ОКРЕМА ДУМКА
(спільна)
суддів Верховного Суду Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Усенко Є. А.
щодо постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2023 року в адміністративній справі № 11-395сап21 за скаргою ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя від 20 липня 2021 року № 1614/0/15-21, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Другої Дисциплінарної палати від 01 березня 2021 року № 497/2дп/15-21.
1. У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Великої Палати Верховного Суду (далі - Велика Палата) зі скаргою, у якій просить скасувати рішення Вищої ради правосуддя (далі - ВРП, Рада) від 20 липня 2021 року № 1614/0/15-21 "Про залишення без змін рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 01 березня 2021 року № 497/2дп/15-21 про відмову у притягненні судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності та припинення дисциплінарного провадження" (далі - спірне Рішення).
Цим рішенням ВРП погодилася з висновками її Другої Дисциплінарної палати (далі - Друга ДП ВРП) про те, що під час проходження конкурсу на посаду судді Верховного Суду не було виявлено дій, які б підтверджували, що суддя ОСОБА_2 вдалася до поведінки, яка підпадає під ознаки дисциплінарних проступків:
-передбаченого пунктом 12 частини першої статті 106 Закону України від
02 червня 2016 року № 1402-VІІІ "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VІІІ), бо не підтвердила законність джерела походження на придбання цінного майна, на придбання якого насправді не мала коштів;
-передбачених пунктами 3, 10 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ, оскільки вона завідомо не задекларувала період та право користування будинком в декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, які мала зазначити на виконання вимог законодавства, і тим самим заплямувала звання судді, вчинила дії, що підривають авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду;
-передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ, позаяк не підтвердила законність джерела походження майна на купівлю автомобіля BMW X5, чим опорочила звання судді, понизила авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.
Вимоги позову, які охоплюють їхню нову редакцію в позовній заяві від 13 жовтня 2021 року, ОСОБА_1 мотивував тим, що Рада, коли ухвалювала спірне Рішення, безпідставно не зважила на обставини, які мають вирішальне значення для справи. ВРП байдуже поставилася до відомостей про те, що на співбесіді у Вищій кваліфікаційній комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія) в рамках конкурсу до Верховного Суду ОСОБА_2 надала, як на його думку, недостовірну інформацію про джерела коштів для:
- купівлі у власність автомобіля ВМW Х5, 2016 року випуску;
- набуття у власність її свекрухою ОСОБА_3 будинку площею 381,7 кв. м; а також інформацію про
- термін, з якого вона та її сім`я почали проживати у цьому будинку, та обставини, за яких вона там перебувала.
На бачення скаржника, Рада не захотіла зауважити відомості, що підтверджують відмову судді визнати (признати) незаконність джерел походження згадуваного вище транспортного засобу та будинку, а також факту неналежного декларування суддею права користування нею та членами її сім`ї цим будинком.
Нагадував, що за ознаками неналежного декларування ОСОБА_2 прав користування будинком свекрухи та іншим майном Національне антикорупційне бюро України (далі - НАБУ) здійснювало досудове розслідування кримінального провадження за № 52017000000000634, під час якого виявило важливі докази на підтвердження обставин, що стали підставами для дисциплінарної скарги.
Наголошував, що слушність доводів дисциплінарних скарг основується на матеріалах досудового кримінального розслідування НАБУ, зокрема на копіях: протоколів допиту судді ОСОБА_2, її чоловіка ОСОБА_4 та свекрухи ОСОБА_3, продавця будинку, покупця автомобіля та інших свідків; протоколів тимчасового доступу до речей та документів; відповідних договорів купівлі-продажу; даних оператора мобільного зв`язку про з`єднання телефоном, яким користувалась суддя та її свекруха, а також на відомостях про банківські операції; власних висновках автора скарги, які виводилися з аналізу цих документів, яким Рада, на думку позивача, не надали оцінки у спірному Рішенні.
Стверджував, що якби суддя ОСОБА_2 на співбесіді висловила достовірну інформацію стосовно цих обставин, то вона не змогла б набрати необхідну кількість балів для перемоги у конкурсі на зайняття посади судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду. Перемога у конкурсі шляхом надання неправдивих пояснень під час співбесіди, з погляду скаржника, значно підриває довіру до самих конкурсних процедур Верховного Суду, ВККС та суду загалом. Тому такі дії судді свідчать про допущення поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема, в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.
Артикулюючи на тому, що подія з надання неправдивих пояснень під час конкурсу до Верховного Суду, виявлення сумнівних джерел походження майна судді ОСОБА_2 та його неналежного декларування має значний суспільний резонанс, ОСОБА_1 водночас критично зауважував про розгляд дисциплінарної скарги з істотним порушення процесуальних та розумних строків, оскільки: з моменту подачі першої скарги (08 лютого 2018 року) до моменту ухвалення рішення (01 березня 2021 року) минуло більше 3 років; з моменту відкриття провадження - понад 10 місяців.
2. У відзиві на скаргу ВРП заперечувала існування підстав, передбачених статтею 52 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VІІІ "Про Вищу раду правосуддя" (далі - Закон № 1798-VІІІ), за яких рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може бути скасоване.
Оскаржуване рішення ВРП ухвалила повноважним складом, його підписали всі члени ВРП, які брали участь у його ухвалені. Воно містить покликання на підстави та мотиви, на які опиралася ВРП, коли його ухвалювала, а також належну оцінку всіх доводів скарги.
Зазначала, що дисциплінарне провадження щодо судді ОСОБА_2 здійснено з дотриманням процедури, встановленою законодавством, а рішення ухвалене в межах визначених повноважень.
3. 17 травня 2023 року до Великої Палати надійшли пояснення судді ОСОБА_2 з аргументами та мотивами її незгоди з доводами скарги ОСОБА_1 .
Вважала, що обставини, які скаржник викладає у скарзі, вже були предметом розгляду компетентних органів (ВККС, ВРП, Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - НАЗК), НАБУ), які не виявили в них проявів протиправної поведінки. Припускає, що скаржник насправді хоче переглянути результати конкурсу до Верховного Суду.
Просила зважити на її пояснення, адресовані ВККС, ВРП, НАЗК, НАБУ, та пояснення її чоловіка, які він надав НАЗК та НАБУ.
4. 05 червня 2023 року свої пояснення на пояснення судді ОСОБА_2 до Великої Палати подав ОСОБА_1, в яких висловив свою незгоду з ними і вкотре наголосив, що заперечення судді ОСОБА_2 не спростовують доводів його скарги, а навпаки - підтверджують їхню слушність і обґрунтованість. Водночас ці пояснення судді незайве підтверджують необґрунтованість спірного Рішення та необхідність його скасування.
5. 09 листопада 2023 року Велика Палата відмовила у задоволенні скарги ОСОБА_1 і залишила без змін рішення ВРП від 20 липня 2021 року № 1614/0/15-21, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Другої Дисциплінарної палати від 01 березня 2021 року № 497/2дп/15-21.
Велика Палата виходила із того, що ВРП у спірному Рішенні навела обґрунтування його прийняття, висновки ВРП щодо відсутності підстав для притягнення судді ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності є достатньо мотивованими, а отже, посилання скаржника на необґрунтованість та невмотивованість спірного Рішення є необґрунтованим.
Велика Палата визнала такими, що не підтвердилися, доводи скаржника про неповне з`ясування та оцінку ВРП і Другою ДП ВРП під час розгляду дисциплінарної справи щодо судді ОСОБА_2 усіх викладених у дисциплінарних скаргах обставин, оскільки, з огляду на зміст спірного Рішення, ВРП та її дисциплінарний орган, вирішуючи питання про наявність підстав для притягнення судді ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності, повною мірою перевірили повідомлену у дисциплінарних скаргах інформацію, однак констатували відсутність у діях судді складу дисциплінарного проступку, навівши вичерпне обґрунтування таких висновків.
Велика Палата визнала, що доводи скаржника [по суті] зводяться до переоцінки встановлених ВРП та її дисциплінарним органом обставин справи. Більшість суддів Великої Палати визначилась з тим, що скаржник [ ОСОБА_1 ] фактично просить суд вдатися до аналізу не наявності посилань у рішенні ВРП на мотиви, як того вимагає закон, а до аналізу їх змісту та суті, переконливості доводів сторін та наданих на їх підтвердження доказів, при цьому вдаючись до їх переоцінки.
Водночас скаржник не зважив на те, як гадає Велика Палата, що скарги на рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, Велика Палата розглядає за правилами касаційного провадження, а переоцінка доказів та/або додаткова їх перевірка є неможливою на стадії касаційного перегляду відповідно до положень статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.
6. З постановою Великої Палати від 09 листопада 2023 року не погоджуємося, тож, керуючись частиною третьою статті 34 КАС України, вважаємо за необхідне висловити окрему думку.
У цій справі Велика Палата, як можна зрозуміти з мотивувальної частини постанови, дотримувалася версії, що ВРП під час перегляду рішення її Другої Дисциплінарної палати від 01 березня 2021 року № 497/2дп/15-21 діяла в межах повноважень та надала оцінку всім доводам скарги на таке рішення.
Ми не поділяємо думку більшості наших колег, і для більшого розуміння позиції нашої окремої думки, вважаємо за необхідне нагадати факти та обставини, на підставі яких Друга ДП ВРП виснувала про брак підстав для притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду (далі - КЦС ВС) ОСОБА_2, з якими погодилася ВРП.
7. Президент України Указом від 13 серпня 2002 року № 712/2002 призначив ОСОБА_2 на посаду судді Деснянського районного суду міста Києва строком на п`ять років, а Верховна Рада України Постановою від 18 вересня 2008 року № 528-VI обрала її на посаду судді цього суду безстроково. Верховна Рада України Постановою від 19 березня 2011 року № 3399-VI обрала ОСОБА_2 на посаду судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі - ВССУ).
У листопаді 2016 року ВККС оголосила конкурс на зайняття 120 вакантних посад суддів касаційних судів у складі Верховного Суду. ОСОБА_2 звернулася до ВККС із заявою про проведення стосовно неї кваліфікаційного оцінювання для участі у конкурсі на посаду судді КЦС ВС.
За результатами проведеного конкурсу ОСОБА_2 призначена на посаду судді КЦС ВС (Указ Президента України від 10 листопада 2017 року № 357/2017).
8. 08 лютого 2018 року до ВРП (вх. № М-475/8/7-18) надійшла дисциплінарна скарга ОСОБА_1 на дії судді КЦС ВС ОСОБА_2, у якій її автор просив притягнути суддю ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності з підстави, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ, - непідтвердження суддею законності джерела походження майна.
Доводами цієї скарги стали відомості про користування суддею ОСОБА_2 будинком та земельною ділянкою, які містять в собі ознаки недоброчесної поведінки стосовно цього майна. За цими відомостями, у селі Стоянці Києво-Святошинського району Київської області є будинок площею 380 кв. м та земельна ділянка площею 0,1309 га під ним (далі - будинок у селі Стоянці), який належить свекрусі судді - ОСОБА_3 і яким остання користується та в якому проживає. Ринкова вартість будинку становить від 5 млн грн.
Під час співбесіди у ВККС у межах конкурсу до Верховного Суду суддя ОСОБА_2 чітко зазначила, що розмір доходів свекрухи їй невідомий, підтвердження джерел походження такого коштовного майна вона не має. У досьє судді міститься інформація про відсутність будь-яких доходів у власника будинку та землі починаючи з 2012 року.
Ці відомості доводять, що свекруха судді ОСОБА_2 не мала достатніх доходів для придбання такого коштовного майна, а це своєю чергою викликає справжні сумніви щодо законності джерела походження коштів для придбання названого будинку та землі під ним. Сама суддя не змогла пояснити джерела походження коштовного майна, яке перебуває у її користуванні.
15 травня 2018 року до ВРП (вх. № М-475/26/7-18) надійшла дисциплінарна скарга ОСОБА_1 на дії судді КЦС ВС, у якій її автор просив притягнути суддю ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності з підстав, передбачених пунктами 3, 10 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII (допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду; зазначення в декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, завідомо неправдивих відомостей або умисне незазначення відомостей, визначених законодавством).
За доводами скарги, суддя ОСОБА_2 повідомила недостовірну інформацію про своє та членами її сім`ї користування житловим будинком, що належить свекрусі ОСОБА_3 .
У 2015-2017 роках суддя ОСОБА_2 користувалася житлом, яке не зазначила у поданих нею деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - Декларація), а саме житловим будинком площею 381,7 кв. м, який є власністю її свекрухи. Такі дії свідчать про порушення антикорупційного законодавства, що мало би вплинути на рішення ВККС щодо вибору її кандидатури на посаду судді КЦС ВС.
Надання суддею недостовірної інформації під час проходження конкурсного відбору дало їй змогу перемогти у конкурсі та стати суддею Верховного Суду. Такі дії судді ОСОБА_2 суперечать Кодексу суддівської етики, порушують Бангалорські принципи поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалені Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23.
21 листопада 2018 року до ВРП (вх. № М-475/47/7-18) надійшла ще одна дисциплінарна скарга ОСОБА_1 на дії судді КЦС ВС ОСОБА_2, у якій він просив притягнути її до дисциплінарної відповідальності з підстави, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII (допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду).
На думку скаржника, такими обставинами стало повідомлення ВККС у межах конкурсу до Верховного Суду завідомо недостовірної інформації щодо майна, належного їй на праві власності / користування. Суддя ОСОБА_2 надала недостовірну інформацію: стосовно придбання у власність автомобіля марки BMW X5, 2016 року випуску; щодо права користування житловим будинком площею 381,7 кв. м, який є власністю її свекрухи ОСОБА_3 ; щодо джерела походження коштів свекрухи для набуття у власність згаданого будинку у селі Стоянці; щодо службової квартири, яка надалі була виведена із числа службових.
Ці скарги об`єднані в одне провадження та передані для проведення попередньої перевірки визначеному члену ВРП.
13 квітня 2020 року Друга ДП ВРП ухвалою № 977/2дп/15-20 відкрила дисциплінарну справу стосовно судді КЦС ВС ОСОБА_2 (за дії, вчинені під час перебування на посаді судді ВССУ) за дисциплінарними скаргами ОСОБА_1 .
9. 01 березня 2021 року Друга ДП ВРП ухвалила рішення № 497/2дп/15-21 про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді КЦС ВС ОСОБА_2 та припинення дисциплінарного провадження.
ОСОБА_1 не погодився з рішенням Другої ДП ВРП та оскаржив його до Ради (скарга надійшла до ВРП 10 березня 2021 року).
За результатами розгляду цієї скарги ВРП 20 липня 2021 року ухвалила рішення № 1614/0/15-21 "Про залишення без змін рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 1 березня 2021 року № 497/2дп/15-21 про відмову у притягненні судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності та припинення дисциплінарного провадження".
10. Стаття 106 Закону № 1402-VIII визначає підстави дисциплінарної відповідальності судді.
Відповідно до частини першої цієї статті суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з таких підстав: 3) допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу; 10) зазначення в декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, завідомо неправдивих відомостей або умисне незазначення відомостей, визначених законодавством; 12) допущення суддею недоброчесної поведінки, у тому числі здійснення суддею або членами його сім`ї витрат, що перевищують доходи такого судді та доходи членів його сім`ї; встановлення невідповідності рівня життя судді задекларованим доходам; непідтвердження суддею законності джерела походження майна.
В оскаржуваному рішенні ВРП, коли відхилила доводи скарги ОСОБА_1 на рішення її Другої ДП, погодилася з висновками останньої про те, що суддя ОСОБА_2 не мала наміру приховувати інформацію про джерела походження коштів на купівлю її свекрухою будинку та земельної ділянки у селі Стоянці Києво-Святошинського району Київської області, період та права користування цими будинком та земельною ділянкою, наявність коштів на придбання автомобіля, оскільки не встановила обставин, які б вказували на те, що таку інформацію суддя ОСОБА_2 зазначила умисно або внаслідок грубої недбалості і що вона була завідомо недостовірною. Коли немає такої інформації, то не може бути й дисциплінарної відповідальності за те, чого не вчинив.
За висновком ВРП, суддя ОСОБА_2 надавала у Деклараціях всю інформацію щодо наявних у неї та її сім`ї доходів та придбання майна, надавала пояснення щодо всіх спірних питань, які виникли під час проходження нею кваліфікаційного оцінювання, разом із підтвердними документами, що свідчить про те, що суддя не мала на меті приховати інформацію або надати завідомо недостовірну інформацію для введення в оману суспільства.
В аспекті наведеного ВРП виснувала, що викладені в скарзі ОСОБА_1 підстави про незаконність та необґрунтованість оскарженого рішення Другої ДП ВРП від
01 березня 2021 року № 497/2дп/15-21 про відмову у притягненні судді КЦС ВС ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності та припинення дисциплінарного провадження не спростовують висновків Другої ДП ВРП.
Поряд із цим ВРП визнала непереконливими посилання ОСОБА_1 на матеріали досудового розслідування, якими, як вважає скаржник, підтверджується вчинення суддею ОСОБА_2 дисциплінарних проступків, оскільки вони мають загальний характер і ґрунтуються на його особистих суб`єктивних твердженнях. Вважає, що сама по собі наявність матеріалів кримінального провадження не є тим єдиним і достатнім доказом вчинення правопорушення, доки вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком.
ВРП зазначила, що обставини, які були предметом розгляду Дисциплінарної палати, отримали оцінку ВККС під час проведення кваліфікаційного оцінювання в межах конкурсу до Верховного Суду та ВРП на стадії розгляду питання про внесення подання Президентові України про призначення ОСОБА_2 на посаду судді КЦС ВС.
Рада погодилась із висновком Другої ДП ВРП про брак повноважень здійснювати перевірку декларацій на предмет правильності та повноти їх заповнення, позаяк це дискреція НАЗК.
11. Друга ДП ВРП встановила, що 24 листопада 2016 року ОСОБА_2 звернулася до ВККС із заявою, в якій просила провести стосовно неї кваліфікаційне оцінювання для участі у конкурсі на посаду судді КЦС ВС за спеціальною процедурою призначення та за результатами конкурсу рекомендувати її для призначення на вакантну посаду судді КЦС ВС.
11 травня 2017 року до ВККС надійшов висновок Громадської ради доброчесності (далі - ГРД) про невідповідність кандидата на посаду судді Верховного Суду ОСОБА_2 критеріям доброчесності та професійної етики, у якому, зокрема, зазначила, що суддя не надала пояснень щодо джерела походження коштів для придбання її свекрухою житлового будинку та земельної ділянки під ним у селі Стоянці, а досьє судді не містить відомостей на підтвердження спроможності свекрухи судді, яка є вже літньою жінкою, придбавати таке майно.
На спростування висновку ГРД суддя ОСОБА_2 надала до ВККС письмові пояснення з додатковими матеріалами, в яких, зокрема, зазначила, що статки свекра та свекрухи були достатніми для придбання житлового будинку та земельної ділянки (сумарна вартість яких склала 1 862 157 грн), вказаних у висновку ГРД, позаяк безперервний трудовий стаж свекра складає понад 52 роки, а свекрухи - 46 років. Після виходу на пенсію свекор продовжував працювати до 2012 року на приватно-орендному сільськогосподарському підприємстві, яке він створив ще у 2000 році, був єдиним засновником, власником та, відповідно, керівником.
Суддя ОСОБА_2 теж зазначила, що вона та її чоловік пройшли перевірки Державної фіскальної служби України, передбачені Законом України "Про очищення влади", щодо достовірності відомостей, зазначених у деклараціях, за результатами яких встановлено, що у деклараціях вони вказали достовірні відомості.
Під час співбесіди (19 травня 2017 року) пояснила, що на час звернення до ВККС
(24 листопада 2016 року) вона та її родина мешкала будинку в селі Стоянці. Таке проживання обумовлено необхідністю опікуватися свекрухою після смерті її чоловіка (свекра) та сина (брата чоловіка судді).
Зважаючи на велике коло спадкоємців та відсутність юридичного врегулювання права користування цим майном, суддя не вбачала юридичних підстав для декларування такого права користування цього майна.
Суддя пояснила далі, що до введення електронного декларування не передбачалось декларування готівки. Коли було введене електронне декларування, минуло десять місяців з моменту закінчення звітного періоду, тому дані до електронної декларації вона вносила зі слів чоловіка, оскільки він займається фінансами в сім`ї і розуміється на цьому. Поряд із цим суддя зазначила, що джерело походження коштів - це сімейні накопичення, які формувалися, зокрема, із заробітної плати чоловіка, отриманої на високих посадах.
Дисциплінарна палата встановила, що аналіз декларацій щодо майнового стану, родинних зав`язків, доброчесності, наявних у досьє судді, вказував на те, що суддя ОСОБА_2 не зазначала свекрів як осіб, з якими вона має родинні зв`язки, а отже, не вважала своїм безумовним обов`язком декларувати наявність у неї будь-якого права стосовно згадуваних вище будинку та земельної ділянки.
Договори купівлі-продажу будинку та земельної ділянки у селі Стоянці від 01 липня 2015 року свідчать про те, що ці об`єкти нерухомості придбавала ОСОБА_3 (свекрухою судді) за 1 453 858,08 грн та 408 299,09 грн відповідно, що збігається з вартістю цих будинку та земельної ділянки, визначеною у звітах про грошову оцінку зазначених об`єктів нерухомості.
Суддя ОСОБА_2 з моменту введення електронного декларування щорічно подавала декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, вносила повідомлення про суттєві зміни в майновому стані, що свідчить про дотримання суддею ОСОБА_2 вимог законодавства щодо реалізації державної антикорупційної політики.
За результатами повної перевірки декларацій було встановлено, що відносно судді ОСОБА_2 як особи, уповноваженої на виконання функцій держави та місцевого самоврядування, за 2015, 2016 роки НАЗК ухвалила рішення, згідно з якими не виявила ознак правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 1726 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та статтею 3661 Кримінального кодексу України (далі - КК України). Точність оцінки задекларованих активів відповідає даним, отриманим з наявних джерел. Наявність конфлікту інтересів не встановлено. Правові підстави для встановлення ознак незаконного збагачення відсутні.
На думку Другої ДП ВРП, дії судді ОСОБА_2 під час проходження конкурсу на посаду судді Верховного Суду, а саме: надання пояснень, долучення документів щодо наявності трудового стажу в неї, її чоловіка та в їхніх батьків, а також щодо отримання ними доходів, зазначення в деклараціях фактів придбання певного майна, свідчать про те, що суддя вживала розумних заходів для того, щоб бути обізнаною про майнові інтереси членів родини, докладала зусиль щодо надання повної інформації про наявність у її власності та у власності її сім`ї майна та законності підстав його придбання. Тобто діяла таким чином, щоб її поведінка підтримувала впевненість суспільства щодо чесності її як судді.
Після узагальнення викладених обставин та правової оцінки дій судді ОСОБА_2 відносно підтвердження наявності коштів на придбання цінного майна Друга ДП ВРП виснувала, що в її діях нема складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 12 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIІI (непідтвердження суддею законності джерела походження майна).
12. На спростування доводів скаржника про надання суддею органам, які брали участь у проведенні конкурсу, недостовірної інформації щодо періоду користування будинком у селі Стоянці Друга ДП ВРП послалася на те, що суддя ОСОБА_2 під час співбесіди у ВККС 17 липня 2017 року та у наданих до Комісії письмових поясненнях повідомила, що вона та члени її родини почали користуватися будинком у селі Стоянці, який належить на праві власності її свекрусі, з листопада 2016 року, а саме після смерті у жовтні 2016 року її свекра, а потім і чоловікового брата. Проте в декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави та місцевого самоврядування, за 2017 рік вона вказала, що спірний будинок належить їй та членам її сім`ї на праві користування з 01 рудня 2017 року.