Полтавського району про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування, скасування відомостей про реєстрацію права власності.
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати ОСОБА_1 - ОСОБА_4, після смерті якої залишилось спадкове нерухоме майно, яке складається з 7/12 часток садибного (індивідуального) житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, розташованого на земельній ділянці з кадастровим номером 5324087701:01:002:0320; 1/6 частки від земельного паю розміром 3,61 в умовних кадастрових гектарах, розташованого в с. Щербані Полтавського району Полтавської області, яке належало їй після смерті чоловіка ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
ОСОБА_1, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив:
визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_4 на:
7/24 часток садибного (індивідуального) житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 165,7 кв. м, житловою площею 85,4 кв.м, розташованого на земельній ділянці з кадастровим номером 5324087701:01:002:0320;
1/12 частку земельної частки (паю) розміром 3,61 в умовних кадастрових гектарах, що належала ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) в агрофірмі ім. Шевченка серії ПЛ № 0037229 від 08 грудня 1997 року;
1/12 частку приватизованої земельної ділянки за кадастровим номером 5324087700:00:042:0030 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0,2700 га, що розташована на території Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області;
1/12 частку приватизованої земельної частки, за кадастровим номером 5324087705:05:005:0019 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,6961 га, що розташована на території Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області;
скасувати у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомості про реєстрацію права власності на спірне майно.
У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним.
Позовна заява мотивована тим, що 26 листопада 2020 року ОСОБА_2 подарував своєму сину ОСОБА_3 житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 165,7 кв. м, житловою площею 85,4 кв. м, та земельну ділянку з кадастровим номером 5324087701:01:002:0320.
У зв`язку з тим, що у дарувальника ОСОБА_2 не було правових підстав для розпорядження відчужуваним майном у повному обсязі, оскільки частина будинку та земельної ділянки належить йому, як спадкоємцю, тому зазначений договір дарування є фіктивним.
ОСОБА_1 просив:
визнати договір дарування від 26 листопада 2020 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, недійсним;
скасувати рішення та запис про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, внесений приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу Полтавської області Москівцем В. А.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 25 червня 2021 року справи об`єднані в одне провадження та присвоєно їм номер 545/3145/20.
Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 08 червня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування, скасування відомостей про реєстрацію права власності та ОСОБА_1 про визнання договору дарування недійсним задоволено повністю.
Визнано за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3, право власності на:
7/24 часток садибного (індивідуального) житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 165,7 кв. м, житловою площею 85,4 кв. м, розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 5324087701:01:002:0320;
1/12 частку приватизованої земельної ділянки за кадастровим номером 5324087700:00:042:0030 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0, 2700 га, що розташована на території Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, яка належала ОСОБА_5 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку IV-ПЛ №000598, виданого 24 грудня 2001 року Щербанівською сільською радою Полтавського району, зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за №308;
1/12 частку приватизованої земельної частки, за кадастровим номером 5324087705:05:005:0019 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,6961 га, що розташована на території Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, що належала ОСОБА_5 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку IV-ПЛ №000598, виданого 24 грудня 2001 року Щербанівською сільською радою Полтавського району, зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за №308.
Визнано за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3, право на 1/12 частку земельної частки (паю) розміром 3,61 в умовних кадастрових гектарах, що належала ОСОБА_5 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) в агрофірмі ім. Шевченка серії ПЛ № 0037229 від 08 грудня 1997 року.
Скасовано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомості про реєстрацію права власності:
запис про право власності, внесений державним реєстратором виконавчого комітету Терешківської сільської ради Полтавського району Полтавської області Голуб М. С. за номером 35926562 на об`єкт нерухомого майна - садибний (індивідуальний) житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, за реєстраційним номером № 2053558953240, власник - ОСОБА_2 ;
запис про право власності, внесений державним реєстратором виконавчого комітету Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області Коновал Л. С., за номером 35375143, на об`єкт нерухомого майна - земельну ділянку з кадастровим номером №5324087701:01:002:0320 площею 0,0944 га за адресою: АДРЕСА_1, цільове призначення - "для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)" за реєстраційним номером №2025140953240, власник - ОСОБА_2 .
Визнано недійсним договір дарування садибного (індивідуального) житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки з кадастровим номером 5324087701:01:002:0320 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) від 26 листопада 2020 року, серія та номер 2133, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, який посвідчений приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу Полтавської області Москівцем В. А.
Скасовано запис про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, внесений приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу Полтавської області Москівцем В. А., індексний № 55370230 від 26 листопада 2020 року, підстава виникнення права власності - договір дарування житлового будинку та земельної ділянки, серія та номер 2133, виданий 26 листопада 2020 року, приватним нотаріусом Москівець В. А., згідно з яким за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на садибний (індивідуальний) житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, який належав ОСОБА_2 .
Скасовано запис про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, внесений приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу Полтавської області Москівцем В. А., індексний № 55370230 від 26 листопада 2020 року, підстава виникнення права власності - договір дарування житлового будинку та земельної ділянки, серія та номер 2133, виданий 26 листопада 2020 року приватним нотаріусом Москівець В. А., згідно з яким за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 5324087701:01:002:0320, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташована за адресою АДРЕСА_1, яка належала ОСОБА_2 .
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:
ОСОБА_5 та ОСОБА_4 з 21 вересня 1968 року і до дня смерті перебували у зареєстрованому шлюбі. У період шлюбу ними був побудований житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що підтверджується свідоцтвом на забудову індивідуальної садиби в с. Щербані Полтавського району Полтавської області на ім`я ОСОБА_5 09 жовтня 1973 року, строк закінчення будівництва - 08 жовтня 1976 року (том 1 а. с. 23-25). Згідно з інформацією виконавчого комітету Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області від 06 жовтня 2020 року за № 02-28/2160, у будинку по АДРЕСА_1 на день смерті ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 були зареєстровані: ОСОБА_4 та ОСОБА_2 ; відповідно до по господарського обліку, який ведеться у виконавчому комітеті Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, зазначене домоволодіння значиться за ОСОБА_5 (том 1 а. с. 37). Факт побудови спірного житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами у 1979 році підтверджується також технічним паспортом, виготовленим 18 серпня 2018 року на замовлення ОСОБА_2 (том 1 а. с. 180-183). Отже, спірний будинок збудований під час зареєстрованого шлюбу між ОСОБА_5 та ОСОБА_4, тому є спільною сумісною власністю подружжя. Згідно з частиною першою статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).За таких обставин суд зробив висновок про визначення розміру часток кожного із співвласників на зазначений житловий будинок та земельну ділянку, на якій він розташований, - по частині, виходячи із засад рівності часток. Факт непроживання ОСОБА_4 у спірному будинку понад 23 роки, як і факт незвернення її до суду із позовом про поділ майна подружжя не є підставою, з якою закон пов`язує (визначає) припинення права власності на спільну сумісну власність. Аналогічна правова позиція закріплена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 лютого 2018 року по справі №647/1683/15-ц;
після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 до складу спадщини входили: (1) частина садибного(індивідуального) житлового будинку по АДРЕСА_1 ; (2) земельна ділянка за кадастровим номером 5324087700:00:042:0030 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0, 2700 га; (3) земельна ділянка за кадастровим номером 5324087705:05:005:0019 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,6961 га, що розташовані на території Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, які належали ОСОБА_5 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку IV-ПЛ № 000598, виданого 24 грудня 2001 року Щербанівською сільською радою Полтавського району, зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за № 308 (том 3, а. с. 2); (4) право на земельну частку(пай) розміром 3,61 в умовних кадастрових гектарах, що належала ОСОБА_5 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) в агрофірмі ім. Шевченка серії ПЛ № 0037229 від 08 грудня 1997 року (том 1 а. с. 27);
згідно із частиною першою статті 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка). Враховуючи, що ОСОБА_4 на день відкриття спадщини після смерті чоловіка ОСОБА_5 була непрацездатною, що підтверджується копією пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1, тому вона має право на обов`язкову частку у спадщині, яка, з урахуванням того, що на час смерті ОСОБА_5 право на спадкування за законом мали б його сини - ОСОБА_2 та ОСОБА_1, складає 1/6 частину від усього майна;
спадкоємцями майна за законом після смерті ОСОБА_4 у рівних частках є її сини - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Спадкове майно після смерті ОСОБА_4 складається із: 7/12 часток садибного(індивідуального) житлового будинку у АДРЕСА_1 ; права на 1/6 частку від земельного паю розміром 3,61 в умовних кадастрових гектарах, що належала ОСОБА_5 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) в агрофірмі ім. Шевченка серії ПЛ № 0037229 від 08 грудня 1997 року; 1/6 частку земельної ділянки за кадастровим номером 5324087700:00:042:0030 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0, 2700 га та 1/6 частки земельної ділянки за кадастровим номером 5324087705:05:005:0019 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,6961 га, що розташовані на території Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області;
з урахуванням положень статті 1267 ЦК України позивач має право на визнання за ним права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом після матері ОСОБА_4, а саме на: 7/24 часток садибного (індивідуального) житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, розташованого на земельній ділянці з кадастровим номером 5324087701:01:002:0320; 1/12 частку приватизованої земельної ділянки за кадастровим номером 5324087700:00:042:0030 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0, 2700 га, 1/12 частку приватизованої земельної частки, за кадастровим номером 5324087705:05:005:0019 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,6961 га, що розташовані на території Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області; а також має право на 1/12 земельної частки(паю) розміром 3,61 в умовних кадастрових гектарах, що належала ОСОБА_5 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) в агрофірмі ім. Шевченка серії ПЛ № 0037229 від 08 грудня 1997 року;
згідно з Інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухому майно від 29 вересня 2020 року державним реєстратором виконавчого комітету Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області Коновал Л. С. 04 лютого 2020 року внесено запис про право власності за номером 35375143 на об`єкт нерухомого майна - земельну ділянку з кадастровим номером № 5324087701:01:002:0320 площею 0,0944 га за адресою: АДРЕСА_1, цільове призначення - "для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)" за реєстраційним номером №2025140953240, згідно з яким власником майна зазначений ОСОБА_2 (том 1 а. с. 30-31); державним реєстратором виконавчого комітету Терешківської сільської ради Полтавського району Полтавської області Голуб М. С. 11 березня 2020 року внесено запис про право власності за номером 35926562 на об`єкт нерухомого майна - садибний (індивідуальний) житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, за реєстраційним номером № 2053558953240, згідно з яким власником майна зазначений ОСОБА_2 (том 1 а. с. 29-30). Підставою для державної реєстрації зазначена "виписка, серія та номер: 1083, виданий 24 лютого 2020 року, видавник: Щербанівська сільська рада Полтавського району Полтавської області";
особливості державної реєстрації прав на об`єкти нерухомого майна, що були закінчені будівництвом до 05 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, визначено статтею 31 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Частиною другою статті 31 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 05 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, проведення технічної інвентаризації щодо зазначених об`єктів нерухомості, є необов`язковим. Громадяни, які збудували житлові будинки до 05 серпня 1992 року, могли за умови прийняття їх в експлуатацію відповідними комісіями отримати правовстановлюючі документи на будинок, навіть якщо його споруджено самовільно (самочинно) на земельній ділянці, яка перебуває в їх законному користуванні або у приватній власності. Технічну інвентаризацію нерухомого майна в сільській місцевості розпочато згідно з Правилами державної реєстрації об`єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженими наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству № 56 від 13 грудня 1995 року, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 19 січня 1996 року за № 31/1056. Облік такого майна здійснювався виключно за погосподарськими книгами сільських рад. Здійснення державної реєстрації права власності на житлові будинки, споруди на час закінчення будівництва спірного житлового будинку (1981 рік) регулювалося підзаконними нормативними актами, зокрема, Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженою 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56. Згідно з пунктом 6 цієї Інструкції не підлягають реєстрації будинки і домоволодіння, що розташовані в сільських населених пунктах, які адміністративно підпорядковані містам або селищам міського типу, але до них не приєднані. Підстави набуття права власності на житловий будинок, споруди та належність цього майна особі визначаються законодавством, чинним на час набуття права власності. Відповідно до пункту 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженої наказом Міністерства юстиції Української РСР від 31 жовтня 1975 року № 45/5, пунктом 45 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих, затвердженої наказом Міністерства юстиції Української РСР від 19 січня 1976 року № 1/5, підтвердженням належності будинку може слугувати відповідна довідка виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, в якій, крім підтвердження належності жилого будинку (частини будинку) відчужувачу на підставі запису в погосподарській книзі, повинно бути також зазначено: дані про склад будинку, розмір загальної жилої площі і розмір земельної ділянки. Виходячи з наведеного, підтвердженням належності жилого будинку (його частини) певній особі є запис в погосподарських книгах, ведення яких на той час передбачалось наказами Центрального статистичного управління СРСР і було обов`язковим. Виникнення права власності на жилі будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права чи від прийняття об`єкта до експлуатації. В оцінці наведених обставин необхідно виходити з того, що право власності на спірний житловий будинок виникло до його реєстрації у відповідному державному реєстрі, після завершення його будівництва (зведення) та внесення відповідного запису до погосподарської книги. Як вбачається із виписки з по господарської книги за № 1083 від 24 лютого 2020 року, виданої Щербанівською сільською радою Полтавського району Полтавської області, ОСОБА_2 є користувачем житлового будинку у АДРЕСА_1 . Проаналізувавши наведене, суд приходить до висновку про те, що право власності на садибний (індивідуальний) житловий будинок у АДРЕСА_1 та земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_2 без достатніх на те правових підстав та підлягає скасуванню;
згідно із договором дарування від 26 листопада 2020 року, посвідченим приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу Полтавської області Москівцем В. А. та зареєстрованим у реєстрі за № 2133, ОСОБА_2 (батько) подарував, а ОСОБА_3 (син) прийняв в дар земельну ділянку площею 0,0944 га, з кадастровим номером 5324087701:01:002:0320, передану для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та розташований на ній житловий будинок з господарськими будівлями, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (том 3 а. с.18). Відповідно до витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 26 листопада 2020 року № 234339039 приватним нотаріусом Москівцем В. А. на підставі договору дарування від 26 листопада 2020 року внесено запис про право власності на земельну ділянку за кадастровим номером 5324087701:01:002:0320, згідно з яким власником майна зазначено ОСОБА_3 (том 3 а. с. 20). Згідно з витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 26 листопада 2020 року № 234338368 приватним нотаріусом Москівцем В. А. на підставі договору дарування від 26 листопада 2020 року внесено запис про право власності на садибний (індивідуальний) житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, згідно з яким власником майна зазначено ОСОБА_3 (том 3, а. с. 23);
згідно з положеннями статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України. Згідно з частиною першою статті 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Суд виходить із того, що однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Згідно із частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Договір дарування не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення відчудження частки у спадковому майні іншою особою, який також має право як спадкоємець на це майно. Договори, направлені на умисне позбавлення права власності на частку у майні, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України) є недійсними. Згідно матеріалів справи, договір дарування був укладений відповідачем під час існування спору про спадкове майно між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, чим порушено право позивача на частку у спадковому майні. Отже, дарувальник ОСОБА_2 діяв недобросовісно та, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам ОСОБА_1, позбавив його права на частку у спадковому майні. Позовні вимоги про скасування записів про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, внесених приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу Полтавської області Москівцем В. А. є похідними від визнання договору дарування недійсним, тому підлягають задоволенню;
у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Отже, інтерес позивача, який має право на частку у спірному житловому будинку та земельній ділянці на якій він розташований, порушено внесенням до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про право власності на спірне нерухоме майно. При цьому рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію. Тому належним способом захисту права або інтересу позивача у такому разі є не скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав, а скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності (частина друга статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").
Додатковим рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 16 червня 2022 року стягнуто з ОСОБА_2, виконавчого комітету Терешківської сільської ради Полтавського району, виконавчого комітету Мачухівської сільської ради Полтавського району, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 у рівних частинах судові витрати на правничу допомогу у розмірі 15 000 грн - по 3750 грн з кожного із співвідповідачів.
Стягнуто з ОСОБА_2, виконавчого комітету Терешківської сільської ради Полтавського району, виконавчого комітету Мачухівської сільської ради Полтавського району на користь ОСОБА_1 у рівних частинах судовий збір по справі за позовом про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування, скасування відомостей про реєстрацію права власності у розмірі 2 847,40 грн - по 949,13 грн з кожного із співвідповідачів.
Стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 у рівних частинах судовий збір по справі за позовом про визнання договору дарування недійсним у розмірі 2724 грн - по 1362 грн з кожного із співвідповідачів.
Додаткове рішення мотивоване тим, що беручі до уваги неспівмірність витрат позивача на виконання професійної правничої допомоги у зазначеному розмірі 30000 грн зі складністю справи, зважаючи на обсяг наданих адвокатами послуг до суду, суд вбачає підстави для часткового стягнення з відповідачів на користь позивача понесених ним витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 грн.
ОСОБА_1 при зверненні до Полтавського районного суду Полтавської області з позовом про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування, скасування відомостей про реєстрацію права власності сплатив судовий збір у загальному розмірі 2 847,40 грн, тому на користь позивача підлягає стягненню судовий збір з ОСОБА_2, виконавчого комітету Терешківської сільської ради Полтавського району, виконавчого комітету Мачухівської сільської ради Полтавського району по 949,13 грн з кожного з відповідачів. Окрім цього, ОСОБА_1 при зверненні з позовом про визнання договору дарування недійсним сплатив судовий збір у загальному розмірі 2 724 грн, тому на користь позивача з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підлягає стягненню судовий збір по справі за позовом про визнання договору дарування недійсним у розмірі по 1 362 грн з кожного з відповідачів.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Полтавського апеляційного суду від 22 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення.
Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 08 червня 2022 року та додаткове рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 16 червня 2022 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:
ОСОБА_1 та ОСОБА_4 з 21 вересня 1968 року і до дня смерті перебували у зареєстрованому шлюбі, у період шлюбу побудували житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами. Зазначене підтверджується свідоцтвом на забудову індивідуальної садиби в с. Щербані Полтавського району Полтавської області на ім`я ОСОБА_5, яке зареєстроване під № 102 у виконкомі Щербанівської сільської ради 09 жовтня 1973 року. У свідоцтві зазначено, що строк початку будівництва - 08 жовтня 1973 року, строк закінчення будівництва - 08 жовтня 1976 року (том 1 а. с. 23-25). За інформацією виконавчого комітету Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області від 06 жовтня 2020 року за № 02-28/2160, у будинку по АДРЕСА_1 на день смерті ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 були зареєстровані: ОСОБА_4 та ОСОБА_2 . Відповідно до погосподарського обліку, який ведеться у виконавчому комітеті Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, зазначене домоволодіння значиться за ОСОБА_5 (том 1 а. с. 37). Факт побудови спірного житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами у 1979 році підтверджується також технічним паспортом, виготовленим 18 серпня 2018 року на замовлення ОСОБА_2 (том 1 а. с. 180-183). Враховуючи те, що спірний будинок збудований під час зареєстрованого шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_4, суд першої інстанції зробив правильний висновок, що вказане майно є спільною сумісною власністю подружжя, при цьому, правильно встановив, що розмір часток кожного із співвласників на зазначений житловий будинок та земельну ділянку, на якій він розташований, становить по 1/2 частині, виходячи із засад рівності часток. Той факт, що ОСОБА_4 не проживала у спірному будинку понад 23 роки та не зверталася до суду із позовом про розподіл майна подружжя, не є підставою, з якою закон пов`язує (визначає) припинення права власності на спільну сумісну власність. Аналогічна правова позиція закріплена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 лютого 2018 року по справі № 647/1683/15-ц;
суд першої інстанції правильно встановив, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 до складу спадщини входили: - частина садибного (індивідуального) житлового будинку по АДРЕСА_1 ; - земельна ділянка за кадастровим номером 5324087700:00:042:0030 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0,2700 га; - земельна ділянка за кадастровим номером 5324087705:05:005:0019 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,6961 га, що розташовані на території Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, які належали ОСОБА_5 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку IV-ПЛ № 000598, виданого 24 грудня 2001 року Щербанівською сільською радою Полтавського району, зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за № 308 (том 3 а. с. 2); - право на земельну частку (пай) розміром 3,61 в умовних кадастрових гектарах, що належала року ОСОБА_5 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) в агрофірмі ім. Шевченка серії ПЛ № 0037229 від 08 грудня 1997 року (том 1 а. с. 27);
оскільки матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_4 на день відкриття спадщини після померлого чоловіка ОСОБА_5 була непрацездатною, про що свідчить копія пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1, суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що вона має право на обов`язкову частку у спадщині. З урахуванням того, що на час смерті ОСОБА_5 право на спадкування за законом мали б його сини ОСОБА_2 та ОСОБА_1, обов`язкова частка ОСОБА_4 у праві на спадщину після померлого чоловіка ОСОБА_5 складає 1/6 частину від усього майна;
спадкоємцями майна за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 у рівних частках є її сини ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Спадкове майно після смерті ОСОБА_4 складається із: - 7/12 часток садибного (індивідуального) житлового будинку у с. Щербані Полтавського району Полтавської області; - права на 1/6 частку від земельного паю розміром 3,61 в умовних кадастрових гектарах, що належала ОСОБА_5 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) в агрофірмі ім. Шевченка серії ПЛ № 0037229 від 08 грудня 1997 року; - 1/6 частку земельної ділянки за кадастровим номером 5324087700:00:042:0030 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0,2700 га та 1/6 частки земельної ділянки за кадастровим номером 5324087705:05:005:0019 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,6961 га, що розташовані на території Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області. За таких обставин суд першої інстанції зробив правильний висновок про задоволення позову ОСОБА_1 про визнання за ним права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом після матері ОСОБА_4, на яке він має право за законом, а саме на: (1) 7/24 часток садибного (індивідуального) житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, розташованого на земельній ділянці з кадастровим номером 5324087701:01:002:0320; (2) 1/12 частку приватизованої земельної ділянки за кадастровим номером 5324087700:00:042:0030 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0,2700 га; (3) 1/12 частку приватизованої земельної частки, за кадастровим номером 5324087705:05:005:0019 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,6961 га, що розташовані на території Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області; (4) на 1/12 земельної частки (паю) розміром 3,61 в умовних кадастрових гектарах, що належала ОСОБА_5 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) в агрофірмі ім. Шевченка серії ПЛ № 0037229 від 08 грудня 1997 року;
суд першої інстанції правильно встановив, і це підтверджується матеріалами справи, що згідно виписки з погосподарської книги за № 1083 від 24 лютого 2020 року, виданої Щербанівською сільською радою Полтавського району Полтавської області, ОСОБА_2 є користувачем житлового будинку у АДРЕСА_1 . Отже реєстрація за ОСОБА_2 права власності на садибний (індивідуальний) житловий будинок у АДРЕСА_1, та земельну ділянку здійснена без достатніх правових підстав. Тому суд першої інстанції правильного скасував у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомості про реєстрацію права власності, внесений державним реєстратором виконавчого комітету Терешківської сільської ради Полтавського району Полтавської області Голуб М. С. за номером 35926562 на об`єкт нерухомого майна - садибний (індивідуальний) житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, за реєстраційним номером № 2053558953240, власник - ОСОБА_2 ; а також запис про право власності, внесений державним реєстратором виконавчого комітету Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області Коновал Л. С., за номером 35375143, на об`єкт нерухомого майна - земельну ділянку з кадастровим номером №5324087701:01:002:0320 площею 0,0944 га за адресою: АДРЕСА_1, цільове призначення - "для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)" за реєстраційним номером №2025140953240, власник - ОСОБА_2 ;
договір дарування не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення відчуження частки у спадковому майні іншою особою, який також має право як спадкоємець на це майно. Договори, направлені на умисне позбавлення права власності на частку у майні, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України) є недійсними. Враховуючи те, що оспорюваний договір дарування був укладений відповідачем під час існування спору про спадкове майно між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, тоді як права позивача на частку у спадковому майні порушені, суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що дарувальник ОСОБА_2 діяв недобросовісно та, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам ОСОБА_1, уклавши оспорюваний договір дарування, позбавив позивача права на частку у спадковому майні. Тому суд першої інстанції зробив правильний висновок про задоволення позову ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування садибного (індивідуального) житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, та земельної ділянки з кадастровим номером 5324087701:01:002:0320 для будівництва і обслуговуванні житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) від 26 листопада 2020 року, серія та номер 2133, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, який посвідчений приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу Полтавської області Москівцем В. А., та задоволення похідних позовних вимог ОСОБА_1 про скасування запису про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний № 55370230 від 26 листопада 2020 року, на підставі вказаного договору дарування житлового будинку та земельної ділянки, за ОСОБА_3 . При цьому суд першої інстанції правильно послався на те, що інтерес позивача, який має право на частку у спірному житловому будинку та земельній ділянці на якій він розташований, порушено саме внесенням до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про право власності на спірне нерухоме майно. Тому належним способом захисту права або інтересу позивача у такому разі є не скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав, а скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності (частина друга статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"). При цьому враховано, що право власності на спірний житловий будинок виникло до його реєстрації у відповідному державному реєстрі, після завершення його будівництва (зведення) та внесення відповідного запису до погосподарської книги;
доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що земельна ділянка розміром 3,61 в умовних кадастрових гектарах, яка належала ОСОБА_5 на підставі сертифікату на право власності на земельну частку (пай) в агрофірмі Шевченка серії ПЛ № 0037229 від 08 грудня 1997 року та земельна ділянка площею 3,02 га, яка належала ОСОБА_5 на підставі державного акту на право власності на землю №000598 від 24 грудня 2001 року, площею 3,02 га, що зареєстрована в Книзі записів державних актів приватної власності на землю за № 308, - є однією і тією ж земельною ділянкою, - не підтверджені належними і допустимими доказами;
твердження про те, що ОСОБА_4 не оформила за життя право на обов`язкову частку у спадщині на земельну частку (пай) після ОСОБА_5, тому не має права на неї, є помилковими, оскільки право на обов`язкову частку пай ОСОБА_4 встановлено статтею 1241 ЦК України;
враховуючи те, що колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2 щодо оскарження рішення суду першої інстанції від 08 червня 2022 року, тому і додаткове рішення суду першої інстанції від 16 червня 2022 року, яким розподілено судові витрати, не підлягає скасуванню.
Аргументи учасників справи
20 червня 2023 року ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 08 червня 2022 року, додаткове рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 16 червня 2022 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 22 березня 2023 року, у якій просить:
скасувати оскаржені рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог;
розподілити судові витрати за подання касаційної скарги.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
виконавчий комітет Терешківської сільської ради Полтавського району Полтавської області та виконавчий комітет Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області є неналежними відповідачами. Позивачем пред`явлено позов до виконавчого комітету державних реєстраторів, проте належним відповідачем є особа щодо якої здійснено запис у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;
позовна вимога про скасування у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про реєстрацію права власності не скасовує підстав набуття ОСОБА_2 прав на нерухоме майно, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності (постанова Верховного Суду у справі № 367/4613/18-ц від 24 лютого 2021 року). Позовні вимоги щодо внесення змін до державного реєстру прав, державного реєстру обтяжень рухомого майна не підлягають задоволенню, оскільки є неефективним способом захисту порушеного права позивача (постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року у справі № 910/10784/16, від 13 липня 2022 року у справі № 199/8324/19, від 20 липня 2022 року у справі № 806/5244/15);
позивач не оскаржував документи (рішення сесії про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_2 та виписка з погосподарської книги), на підставі яких проведені реєстраційні дії. Відповідачем надано документи на підтвердження відчуження ОСОБА_2 нерухомого майна, а саме житлового будинку та земельної ділянки на користь ОСОБА_3 відповідно до договору дарування житлового будинку та земельної ділянки від 26 листопада 2020 року. Тому позовна вимога про скасування у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про реєстрацію права власності ОСОБА_2 є неактуальною та не підлягала задоволенню;
поза увагою апеляційного суду залишились питання щодо підстав задоволення позовної вимоги про визнання за ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 права власності на: 1/12 частку приватизованої земельної ділянки за кадастровим номером 5324087700:00:042:0030 та 1/12 частку приватизованої земельної частки, за кадастровим номером 5324087705:05:005:0019. Після смерті батька ОСОБА_2 було отримано свідоцтво на право власності за заповітом на земельну частку (пай), на 5/6 частини, тобто, з урахуванням обов`язкової частки матері ОСОБА_4 1/6. Таким чином, позовна вимога про визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/12 частину земельної частки (паю) є безпідставною. Окрім того, до позовної заяви не додано підтверджень неможливості оформити цю частину спадщини позивачем. Також ОСОБА_1 не підтвердив та не обґрунтував чим саме ОСОБА_2 порушено його права щодо цієї позовної вимоги, а судом не обґрунтовано підстави для задоволення цієї позовної вимоги. Додана до матеріалів справи позивачем відмова державного нотаріуса від 22 вересня 2020 року стосувалась відсутності можливості встановлення кола спадкоємців та необхідності перерозподілу спадкового майна, однак, жодним чином не стосувалась оформлення права власності на 1/12 частку приватизованої земельної ділянки за кадастровим номером 5324087700:00:042:0030 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0,2700 га, та 1/12 частку приватизованої земельної частки, за кадастровим номером 5324087705:05:005:0019 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,6961 га. У вказаній відмові державний нотаріус не надає відмови у реєстрації саме цих земельних ділянок. Чому позивач не оформив спадщину на земельні ділянки судом не з`ясовано;
апеляційний суд зазначив, що не підтверджено належними і допустимими доказами того, що земельна ділянка розміром 3,61 в умовних кадастрових гектарах, що належала ОСОБА_5 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) в агрофірмі ім. Шевченка серії ПЛ № 0037229 від 08 грудня 1997 року та земельна ділянка, площею 3,02 га, яка належала ОСОБА_5 на підставі державного акту на право приватної власності на землю № 000598 від 24 грудня 2001 року, площею 3,02 га, яка зареєстрована в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 308 є однією і тією ж земельною ділянкою. При цьому відповідач зазначив, що позивачем до матеріалів позову додано копію сертифікату на право на земельну частку (пай) в агрофірмі Ім. Шевченка серії ПЛ № 0037229 від 08 грудня 1997 року розміром 3,61 в умовних кадастрових гектарах. У подальшому вказаний земельний сертифікат ОСОБА_5 обміняно на державний акт на право власності на земельні ділянки. Обмін земельного сертифіката на державний акт означає, що за заявою власника земельної частки (паю), право на яку посвідчене сертифікатом на право на земельну частку (пай), виконано комплекс землевпорядних та інших робіт з виділення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) у вигляді земельної ділянки, а також отримано державний акт на право приватної власності на землю № 000598 від 24 грудня 2001 року площею 3,02 га, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 308. А сертифікат по завершенню таких робіт повернуто у відповідну районну державну адміністрацію. Вказана земельна ділянка відповідно до державного акту на право приватної власності на землю № 000598 від 24 грудня 2001 року, складалась з двох частин 2,75 га та 0,27 га. У подальшому вказаним земельним ділянкам присвоєно кадастрові номери 5324087705:05:005:0019 та 5324087700:00:042:0030 відповідно, оскільки з 1 січня 2013 року право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цього права та оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ПЛ № 0037229 від 08 грудня 1997 року, він виданий ОСОБА_5, як члену колективного сільськогосподарського підприємства, а відповідно до державного акту на право приватної власності на землю № 000598 від 24 грудня 2001 року, площею 3,02 га, яка зареєстрована в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 308, ОСОБА_5 отримав земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Статтею 48 Земельного кодексу України 1990 року (який діяв до 01 січня 2002 року на час оформлення земельної ділянки), визначено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність і надаються у користування; громадянам, радгоспам, колективним та іншим сільськогосподарським підприємствам і організаціям - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Позивач жодним чином не доводив того факту, що сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ПЛ № 0037229 від 08 грудня 1997 року є чинним та ОСОБА_5 не реалізовано його обмін на державний акт на право власності на земельну ділянку. Суд визнаючи двічі право власності на одну й ту саму земельну ділянку не надав правову оцінку доводів відповідача та не з`ясував у позивача чи наявний у нього оригіналу сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ПЛ № 0037229 від 08 грудня 1997 року, копія якого додана до матеріалів справи;