ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 листопада 2023 року
м. Київ
cправа № 910/1052/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.,
за участю секретаря судового засідання - Росущан К. О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІСО"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2023 (головуючий суддя Андрієнко В. В., судді Буравльов С. І., Шапран В. В.)
у справі № 910/1052/23
за позовом першого заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі 1) Кабінету Міністрів України і 2) Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІСО" і 2) Підприємства з іноземними інвестиціями "Віп-Рент"
про скасування державної реєстрації права власності, витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння і визнання недійсним договору оренди,
(у судове засідання з`явилися: прокурор - Сельська О. З., представники позивача-1 - Шокун О. В., позивача-2 - Павленко А. В., відповідача-1 - Романюк С. П., відповідача-2 - Кісельов Є. О.)
ВСТУП
1. Причиною звернення до Верховного Суду стало питання щодо наявності/відсутності підстав для залишення позову без розгляду на підставі пункту 8 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) внаслідок порушення правил об`єднання позовних вимог після відкриття провадження у справі.
2. Під час розгляду касаційної скарги відповідача Верховний Суд має вирішити питання, чи були у суду першої інстанції підстави для залишення позову без розгляду внаслідок порушення правил об`єднання позовних вимог, виявлених судом у підготовчому провадженні (після відкриття провадження у справі).
3. За результатами касаційного розгляду Верховний Суд погодився з висновками апеляційного суду про відсутність підстав для залишення судом першої інстанції позову без розгляду у цій справі на підставі пункту 8 частини першої статті 226 ГПК України і з огляду на викладене нижче дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги враховуючи таке.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
4. Перший заступник керівника Київської міської прокуратури (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України (далі - позивч-1, КМУ) та Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (далі - позивач-2, Фонд) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІСО" (далі - відповідач-1, ТОВ "ТІСО") та Підприємства з іноземними інвестиціями "ВІП-РЕНТ" (далі - відповідач-2, ПзІІ "ВІП-РЕНТ") про:
- скасування рішення державного реєстратора Київської філії комунального підприємства "Реєстрація нерухомості" Макарова Олега В`ячеславовича від 08.11.2018 № 43945130 та проведену на його підставі реєстрацію змін до запису про реєстрацію права власності ТОВ "TICO" (код ЄДРПОУ: 23536097) на майновий комплекс загальною площею 7425,5 кв.м (літ. А, А1, А2, Б, В, Г, Ж, К) по вул. Ямській, 72 у м. Києві (реєстраційний номер нерухомого майна № 1560674380000);
- скасування рішення державного реєстратора Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" Рисак Олени Олександрівни від 10.12.2018 № 44498710 та проведену на його підставі 05.12.2018 державну реєстрацію права власності ТОВ "TICO" (код ЄДРПОУ: 23536097) на майновий комплекс загальною площею 8 631,1 кв.м (літ. А, А1, А2, Б, В, Г, Ж, К, Д, Н) по вул. Ямській, 72 у м.Києві (реєстраційний номер нерухомого майна № 1716205780000);
- витребування у ТОВ "TICO" (ЄДРПОУ 23536097, адреса: вул. Ямська, 72 м. Київ, 03150) на користь держави в особі КМУ (вул. Михайла Грушевського, 12/2, м. Київ, 01008) нежитлової будівлі - виробничий корпус № 2 літ. "Б" загальною площею 904 кв.м за адресою: м. Київ, вул. Ямська, 72-А, яка зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ТОВ "TICO", як нежитлові приміщення загальною площею 905,46 кв.м, що є частиною приміщень нежитлової будівлі літ. Г загальною площею 2 215,3 кв.м, яка входить до складу майнового комплексу загальною площею 8 631,1 кв.м (літ. А, А1, А2, Б, В, Г, Ж, К, Д, Н) по вул. Ямській, 72 у м. Києві (реєстраційний номер нерухомого майна № 1716205780000);
- визнання недійсним договору оренди № 16/12-2019-ОР від 16.12.2019, укладеного між ТОВ "ТІCO" та ПзІІ "ВІП-РЕНТ", предметом якого є нежитлові офісні приміщення загальною площею 905,46 кв.м по вул. Ямській, 72 у м. Києві.
Короткий зміст судових рішень
5. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.04.2023 позов залишено без розгляду.
6. Мотивуючи ухвалу, суд першої інстанції виходив що при зверненні до суду з даним позовом порушено правила об`єднання позовних вимог, а зазначені недоліки не можуть бути усунуті, оскільки встановлення та усунення недоліків у зв`язку з порушенням правил об`єднання позовних вимог ГПК України не передбачено.
7. При цьому за висновком суду першої інстанції, оскільки перші три позовні вимоги є віндикаційним позовом (витребування майна із чужого незаконного володіння), а вимога про визнання договору оренди недійсним - негаторним позовом (усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном), суд вказав на неможливість заявлення одночасно таких взаємовиключних позовів.
8. З огляду на що, суд визнав наявними підстави для застосування положень пункту 8 статті 226 ГПК України та залишення позовної заяви без розгляду.
9. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2023 ухвалу суду першої інстанції від 05.04.2023 скасовано, справу направлено до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду.
10. Мотивуючи постанову, апеляційний суд виходив з того, що в силу імперативних приписів статей 173, 226 ГПК України суд першої інстанції у спірних правовідносинах, у разі установлення порушення правил об`єднання позовних вимог, мав право роз`єднати позовні вимоги за правилами частини шостої статті 173 ГПК України.
11. Отже, за висновком апеляційного суду, залишаючи позов без розгляду з мотивів, наведених в оскаржуваній ухвалі, суд першої інстанції допустив порушення норм зазначених норм процесуального права.
12. При цьому під час апеляційного перегляду справи судом апеляційної інстанції було враховано висновки Верховного Суду щодо застосування положень частини першої статті 173 ГПК України у поєднанні з пунктом 8 частини першої статті 226 ГПК України, викладені у постанові від 18.08.2023 у справі 910/21280/21.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
13. ТОВ "ТІСО" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції від 25.09.2023, а ухвалу суду першої інстанції від 05.04.2023 залишити в силі.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)
14. У касаційній скарзі скаржник посилається на те, що оскаржувана постанова прийнята судом апеляційної інстанції з неправильним застосуванням статті 173 та пункту 8 частини першої статті 226 ГПК України, оскільки при зверненні з позовом у цій справі прокурором було порушено правила об`єднання позовних вимог, і зазначені недоліки не можуть бути усунуті судом самостійно.
15. При цьому скаржник посилається на неврахування апеляційним судом висновків Верховного Суду в частині застосування положень статті 173 ГПК України, викладених у постановах від 14.08.2018 у справі № 910/3569/18, від 15.02.2019 у справі № 910/11811/18, від 25.01.2021 у справі № 903/513/20 та від 16.10.2020 у справі № 910/7186/19.
16. На переконання скаржника, прокурором у позовній заяві було об`єднано кілька позовних вимог, які не є пов`язаними між собою підставою виникнення або поданими доказами. Сумісний розгляд таких позовних вимог перешкоджатиме з`ясуванню прав і взаємовідносин сторін та суттєво ускладнить вирішення спору в межах однієї справи та у строки, передбачені статтею 195 ГПК України, що свідчить про порушення правил об`єднання позовних вимог.
17. Окрім того, за доводами скаржника, суд апеляційної інстанції неправильно застосував пункт 8 частини першої статті 226 ГПК України за відсутності висновку Верховного Суду про застосування цієї норми у подібних правовідносинах, а саме у спорі про витребування майна за правилами статті 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), в якому одночасно заявлені взаємосуперечливі позовні вимоги про витребування майна, скасування державної реєстрації та визнання недійсним договору щодо спірного майна.
Позиція інших учасників справи
18. ПзІІ "ВІП-РЕНТ" подало відзив на касаційну скаргу, у якому підтримує доводи касаційної скарги з наведених у цій мотивів та просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції від 25.09.2023, а ухвалу суду першої інстанції від 05.04.2023 - залишити в силі.
19. Прокурор та Фонд також подали відзиви на касаційну скаргу, у яких не погоджуються з доводами касаційної скарги, вважають їх безпідставними, необґрунтованими та такими, що не спростовують правильних висновків суду апеляційної інстанції щодо застосування пункту 8 частини першої статті 226 ГПК України.
20. При цьому обґрунтовуючи доводи щодо правильності об`єднання позовних вимог у цій справі, прокурор у відзиві окремо наголошує на тому, що кінцевою метою даного позову є захист права власності держави на спірне нерухоме майно та повернення сторін у стан, який існував до незаконного заволодіння ТОВ "ТІСО" державним нерухомим майном та передачі його за договором оренди ПзІІ "ВІП-РЕНТ".
21. На переконання прокурора, у цій справі речово-правовий спосіб захисту права власності (віндикаційний позов), поєднаний з вимогами про скасування державних реєстрацій (необхідність заявлення яких обґрунтовано в позовній заяві), є основним, а визнання недійсним договору оренди (рецисорний позов) - похідним.
22. При цьому прокурор вказує, що вимога про визнання договору оренди недійсним обґрунтована саме відсутністю у орендодавця права власності на майно, яке передано в оренду. Тобто, як для задоволення позовних вимог про скасування державної реєстрації та витребування майна, так і для задоволення вимоги про визнання недійсним договору оренди, прокурору і позивачам необхідно довести факт приналежності спірного майна до державної власності та порушення права власності на нього.
23. Отже, за доводами прокурора, позовні вимоги у цій справі пов`язані між собою єдиними фактичноми обставинами порушення права державної власності, стосуються одного і того самого майна - нежитлового приміщення виробничого корпусу № 2 площею 904 кв.м по вул. Ямській, 72А у м. Києві, та в сукупності спрямовані на повне відновлення такого права і повернення цього майна законному власнику.
24. При цьому прокурор наголошує, що позовні вимоги у цій справі пов`язані між собою і поданими доказами, адже стосуються насамперед законності набуття ТОВ "ТОСО" права власності на майно, яке в дійсності є державним, та наявності у нього права розпоряджатися цим майном шляхом укладення договору оренди. Тобто, як вказує прокурор, позовні вимоги у даній справі є елементами єдиного юридичного механізму захисту, спрямованого на досягнення реального результату у вигляді відновлення порушеного права власника спірного майна - держави в особі КМУ.
25. Прокурор вважає, що розгляд позовних вимог про витребування спірного майна, заявлених до ТОВ "ТІСО" без участі ПзІІ "ВІП-РЕНТ", порушуватиме право цього підприємства як користувача спірного майна за договором оренди.
26. Враховуючи викладене, прокурор вказує, що у даному випадку об`єднання відповідних позовних вимог матиме наслідком суттєве спрощення встановлення обставин справи та вирішення спору, та надасть можливість досягти процесуальної економії за однакових обставин, а також надасть можливість сторонами ефективніше використати процесуальні засоби, передбачені законом.
27. Інші учасники справи не надали відзивів на касаційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів скаржника і висновків судів попередніх інстанцій
28. Предметом касаційного перегляду є постанова суду апеляційної інстанції, прийнята за наслідком перегляду ухвали місцевого господарського суду про залишення позову у цій справі без розгляду на підставі пункту 8 частини першої статті 226 ГПК України.
29. Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, у межах доводів та підстав касаційного оскарження, Верховний Суд відзначає таке.
30. Щодо обґрунтованості/необґрунтованості застосування судами попередніх інстанцій положень пункту 8 частини першої статті 226 ГПК України у системному співвідношенні з нормами статті 173 ГПК України колегія суддів враховує таке.
31. Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
32. Згідно зі статтею 2 та частиною першою статті 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
33. Водночас порядок звернення до господарського суду, а також здійснення судового провадження у господарській справі регламентовано відповідними нормами процесуального права - ГПК України.
34. Відповідно до частини першої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
35. За приписами статті 162 ГПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи. Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.
36. Відповідно до вимог статті 47 ГПК України позов може бути пред`явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо іншої сторони діє в судовому процесі самостійно. Участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: предметом спору є спільні права чи обов`язки кількох позивачів або відповідачів; права або обов`язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; предметом спору є однорідні права і обов`язки.
37. Статтею 173 ГПК України визначено підстави та порядок об`єднання і роз`єднання позовних вимог.
Згідно із частиною першою цієї статті в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Таким чином, вказаною нормою процесуального права закріплене право позивача об`єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
38. Поряд з тим необхідно також враховувати, що об`єднання позовних вимог може мати й негативні наслідки. Сумісний розгляд декількох вимог, навіть тісно пов`язаних і однорідних, розширює предмет доказування у справі, збільшує коло учасників процесу, ускладнює розгляд та вирішення справи. Об`єднання позовів є правом, а не обов`язком суду.
39. Отже, за приписами частини шостої статті 173 ГПК України суд, з урахуванням конкретних обставин, має право застосувати їх як у разі дотримання правил об`єднання позовних вимог, так і у випадку їх порушення. Проте вчинення відповідної процесуальної дії є дискрецією господарського суду, яка застосовується (або не застосовується) ним з урахуванням конкретних обставин справи та за власним переконанням, а тому незастосування місцевим судом своїх повноважень по роз`єднанню позовних вимог не може бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали.
40. Частиною другою статті 182 ГПК України визначено, що у підготовчому засіданні суд, зокрема, вирішує питання об`єднання справ і роз`єднання позовних вимог, прийняття зустрічного позову, якщо ці питання не були вирішені раніше; може роз`яснювати учасникам справи, які обставини входять до предмета доказування; з`ясовує, чи повідомили сторони про всі обставини справи, які їм відомі; вирішує заяви та клопотання учасників справи; здійснює інші дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.
41. Згідно з пунктом 8 частини першої статті 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172, 173 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк.
42. Так, у підготовчому судовому засіданні, залишаючи позовну заяву у справі № 910/1052/23 без розгляду на підставі пункту 8 частини першої статті 226 ГПК України, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовна заява подана без додержання вимог, зокрема викладених у статті 173 ГПК України (порушені правила об`єднання позовних вимог).
43. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що, оскільки порушення правил об`єднання та роз`єднання позовів, встановлених статтею 173 ГПК України, не передбачено, як одну із підстав для залишення позовної заяви без руху, та оскільки у даному випадку суд не наділений правом роз`єднати позовні вимоги, відтак позовна заява підлягає залишенню без розгляду.
44. У контексті спірних правовідносин та доводів касаційної скарги, колегія суддів звертається до правової позиції об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеної у постанові від 18.08.2023 у справі № 910/21280/21, щодо питання застосування положень частини першої статті 173 ГПК України та пункту 8 частини першої статті 226 ГПК України, а саме:
"Щодо правил об`єднання позовних вимог
9.1. Згідно з касаційними скаргами на вирішення касаційного суду у цій справі поставлено два питання (пункти 6.2, 6.3):
- щодо застосування положень частини першої статті 173 ГПК України: правила об`єднання позовних вимог у такій категорії спорів, як стягнення шкоди, завданої протиправними діями та рішеннями особами, пов`язаними з банком, що призвели до погіршення його фінансового становища та неспроможності банку відповідати за вимогами кредиторів;
- щодо застосування пункту 8 частини першої статті 226 ГПК України: можливості вчинення такої процесуальної дії як залишення позову без розгляду на підставі вказаної норми у разі встановлення судом порушення правил об`єднання позовних вимог.
У зв`язку з цим суд звертається до визначеного статтями 173, 174, 176, 226 ГПК України правового регулювання об`єднання і роз`єднання позовів, яке умовно можна поділити на: