ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 761/30830/19
провадження № 51-5349км23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6,
розглянув у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 31 січня 2022 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 07 червня 2023 року щодо
ОСОБА_7,
ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Бесідка Ставищенського району Київської області, зареєстрованого в тому ж населеному пункті ( АДРЕСА_1 ), жителя АДРЕСА_2, раніше неодноразово судимого, останній раз - вироком Печерського районного суду м. Києва від 22 лютого 2018 року за ч. 2 ст. 186 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, звільненого на підставі ст. 75 цього Кодексу із визначенням іспитового строку тривалістю 2 роки,
за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 2, 3 ст. 187 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 30 січня 2022 року ОСОБА_7 засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 2 ст. 187 КК на строк 7 років з конфіскацією майна, за ч. 3 цієї статті - на строк 7 років 5 місяців з конфіскацією майна.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 5 місяців з конфіскацією майна.
Відповідно до ст. 71 цього Кодексу за сукупністю вироків до покарання, призначеного ОСОБА_7 за цим вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Святошинського районного суду м. Києва від 21 вересня 2017 року (ч. 1 ст. 187 КК) та частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Печерського районного суду м. Києва від 22 вересня 2018 року (ч. 2 ст. 186 указаного Кодексу) й остаточно призначено ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією майна.
Строк відбування покарання ОСОБА_7 ухвалено обчислювати з 24 червня 2019 року.
Вирішено питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження, речових доказів і процесуальних витрат.
За встановлених обставин, детально наведених у вироку місцевого суду, 20 травня 2019 року близько 23:20 ОСОБА_7 перебував поряд із будинком № 31/40 на вул. Д. Щербаківського в м. Києві, де помітив раніше незнайомого потерпілого ОСОБА_8 . Після цього, маючи умисел здійснити повторний напад з метою заволодіння майном потерпілого, утримуючи при собі заздалегідь заготовлений предмет, схожий на пістолет, наблизився до потерпілого та, погрожуючи застосуванням пістолета, висунув вимогу щодо передачі йому цінних речей. У свою чергу ОСОБА_8, усвідомлюючи, що дії з боку ОСОБА_7 становлять загрозу для його життя, повідомив про наявність у нього лише мобільного телефону. При цьому ОСОБА_7, продовжуючи погрожувати потерпілому предметом, схожим на пістолет, повторно заволодів мобільним телефоном марки "Xiaomi MI 6", завдавши потерпілому матеріальної шкоди в розмірі 4550 грн.
Також 22 червня 2019 року близько 11:50 ОСОБА_7 під час перебування у приміщенні магазину "Продукти" на вул. Д. Щербаківського, 48 у м. Києві, використовуючи заздалегідь заготовлене знаряддя для вчинення злочину, а саме предмет, схожий на пістолет, вчинив напад на продавця магазину. Зокрема, розуміючи протиправність своїх дій та наслідків, наблизився до ОСОБА_9 та, застосувавши предмет, схожий на пістолет, почав ним погрожувати і висунув вимогу про передачу йому цінних речей, а саме грошових коштів. У свою чергу ОСОБА_9, усвідомлюючи, що дії з боку ОСОБА_7 загрожують її життю та здоров`ю, передала останньому всі наявні на той час кошти з каси в сумі 800 грн, які належать ТОВ "САНА ЛТД", спричинивши товариству матеріальну шкоду на вказану суму.
Київський апеляційний суд ухвалою від 07 червня 2023 року змінив вирок місцевого суду і перекваліфікував дії ОСОБА_7 за епізодом заволодіння майном ТОВ "Сана ЛТД" з ч. 3 ст. 187 КК на ч. 2 цієї статті і постановив уважати його засудженим покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
На підставі ст. 71 КК за сукупністю вироків частково приєднав ОСОБА_7 невідбуті частини покарань за вироками Святошинського районного суду м. Києва від 21 вересня 2017 року і Печерського районного суду м. Києва від 22 лютого 2018 року та остаточно визначив покарання ОСОБА_7 у виді позбавлення волі на строк 7 років 7 місяців з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
В іншій частині вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 31 січня 2022 року щодо ОСОБА_7 залишив без змін.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник засудженого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_6, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, а кримінальне провадження закрити на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Обґрунтовуючи доводи, викладені в касаційній скарзі, адвокат зазначає, що суди не здійснили належної перевірки аргументів у ній щодо порушення права підзахисного на захист, оскільки, на її думку, його затримання відбувалося без дотримання вимог КПК, зокрема частин 2, 3, 5 ст. 208 цього Кодексу.
Звертає увагу на розбіжності між часом фактичного затримання ОСОБА_7 із часом, зазначеним у відповідному протоколі, а також на те, що одразу після затримання підзахисного не було повідомлено про це орган, уповноважений законом на надання безоплатної правової допомоги.
Також уважає, що проведення слідчих дій, у тому числі впізнання з потерпілими, до того, як було складено протокол затримання, та до призначення захисника є порушенням права на захист.
Водночас детально наводить мотиви щодо порушення порядку вручення ОСОБА_7 повідомлення про підозру, адже її було вручено усупереч правилам ч. 1 ст. 52, ст. 278 КПК.
Крім цього, касатор указує на ряд конкретних доказів, зібраних у ході досудового розслідування, які, на її переконання, слід визнати недопустимими через їх невідповідність вимогам кримінального процесуального закону.
Вважає, що допущені судом першої інстанції помилки, не були усунуті судом апеляційної інстанції, а тому ухвала цього суду не відповідає вимогам ст. 370 КПК.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 підтримала подану нею скаргу і навела відповідні мотиви своєї позиції, прокурор ОСОБА_5 заперечила проти задоволення касаційної скарги захисника, вважаючи її необґрунтованою.
Мотиви Суду
За частиною 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставині не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Як визначено у ст. 370 КПК, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Аналізуючи зібрані у кримінальному провадженні та досліджені під час судового розгляду докази, надані сторонами, оцінюючи їх з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, розглядаючи кримінальне провадження відповідно до вимог ст. 337 КПК місцевий суд уважав викладені у вироку фактичні обставини кримінальних правопорушень, передбачених частинами 2, 3 ст. 187 КК, достовірно встановленими, а вину ОСОБА_7 у їх вчиненні доведеною.
Проте суд апеляційної інстанції, не змінюючи обсягу обвинувачення, перекваліфікував дії засудженого за епізодом заволодіння майном ТОВ "Сана ЛТД" з ч. 3 ст. 187 КК на ч. 2 цієї статті, а всі докази, зібрані під час досудового розслідування, фактично визнав недопустимими та взяв до уваги показання потерпілих ОСОБА_8 і ОСОБА_9 .