ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 684/691/18
провадження № 61-8080св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,
суддів: Дундар І. О., Коротуна В. М., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, Старосинявська селищна рада Хмельницької області, ОСОБА_3,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги ОСОБА_3 на постанову Хмельницького апеляційного суду від 26 липня 2022 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 30 серпня 2022 року у складі колегії суддів: Янчук Т. О., Грох Л. М., Ярмолюка О. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, Старосинявської селищної ради Хмельницької області, ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом визнання незаконним та скасування рішення селищної ради, скасування запису про право власності на земельну ділянку та визнання договору дарування недійсним.
Позов мотивований тим, що їй на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 22 жовтня 2003 року належить на праві власності земельна ділянка, загальною площею 0,28 га, яка складається із двох земельних ділянок: для будівництва та обслуговування житлового будинку, площею 0,06 га; для ведення особистого селянського господарства, площею 0,22 га, розташована по АДРЕСА_1 . Право власності на вказану земельну ділянку посвідчено державним актом на право власності на земельну ділянку, виданим на її ім`я. З моменту успадкування вказаної земельної ділянки вона нею користується в визначених межах та розмірі.
Рішенням сесії Старосинявської селищної ради від 18 вересня 2015 року № 3 суміжному землекористувачу ? ОСОБА_2 було надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,12 га, по АДРЕСА_2 .
З метою отримання кадастрового номера належної їй земельної ділянки, 26 вересня 2017 року вона звернулася до землевпорядної організації з метою розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі. Проте під час проведення кадастрової зйомки було встановлено, що в межах її земельної ділянки, межі якої передбачалось зареєструвати у Державному земельному кадастрі, розташована земельна ділянка відповідача ОСОБА_2 з присвоєним кадастровим номером 6824455100:01:007:0566.
Із відомостей збірного кадастрового плану суміжних земельних ділянок вбачається, що на належну їй з 2003 року земельну ділянку частково накладається земельна ділянка, яка передана у власність відповідачу ОСОБА_2 на підставі рішення Старосинявської селищної ради у 2016 році, площею 0,1167 га, площа накладення земельних ділянок складає 0,0264 га. Таким чином, Старосинявська селищна рада безпідставно та протиправно зменшила площу земельної ділянки, яка їй належить на праві власності з 2003 року, на 0,0264 га.
02 травня 2019 року ОСОБА_2 подарував належну йому земельну ділянку, площею 0,1167 га, кадастровий номер 6824455100:01:007:0566, своїй дочці - ОСОБА_3 .
З урахуванням уточнених позовних вимог позивач просила:
скасувати рішення Старосинявської селищної ради від 02 лютого 2016 року № 75 про затвердження технічної документації із землеустрою та про передачу у власність відповідачу ОСОБА_2 земельної ділянки, площею 0,1167 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку з кадастровим номером 6824455100:01:007:0566;
скасувати запис про право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, площею 0,1167 га, кадастровий номер 6824455100:01:007:0566, для будівництва та обслуговування житлового будинку з кадастровим номером 6824455100:01:007:0566, у Державному реєстрі речових прав;
визнати недійсним з моменту укладення договір дарування присадибної земельної ділянки, площею 0,1167 га, кадастровий номер 6824455100:01:007:0566, по АДРЕСА_2, укладений 02 травня 2019 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Короткий зміст рішень суду першої інстанції
Ухвалою Старосинявського районного суду Хмельницької області від 15 травня 2019 року залучено до участі у справі в якості співвідповідача ОСОБА_3 .
Рішенням Старосинявського районного суду Хмельницької області від 14 грудня 2021 року у задоволені позову відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що обраний позивачем спосіб захисту є неефективним, оскільки задоволення вимоги про визнання рішення селищної ради незаконним та його скасування, скасування запису про реєстрацію права власності, яке припинилось у зв`язку із відчуженням майна, не може призвести до захисту або відновлення порушеного речового права позивача, повернення у володіння або користування спірної земельної ділянки. Одночасно слід зауважити, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", який набрав чинності з 16 січня 2020 року, статтю 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" викладено в новій редакції та законодавець вже виключив такий спосіб захисту порушених речових прав, як скасування запису про проведену державну реєстрацію права, що у практичному аспекті не зможе забезпечити і гарантувати позивачу відновлення порушеного права. Для витребування майна оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, а також інших правочинів щодо спірного майна, державного акта на право власності не є ефективним способом захисту прав. При цьому позивач у межах розгляду справи про витребування майна із чужого володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, без заявлення вимоги про визнання його недійсним. Вказане рішення, за умови його невідповідності закону, не зумовлює правових наслідків, на які воно спрямоване. Подібні за змістом висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 85, 86, 94), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (пункти 38, 39), від 1 та 15 жовтня 2019 року у справах № 911/2034/16 (пункт 46) та № 911/3749/17 (пункти 6.25, 6.26), від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3680/17, від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (пункти 42-43, 47, 49). Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові.
Короткий зміст постанови та ухвали суду апеляційної інстанції
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 26 липня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Старосинявського районного суду Хмельницької області від 14 грудня 2021 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування запису про право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, площею 0,1167 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, визнання недійсним договору дарування скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення.
Скасовано запис від 16 березня 2016 року за номером 13768004 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 6824455100:01:007:0566 по АДРЕСА_2, площею 0,1167 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку.
Визнано недійсним договір дарування земельної ділянки від 02 травня 2019 року, посвідчений 02 травня 2019 року приватним нотаріусом Старосинявського районного нотаріального округу Хмельницької області Намистюк Л. І. за реєстраційним номером 523, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що частиною третьою статті 152 ЗК України визначено способи захисту прав на землю. Проте, визначений перелік не є вичерпним. Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту.
Звертаючись до суду з вимогами про скасування запису про право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку позивач зазначала, що сформованою у ході безоплатного одержання у власність із земель комунальної власності земельною ділянкою з кадастровим номером 6824455100:01:007:0566 ОСОБА_2 було охоплено частину земельної ділянки, яка належить їй на праві власності. Згідно з висновком додаткової земельно-технічної експертизи від 17 серпня 2021 року № 3369/3370/20-26, площа накладення (нашарування) меж земельної ділянки, площею 0,22 га (згідно з технічною документацією із землеустрою, розробленою у 2020 році) по АДРЕСА_1 із межами земельної ділянки з кадастровим номером 6824455100:01:007:0566 по АДРЕСА_2 становить 0,0255 га, що відображено у плані співставлення меж.
Встановивши, що рішенням Старосинявської селищної ради від 02 лютого 2016 року № 75 ОСОБА_2 передано у власність частину земельної ділянки, яка не була вільною, а перебувала у власності ОСОБА_1, відтак не могла бути передана у власність іншій особі, позовна вимога про скасування запису про державну реєстрацію речового права на земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно підлягає задоволенню. Такий спосіб захисту є ефективним способом та призведе до відновлення порушеного права позивача. Зважаючи на зазначене, на момент укладення договору дарування цієї земельної ділянки ОСОБА_2 не був фактично її власником, то укладений договір дарування не відповідає вимогам закону та підлягає визнанню недійсним. Аналіз змісту норм статей 125, 126 ЗК України, приписів статті 26, 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" дає підстави для висновку, що право власності на земельну ділянку та право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації у порядку, передбаченому законом. Державна реєстрація права власності на земельну ділянку та права оренди земельної ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проводиться на підставі договору, предметом якого є земельна ділянка, чи іншого документа, що відповідно до законодавства підтверджує набуття особою права власності на землю. Скасування за судовим рішенням цих документів тягне за собою припинення права власності особи на земельну ділянку.
Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 30 серпня 2022 року заяву ОСОБА_1 про внесення виправлень у постанову Хмельницького апеляційного суду від 26 липня 2022 року задоволено. Виправлено описку в постанові Хмельницького апеляційного суду від 26 липня 2022 року. В тексті постанови читати номер запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 16 березня 2016 року "13768004", договір дарування земельної ділянки від 02 травня 2019 року за реєстраційним номером "523".
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що з матеріалів справи вбачається, що судом у постанові Хмельницького апеляційного суду допущено описку, а саме, на сторінках 3, 4, 8 описової та мотивувальної частин, а також у резолютивній частині постанови вказано номер запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 16 березня 2016 року "13769004" замість правильного "13768004". Також у тексті постанови на сторінці 8 та у резолютивній частині постанови зазначено, що договір дарування земельної ділянки від 02 травня 2019 року має реєстраційний "№ 522" замість правильного "№523". Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами. За таких обставин, допущені судом апеляційної інстанції описки слід виправити.
Аргументи учасників справи
У серпні 2022 року ОСОБА_3 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Хмельницького апеляційного суду від 26 липня 2022 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що пред`явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" право власності підлягає державній реєстрації. Задоволення позовної вимоги про скасування державної реєстрації права власності суперечить зазначеній імперативній вимозі закону, оскільки виконання судового рішення призведе до прогалини в Державному реєстрі прав в частині належності права власності на спірне майно. Отже, замість скасування неналежного запису про державну реєстрацію до Державного реєстру прав має бути внесений належний запис про державну реєстрацію права власності позивача. Такий запис вноситься на підставі судового рішення про задоволення віндикаційного позову. Власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.
За наслідками проведеної додаткової земельно-технічної експертизи від 17 серпня 2021 року № З369/3370/20-26 експерт встановив, що фактично відсутнє нашарування меж земельних ділянок, що належать їй та ОСОБА_1, однак згідно з технічною документацією, розробленою в 2020 році, по АДРЕСА_1 із межами земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_2, є нашарування меж земельних ділянок. Одночасно експерт зазначив, що визначити чи відповідає фактична площа та конфігурація земельної ділянки, загальною площею 0,28 га, конфігурації меж, площі та розташуванню цієї земельної ділянки, що зазначені в державному акті на право власності на земельну ділянку ХМ 056717, виданому на ім`я ОСОБА_1 22 жовтня 2003 року, не надається можливим у зв`язку з тим, що на дослідження не надано координат поворотних точок меж земельної ділянки, загальною площею 0,28 га. Таким чином позивач не надала суду, і як наслідок експерту, координати поворотних точок, тобто не виконала вимоги статті 81 ЦПК України щодо обов`язку доказування і подання доказів.
Під час судового розгляду, апеляційний суд не встановив причину виникнення накладення меж земельних ділянок згідно з технічною документації із землеустрою, розробленої у 2020 році, не з`ясував чи помилка була допущена з технічних причин (описка) в документації землеустрою або у відомостях Державного земельного кадастру під час державної реєстрації земельної ділянки; чи виникла помилка після перенесення інформації про земельні ділянки з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру тощо. Факт накладення меж однієї земельної ділянки на іншу може бути підтверджений відомостями з Публічної кадастрової карти та земельно-технічною експертизою, у свою чергу проведена у справі експертиза підтвердила, що фактичного накладення меж не має.
16 вересня 2022 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення ? без змін.
Відзив мотивований тим, що Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" від 05 грудня 2019 року №340-ІХ, який набрав чинності з 16 січня 2020 року, яким статтю 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" було викладено в новій редакції, та який встановлює нові обов`язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, передусім її права у цій справі, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі. Станом на момент звернення до суду з указаним позовом, так і станом на момент звернення з заявою про збільшення позовних вимог тощо, законодавцем не було виключено такий обраний нею спосіб захисту порушених речових прав, а саме ? скасування запису про право власності на земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав.
У вересні 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_3 на ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 30 серпня 2022 року, у якій просить її скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову ОСОБА_1 у задоволенні заяви про внесення виправлень.
Касаційна скарга мотивована тим, що не є опискою випадок, коли суд дослівно процитував у своєму рішенні зміст процесуального документа (позовної заяви або заяви про збільшення чи зменшення позовних вимог) чи письмового доказу (висновок судового експерта), наявного в матеріалах справи. Всупереч наведеному апеляційний суд виправив помилку, яку допустив позивач, а не описку суду, що є недопустимим. За своє суттю наведені у заяві підстави не є арифметичною помилкою чи опискою. У всіх поданих позивачем та її представниками процесуальних документах було зазначено номер запису про право власності як "13769004", а не "13768004, та зазначено реєстраційний номер "№522", а не "№523", як про це зазначала ОСОБА_1 у своїй заяві. Отже, позивач сама визначила свої позовні вимоги, а суд розглянув справу у межах цих вимог. У суду відсутні повноваження на самостійну зміну предмета позову, відповідно до норм процесуального права неправильно визначена матеріально-правова вимога позивача і, як наслідок, резолютивна частина постанови Хмельницького апеляційного суду, є результатом саме недбалості позивача та складення неправильної прохальної частини позовної заяви. Не можна перекладати на суд відповідальність за помилки, допущені позивачем, унаслідок неуважності або неправильного цитування реквізитів оспорюваних договорів, і такі помилки не підлягають виправленню в порядку, передбаченому для виправлення описок, які було допущено судом.
30 листопада 2022 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, оскаржену ухвалу апеляційного суду - без змін, стягнути з ОСОБА_3 судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи в касаційному провадження.
Відзив мотивований тим, що виявлені описки в постанові Хмельницького апеляційного суду від 26 липня 2022 року були зроблені не позивачем, а судом першої інстанції в рішенні від 14 грудня 2021 року. У поданій нею позовній заяві від 08 жовтня 2018 року ані в описовій, ані в прохальній частині відсутні посилання на номер договору дарування земельної ділянки від 02 травня 2019 року, а також відсутні посилання на номер запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 16 березня 2016 року про право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 6824455100:01:007:0566, площею 0,1167 га. Крім того, у заяві про збільшення позовних вимог також відсутні посилання на номер договору дарування та номер запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Межі та підстави касаційного перегляду, рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 01 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Хмельницького апеляційного суду від 26 липня 2022 року, відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_3 про зупинення виконання постанови Хмельницького апеляційного суду від 26 липня 2022 року.
В ухвалі зазначено, що підставами касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, вказує, що суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17, від 01 жовтня 2019 року у справі № 911/2034/16, від 15 жовтня 2019 року у справі № 911/3749/17, від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3680/17, від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц, від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18, від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19, від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19, від 09 листопада 2021 року у справі № 466/8649/16-ц, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, та не дослідив зібрані у справі докази (пункти 1 та 4 частини другої статті 389 ЦПК України, пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду від 19 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 30 серпня 2023 року.
В ухвалі зазначено, що підставою касаційного оскарження є неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Особа, яка подала касаційну скаргу, вказує на застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 922/1424/14, від 29 січня 2021 року у справі № 22-ц/354/11.