ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 листопада 2023 року
м. Київ
cправа № 910/3422/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Студенець В.І. - головуючий, судді: Бакуліна С.В., Кібенко О.Р.,
за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Антонов"
на рішення Господарського суду міста Києва
(суддя - Приходько І.В.)
від 26.04.2023
та постанову Північного апеляційного господарського суду
(головуючий суддя - Руденко М.А., судді: Пономаренко Є.Ю., Барсук М.А.)
від 26.09.2023
у справі № 910/3422/22
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тренд Інвест Груп"
до Державного підприємства "Антонов"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Кланторг"
про стягнення 1 484 840, 29 грн,
за участю представників учасників справи:
позивача - Колесник О.І.,
відповідача - Наливайко Д.О.,
третьої особи - не з`явився.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРЕНД ІНВЕСТ ГРУП" (далі - ТОВ "ТРЕНД ІНВЕСТ ГРУП") звернулось до суду з позовом до Державного підприємства "АНТОНОВ" (далі - ДП "АНТОНОВ") про стягнення 1 484 840,29 грн, з яких: 982 174,90 грн - основного боргу, 170 387,16 грн - пені, 253 811, 86 грн - інфляційних втрат, 78 466,37 грн - 3% річних за договором про надання послуг зі зберігання нафтопродуктів.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором про надання послуг зі зберігання нафтопродуктів від 10 квітня 2017 року № 470/05-17, право вимоги за яким позивач набув на підставі укладеного між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю "КЛАНТОРГ" (далі - ТОВ "КЛАНТОРГ") договору відступлення права вимоги від 30 квітня 2020 року № 04-20.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.04.2023 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ДП "АНТОНОВ" на користь ТОВ "ТРЕНД ІНВЕСТ ГРУП" 1 314 453,13 грн, з яких: 982 174,90 грн - основного боргу, 253 811,86 грн - інфляційних втрат, 78 466,37 грн - 3% річних. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вказав, що відповідач взятий на себе обов`язок по оплаті вартості наданих йому послуг у встановлений строк виконав лише частково, заборгувавши таким чином позивачеві грошові кошти. При цьому обґрунтованими є також суми 3 % річних та інфляційних втрат. Разом з тим, суд відмовив у задоволенні стягненні пені, оскільки визначений позивачем період нарахування є безпідставним з огляду на приписи частини шостої статті 232 Господарського кодексу України (далі - ГК України).
2.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2023 у справі №910/3422/22 рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2023 залишено без змін.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи
3.1. Не погоджуючись із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, ДП "АНТОНОВ" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2023 у справі №910/3422/22, ухвалити нове рішення суду, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
На обґрунтування своєї правової позиції скаржник із посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК України) вказує, що на даний час відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування положень статті 2-1 Закону України "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну "Укроборонпром" та забезпечення їх стабільного розвитку" у подібних правовідносинах.
Разом з тим, скаржник посилається на постанову Верховного Суду від 18.05.2021 у справі №924/774/18 та відзначає, що хоча остання не є подібною до спірних правовідносин, водночас застосування статті 2-1 Закону України "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну "Укроборонпром" та забезпечення їх стабільного розвитку" у справі №910/3422/22 має бути аналогічним справі №924/774/18.
Крім того, скаржник відзначає, що встановлення факту приналежності бенефіціара первісного кредитора до громадянства російської федерації на момент виникнення заборгованості та на час укладення договору відступлення права вимоги унеможливило би стягнення заборгованості з відповідача в даній справі. Однак суди попередніх інстанцій необґрунтовано відмовили у задоволенні клопотання про витребування доказів на підтвердження вказаних обставин.
3.2. ТОВ "Тренд Інвест Груп" 15.11.2023 (згідно з поштовими відмітками на конверті) подало до Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просило касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
4. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій, та мотиви, з яких виходили суди при ухваленні оскаржуваних судових рішень
4.1. Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Паладіум Плюс" (далі - ТОВ "Паладіум Плюс"), яке в подальшому змінило своє найменування на ТОВ "Кланторг", як Виконавцем та ДП "АНТОНОВ" як Замовником 10.04.2017 укладений договір про надання послуг зі зберігання нафтопродуктів №470/05-17 (далі - Договір), за умовами якого виконавець надає замовнику послуги зі зберігання нафтопродуктів (авіаційного палива), які належать відповідачу на праві власності, та інші пов`язані з цим послуги, визначені в даній угоді, а замовник зобов`язався оплатити та прийняти належним чином надані послуги на умовах даного правочину.
Відповідно до пункту 1.3 Договору послуги надаються на території цілісного майнового комплексу складу паливно-мастильних матеріалів, який розташований за адресою: Київська область, селище міського типу Гостомель, вулиця Автошляхова, будинок 1-А.
Згідно з пунктом 2.1 Договору факт надання послуг та їх вартість фіксуються в актах приймання-передачі, що підписуються між сторонами кожного календарного місяця.
Відповідно до пункту 2.3 Договору сторони щоквартально проводять звірку заборгованості за договором шляхом підписання актів звірки взаєморозрахунків.
За пунктом 7.3 Договору сума, що підлягає сплаті замовником, перераховується ним у повному розмірі протягом 10 календарних днів з дня отримання рахунку згідно з даним пунктом.
У випадку порушення строку та/або порядку внесення плати за послуги, передбачені статтею 7 Договору, або здійснення інших платежів, передбачених цим правочином, замовник сплачує на користь виконавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, обчисленої від суми простроченого платежу за кожний день прострочення належного виконання відповідного обов`язку (пункт 8.3 Договору).
За пунктом 12.1 Договору він набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до 30 квітня 2019 року включно, а в частині проведення розрахунків - до повного їх виконання.
Пунктом 12.5 Договору про надання послуг зі зберігання нафтопродуктів сторони передбачили, що замовник не має права передавати свої права або обов`язки за даною угодою на користь третьої особи без згоди виконавця, яка повинна бути оформлена шляхом внесення відповідних змін до цього правочину.
4.2. На виконання Договору між сторонами було підписано та скріплено їх печатками відповідні акти надання послуг, зокрема: від 30.04.2017 № 1 на суму 116 800,00 грн, від 31.05.2017 № 2 на суму 181 040,00 грн, від 30.06.2017 № 3 на суму 177 411,08 грн, від 31.07.2017 № 4 на суму 229 941,28 грн, від 31.08.2017 № 5 на суму 180 978,00 грн, від 30.09.2017 № 6 на суму 175 140,00 грн, від 31.10.2017 №7 на суму 180 978,00 грн, від 30.11.2017 № 8 на суму 319 948,27 грн, від 31.12.2017 №9 на суму 263 111,29 грн, від 31.01.2018 № 1 на суму 180 978,00 грн, від 28.02.2018 №2 на суму 163 464,00 грн, від 31.03.2018 № 3 на суму 195 063,11 грн, від 30.04.2018 № 4 на суму 207 354,36 грн, від 31.05.2018 № 5 на суму 180 978,00 грн, від 30.06.2018 № 6 на суму 200 357,99 грн, від 31.07.2018 № 7 на суму 202 342,96 грн, від 31.08.2018 № 8 на суму 202 359,28 грн, від 30.09.2018 № 9 на суму 196 625,13 грн, від 31.10.2018 № 10 на суму 186 016,39 грн, від 30.11.2018 № 11 на суму 229 197,43 грн, від 31.12.2018 № 12 на суму 352 583,84 грн, від 31.01.2019 № 1 на суму 405 351,49 грн, від 28.02.2019 № 2 на суму 388 538,60 грн, від 31.03.2019 №3 на суму 414 628,98 грн, від 30.04.2019 № 4 на суму 263 947,73 грн, від 31.05.2019 № 5 на суму 369 998,12 грн, від 30.06.2019 № 6 на суму 389 679,19 грн.
4.3. В подальшому, 30.04.2020 між ТОВ "Тренд Інвест Груп" та ТОВ "Паладіум Плюс", яке в подальшому змінило своє найменування на ТОВ "Кланторг", укладено договір відступлення права вимоги № 04-20, відповідно до пункту 1.1 якого первісний кредитор відступив, а новий кредитор прийняв право вимоги, належне первісному кредитору, у порядку та на умовах, визначених цією угодою.
Згідно з розділом договору "Визначення термінів", під правом вимоги розуміється дійсне право вимоги виконання зобов`язань ДП "Антонов" по сплаті заборгованості, що виникла на підставі договорів та у зв`язку з наданням послуг за ними на загальну суму 1 546 037,93 грн. Під договорами розуміються: договір про надання послуг зі зберігання нафтопродуктів від 10.04.2017 № 470/05-17, за яким сума заборгованості складає 1 023 625,04 грн, та договір про надання послуг з операційного обслуговування функціонування складу нафтопродуктів від 15.08.2019 № 9.2405.2019, за яким сума заборгованості складає 522 412,89 грн.
Відповідно до пункту 1.2 цього правочину з моменту його укладення всі права і обов`язки первісного кредитора за договорами переходять до нового кредитора в обсязі й на умовах, які існували на дату укладення цього договору. До ТОВ "Тренд Інвест Груп" переходить право вимоги на суму основного зобов`язання, пені, штрафів (у разі їх нарахування), відсотків за користування грошовими коштами та інші права, що випливають з договорів та можуть бути здійснені новим кредитором як повноправним кредитором ДП "Антонов".
За умовами пункту 1.3 вказаної угоди новий кредитор дійсним підтверджує факт ознайомлення зі змістом права вимоги, що відступається, та документами, що встановлюють та підтверджують таке право вимоги в повному обсязі, та не має претензій щодо змісту та чинності таких документів.
Протягом трьох банківських днів з дня укладення цього договору первісний кредитор передає новому кредитору документи, що підтверджують дійсність права вимоги, яке відступається (пункт 2.1 Договору).
Згідно з пунктом 2.2 цієї угоди первісний кредитор письмово повідомляє ДП "Антонов" про відступлення права вимоги за основним зобов`язанням протягом 5 робочих днів з моменту переходу до нового кредитора права вимоги згідно з умовами даного правочину.
Пунктом 3.3 Договору визначено, що моментом відступлення права вимоги за цим договором, з якого настають наслідки, передбачені пунктом 1.2 цієї угоди, є момент укладення договору.
Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.
4.4. Господарським судом міста Києва розглядалась справа № 910/6433/20 за позовом ТОВ "Тренд Інвест Груп" до ДП "Антонов" про стягнення (з урахуванням заяв про зменшення розміру позовних вимог) 41 450,14 грн основного боргу, та за зустрічним позовом ДП "Антонов" до ТОВ "Тренд Інвест Груп" та ТОВ "КЛАНТОРГ" про визнання зобов`язань припиненими та визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 30.04.2020 № 04-20.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.12.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2021 та постановою Верховного Суду від 10.11.2021 у справі № 910/6433/20, первісний позов задоволено, стягнуто з ДП "Антонов" на користь ТОВ "Тренд Інвест Груп" 41 450,14 грн основного боргу. У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.
Задовольняючи первісні позовні вимоги, суди в межах справи № 910/6433/20 вказали, що загальна сума основного боргу ДП "Антонов" за договором про надання послуг зі зберігання нафтопродуктів від 10 квітня 2017 року № 470/05-17, з урахуванням поданої заяви про зменшення розміру позовних вимог в сумі 41 450,14 грн, підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, а ДП "Антонов" не надало документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем або первісним кредитором.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суди виходили з того, що відповідач у встановленому законом порядку не довів належними, достатніми і допустимими доказами проведення зарахування зустрічних однорідних вимог належним чином, з огляду на те, що:
- направлений відповідачем шляхом електронного листування на електронну адресу позивача акт звірки розрахунків не є документом, який свідчить про зарахування зустрічних однорідних вимог, оскільки є документом первинного бухгалтерського обліку, який лише фіксує певні господарські операції;
- з електронного листування не вбачається, що особи, які здійснювали таке листування, були уповноважені на вчинення зарахування зустрічних однорідних вимог;
- зі змісту електронного листування вбачається, що позивач висловлював лише намір провести відповідні зарахування;
- заява про зарахування зустрічних однорідних вимог в розумінні статті 601 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є одностороннім правочином, вчиненим у письмовій або усній формі, в якому одна сторона доводить до контрагента своє чітке однозначне волевиявлення на припинення зустрічних вимог зарахуванням, проте ДП "Антонов" не надано доказів того, що рішення про зарахування було належним чином доведено до первісного кредитора, тому відсутні підстави для визнання зарахування проведеним.
4.5. Ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суди попередніх інстанцій виходили з такого:
- відповідач не у повному обсязі розрахувався за надані послуги, у зв`язку з чим у нього перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 1 023 625,04 грн. Дана обставина підтверджується підписаним між сторонами та скріпленим печатками цих підприємств актом звіряння взаємних розрахунків за вказаним договором станом на 31.08.2019. Доказів сплати заборгованості відповідач не надав;
- підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу;
- в межах справи № 910/6433/20 досліджено обставини зарахування зустрічних однорідних вимог та встановлено, що відповідач належним способом не провів зарахування зустрічних однорідних вимог, оскільки не вчинив дій, направлених на повідомлення свого контрагента про прийняте ним рішення, у зв`язку з чим підстави для припинення зобов`язань та визнання недійсним договору відступлення права вимоги у суду відсутні;
- спірний Договір не містить заборони про передачу прав або обов`язків виконавцем на користь третьої особи без згоди замовника;
- стосовно посилання відповідача на вимоги статті 2-1 Закону України "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислово комплексу - учасників Державного концерну "Укроборонпром" та забезпечення їх стабільного розвитку", колегія суддів зазначає, що приписи даної норми закону стосуються саме заборони виконання рішень щодо стягнення заборгованості із боржника - підприємства оборонно-промислового комплексу на користь кредитора (стягувача) - юридичної особи держави-агресора та/або держави окупанта або юридичної особи з іноземними інвестиціями чи іноземного підприємства держави-агресора та/або держави-окупанта, що не забороняє звертатись до суду за захистом порушених прав та інтересів з боку підприємств оборонно-промислового комплексу, а також не забороняє виносити судові рішення у таких справах;
- відповідач належними та допустимими доказами не довів, що колишній кінцевий бенефіціарний власник ТОВ "Палладіум Плюс" є громадянином рф, а тому такі доводи відхиляються;
- суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні клопотання про витребування доказів, а саме реєстраційних справ ТОВ "Кланторг", ТОВ "Адлі", ТОВ "Спортивно-оздоровчий комплекс "База Волна", так як такі докази не стосуються предмету спору у даній справі;
- як вбачається з наявних відомостей в ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, кінцевим бенефіціарним власником ТОВ "Кланторг" на теперішній час є Бекназаров Тошпулат;
- оскільки відповідач має перед позивачем заборгованість у сумі 982 174,90 грн, право вимоги якої було отримано на підставі договору відступлення права вимоги, доказів оплати вказаної заборгованості відповідачем суду не надано, наявні підстави для стягнення заборгованості у розмірі 982 174,90 грн;
- перевіривши здійснений розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3% річних в розмірі 78 466,37 грн та сума інфляційних втрат у розмірі 253 811, 86 грн;
- відповідач зобов`язаний був здійснити оплату наданих послуг не пізніше 10.05.2019, 10.06.2019 та 10.07.2019 відповідно. Однак з доданого позивачем розрахунку пені вбачається, що позивач нарахував суму пені за період з 01.05.2021 до 30.04.2022, тобто поза шестимісячним строком, встановленим частиною шостою статті 232 ГК України. Відтак позивачем не обґрунтовано порядок нарахування пені у обраний ним спосіб, не дотримано вищенаведених приписів законодавства, а відтак зазначена сума є недоведеною та не підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
5. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Розгляд клопотань
5.1. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.10.2023 для розгляду касаційної скарги у справі №910/3422/22 визначено колегію суддів у складі: Студенець В.І. (головуючий), Бакуліна С.В., Кібенко О.Р.
Ухвалою Верховного Суду від 30.10.2023 відкрито касаційне провадження у справі №910/3422/22 за касаційною скаргою ДП "Антонов" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2023 у справі №910/3422/22.
5.2. Так, об`єктом касаційного оскарження є рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2023 та постанова Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2023 у справі №910/3422/22, якими частково задоволено позовні вимоги щодо стягнення сум основної заборгованості, 3% річних та інфляційних втрат.
При цьому Суд враховує, що вищевказані судові рішення у частині відмови у стягненні пені жодною із сторін ані до суду апеляційної інстанції, ані до суду касаційної інстанції не оскаржувались, а відтак Верховним Судом у цій частині не переглядаються.
5.3. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина четверта статті 300 ГПК України).
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
6. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій з посиланням на норми права, якими керувався Суд
6.1. Дослідивши наведене у касаційній скарзі, у межах доводів та підстав касаційного оскарження, Верховний Суд відзначає таке.
6.2. Касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, наведених скаржником і які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.
Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частині третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
6.3. Так, відповідно до приписів пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Отже, по-перше, слід з`ясувати відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а по-друге, наявність/відсутність подібності правовідносин та наявність/відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Скаржник вказує, що на даний час відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування положень статті 2-1 Закону України "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну "Укроборонпром" та забезпечення їх стабільного розвитку" у подібних правовідносинах.
З огляду на відсутність таких висновків у контексті спірних правовідносин необхідно з`ясувати наявність або відсутність неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права як умови необхідності надання висновку, з огляду на що Верховний Суд відзначає таке.
6.4. Як встановлено судами попередніх інстанцій правовідносини між сторонами виникли із зобов`язань за Договором про надання послуг зі зберігання нафтопродуктів, право вимоги за яким позивач набув на підставі укладеного між ним та ТОВ "КЛАНТОРГ" договором відступлення права вимоги.
Ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог у частині стягнення основної суми заборгованості, 3 % річних та інфляційних втрат.
При цьому суди попередніх інстанцій відзначили, що приписи норм статті 2-1 Закону України "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну "Укроборонпром" та забезпечення їх стабільного розвитку" стосуються саме заборони виконання рішень щодо стягнення заборгованості із боржника - підприємства оборонно-промислового комплексу, що не забороняє звертатись до суду за захистом порушених прав та інтересів з боку підприємств оборонно-промислового комплексу, а також не забороняє виносити судові рішення у таких справах.
Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій у цій частині, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій акцентує увагу на тому, що у силу положень Закону України "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну "Укроборонпром" та забезпечення їх стабільного розвитку" та у силу приналежності бенефіціара первісного кредитора до громадянства рф у позивача як на момент виникнення заборгованості, так і на час укладення договору відступлення права вимоги було відсутнє право на стягнення заборгованості з відповідача в даній справі.
Колегія суддів виходить з того, що фактично ДП "Антонов" не оскаржує обґрунтованість/необґрунтованість судового рішення у частині стягнення основної суми заборгованості, 3 % річних та інфляційних втрат з підстав доведеності/недоведеності позивачем позовних вимог. Вимоги ж касаційної скарги виключно спрямовані на існуюче законодавче обмеження права позивача на судовий захист у спірних правовідносинах, ураховуючи спеціальний суб`єкт таких правовідносин та нормативно-правове регулювання.
6.5. З огляду на наведене, у контексті доводів та мотивів касаційної скарги, колегія суддів відзначає таке.