ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 520/8530/14-ц
провадження № 61-5391св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, від імені якого діє законний представник ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,
відповідачі: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 14 вересня 2022 року у складі судді Огренич І. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 14 березня 2023 року у складі колегії суддів: Назарової М. В., Лозко Ю. П., Кострицького В. В.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2014 року ОСОБА_9, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 звернулись до суду
з позовом, який у подальшому було уточнено, до ОСОБА_6, ОСОБА_8 про визнання заповіту та договору купівлі-продажу недійсними.
02 березня 2018 року Київський районний суд м. Одеси, із занесенням до протоколу судових засідань, залучив до участі у справі як правонаступника ОСОБА_9 неповнолітнього ОСОБА_1, від імені якого діє ОСОБА_2,
і ОСОБА_5 .
Заявлені позовні вимоги з урахуванням уточнень мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла тітка позивачів ОСОБА_10, якій за життя належала квартира АДРЕСА_1 . Після смерті тітки позивачі
є спадкоємцями за правом представлення.
Після звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини стало відомо, що 04 листопада 2013 року приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Єлькіна М. О. посвідчила заповіт ОСОБА_10, згідно з яким спадкодавець заповіла все майно, де б воно не знаходилось
і з чого б воно не складалось і взагалі все те, що буде належати на день смерті,
в рівних частках ОСОБА_6 і ОСОБА_11
23 грудня 2013 року ОСОБА_10 уклала із ОСОБА_8 договір купівлі-продажу, посвідчений нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ламан А. І., згідно з яким ОСОБА_10 передала у власність ОСОБА_8 квартиру АДРЕСА_1 .
Оскільки ОСОБА_10 мала безстрокову ІІ групу інвалідності, неодноразово та майже щорічно перебувала на стаціонарному лікуванні в КУ "Одеський обласний медичний центр психічного здоров`я" (у 2002, 2004, 2005, 2006, 2007, 2008, 2009, 2013 роках), страждала на шизофренію, лікувалась у психіатричній лікарні, хоча недієздатною визнана не була, проте створювала антисанітарні умови побуту, спілкувалася із безхатьками, заводила багато тварин, на яких витрачала пенсію, тому не розуміла значення своїх дій, не могла керувати ними, чим скористались відповідачі.
Позивачі, посилаючись на норми статті 225, частини першої статті 1257 ЦК України, просили визнати недійсним заповіт ОСОБА_10 від 04 листопада 2013 року, складений на користь ОСОБА_6, ОСОБА_11, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Єлькіною М. О., зареєстрований в реєстрі за № 1391, та визнати недійсним договір купівлі-продажу від 23 грудня 2013 року, посвідчений нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ламан А. І., який був укладений між ОСОБА_10 та ОСОБА_8 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 14 вересня 2022 року позовні вимоги залишено без задоволення.
Врахувавши висновок судово-психіатричної експертизи від 24 грудня 2021 року № 709, суд вважав доведеним, що ОСОБА_10 під час складання та підписання заповіту від 04 листопада 2013 року і договору купівлі-продажу від 23 грудня 2013 року могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, а тому підстав для задоволення позову немає.
Постановою Одеського апеляційного суду від 14 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 залишено без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задоволено частково.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 14 вересня 2022 року змінено, викладено його мотивувальну частину в редакції постанови апеляційного суду.
В іншій частині рішення Київського районного суду м. Одеси від 14 вересня
2022 року залишено без змін.
Змінюючи мотивувальну частину рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що ОСОБА_3 і ОСОБА_4 належними та допустимими доказами не довели факту прийняття ними спадщини після смерті своєї тітки ОСОБА_10, а саме факт фактичного проживання разом із спадкодавцем на час її смерті, оскільки із заявами про прийняття спадщини не зверталися і, як наслідок, не довели факт порушення своїх прав оскаржуваними заповітом та договором купівлі-продажу, що є самостійною підставою для відмови
у задоволенні їх позову.
В іншій частині апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
12 квітня 2023 року ОСОБА_5, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 подали до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просять скасувати рішення Київського районного суду м. Одеси від 14 вересня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 14 березня 2023 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_10 тривалий час була хворою, мала психічний розлад, був встановлений діагноз "шизоафективного розладу, маніакальний тип". На час укладення спірних заповіту і договору ОСОБА_10 не розуміла значення своїх дій та не могла керувати ними. Висновок судово-психіатричної експертизи від 24 грудня 2021 року № 709 містить припущення, через що не може сприйматися як доказ. Суди безпідставно відмовили
у призначенні повторної експертизи. ОСОБА_3 і ОСОБА_4 вказують, що заяви про прийняття спадщини вони не подавали, оскільки нотаріус повідомив їм, що немає такої необхідності у зв?язку з відсутністю спадкового майна
у спадкодавця.
Аргументи інших учасників справи
19 липня 2023 року ОСОБА_8 подав до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Відзив мотивований тим, що суди першої та апеляційної інстанцій повно
і всебічно дослідили матеріали справи, ухвалили обґрунтовані та законні рішення.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 16 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із Київського районного суду м. Одеси.
31 липня 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги, урахувавши аргументи, наведені
у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Короткий зміст фактичних обставин справи
ОСОБА_9, ОСОБА_3, ОСОБА_4 є рідними племінниками спадкодавця ОСОБА_10
ОСОБА_1 є сином ОСОБА_9, а ОСОБА_5 є матір?ю ОСОБА_9
ОСОБА_10 за життя на праві власності належала квартира
АДРЕСА_1 .
04 листопада 2013 року приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Єлькіна М. О. посвідчила заповіт ОСОБА_10, відповідно до якого вона заповіла все майно, де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалось і взагалі все те, що буде належати на день смерті, в рівних частках ОСОБА_6 та ОСОБА_7
23 грудня 2013 року ОСОБА_10 уклала договір купівлі-продажу, посвідчений нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ламан А. І., згідно з яким передала у власність квартиру АДРЕСА_1
ОСОБА_8 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_10 померла.
Із заявою про прийняття спадщини 02 квітня 2014 року звернувся ОСОБА_9
ОСОБА_4 і ОСОБА_3 із заявами про прийняття спадщини не звертались.
Третя одеська державна нотаріальна контора листом від 27 травня 2014 року
№ 2642/02-14 повідомила ОСОБА_9 про наявність заповіту від 04 листопада 2013 року.
Згідно з висновком судово-психіатричної експертизи від 24 грудня 2021 року
№ 709 ОСОБА_10 під час укладання та підписання заповіту від 04 листопада 2013 року та укладання та підписання угоди купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 23 грудня 2013 року виявляла клінічні ознаки психічних порушень у вигляді "шизоафективного розладу, маніакальний тип, фаза ремісії, без клінічного зниження когнітивних функцій, порушень волі та критики" (діагностичні критерії якого прописані у рубриці "F25.0", за Міжнародною класифікацією хвороб 10-го перегляду), що не досягли хворобливого рівня, ступеня недоумства та не позбавляли і не обмежували її
у здатності усвідомлювати (розуміти) значення своїх дій та керувати ними на період укладання правочинів: під час складання та підписання заповіту від
04 листопада 2013 року та договору купівлі-продажу від 23 грудня 2013 року, усвідомлено приймати рішення, адекватне ситуації (складання заповіту від
04 листопада 2013 року та укладання угоди купівлі-продажу квартири
АДРЕСА_1 від 23 грудня 2013 року), та усвідомлено реалізувати його.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд
У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувані судові рішення зазначеним вимогам закону відповідають.
У постанові Верховного Суду від 20 травня 2021 року у справі № 339/369/18 (провадження № 61-18714св19) вказано, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину
в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. Таким чином, якщо відсутність умов для одержання у нотаріуса свідоцтва про право на спадщину не підтверджена належними доказами, а саме відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, це може бути підставою для відмови у позові.
Установивши, що ОСОБА_4 і ОСОБА_3 із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_10 не звертались, апеляційний суд зробив правильний висновок про зміну мотивувальної частини рішення суду першої інстанції.
За змістом статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.