ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 346/3009/22
провадження № 61-9970св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 21 березня 2023 року у складі судді Третьякової І. В. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 30 травня 2023 року у складі колегії суддів: Василишин Л. В., Фединяка В. Д., Максюти І. О.,
Короткий зміст позовних вимог
1. У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про розірвання договору довічного утримання.
2. Позовна заява мотивована тим, що 07 листопада 2019 року між нею та відповідачем було укладено договір довічного утримання, посвідчений приватним нотаріусом Коломийського районного нотаріального округу Досин Н. Ф., зареєстрований в реєстрі за № 756.
3. Відповідно до вказаного договору вона передає у власність ОСОБА_2 належний їй на праві власності житловий будинок з господарськими спорудами по АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,2305 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, у тому числі з земельними угіддями рілля - 0,0507 га, прибудинкова територія - 0,0777 га, рілля - 0,0814 га, капітальна - 0,0103 га, капітальна - 0,0103 га, кадастровий номер 2623288701:01:001:0486, що знаходиться в с. Шепарівці, взамін чого ОСОБА_2 зобов`язувався надавати їй довічне матеріальне забезпечення у вигляді харчування, одягу, догляду, необхідної допомоги.
4. Сторонами визначено, що обов`язок набувача майна по наданню відчужувачу довічного забезпечення визначається у вигляді: 1) забезпечення її житлом, шляхом збереження права безоплатного пожиттєвого проживання у відчужуваному будинку; 2) здійснення догляду та необхідної допомоги; 3) надання побутових послуг. Грошова оцінка зазначених в договорі видів матеріального забезпечення на місяць за згодою сторін визначається у розмірі 3 000 гривень.
5. Всупереч умов договору відповідач не виконує взяті на себе обов`язки, не звертає уваги на її потреби, не забезпечує харчуванням, медикаментами та необхідною допомогою.
6. Зазначала, що відповідач взагалі не здійснює необхідний догляд та матеріальне забезпечення з моменту укладення договору, а саме від 07 листопада 2019 року.
7. Через невиконання умов договору позивач намагалася розірвати договір довічного утримання в судовому порядку в листопаді 2020 року, звернувшись до суду з відповідним позовом, проте відповідач вибачився та запевнив, що в подальшому буде сумлінно виконувати покладені на нього договором обов`язки. Як наслідок, вона подала до суду заяву про залишення позову без розгляду.
8. Враховуючи те, що ситуація не змінилась вона звернулась до суду і просила розірвати договір довічного утримання від 07 листопада 2019 року, укладений між нею та відповідачем.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
9. Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 21 березня 2023 року, залишеним без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 30 травня 2023 року, позов задоволено.
10. Розірвано договір довічного утримання від 07 листопада 2019 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Коломийського районного нотаріального округу Досин Н. Ф., зареєстрований у реєстрі за № 754 від 07 листопада 2019 року.
11. Вирішено питання щодо судових витрат.
12. Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили із того, що позивачкою доведено факт неналежного виконання відповідачем умов договору довічного утримання, що проявляється у вигляді відсутності відповідача на території України більше року та неможливості особисто здійснювати догляд та надавати допомогу позивачці, небажання останньої продовжувати договірні відносини через негативне ставлення до неї батьків відповідача та неприязні відносини між ними, звернення за допомогою в побутових питаннях та допомозі по господарству до сторонніх осіб (сусідів, односельців, медсестри тощо).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
13. У липні 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 .
14. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 24 липня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
15. Відповідно до розпорядження керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 02 серпня 2023 року № 930/0/226-23 та протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 серпня 2023 року справу призначено судді-доповідачеві.
16. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
17. У касаційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та відмовити у задоволенні позовних вимог.
18. Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень зазначено застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 345/397/17, від 19 червня 2019 року у справі № 759/501/17 від 28 жовтня 2019 року у справі № 757/32769/15-ц, від 18 серпня 2021 року у справі № 645/3284/19 (пункт 1 другої статті 389 ЦПК України).
19. Касаційна скарга мотивована тим, що висновки судів щодо неналежного забезпечення позивача усім необхідним відповідно до умов договору, є помилковими. Заявник вказує, що позивач мала різноманітний раціон харчування, чистий одяг, необхідне лікування, у її помешканні завжди було прибирання та облагородження території домоволодіння, належним чином сплачувались комунальні послуги.
20. Зазначає, що суди, вказуючи, серед іншого, у рішеннях те, що відповідач певний час перебуває за кордоном, не звернули уваги на положення статті 528 ЦК України, якою визначено, що виконання обов`язку може бути покладено на іншу особу. Позивач отримувала необхідну допомогу як від відповідача, так і від його родичів.
21. При цьому висновки судів щодо необхідності надання позивачу щомісячної грошової допомоги є помилковими, оскільки у договорі відсутній обов`язок надавати останній грошову допомогу, а є обов`язок забезпечувати житлом, здійснювати догляд, надавати побутові послуги, які сторони визначили вартістю 3 000 грн.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
22. У серпні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 від ОСОБА_1, у якому вказано, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги не спростовують.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
23. 07 листопада 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір довічного утримання, посвідчений приватним нотаріусом Коломийського районного нотаріального округу Досин Н. Ф., зареєстрований в реєстрі за № 754 від 07 листопада 2019 року.
24. Згідно з пунктом 1 договору ОСОБА_1 (відчужувачка) передає у власність ОСОБА_2 (набувач) належний їй на праві власності житловий будинок з господарськими спорудами за адресою АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,2305 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, у тому числі з земельними угіддями рілля - 0,0507 га, прибудинкова територія - 0,0777 га, рілля - 0,0814 га, капітальна - 0,0103 га, капітальна - 0,0103 га, кадастровий номер 2623288701:01:001:0486, що знаходиться в с. Шепарівці, взамін чого ОСОБА_2 зобов`язується надавати ОСОБА_1 довічне матеріальне забезпечення у вигляді харчування, одягу, догляду, необхідної допомоги.
25. Згідно з пунктом 7 договору за згодою сторін обов`язок набувача майна по наданню відчужувачці довічного забезпечення визначається у вигляді:
забезпечення її житлом шляхом збереження права безоплатного пожиттєвого проживання у відчужуваному будинку;
здійснення догляду та необхідної допомоги;
надання побутових послуг.
Грошова оцінка зазначених в цьому договорі видів матеріального забезпечення на місяць за згодою сторін визначається в розмірі 3 000 грн.
Позиція Верховного Суду
26. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
27. Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
28. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
29. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.