У Х В А Л А
29 листопада 2023 року
м. Київ
Справа № 990/222/23
Провадження № 11-155заі23
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Желєзного І. В.,
суддів Банаська О. О., Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Кишакевича Л. Ю., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Мартєва С. Ю., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Ткача І. В., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.
розглянула в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Великої Палати Верховного Суду Желєзного Ігоря Вікторовича, Кишакевича Лева Юрійовича, Кравченка Станіслава Івановича від участі в розгляді справи № 990/222/23 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,
УСТАНОВИЛА:
У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС України, Комісія), у якому просила:
- визнати протиправними дії ВККС України щодо надання неповної та недостовірної інформації, яка міститься в листі від 05 вересня 2023 року на її інформаційний запит від 01 вересня 2023 року;
- зобов`язати Комісію надати повну та достовірну інформацію на інформаційний запит від 01 вересня 2023 року з урахуванням висновків суду.
Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22 вересня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано десятиденний строк для усунення її недоліків шляхом сплати судового збору або надання належних документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
На виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху позивачкою надіслано докази, які підтверджують наявність у неї пільг щодо сплати судового збору (встановлення особі безстроково ІІ групи інвалідності).
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 26 вересня 2023 року відкрив провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ВККС України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії.
29 вересня 2023 року від позивачки до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла заява про виправлення описки в ухвалі Верховного Суду від 26 вересня 2023 року.
Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 02 жовтня 2023 рокузаяву ОСОБА_1 про виправлення описки в ухвалі Верховного Суду від 26 вересня 2023 року залишено без задоволення.
Не погодившись із цим судовим рішенням, ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою до Великої Палати Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 18 жовтня 2023 року відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 02 жовтня 2023 року, а ухвалою від 15 листопада 2023 року призначила справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику її учасників.
27 листопада 2023 року через систему "Електронний суд" до Великої Палати Верховного Суду надійшли заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Великої Палати Верховного Суду Желєзного І. В., Кишакевича Л. Ю. та Кравченка С. І. від участі в розгляді цієї справи.
На обґрунтування заяви про відвід судді Великої Палати Верховного Суду Желєзного І. В. позивачка посилається на те, що 26 листопада 2023 року під час ознайомлення з електронними матеріалами справи позивачкою виявлено, що суддею-доповідачем витребувано лише певні матеріали справи, що на думку ОСОБА_1, свідчить про позапроцесуальні домовленості судді Желєзного І. В. та судді-доповідача Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в цій справі про невиконання ухвали суду від 18 жовтня 2023 року. Крім того, суддя Желєзний І. В. в грудні 2019 року допомагав іншим суддям Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в адміністративній справі № 705/1386/13-а привласнювати через адміністративні суди майно родини ОСОБА_1, усвідомлюючи, що спір про право не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, та особисто був причетним до непередачі справи до Великої Палати Верховного Суду. З огляду на викладене ОСОБА_1 зазначила, що виражає недовіру судді Великої Палати Верховного Суду Желєзному І. В. та просить відвести його від участі в розгляді цієї справи.
На обґрунтування заяви по відвід суддів Великої Палати Верховного СудуКишакевича Л. Ю. та Кравченка С. І. від участі в розгляді цієї справи ОСОБА_1 зазначила, що Кишакевич Л. Ю. не може брати участь у розгляді цієї справи, оскільки в 2018 році відмовив у судовому захисті скаржниці у кримінальній справі. Крім того, ОСОБА_1 зазначила, що позивачка була однією із скаржників у справі яка розглядалась Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ), а скарга подавалась на підставі відмови судді Кишакевича Л. Ю. як судді касаційної інстанції в доступі до судового захисту та постановлення ним свавільного рішення. ОСОБА_1 також указала, що аналогічно участь у розгляді справи не може брати суддя Великої Палати Верховного Суду Кравченко С. І. При цьому позивачка додала до заяви постанову Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 травня 2017 року у справі № 5-2135впс17, прийняту під головуванням судді Кравченка С. І., якою заяву ОСОБА_1 про передачу кримінальної справи щодо неї та ОСОБА_4 на розгляд до іншого апеляційного суду залишено без задоволення, а також постанову судді Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду Кишакевича Л. Ю. від 29 січня 2018 року у справі № 51-767ск17, якою відмовлено ОСОБА_1 у витребуванні справи для перевірки в касаційному порядку. У зв`язку з викладеним позивачка зазначила, що виражає вказаним суддям Великої Палати Верховного Суду недовіру та просить їх відвести від участі в розгляді цієї справи.
Перевіривши доводи, наведені ОСОБА_1 на обґрунтування заяв про відвід суддів, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для їх задоволення з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Частиною сьомою статті 40 КАС України визначено, що питання про відвід судді Великої Палати не підлягає передачі на розгляд іншому судді та розглядається Великою Палатою.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно із частиною першою статті 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований у результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Згідно із частиною другою зазначеної статті суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу (щодо недопустимості повторної участі судді в розгляді адміністративної справи).
Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.
Стаття 6 Конвенції вимагає, щоб суд у межах своїх повноважень був неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб`єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами (рішення ЄСПЛ у справі "Ветштайн проти Швейцарії").