Постанова
Іменем України
30 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 382/1621/21
провадження № 61-13123св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач), суддів: Дундар І. О., Коротуна В. М., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
за позовом про стягнення заборгованості:
позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Брайт-К",
відповідач - ОСОБА_1,
третя особа: акціонерне товариство "Креді Агріколь Банк",
за позовом про захист прав споживачів та визнання кредитного договору частково недійсним:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Брайт-К", акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк",
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 03 серпня 2023 року у складі колегії суддів: Матвієнко Ю. О., Гуля В. В., Мельника Я. С.,
Історія справи
Короткий зміст позовів
У грудні 2021 року ТОВ "Фінансова компанія "Брайт-К" звернулося із позовом до ОСОБА_1, третя особа - АТ "Креді Агріколь Банк", про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 09 січня 2020 року між АТ "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК" і ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 4/3105938, відповідно до умов якого банк надав, а позичальник отримав кредитні кошти на споживчі потреби в сумі 125 520,00 грн строком на 60 місяців - з 09 січня 2020 року по 08 січня 2025 року. Процентна ставка за кредитом становить 11% річних. Також позичальник сплачує комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в розмірі 2,30% на місяць від суми кредиту.
Всі умови щодо надання кредиту, обслуговування та погашення заборгованості за кредитом, згідно кредитного договору, визначені в правилах надання споживчого кредиту в АТ "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК" та умовах страхування життя позичальника, які є невід`ємною частиною кредитного договору та розміщені на офіційному сайті банку.
Позичальник зобов`язаний погашати кредит та сплачувати проценти та комісію у валюті кредиту, відповідно до розрахунку графіку платежів по кредиту, щомісяця, в день повернення кредиту на рахунок погашення заборгованості, сплачена сума платежу перераховується на позичковий рахунок та на рахунки нарахування процентів і комісій в день повернення кредиту.
Банк має право у будь-який час відступити всі або частину своїх прав за договором, а також угодами про забезпечення будь-якій третій особі. У разі прострочення строку сплати поточної заборгованості за кредитом, процентами, комісійною винагородою згідно умов договору, на суму простроченого платежу нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, але не більше 15% від суми простроченого платежу.
Банк виконав свої обов`язки за кредитним договором, відповідач же, в свою чергу, порушує умови пункту 1.1. та пункту 2.2 кредитного договору і не здійснює повернення кредиту згідно графіку платежів по кредиту.
05 серпня 2021 року між АТ "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК" та ТОВ "ФК "БРАЙТ-К" укладено договір відступлення права вимоги грошових зобов`язань за фінансовими кредитами № 2-2021, відповідності до умов якого відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором № 4/3105938 від 09 січня 2020 року. Відповідно до договору відступлення ТОВ "ФК "БРАЙТ-К" набуло прав кредитора до ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором.
Кредитним договором передбачено право кредитора вимагати дострокового повернення кредиту в повному обсязі у випадку порушення позичальником графіку платежів та невиконання ним письмової вимоги про погашення боргу. Письмова вимога про погашення заборгованості, яка направлялася ОСОБА_1, останнім проігнорована.
ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "БРАЙТ-К" просило:
суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № 4/3105938 від 09 січня 2020 року у розмірі 131 230,04 грн, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту - 96 006,51 грн; заборгованості за процентами за користування кредитом - 13 749,61 грн (станом на 13 вересня 2021 року); заборгованості за комісією за обслуговування кредитної заборгованості - 17 321,76 грн (станом на 13 вересня 2021 року); заборгованості за процентами за користування кредитом - 1 265,20 грн (станом на 27 жовтня 2021 року, яка нарахована позивачем за період з 14 вересня 2021 року по 27 жовтня 2021 року(включно); заборгованості за комісією за обслуговування кредитної заборгованості - 2 886,96 грн (станом на 27 жовтня 2021 року, яка нарахована позивачем за період з 14 вересня 2021 року по 27 жовтня 2021 року (включно) та судовий збір у розмірі 2 270 грн.
У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся із зустрічним позовом до ТОВ "Фінансова компанія "Брайт-К" та АТ "Креді Агріколь Банк" про захист прав споживачів та визнання кредитного договору частково недійсним.
Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, що встановлена банком послуга у вигляді "плати за комісійну винагороду" є несправедливою умовою кредитного договору. Обслуговування кредитної заборгованості включає моніторинг заборгованості, під яким розуміється електронне інформування (нагадування) про здійснення щомісячних платежів по кредиту та процентах, надання інформації щодо стану заборгованості через дистанційні системи обслуговування, інформування позичальника про виникнення простроченої заборгованості, консультування позичальника (як усне, так і письмове) щодо погашення заборгованості, своєчасності сплати платежів тощо.
Так, позивач належним чином виконував умови кредитного договору, у тому числі щодо сплати щомісячної комісійної винагороди, що підтверджується випискою банку.
Як вбачається з виписки з рахунку з 07 лютого 2020 року по 01 квітня 2021 року ОСОБА_1 було здійснено сплату щомісячних платежів комісійної винагороди на загальну суму 31 756,56 грн.
Проте, як стало на даний час відомо, покладення на позичальника обов`язку сплати комісійної винагороди та відповідальності за таку несплату суперечать вимогам закону та заборонено частиною третьою статті 55 ЗУ "Про банки і банківську діяльність", частиною першою статті 11 ЗУ "Про споживче кредитування", а тому, на думку ОСОБА_1, повинні бути визнані недійсними з моменту укладання договору. При цьому, сума сплаченої комісійної винагороди за період з лютого 2020 року по квітень 2021 року в розмірі 31 756,56 грн повинна бути повернена позивачу.
У письмових поясненнях ОСОБА_1 посилався також на нікчемність пункту 1.3.2 комплексного договору № 4/3105938 від 09 січня 2020 року та просив стягнути зазначені грошові кошти.
ОСОБА_1 у зустрічному позові просив:
визнати недійсним з моменту укладення пункт 1.3.2 комплексного договору № 4/3105938, укладеного 09 січня 2020 року між АТ "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК" та ОСОБА_1, щодо сплати комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості: щомісячно комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 2,30 % у місяць від суми кредиту, зазначеної в пункті 1.1 договору;
стягнути з АТ "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК" на користь ОСОБА_1 суму сплаченої за період з лютого 2020 року по квітень 2021 року комісійної винагороди в розмірі 31 756,56 грн.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Яготинського районного суду Київської області від 19 січня 2023 року у складі судді: Нарольського М. М., позов ТОВ "Фінансова компанія "Брайт-К" задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Фінансова компанія "Брайт-К" 96 006,51 грн за тілом кредиту, 15 014,81 грн заборгованості за процентами за користування кредитом. В іншій частині у задоволенні первісного позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Фінансова компанія "Брайт-К" 1 920,43 грн судового збору.
Зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з АТ "Креді Агріколь Банк" на користь ОСОБА_1 31 756,56 грн сплаченої комісійної винагороди. В іншій частині в задоволенні зустрічного позову відмовлено. Стягнуто з АТ "Креді Агріколь Банк" на користь держави судовий збір в сумі 992,40 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:
аналізуючи зміст кредитного договору, укладеного між АТ "КРЕДІ АРГІКОЛЬ БАНК" та ОСОБА_1, суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 встановлено щомісячну комісію за послуги банку, які за законом повинні надаватися безоплатно, а надання інших послуг за обслуговування кредиту, не пов`язаних з інформуванням про стан кредитної заборгованості, за вказану плату умовами договору не передбачено, пункти кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними, а відтак частина заборгованості, яка є предметом спору та нарахована на підставі умов договору, які є нікчемними, а саме нарахована плата за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 20 208,72 грн, не підлягає стягненню з відповідача. Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ТОВ "ФК "БРАЙТ-К" та стягнення з відповідача за первісним позовом заборгованості в розмірі 111 021,32 грн, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту - 96 006,51 гривень; заборгованості за процентами за користування кредитом - 13 749,61 гривень (станом на 13 вересня 2021 року); заборгованості за процентами за користування кредитом - 1 265,20 грн (станом на 27 жовтня 2021 року, яка нарахована позивачем за період з 14 вересня 2021 року по 27 жовтня 2021 року(включно);
з огляду на встановлені у справі обставини, а також сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 висновки, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог зустрічного позову, оскільки пунк 1.3.2 не потребує визнання недійсним в судовому порядку (він є нікчемним в силу закону), а тому у задоволенні зустрічного позову в цій частині необхідно відмовити. У зв`язку з цим же, суд вважає за необхідне у порядку застосування повернення виконаного за нікчемним пунктом правочину стягнути з АТ "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК" на користь ОСОБА_1 31 756,56 грн сплаченої комісійної винагороди. У задоволенні зустрічного позову щодо другого відповідача (ТОВ "БРАЙТ-К") необхідно відмовити, оскільки ОСОБА_1 вимоги до нього фактично не пред`явлені;
оскільки позовні вимоги за первісним позовом задоволено частково, необхідно стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 1 920,43 грн. Відповідно до частини третьої статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів", позивач за зустрічним позовом звільнений від сплати судового збору, а тому 992,40 грн судовий збір на користь держави підлягає стягненню з АТ "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК".
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 03 серпня 2023 року апеляційну скаргу АТ "Креді Агріколь Банк" задоволено. Рішення Яготинського районного суду Київської області від 19 січня 2023 року в частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_1 скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 .
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:
у пункті 4 частини першої статті 1 та частині другій статті 8 Закону України "Про споживче кредитування", статті 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" законодавцем визначено, що до загальних витрат за споживчим кредитом відносяться також і комісії за обслуговування кредитної заборгованості, в які входять не тільки послуги з інформування про стан кредитної заборгованості, а і інші види послуг, які є платними у відповідності до пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8Закону України "Про споживче кредитування". Таким чином така форма витрат, як плата за обслуговування кредитної заборгованості, в яку входить не тільки плата за інформування про стан кредитної заборгованості, існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами (при цьому, інформування банком боржника ОСОБА_1 про стан кредитної заборгованості більше одного разу на місяць, є платним);
враховуючи роз`яснення Великої Палати Верховного Суду, які викладені у Постанові від 13.07.2022 року по справі № 496/3134/19 щодо застосування вищезгаданих норм Закону України "Про споживче кредитування", вимог ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність", ч. 1 ст. 1 Закону України "Про споживче кредитування", оспорюваний пункт 1.3.2. договору є таким, що відповідає вимогам даного законодавства. Кредитний договір вчинено у письмовій формі. При підписанні договору ОСОБА_1 жодних зауважень не висловлено, що свідчить про його згоду з умовами договору. Отже, кредитний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; позивач на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому виконував його умови; банк надав боржнику документи, які передували укладенню кредитного договору, у тому числі й щодо комісійної винагороди, сукупної вартості кредиту, реальної процентної ставки у додатку № 1 до кредитного договору "Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит", які підписані боржником. Підписанням кредитного договору ОСОБА_1 засвідчив, що він у письмовій формі у повному обсязі отримав від банку інформацію, визначену Законом України "Про споживче кредитування" та/або іншими нормативно-правовими актами, що регулюють це питання (пункт 2.3. договору), та той факт, що умови договору йому зрозумілі (пункт 6.1. договору).
у постанові від 18 листопада 2020 року у справі № 464/3214/16-ц, Верховний Суд в зазначив, що: "...суди встановили, що оспорюваний кредитний договір підписаний позивачем, що свідчить про його згоду з усіма його істотними умовами, і тривалий час ним виконувався без будь-яких заперечень щодо його умов, договір містить повну інформацію щодо умов кредитування: про строк кредитування, процентну ставку за користування кредитом, у тому числі реальну проценту ставку та абсолютне значення здорожчання кредиту, строки сплати платежів, мету, для реалізації якої споживчий кредит може бути витрачений, а також права та обов`язки сторін, порядок розрахунків, відповідальність за порушення зобов`язань. ...у цілому, оскільки банк у письмовій формі надав позичальнику у повному обсязі всю необхідну інформацію, передбачену частинами другою, четвертою статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" та Правилами № 168, сторони узгодили всі істотні умови договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі". У Постанові Верховного Суду від 12 квітня 2022 року у справі № 756/6038/20 Верховний Суд зробив висновок, що незгода позичальника з умовами та особливостями кредитування, за відсутності зауважень щодо змісту та умов кредитного договору під час його укладення, не є підставою для визнання такого договору недійсним;
суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення зустрічного позову та визнання нікчемною умови кредитного договору про встановлення комісійної винагороди банку за обслуговування договору, вищенаведені вимоги закону не врахував та дійшов помилкового висновку про протиправність відповідних положень кредитного договору та їх невідповідність вимогам частини 1 статті 11 Закону України "Про споживче кредитування". В силу частини 2 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування" для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця (у тому числі за ведення рахунків), які сплачуються споживачем, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, розраховані на дату укладення договору про споживчий кредит, які є обов`язковими для укладення договору про споживчий кредит, а також за послуги кредитного посередника (за наявності). З аналізу укладеного між сторонами 09 січня 2020 року кредитного договору вбачається, що в пункті 1.3.2. сторони погодили сплату позичальником за користування кредитом: комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості (надалі комісія) щомісячно в розмірі 2,30% у місяць від суми кредиту, зазначеної в пункті 1.1. Договору. Обслуговування кредитної заборгованості включає моніторинг заборгованості, під яким розуміється електронне інформування (нагадування) про здійснення щомісячних платежів по кредиту та процентах, надання інформації щодо стану заборгованості через дистанційні системи обслуговування, інформування позичальника про виникнення простроченої заборгованості, консультування позичальника (як усне, так і письмове) щодо погашення заборгованості, своєчасності сплати платежів тощо. Таким чином, при детальному вивченні складових послуг, за які банком справляється комісія, вбачається, що зазначений перелік (об`єм) послуг є значно ширшим, ніж просто надання інформації про стан кредитної заборгованості. Крім того, зазначене в пункті 1.3.2. кредитного договору інформування здійснюється Банком самостійно на основі розробленого програмного забезпечення, а не у відповідь на запит клієнта не частіше 1 разу на місяць, як це визначено статтею 11 Закону України "Про споживче кредитування", як умову безоплатності послуги (у пункті 1.3.2. Договору не вказано, що послуга з обслуговування кредитної заборгованості надається не більше одного разу на місяць). Крім того, Банк та ОСОБА_1 погодили у пункті 1.3.2. кредитного договору відкритий перелік (об`єм) послуг, за надання яких на користь банку сплачується комісія. Саме з метою економії часу сторін та не здійснення постійного укладення додаткових договорів до Кредитного договору про оплату кожної окремої послуги, яка буде необхідна клієнту в процесі користування кредитними коштами і погашення заборгованості, сторони встановили фіксовану плату (щомісячну комісію), яка визначається у процентному відношенні до суми кредиту. А сам перелік послуг, які можуть бути надані банком позичальнику, виходячи з аналізу п. 1.3.2., є необмеженим (у даному пункті після переліку послуг вказано "...тощо"). До таких послуг можуть входити послуги з відкриття рахунків, розрахунково-касового обслуговування, операції обміну валюти для погашення заборгованості, надання консультацій в режимі 24/7, відповідей на письмові звернення клієнта щодо Договору та інше;
висновок суду першої інстанції про нікчемність п. 1.3.2 укладеного між сторонами кредитного договору у зв`язку із його невідповідністю вимогам ст. 11 Закону України "Про споживче кредитування" є помилковим, оскільки цей пункт договору був погоджений сторонами при укладенні договору і жодних заперечень зі сторони позичальника не викликав; боржником цей пункт тривалий час виконувався; даний оспорюваний пункт договору, виходячи з його змісту, включає у себе не тільки плату за отримання споживачем інформації про стан кредитної заборгованості, а є значно ширшим, ніж просто надання інформації про стан кредитної заборгованості, зважаючи на те, що сторони у цьому пункті договору погодили комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості (надалі комісія) щомісячно в розмірі 2,30% у місяць від суми кредиту, зазначеної в п.1.1. Договору, а обслуговування кредитної заборгованості включає моніторинг заборгованості, під яким розуміється електронне інформування (нагадування) про здійснення щомісячних платежів по кредиту та процентах, надання інформації щодо стану заборгованості через дистанційні системи обслуговування, інформування позичальника про виникнення простроченої заборгованості, консультування позичальника (як усне, так і письмове) щодо погашення заборгованості, своєчасності сплати платежів тощо. Згідно вимог статті 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги. Відтак, зважаючи на надане законом банку право самостійно встановлювати комісійну винагороду за надані послуги, а також беручи до уваги погодження з позичальником встановлення у договорі комісійної винагороди, пункт 1.3.2. кредитного договору, на думку колегії суддів, відповідає вимогам діючого законодавства і висновок суду першої інстанції про його нікчемність є помилковим.
Аргументи учасників справи
ОСОБА_1 04 вересня 2023 року засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 03 серпня 2023 року, у якій просить:
скасувати оскаржену постанову апеляційного суду;
залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України "Про споживче кредитування" (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування"". У постанова Верховного Суду від 08 лютого 2023 року у справі № 161/14194/20 зазначено, що Верховний Суд, погоджується з висновками суду першої інстанції, що при укладенні спірного договору встановлено щомісячну плату за таку супутню послугу банку, визначену як плату за обслуговування кредитної заборгованості (або "інші послуги банку"), яка за законом має надаватися безоплатно, та враховує, що така умова договору як оплатність інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною. Суд апеляційної інстанції безпідставно не врахував постанову Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19;
у жовтні 2022 року від АТ "Креді Агріколь Банк" суду було надано пояснення, в яких вказано, що ОСОБА_1 відповідно до інформації наданої підрозділами банку отримував повідомлення про стан кредитної заборгованості частіше одного разу на місяць. Натомість, у суді першої інстанції в судовому засіданні 26 жовтня 2022 року представник АТ "Креді Агрікодь Банк" повідомив суду про те, що інформація про стан кредитної заборгованості надавалася ОСОБА_1 частіше одного разу на місяць на виконання пункту 1.3.2 комплексного договору № 4/3105938, укладеного 09 січня 2020 року, а не за запитом ОСОБА_1 . Тобто, з цих тверджень можна зробити обґрунтований висновок про те, що фактично надана підрозділами банку інформація про отримування ОСОБА_1 повідомлення про стан кредитної заборгованості частіше одного разу на місяць була зумовлена ініціативою банку, а не надавалася на запит клієнта. Таким чином, враховуючи те, що ОСОБА_1 встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повиті надаватись безоплатно, вважаємо, що положення пункту 1.3.2 комплексного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемним.
Аналіз касаційної скарги свідчить, що постанова апеляційного суду оскаржується у частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з АТ "Креді Агріколь Банк" на користь ОСОБА_1 31 756,56 грн сплаченої комісійної винагороди. В іншій частині постанова апеляційного суду не оскаржується, тому в касаційному порядку не переглядається.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 18 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі.
28 вересня 2023 року справу передано судді-доповідачу Крату В. І.
Ухвалою Верховного Суду від 29 вересня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 11 жовтня 2023 року зупинено касаційне провадження у справі № 382/1621/21 до закінчення перегляду в касаційному порядку Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справи № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22).
Ухвалою Верховного Суду від 16 листопада 2023 року поновлено касаційне провадження у справі № 382/1621/21.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 18 вересня 2023 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19; від 08 лютого 2023 року у справі № 161/14194/20; від 21 вересня 2022 року у справі № 344/8661/20; від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19; від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20; від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18; від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19.
Фактичні обставини
Суди встановили, що 09 січня 2020 року між ОСОБА_1 та АТ "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК" укладений кредитний договір № 4/3105938, відповідно до умов якого банк надав, а відповідач отримав кредитні кошти в сумі 125 520,00 грн. строком на 60 місяців з 09 січня 2020 року до 08 січня 2025 року (включно).
У кредитному договорі № 4/3105938 сторони обумовили, що:
позичальник сплачує платежі для погашення заборгованості за цим договором щомісячно в число місяця, визначене графіком платежів по кредиту (додаток № 1 до договору, що є його невід`ємною частиною), надалі - графік платежів по кредиту, як день повернення кредиту, повернення кредиту здійснюється у валюті кредиту (пункт 1.1.);
кредит надається позичальнику на споживчі потреби (пункт 1.2);
за користування кредитом позичальник сплачує процентну винагороду (надалі - проценти) щомісячно, в розмірі 11 % річних (фіксована процентна ставка), починаючи з дня надання кредиту (дня списання кредитних коштів з позичкового рахунку позичальника) до моменту повного погашення заборгованості за кредитним договором, а також позичальник сплачує комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно, в розмірі 2,30 % у місяць від суми кредиту, зазначеної в пункті 1.3.2 кредитного договору (пункт 1.3);
за користування кредитом позичальник сплачує комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно, в розмірі 2,30 % у місяць від суми кредиту, зазначеної в пункті 1.3.2 кредитного договору. Обслуговування кредитної заборгованості включає моніторинг заборгованості, під яким розуміється електронне інформування (нагадування) про здійснення щомісячних платежів по кредиту та процентах, надання інформації щодо стану заборгованості через дистанційні системи обслуговування, інформування позичальника про виникнення простроченої заборгованості, консультування позичальника (як усне, так і письмове) щодо погашання заборгованості, своєчасності сплати платежів тощо (пункт 1.3.2);
позичальник зобов`язаний погашати кредит та сплачувати проценти та комісію у валюті кредиту, відповідно до розрахунків графіку платежів по кредиту, щомісяця, в день повернення кредиту на рахунок погашення заборгованості, сплачена сума платежу перераховується на позичковий рахунок та на рахунки нарахування процентів і комісій в день повернення кредиту (пункт 2.2);
у разі прострочення строку сплати поточної заборгованості за кредитом, процентами, комісійною винагородою згідно умов Договору, на суму простроченого платежу нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, але не більше 15 % від суми простроченого платежу (пункт 3.1).
Банк виконав свої обов`язки за кредитним договором № 4/3105938 від 09 січня 2020 року належним чином, що підтверджується виписками з рахунку позичальника та розрахунками заборгованості.
Відповідач порушив умови пункту 1.1 та пункту 2.2 кредитного договору та не здійснив повернення кредиту згідно графіку платежів по кредиту.
05 серпня 2021 року між АТ "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК" та ТОВ "ФК "БРАЙТ-К" укладений договір відступлення права вимоги грошових зобов`язань за фінансовими кредитами № 2-2021. Згідно цього договору 11 серпня 2021 року відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором № 4/3105938 від 09 січня 2020 року, що був укладений між АТ "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК" та ОСОБА_1, тому ТОВ "ФК "БРАЙТ-К" набуло прав кредитора до позичальника за кредитним договором.
Відповідачу направлено вимогу про дострокове повернення всієї суми кредиту, процентів за користування кредитом та комісії. Зазначене повідомлення залишилось відповідачем без реагування.
Заборгованість відповідача за кредитним договором відповідно до розрахунків заборгованості по кредитному договору № 4/3105938 від 09 січня 2020 року становить 131 230,04 гривень, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту - 96 006,51 гривень; заборгованості за процентами за користування кредитом - 13 749,61 гривень (станом на 13 вересня 2021 року); заборгованості за комісією за обслуговування кредитної заборгованості - 17 321,76 гривень (станом на 13 вересня 2021 року); заборгованості за процентами за користування кредитом - 1 265,20 гривень (станом на 27 жовтня 2021 року, яка нарахована позивачем за період з 14 вересня 2021 року по 27 жовтня 2021 року (включно); заборгованості за комісією за обслуговування кредитної заборгованості - 886,96 гривень (станом на 27 жовтня 2021 року, яка нарахована позивачем за період з 14 вересня 2021 року по 27 жовтня 2021 року(включно).
Позиція Верховного Суду
Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22).
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).
Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23).
У приватному праві недійсність (нікчемність чи оспорюваність) може стосуватися або "вражати" договір, правочин, акт органу юридичної особи, державну реєстрацію чи документ.
Недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року в справі № 761/26815/17 (провадження № 61-16353сво18).
Недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення приватних прав та інтересів або ж їх відновлювати. До правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Тобто, правовим наслідком недійсності договору є по своїй суті "нівелювання" правового результату породженого таким договором (тобто вважається, що не відбулося переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав взагалі) (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 21 грудня 2021 року в справі № 148/2112/19 (провадження № 61-18061св20).
В ЦК України закріплений підхід, при якому оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Навпаки, нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного.
Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина третя статті 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов`язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимог про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, ресцисорний позов).
Натомість нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою "текстуальної" недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах "нікчемний", "є недійсним". Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, не створює юридичних наслідків, тобто, не "породжує" (змінює чи припиняє) цивільних прав та обов`язків.
Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.
Нікчемний правочин (частина друга статті 215 ЦК України) є недійсним вже в момент свого вчинення (ab initio), і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично (ipso iure). Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх ( erga omnes ). Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, не зумовлює переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2023 у справі № 359/12165/14-ц (провадження № 61-13417св21).