ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 331/1108/20
провадження № 61-2391св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач за первісним позовом - кредитна спілка "Запоріжжя",
відповідачі за первісним позовом: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_1,
відповідач за зустрічним позовом - Кредитна спілка "Запоріжжя",
треті особи за зустрічним позовом: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу кредитної спілки "Запоріжжя" на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 09 вересня 2021 року у складі судді Жукової О. Є. та постанову Запорізького апеляційного суду від 24 грудня 2021 року в складі колегії суддів Бєлки В. Ю., Крилової О. В., Онищенка Е. А.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2020 року кредитна спілка "Запоріжжя" (далі - КС "Запоріжжя") звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором кредиту.
Позовна заява КС "Запоріжжя" мотивована тим, що відповідно до кредитного договору від 19 жовтня 2018 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 50 000 грн, зобов`язався повернути кошти на умовах цього договору та сплатити 75 % річних. Кредитні зобов`язання були забезпечені порукою ОСОБА_2 і ОСОБА_3, про що укладено договори поруки від 19 жовтня 2018 року.
Оскільки позичальник належним чином не виконав свої зобов`язання перед кредитором, то станом на 03 грудня 2020 року утворилась заборгованість: за тілом кредиту у розмірі 40 016,92 грн, за процентами за період з 19 жовтня 2018 року до 03 грудня 2020 року - 84 952,60 грн, штраф - 40 016,92 грн, а всього - 164 986,44 грн.
На підставі викладеного КС "Запоріжжя", з урахуванням уточнених позовних вимог, просила стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором у розмірі 164 986,44 грн.
У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до КС "Запоріжжя", треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, про захист прав споживачів, визнання недійсним кредитного договору.
Зустрічна позовна заява ОСОБА_1 обґрунтована тим, що відповідно до умов укладеного з КС "Запоріжжя" кредитного договору позичальник отримав кредит у розмірі 50 000 грн зі сплатою 75 % річних на строк
з 19 жовтня 2018 року до 19 жовтня 2019 року. Законом України "Про кредитні спілки" та статутом КС "Запоріжжя" передбачено право на кредитування кредитною спілкою, нарахування та отримання процентів за кредитами виключно членам такої спілки. Водночас ОСОБА_1 членом КС "Запоріжжя" не був, зі статутом кредитної спілки не ознайомився і не визнавав його, відповідні внески не сплачував, в органах самоврядування участі не приймав, а тому не може бути стороною договору, укладеного з кредитною спілкою. Отже, кредитний договір від 19 жовтня 2018 року є незаконним і таким, що підлягає визнанню недійсним, а грошові кошти, отримані ОСОБА_1, підлягають стягненню на користь КС "Запоріжжя" в порядку статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України. Встановлення КС "Запоріжжя" штрафу в розмірі 100 % від розміру зобов`язання у разі допущення прострочення за кредитом (незалежно від строку такого прострочення), суперечить статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів".
На підставі викладеного ОСОБА_1 просив: визнати недійсним кредитний договір від 19 жовтня 2018 року, укладений між ним і КС "Запоріжжя"; визнати недійсним пункт 5 кредитного договору в частині застосування до позичальника штрафу у розмірі 100 % від суми фактичного залишку кредиту на дату прийняття кредитною спілкою рішення про стягнення простроченої заборгованості в судовому порядку.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 09 вересня 2021 року позов КС "Запоріжжя" задоволено частково, у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь КС "Запоріжжя" заборгованість за сумою кредиту в розмірі 40 016,92 грн, заборгованість за процентами за користування кредитом за період з 19 жовтня 2018 року до 19 жовтня 2019 року - 17 678,75 грн, штраф - 15 000 грн, а всього - 72 695,67 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь КС "Запоріжжя" судовий збір у розмірі по 308,72 грн з кожного.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідно до умов кредитного договору позичальник отримав кредитні кошти, проте не повернув їх відповідно до умов вказаного правочину, тому уговорилася заборгованість. Водночас право позивача нараховувати проценти за користування кредитом, комісію за обслуговування кредиту, пеню та штраф припинилося зі спливом строку кредитування - 19 жовтня 2019 року, починаючи із зазначеної дати
КС "Запоріжжя" не мала права нараховувати проценти за користування кредитом, тому вимоги про стягнення заборгованості зі сплати процентів за період з 20 жовтня 2019 року до 03 грудня 2020 року не підлягають задоволенню.
Зустрічні позовні вимоги спростовані матеріалами справи. Так, ОСОБА_1 подав заяву про вступ в члени КС "Запоріжжя", протоколом вказаної спілки позивач за зустрічним позовом був прийнятий в члени цієї спілки,
сплатив вступний та обов`язковий пайовий внесок. ОСОБА_1 є членом КС "Запоріжжя", тому безпідставними є доводи позичальника, що він не може бути стороною договору, укладеного з кредитною спілкою. Позивач за зустрічним позовом також просить визнати недійсним пункт 5 договору кредиту, проте такий пункт у зазначеному договорі відсутній. Крім того, спірний договір кредиту не відноситься до договорів про надання споживчого кредиту, відповідно, норми Закону України "Про захист прав споживачів" не регулюють правовідносини сторін за зазначеним договором, а посилання позичальника на порушення норм зазначеного закону є необґрунтованим. При цьому боржник також не довів, що пункт 5.3 договору кредиту призводить до істотного дисбалансу прав та обов`язків сторін, та не зазначив, яку саме шкоду завдають викладені у ньому умови.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 24 грудня 2021 року апеляційні скарги ОСОБА_1 і КС "Запоріжжя" залишено без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 09 вересня 2021 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивач за первісним позовом довів наявність між ним та ОСОБА_1 кредитних правовідносин та наявність заборгованості, зокрема, за тілом кредиту у розмірі 40 016,92 грн, за процентами - 17 678,75 грн. Суд першої інстанції правильно зменшив пеню до 15 000 грн відповідно до частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Договір кредиту від 19 жовтня 2018 року, цільове призначення якого - на розвиток особистого селянського господарства з метою реалізації сільськогосподарської продукції, не відноситься до договорів про надання споживчого кредиту, відповідно, норми Закону України "Про захист прав споживачів" не регулюють правовідносини сторін за цим договором, а доводи позивача за зустрічним позовом щодо порушення норм зазначеного закону є необґрунтованими. Умови договору кредиту про нарахування штрафу у разі звернення до суду не можна визнати такими, що, порушують принцип добросовісності та призводять до дисбалансу прав та обов`язків сторін за договором, завдають шкоду позивачу, оскільки несприятливі наслідки для нього настали у зв`язку з неналежним виконанням умов кредитного договору.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі КС "Запоріжжя",посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 09 вересня 2021 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 24 грудня 2021 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог КС "Запоріжжя" про стягнення процентів за користування кредитом за період з 20 жовтня 2019 року до 03 грудня 2020 року, ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення вказаних вимог.
В іншій частині судові рішення не оскаржуються, тому відповідно до частини першої статті 400 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не є предметом касаційного перегляду.
Рух справи в суді касаційної інстанції
10 лютого 2022 року КС "Запоріжжя"надіслала засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 09 вересня 2021 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 24 грудня 2021 року.
Верховний Суд ухвалою від 21 лютого 2023 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою КС "Запоріжжя"на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 09 вересня 2021 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 24 грудня 2021 року.
Справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі як на підставу оскарження судового рішення позивач за первісним позовом посилався на пункти 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України. Вказував, що суди не врахували висновки щодо застосування норми права, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 910/1238/17, від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, Верховного Суду від 18 лютого 2019 року у справі № 910/21449/17, від 05 березня 2019 року у справі № 5017/1987/2012, від 05 червня 2019 року у справі № 907/955/16. Вказував, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування частини першої статті 141 ЦПК України при зменшенні судом розміру неустойки на підставі частини третьої статті 551 ЦК України.
Касаційна скарга мотивована тим, що нарахування процентів за неправомірне користування кредитом можливе після закінчення строку кредитування, тому висновки судів в цій частині є помилковими. Посилання судів на неправомірність нарахування та стягнення процентів за користування кредитом поза межами строку кредитування є необґрунтованим, оскільки позивачем заявлені вимоги про стягнення процентів за порушення грошового зобов`язання. Суд першої інстанції не врахував, що у разі зменшення розміру неустойки на підставі частини третьої статті 551 ЦК України, судовий збір у частині суми зменшення пені покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення є наслідком виключно застосування судом свого права на таке зменшення, передбаченого нормами права.
Позиція інших учасників справи
Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Фактичні обставини, встановлені судами
Суди встановили, що КС "Запоріжжя" та ОСОБА_1 19 жовтня 2018 року уклали договір кредиту, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит у розмірі 50 000 грн та зобов`язався своєчасно й у повному обсязі сплачувати проценти і повернути кредит у порядку, визначеному пунктами 2.1-2.6 цього договору.
Відповідно до пункту 1.4 договору плата за користування кредитом (проценти) є фіксованою та становить 75 % річних від суми залишку кредиту.
У пункті 2.1 договору кредиту сторони погодили, що погашення кредиту та процентів за користування кредитом здійснюється згідно з графіком розрахунків.
У разі прострочення позичальником строків сплати, передбачених графіком розрахунків згідно з пунктом 2.1 цього договору, або у випадку виникнення відповідно до умов даного договору зобов`язання позичальника достроково повернути кредит, розмір процентів за користування кредитом становить - 150 % річних з наступного за днем сплати по кредиту дня і діє до повного погашення позичальником простроченої заборгованості по кредиту (пункт 1.5 договору).
ОСОБА_1 частково виконав зобов`язання за договором.
Оскільки позичальник належним чином не виконав свої зобов`язання за кредитним договором, тому відповідно до наданого кредитором розрахунку станом на 23 березня 2020 року утворилася заборгованість: за тілом кредиту у розмірі 40 016,92 грн, за процентами за період з 19 жовтня 2018 року до 03 грудня 2020 року - 84 952,60 грн, штраф - 40 016,92 грн, а всього - 164 986,44 грн.
Суди встановили, що у кредитному договорі сторони погодили кінцевий термін повернення кредиту, який настав 19 жовтня 2019 року.
Заборгованість за процентами за період з 19 жовтня 2018 року до 19 жовтня 2019 року становить 17 678,75 грн.
Кредитні зобов`язання були забезпечені порукою ОСОБА_2 і ОСОБА_3, про що укладено договори поруки від 19 жовтня 2018 року.
Суди також встановили, що протоколом засідання спостережної ради КС "Запоріжжя" від 08 лютого 2007 року № 2/07ср повноваження про прийняття нових членів до КС "Запоріжжя" були делеговані правлінню КС "Запоріжжя".
Відповідно до пункту 9.2 статуту КС "Запоріжжя" (в редакції, чинній на час прийняття рішення спостережною радою) вирішення питань про прийняття нових членів до кредитної спілки не віднесені до виключної компетенції спостережної ради. Подібні за змістом положення закріпленні у чинній редакції статуту КС "Запоріжжя".
ОСОБА_1 19 жовтня 2018 року подав заяву про вступ у члени КС "Запоріжжя".
Відповідно до протоколу правління КС "Запоріжжя" від 19 жовтня 2018 року № 35/18 ОСОБА_1 був прийнятий у члени КС "Запоріжжя".
ОСОБА_1 19 жовтня 2018 року сплатив вступний та обов`язковий пайовий внесок, що підтверджується прибутковим касовим ордером від 19 жовтня 2018 року № 329 на суму 199 грн про сплату вступного внеску, прибутковим касовим ордером від 19 жовтня 2018 року № 330 на суму 1 грн про сплату обов`язкового пайового внеску.
Суди встановили, що ОСОБА_1 є членом КС "Запоріжжя" з 19 жовтня 2018 року.
Відповідно до пункту 5.3 договору кредиту у разі своєчасного ненадходження (прострочення), повністю або частково, планового платежу, встановленого графіком розрахунків, позичальник вважається таким, що прострочив. Позичальник що прострочив зобов`язаний сплатити суму боргу (яка включає сплату кредиту та процентів). У разі прийняття спілкою рішення про стягнення процентів за користування кредитом та суми кредиту в судовому порядку внаслідок невиконання позичальником зобов`язань, встановлених пунктом 2.6, до позичальника застосовується штраф у розмірі 100 % від суми фактичного залишку кредиту на дату прийняття спілкою рішення про стягнення простроченої заборгованості у судовому порядку.
У заяві-анкеті ОСОБА_1, звертаючись до КС "Запоріжжя", просив надати кредит з метою ведення особистого селянського господарства для реалізації продукції. У графі "Додаткові відомості" позичальник зазначив про наявність у нього саду плодового 20 га, земельної ділянки 4 га вирощування овочів на продажу.
Згідно з пунктом 1.2 договору кредиту цільове призначення кредиту - на розвиток особистого селянського господарства з метою реалізації сільськогосподарської продукції.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та протоколи до неї (далі - Конвенція), а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
У частинах першій та другій статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Верховний суд вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.