ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 листопада 2023 року
м. Київ
cправа № 920/293/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.,
за участю секретаря судового засідання Кравчук О.І.
представники сторін в судове засідання не з`явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Виконавчого комітету Сумської міської ради
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.08.2023
у справі № 920/293/23
за позовом фізичної особи-підприємця Старинського Олега Олександровича
до Виконавчого комітету Сумської міської ради
про стягнення 1 463 527,58 грн,
В С Т А Н О В И В:
Фізична особа-підприємець Старинський Олег Олександрович звернувся до Господарського суду Сумської області з позовом до Виконавчого комітету Сумської міської ради про стягнення основного боргу за поставлений за договором про закупівлю товарів за бюджетні кошти № 666/28-22 від 28.12.2022, але неоплачений товар в сумі 1 314 000 грн, а також нарахованих за порушення строку виконання обов`язку по його оплаті 3% річних в сумі 7 344 грн, пені в сумі 122 400 грн та інфляційних втрат в сумі 19 783, 58 грн.
Позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що ним було поставлено відповідачу товар за договором, останнім товар було прийнято, однак у строки, визначені договором, за нього не сплачено, що є порушенням пунктів 3.1, 3.2. договору.
Рішенням Господарського суду Сумської області від 22.05.2023 (суддя Резніченко О.Ю.) позов задоволено частково. Провадження у справі в частині стягнення 1 314 000 грн основного боргу закрито за відсутністю предмету спору. У задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних в сумі 7 344 грн, пені в сумі 122 400 грн та інфляційних втрат в сумі 19 783, 58 грн відмовлено.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.08.2023 (колегія суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий, Шаптала Є.Ю., Гончаров С.А.) рішення місцевого господарського суду змінено. Викладено резолютивну частину рішення в редакції, відповідно до якої позов задоволено частково. Провадження у справі у частині стягнення 1 314 000 грн основного боргу закрито за відсутністю предмету спору. В іншій частині позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 7 344 грн, пеню в сумі 122 400 грн, інфляційні втрати в сумі 19 783, 58 грн. При цьому суд апеляційної інстанції переглядав рішення місцевого господарського суду лише в частині стягнення сум пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Судами обох інстанцій встановлено, що 28.12.2022 позивач (постачальник) та відповідач (покупець) уклали договір про закупівлю товарів за бюджетні кошти №666/28-22, в п. 1.1 якого погодили, що постачальник зобов`язується в строки та на умовах цього договору передати у власність покупця ноутбуки та оптичні маніпулятори "миша" код за ДК 021:2015 ЄЗС 30210000-4 "Машини для обробки даних (апаратна частина)", а відповідач зобов`язується прийняти товар й оплатити його вартість відповідно до умов цього договору.
Найменування, кількість, ціна за одиницю та інші характеристики товару визначені у Специфікації (додаток до договору), що є невід`ємною частиною даного договору (п. 1.2).
Згідно з умовами п. 3.1. договору в редакції додаткової угоди №1 від 28.12.2022 до договору сума останнього становить 1 314 000 грн, без ПДВ.
Сторонами підписано специфікацію (додаток № 1 до додаткової угоди №1 від 28.12.2022) де погоджено найменування (комплектність), кількість та ціни товарів, які постачаються за договором.
У п. 4.3 договору сторони погодили, що постачальник зобов`язаний передати товар покупцеві згідно з видатковими накладними у строк не пізніше 30.12.2022.
Товар вважається поставленим з моменту підписання сторонами видаткової накладної (п. 4.4 договору).
Відповідно до п. 3.2. договору оплата здійснюється за фактично наданий товар згідно з видатковими накладними у безготівковій формі у національній валюті України шляхом перерахування покупцем коштів на рахунок постачальника, зазначений у договорі, протягом 10 банківських днів після надходження відповідних бюджетних коштів на реєстраційний рахунок покупця.
Звертаючись до суду з цим позовом, позивач посилався на те, що ним на виконання умов договору поставлено відповідачу товар на загальну суму 1 314 000 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи належним чином засвідченою копією видаткової накладної № 102 від 28.12.2022, проте відповідач обов`язок щодо оплати вказаного товару не виконав, з огляду на що позивач просив стягнути з відповідача вартість поставленого товару в сумі 1 314 000 грн, а також нараховані за несвоєчасне виконання обов`язку по його оплаті 3% річних в сумі 7 344 грн, пеню в сумі 122 400 грн та інфляційні втрати в сумі 19 783, 58 грн.
Місцевий господарський суд встановив, що станом на дату відкриття провадження у справі сума основного боргу, заявлена до стягнення, становила 1 314 000 грн, проте після відкриття провадження у справі відповідач вказану заборгованість сплатив, що підтверджується платіжними дорученнями № 158 від 14.02.2023 та №212 від 16.02.2023, а тому закрив провадження в частині стягнення основного боргу відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв`язку з відсутністю предмета спору. В свою чергу, встановивши, що: у спірному випадку заборгованість виникла з підстав неможливості виконання бюджетного зобов`язання відповідачем через введення в Україні воєнного стану, зокрема через дії органів державної влади у вигляді прийняття Кабінетом Міністрів України обмежуючого акта, який унеможливив виконання відповідачем Договору, а не в результаті нехтування своїми обов`язками та зобов`язаннями; відповідачем вчинялись дії щодо перерахування коштів за договором, проте внаслідок прийняття Порядку №590 йому було відмовлено у проведенні платежів; відповідач є бюджетною установою, фінансується з бюджету Сумської міської територіальної громади, а розрахунково-касове обслуговування здійснюється виключно через органи казначейства, іншого порядку оплати товарів, робіт та послуг, окрім як через органи казначейства, чинним законодавством не передбачено, суд відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних, пені та інфляційних втрат.
Суд апеляційної інстанції з висновками місцевого господарського суду в частині відмови у задоволенні позову не погодився та вказав, що виходячи з умов договору, у випадку настання обставин непереборної сили, які заважають стороні виконати прийняті на себе зобов`язання, строк виконання таких зобов`язань продовжується на час дії вказаних обставин. Обставина введення на території України воєнного стану, враховуючи наявність універсального офіційного листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 про засвідчення форс-мажорних обставин, не є автоматичною підставою для звільнення особи від відповідальності за неналежне виконання умов договору, так як вказаний лист не засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) саме за договором, а матеріали справи не містять відповідного сертифіката Торгово-промислової палати, яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) за договором, який би і підтверджував неможливість виконання відповідачем зобов`язань з оплати отриманого за договором товару. Також матеріали справи не містять доказів повідомлення відповідачем позивача про початок форс-мажорних обставин, водночас неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов`язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності. Відтак, апеляційний господарський суд рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних скасував з прийняттям нового рішення в цій частині, яким вказані позовні вимоги задовольнив у повному обсязі.
Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, відповідач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.
В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано положення 14 та 19 постанови КМУ від 09.06.2021 № 590 "Порядок виконання повноважень Державною казначейською службою в особливому режимі в умовах воєнного стану", яким визначено механізм виконання в особливому режимі повноважень Казначейством та органами Казначейства, пов`язаних із здійсненням казначейського обслуговування бюджетних коштів та коштів інших клієнтів в умовах воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях. Так, відповідно до п. 14 Порядку розрахунково-касове обслуговування розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів, інших клієнтів здійснюється Казначейством та органами Казначейства в особливому релейні в установленому законодавством порядку з урахуванням особливостей, визначених цим Порядком. За приписами пункту 19 Порядку Казначейство та органи Казначейства здійснюють платежі за дорученнями клієнтів з урахуванням ресурсної забезпеченості єдиного казначейського рахунка у визначеній черговості. Станом на 28.12.2022 та на 14.02.2023 на розрахунковому рахунку відповідача були наявні кошти на оплату поставленого позивачем товару, але в умовах воєнного стану органи Казначейства здійснюють оплати рахунків, керуючись Порядком № 590, в якому визначено черговість платежів, з урахуванням ресурсної забезпеченості єдиного казначейського рахунку. Отже, в даному випадку заборгованість за договором виникла з підстав неможливості виконання бюджетного зобов`язання відповідачем через введення в Україні воєнного стану.
Скаржником вмотивовано подання касаційної скарги на підставі п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, а саме - відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування пунктів 14 та 19 постанови Кабінет Міністрів України від 09.06.2021 № 590 "Про затвердження Порядку виконання повноважень Державною казначейською службою в особливому режимі в умовах воєнного етану", як форс-мажорних обставин, котрі унеможливлюють виконання договірних відносин, у зв`язку із діями органів державної влади під час військового стану і не залежали від волі Виконавчого комітету. Також судом апеляційної інстанції не враховано висновків щодо застосування норма права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 14.06.2022 у справі № 922/2394/21, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 09.11.2021 у справі № 913/20/21.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2023 відкрито провадження за касаційною скаргою з підстав, передбачених п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, призначено останню до розгляду у відкритому судовому засіданні на 07.11.2023 та надано строк на подання відзиву на касаційну скаргу до 23.10.2023.
Переглянувши в касаційному порядку постанову апеляційного, а також рішення місцевого господарських судів, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.