Постанова
Іменем України
22 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 201/1968/22
провадження № 61-5424св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
треті особи: публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра", приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кретова Наталія Борисівна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія" на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська
від 25 серпня 2022 року у складі судді Батманової В. В., постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 березня 2023 року та додаткову постанову цього суду від 24 травня 2023 року у складі колегії суддів:
Лаченкової О. В., Городничої В. С., Петешенкової М. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2022 року товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія" (далі - ТОВ "ФК "Довіра та гарантія") звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
ОСОБА_4, треті особи: публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра" (далі - ПАТ "КБ "Надра"), приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кретова Н. Б., про визнання права іпотеки.
Позовну заяву мотивовано тим, що 24 жовтня 2007 року між ВАТ КБ "Надра" та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, відповідно до якого банк надав позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти у сумі 197 589,28 доларів США, в порядку та на умовах, визначених цим договором.
На забезпечення виконання позичальником своїх зобов`язань щодо погашення кредиту, сплати відсотків та інших платежів, передбачених цих договором, цього ж дня укладено договір іпотеки належного позичальнику нерухомого майна - квартири
АДРЕСА_1 .
Зазначав, що 05 березня 2015 року право власності на предмет іпотеки перейшло до ОСОБА_3 за результатами проведення прилюдних торгів
від 18 грудня 2013 року, організованих ПП "СП Юстиція".
Позивач посилався на те, що продавцем зазначеного майна був Ленінський ВДВС Дніпропетровського МУЮ, яке було реалізовано в межах виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа від 29 квітня
2013 року, виданого Шевченківським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ "КБ "Надра" заборгованості за кредитним договором.
Разом з тим, на запит позивача виконавча служба повідомила, що у відділі виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа
від 29 квітня 2013 року, виданого Шевченківським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ "КБ "Надра" заборгованості за кредитним договором, на виконанні не перебувало.
У подальшому, на підставі підробленого рішення Жовтневого районного суду
м. Дніпропетровська у справі № 201/8614/14-ц про задоволення позову ОСОБА_3 до ПАТ "КБ "Надра" про скасування заборони на відчуження майна, реєстратором ПН ДМНО Кретовою Н. Б. 06 березня 2015 року внесено запис про припинення іпотеки нерухомого майна та вилучено з державного реєстру нерухомого майна запис про обтяження іпотеки.
06 березня 2015 року ОСОБА_3 відчужив спірну квартиру на підставі договору купівлі - продажу на користь ОСОБА_4, яка у свою чергу
11 березня 2015 року на підставі договору купівлі-продажу відчужила спірне майно на користь ОСОБА_1
29 квітня 2020 року між ПАТ "КБ "Надра" та ТОВ "ФК "Довіра та гарантія" укладено договір про відступлення права вимоги за вказаним кредитним та іпотечним договорами.
Посилаючись на незаконне припинення обтяження у вигляді іпотеки, що дало змогу без відома іпотекодержателя безперешкодно відчужити предмет іпотеки, позивач просив суд визнати за ТОВ "ФК "Довіра та гарантія" право іпотекодержателя нерухомого майна - квартири
АДРЕСА_1 та зобов`язати державного реєстратора чи посадову особу Міністерства юстиції України внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про державну реєстрацію іпотеки (поновлення запису про іпотеку) та заборони щодо спірної квартири, де іпотекодавцем є ОСОБА_2, а іпотекодержателем є - ТОВ "ФК "Довіра та гарантія".
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25 серпня
2022 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 15 березня 2023 року, у задоволенні позову ТОВ "ФК "Довіра та гарантія" відмовлено.
Додатковою постановою Дніпровського апеляційного суду від 24 травня
2023 року стягнуто з ТОВ "ФК "Довіра та гарантія" на користь
ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.
Судові рішення мотивовано тим, що запис про припинення іпотеки нерухомого майна було внесено у законний спосіб на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у справі № 201/8614/14, яке було надано реєстратору для виконання, що на думку судів спростовує доводи позивача про те, що справа №201/8614/14 Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська не розглядалася. Суди відхилили посилання позивача на те, що іпотечне майно вибуло в незаконний спосіб, що перешкоджає іпотекодержателю задовольнити свої іпотечні вимоги, оскільки вважали, що позивачем не доведено, що
ОСОБА_1 є недобросовісним набувачем. Звертали увагу на те, що на момент нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу квартири від 11 березня 2015 року в Державному реєстрі прав на нерухоме майно не існувало жодного зареєстрованого речового права на такий об`єкт або обтяжень таких прав. Суди відхилили посилання позивача на вирок суду у справі № 199/3954/18, яким ОСОБА_3 визнано винним у скоєні кримінальних правопорушень за частиною третьою статті 190, частиною четвертою статті 358 КК України, оскільки позивачем не зазначено яку саме інформацію містить вказаний вирок щодо предмета доказування саме у цій справі.
Короткий зміст вимог касаційних скарг та доводи особи, яка їх подала
До Верховного Суду 14 квітня 2023 року ТОВ "ФК "Довіра та гарантія" подало касаційну скаргу на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25 серпня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду
від 15 березня 2023 року, у якій просить їх скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Верховного Суду від 16 жовтня 2020 року справа № 922/1995/17, від 15 вересня 2020 року справа № 918/80/19.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди попередніх інстанцій проігнорували доводи позивача про підробку рішення Жовтневого районного суду
м. Дніпропетровська у справі № 201/8614/14. Вважає, що наявність у нотаріуса копії вказаного рішення не спростовує того факту, що воно є підробленим, оскільки на запит позивача суд надав відповідь про те, що справа
№ 201/8614/14 Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська не розглядалася. Зазначає, що відносно ОСОБА_3 . Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська у справі
№ 199/3954/18 ухвалено вирок про визнання ОСОБА_5 винним у скоєнні кримінальних правопорушень за частиною третьою статті 190, частиною четвертою статті 358 КК України в тому числі і за підроблення в акті про проведення прилюдних торгів по реалізації арештованого майна підписів державного виконавця Ленінського ВДВС Дніпропетровського МУЮ, підроблення підписів в протоколах проведення прилюдних торгів заступника директора Дніпропетровської філії СП "Юстиція" та в інших документах, що стосуються реалізації майна з прилюдних торгів.
До Верховного Суду 17 липня 2023 року ТОВ "ФК "Довіра та гарантія" подало касаційну скаргу на додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 травня 2023 року.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року справа № 905/1795/18, від 08 квітня 2020 року справа № 922/2685/19.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що при ухваленні додаткової постанови суд повністю проігнорував доводи позивача про неспівмірність витрат на правничу допомогу зі складністю справи. Вважає, що обсяг робіт адвоката є вигаданим та не відповідає дійсності.
Відзиви на касаційні скарги
У липні та вересні 2023 року від ОСОБА_1 та її адвоката Біднягіної К. В. надійшли відзиви на касаційні скарги позивача, в яких вони посилаються на необґрунтованість доводів скарг та законність ухвалених у справі судових рішень. Посилаються на те, що ОСОБА_1 є добросовісним набувачем спірного майна, оскільки на момент укладення нею договору купівлі-продажу квартири від 11 березня 2015 року були відсутні в реєстрі відомості про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяження. Зазначає, що позивач не надав доказів переходу права вимоги від ПАТ "КБ "Надра" до ОСОБА_2 за договорами кредиту та іпотеки. Вважає, що позивач не надав доказів підробки рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у справі
№ 201/8614/14, а вирок суду відносно ОСОБА_5 не стосується предмета доказування у цій справі. Зазначають, що позивач звернувся до суду із позовом поза межами позовної давності.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 29 травня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ТОВ "ФК "Довіра та гарантія" на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25 серпня
2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 березня
2023 року.
Ухвалою Верховного Суду від 14 серпня 2023 року прийнято до провадження касаційну скаргу ТОВ "ФК "Довіра та гарантія" на додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 травня 2023 року.
Ухвалою Верховного Суду від 15 листопада 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
24 жовтня 2007 року між ВАТ КБ "Надра" та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, відповідно до якого банк надав позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти у сумі 197 589,28 доларів США, в порядку та на умовах, визначених цим договором.
На забезпечення виконання позичальником своїх зобов`язань щодо погашення кредиту, сплати відсотків та інших платежів, передбачених цих договором, цього ж дня укладено договір іпотеки належного позичальнику нерухомого майна - квартири
АДРЕСА_1 .
05 березня 2015 року право власності на предмет іпотеки перейшло до ОСОБА_3 за результатами проведення прилюдних торгів від 18 грудня 2013 року, організованих ПП "СП Юстиція".
Позивач зазначав, що продавцем зазначеного майна був Ленінський ВДВС Дніпропетровського МУЮ, яке було реалізовано в межах виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа від 29 квітня
2013 року, виданого Шевченківським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ "КБ "Надра" заборгованості за кредитним договором. Разом з тим, на запит позивача виконавча служба повідомила, що у відділі виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа від 29 квітня 2013 року, виданого Шевченківським районним судом
м. Києва про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ "КБ "Надра" заборгованості за кредитним договором, на виконанні не перебувало (а. с. 21, т. 1).
06 березня 2015 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кретовою Н. Б. внесено запис про припинення іпотеки нерухомого майна та вилучено з державного реєстру нерухомого майна запис про обтяження іпотеки. Підставою для вчинення таких дій зазначено рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 грудня 2014 року у складі судді Демидової С. О. у справі № 201/8614/14-ц про задоволення позову ОСОБА_3 до ПАТ "КБ "Надра" про скасування заборони на відчуження майна.
Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська на запит представника позивача надав відповідь про те, що перевіркою даних автоматизованої системи документообігу суду встановлено, що у провадженні суду цивільної справи № 201/8614/14 за позовом ОСОБА_3 не перебуває. Рішення суду у вищезазначеній справі суддею Демидовою С. О. не виносилось (а. с. 22, т. 1).
06 березня 2015 року ОСОБА_3 відчужив спірну квартиру на підставі договору купівлі - продажу на користь ОСОБА_4, яка у свою чергу
11 березня 2015 року на підставі договору купівлі-продажу відчужила спірне майно на користь ОСОБА_1
29 квітня 2020 року між ПАТ "КБ "Надра" та ТОВ "ФК "Довіра та гарантія" укладено договір про відступлення права вимоги за вказаним кредитним та іпотечним договорами.
Позиція Верховного Суду
Касаційні скарги задоволенню не підлягають.
Щодо касаційної скарги на рішення Жовтневого районного суду
м. Дніпропетровська від 25 серпня 2022 року постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 березня 2023 року
Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
Частиною п`ятою статті 3 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством. У разі недотримання цієї умови іпотечний договір є дійсним, але вимога іпотекодержателя не набуває пріоритету відносно зареєстрованих прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно (частина перша статті 4 Закону України "Про іпотеку" у редакції, чинній на час укладення договору іпотеки).
Відповідно до статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень. Обмеження речових прав на нерухоме майно (обтяження нерухомого майна) - обмеження або заборона розпорядження нерухомим майном, установлена відповідно до правочину (договору), закону або актів органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових осіб, прийнятих у межах повноважень, визначених законом.
За змістом частини першої статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, зокрема обмеження речових прав.
Відповідно до статті 12 Закону України "Про іпотеку" в разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.
Згідно з частиною першою статті 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.
Статтею 23 Закону України "Про іпотеку" визначено, що в разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі та на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.
Водночас Верховний Суд враховує, що за змістом статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа - добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (рішення Європейського суду з прав людини від 20 жовтня 2011 року у справах "Rysovskyy v. Ukraine", заява № 29979/04; від 16 лютого 2017 року "Kryvenkyy v. Ukraine",заява № 43768/07).