ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 201/531/19
провадження № 61-5172св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_3,
третя особа - Управління-служба у справах дітей Адміністрації Соборного району Дніпровської міської ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 08 листопада 2022 року під головуванням судді Антонюка О. А. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 березня
2023 року у складі колегії суддів: Космачевської Т. В., Канурної О. Д., Халаджи О. В. у справі за позовом ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_2, до ОСОБА_3, третя особа - Управління-служба у справах дітей Адміністрації Соборного району Дніпровської міської ради, про усунення перешкод у користуванні житловим будинком шляхом вселення,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
В січні 2019 року ОСОБА_1, що діє у своїх інтересах та інтересах малолітнього сина - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, звернулась з позовом в якому просила усунути їй перешкоди в користуванні житловим приміщенням шляхом вселення з малолітнім сином ОСОБА_2 в житловий будинок за адресою:
АДРЕСА_1 та передати позивачу ключі від будинку.
Обґрунтовувала свої вимоги тим, що вона з 2002 року проживала разом зі своєю бабою ОСОБА_4 та дідом ОСОБА_5 у спірному житловому будинку, який належав бабі з дідом на праві приватної власності.
З 08 квітня 2005 року позивач зареєстрована в цьому будинку. Коли вона навчалась в школі дід та баба опікувалися нею та повністю утримували її, вони їй замінили батька та матір.
Окрім позивача в будинку проживала її сестра - ОСОБА_3 .
В 2004 році сестра переїхала до свого співмешканця ОСОБА_6 й до теперішнього часу вони з дітьми мешкають за адресою: АДРЕСА_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер дід позивача ОСОБА_5 .
У 2010 році позивач уклала шлюб з ОСОБА_7 і з дозволу баби до вказаного вище будинку вселився її чоловік. В 2012 році у позивача народився син - ОСОБА_2 .
Весь час вони проживали однією сім`єю з бабою, вели спільне господарство, разом поралися на присадибній ділянці, брали участь у витратах з утримання будинку. Потім баба стала сильно хворіти, страждала на головний біль, слабкість, швидко втомлювалась, її дуже дратував та втомлював плач маленької дитини, який до того ж ще й часто хворів. Аби її не дратувати та не перевтомлювати, позивач з чоловіком та дитиною на деякий час довелося вимушено виїхати з будинку щоб дати змогу бабі більше відпочивати.
В червні 2016 року вони вимушено виїхали з будинку, залишивши частково свої особисті речі. Однак, практично кожного дня позивач з чоловіком та дитиною навідувалися до баби, допомагали по господарству та матеріально.
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 померла.
Після смерті, баби позивач повідомила сестру та брата про намір вселитися в будинок, оскільки іншого житла не мала та не має, знаючи про те, що будинок баба заповіла всім своїм внукам.
Однак, сестра відповідача у справі була проти такого вселення та повідомила, що бабця їй подарувала будинок, забрала всі документи на будинок та сказала що позивач не може тут проживати. Окрім того забрала ключі від будинку.
Позивач неодноразово зверталася до відповідача в телефонному режимі з проханням впустити її до будинку в якому вона виросла, весь час проживала, та зареєстрована, повідомляла що їй немає де жити на що сестра завжди відмовляла.
На даний час в будинку знаходяться особисті речі позивача. В будинок вона не має змоги потрапити через перешкоди з боку відповідача.
З цього приводу позивач зверталась до поліції.
Додатково зазначала, що подружнє життя у неї не склалося, з чоловіком вони зараз разом не ведуть спільне господарство і як одна сім`я не проживають. На теперішній час позивач не має де проживати зі своїм сином, її матеріальне становище не дозволяє винаймати квартиру. Інколи доводить проживати у брата в однокімнатній квартирі, в якій він проживає зі своєю сім`єю - дружиною та трьома дітьми або у своїх знайомих.
Спірний будинок є єдиним житлом ОСОБА_1, іншого житла вона не має, син також проживає та зареєстрований в спірному будинку. За період хвороби баби утворилися великі борги зі сплати комунальних послуг, які позивач оплатила. Також позивач сплачувала комунальні послуги і за попередні роки, а також витрачала кошти на утримання будинку.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська рішенням від 08 листопада 2022 року позов задовольнив.
Усунув перешкоди ОСОБА_1, що діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_2 з боку ОСОБА_3 в користуванні житловим будинком
АДРЕСА_1 та вселив ОСОБА_1 з малолітнім
ОСОБА_2 до будинку АДРЕСА_1 і зобов`язав ОСОБА_3 передати ОСОБА_1 ключі від дверей цього житлового будинку.
Дніпровський апеляційний суд постановою від 08 березня 2023 року, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 20 квітня 2023 року, апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишив без задоволення, а рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 08 листопада 2022 року без змін.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову місцевий суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що у позивач не втратила зв`язок із будинком, в який вона просить вселити себе та свого сина.
Суди вказували, що ОСОБА_1 з 2002 року проживала разом зі своєю бабою ОСОБА_4 та дідом ОСОБА_5 у спірному житловому будинку, який належав останнім на праві приватної власності. З 08 квітня 2005 року позивач зареєстрована в цьому будинку. Син позивача ОСОБА_2 зареєстрований в ньому з 25 жовтня 2018 року.
Відповідач ОСОБА_3 заперечує проти проживання позивача та її дитини в належному їй будинку та забрала ключі від нього чим чинить перешкоди у користуванні житлом.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У квітні 2023 року представник ОСОБА_3 - адвокат Міронов В. О. звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Жовтневого районного суду
м. Дніпропетровська від 08 листопада 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 березня 2023 року в якій просить оскаржені судові рішення скасувати, а у справі ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Наведені в касаційній скарзі доводи містили підстави, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження.
У поданій касаційній скарзі представник заявника зазначає, що суди не врахували правових позицій Верховного Суду, викладених у постановах: від 29 листопада
2017 року у справі № 753/481/15-ц; від 09 жовтня 2019 року у справі
№ 695/2427/16-ц; від 09 жовтня 2019 року у справі № 523/12186/13-ц та постанові Верховного Суд України від 15 травня 2017 року у справі № 6-2931цс16, де зазначено, що власник має право вимагати від осіб, які не є членами його сім`ї, а також не відносяться до кола осіб, які постанційна проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь-який час.
Також суди попередніх інстанцій не врахували правої позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 25 липня 2018 року у справі № 638/13030/13; від 13 жовтня 2020 року у справі № 447/455/17.
Аргументом касаційної скарги також є те, що суди попередні інстанцій не звернули належної уваги на ту обставину, що постановою суду апеляційної інстанції
від 01 лютого 2022 року у справі № 201/5877/19 визнано ОСОБА_1 та її малолітнього сина ОСОБА_2 такими, що втратили право користування спірним житловим приміщенням та усунено перешкоди шляхом зняття їх з реєстраційного обліку.
Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У поданому у вересні 2023 року до Верховного Суду відзиві на касаційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Бляхарська Ю. О. у задоволенні касаційної скарги просить відмовити, а оскаржені судові рішення залишити без змін, посилаючись на необґрунтованість її доводів.
Представник позивача вказує, що текст касаційної скарги ідентичний доводам, наведеним у касаційній скарзі.
23 серпня 2023 року Верховний Суд скасував постанову суду апеляційної інстанції у справі № 201/2877/19 та залишив рішення місцевого суду в силі, отже позивач у справі не втратила право користування спірним будинком.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 02 червня 2023 року відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував справу № 201/531/19 з місцевого суду.
28 липня 2023 року справа № 201/531/19 надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 з 2002 року проживала разом зі своєю бабою ОСОБА_4 та дідом ОСОБА_5 у житловому будинку, який належав діду та бабі на праві приватної власності за адресою: АДРЕСА_1 і цього не оспорюють сторони.
З 08 квітня 2005 року позивач зареєстрована в цьому будинку (а. с. 10, 30, том 1).
Син позивача - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований з 25 жовтня 2018 року за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 18, том 1).
Згідно з договором дарування житлового будинку від 20 вересня 2017 року
ОСОБА_4 подарувала ОСОБА_3 житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 75-76, том 1).
ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_3, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а. с. 21, том 1).
Суд першої інстанції також встановив, що ОСОБА_3 22 травня 2019 року звернулася з позовом до ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, усунення перешкод в користуванні житлом шляхом зняття з реєстраційного обліку і стягнення судових витрат. Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 липня 2021 року у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі. При розгляді цієї справи судом був досліджений висновок органу опіки та піклування в особі Адміністрації Соборного району Дніпровської міської ради № 5/50112 про недоцільність задоволення позову та доцільність залишити право користування житлом в будинку
АДРЕСА_1 ОСОБА_1 з її сином ОСОБА_2 . Постановою Дніпровського апеляційного суду від 01 лютого 2022 року апеляційна скарга ОСОБА_3 залишена без задоволення, рішення Жовтневого районного суду
м. Дніпропетровська від 28 липня 2021 року без змін (а. с. 111-117, 118-120).
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.