ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 133/3665/21
провадження № 61-7192св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Грушицького А. І., Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О.,
Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Заклад дошкільної освіти № 535 Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 30 червня 2022 року в складі судді Пєтухової Н. О. та постанову Вінницького апеляційного суду від 13 квітня 2023 року в складі колегії суддів Шемети Т. М., Ковальчука О. В., Панасюка О. С.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Закладу дошкільної освіти № 535 Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовані тим, що з 2020 року він працює у Закладі дошкільної освіти № 535 Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації на посаді сторожа. Вказував, що відповідач порушив його право на працю та видав наказ про відсторонення від роботи через відсутність щеплення проти SARS-CoV-2. Такий наказ вважає незаконним, оскільки порушує гарантоване йому Конституцією України право на працю. Зауважує, що за відмову вакцинуватись від COVID-19 відсторонення від роботи працівників не передбачено, така вакцинація є добровільною.
Відповідач 31 грудня 2021 року направив позивачу листа від 30 грудня 2021 року № 107, яким повідомив про відсторонення від роботи відповідно до наказу від 30 грудня 2021 року № 236-к, не зазначив, з якого саме періоду працівника відсторонено від роботи. 06 січня 2022 року відповідач направив лист, яким повідомив про скасування наказом від 24 грудня 2021 року № 230-к наказу від 05 листопада 2021 року № 206-к "Про відсторонення від роботи працівників ЗДО № 535". У наказі від 30 грудня 2021 року № 236-к не зазначено причин відсторонення ОСОБА_1 від роботи, а також відсутні посилання на будь-які випадки, передбачені статтею 46 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), які б надавали право відсторонювати працівника від роботи.
На підставі викладеного ОСОБА_1, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив: визнати наказ від 30 грудня 2021 року № 236-к про відсторонення його від роботи незаконним та скасувати цей наказ; поновити на посаді сторожа у Закладі дошкільної освіти № 535 Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації; стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 08 листопада 2021 року до 09 лютого 2022 року включно у розмірі 34 716,88 грн.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 30 червня 2022 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_1 працює сторожем у дошкільному навчальному закладі, який є комунальним закладом дошкільної освіти, що належить територіальній громаді міста Києва та віднесений до сфери управління Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації. Позивач не надав роботодавцеві доказів на підтвердження проведення щеплення проти COVID-19, а також не надав довідки про наявність протипоказань до щеплення проти COVID-19. Директор Закладу дошкільної освіти № 535 Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації має повноваження та обов`язок щодо контролю за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень та повноваження на відсторонення від роботи працівників за наявності певних обставин. Позивача попереджено про необхідність надати роботодавцеві документи про проведення щеплення проти COVID-19 або надати довідку про наявність протипоказань до щеплення; попереджено про наслідки невиконання вказаних вимог; ознайомлено з наказом про відстронення шляхом направлення йому такого наказу поштою; у наказі зазначено причину відсторонення, строк відсторонення. Отже, роботодавець вчинив дії щодо відсторонення позивача від роботи на підставі та у межах повноважень, що визначені законом.
Постановою Вінницького апеляційного суду від 13 квітня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 30 червня 2022 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що за характером виконуваних обов`язків сторожа закладу, який є закладом дошкільної освіти, які пов`язані з контактами з дітьми, працівник контактує з усіма учасниками освітнього процесу. Позивач підлягав обов`язковим профілактичним щепленням проти
COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, але після попередження про необхідність такого щеплення відмовився від проходження вакцинації, тому відповідач (роботодавець) обґрунтовано, з дотриманням законодавства відсторонив працівника від роботи на час до проведення щеплення. З урахуванням того, що посада сторожа закладу дошкільної освіти не передбачає можливості організації виконання позивачем дистанційної чи надомної роботи, працівник має безпосередній контакт з усіма учасниками освітнього процесу, тому допущення до роботи осіб, які не мають обов`язкових щеплень, є неприпустимим ще й з огляду на необхідність забезпечення безперервного освітнього середовища.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про відсутність порушеного права позивача на працю, визначеного статтею 43 Конституції України, оскільки за ним зберігається робоче місце, трудовий договір не припинений, позивач, будучи пенсіонером, не був позбавлений матеріального утримання. Обмеження позивача було правомірним та відповідало пріоритету забезпечення безпеки життя і здоров`я людей. За таких обставин керівник закладу дошкільної освіти правомірно прийняв рішення про тимчасове відсторонення ОСОБА_1 від роботи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 30 червня 2022 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 13 квітня 2023 року, ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
У касаційній скарзі як на підставу оскарження судових рішень позивач посилається на пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). Вказує, що суди не врахували висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21.
Касаційна скарга мотивована тим, що вперше позивача відсторонено від роботи наказом відповідача від 05 листопада 2021 року № 206-к, який оскаржено до суду. Проте роботодавець 24 грудня 2021 року № 230-Кскасовує зазначений наказ та новим наказом від 30 грудня 2021 року № 236-кзнову відсторонює ОСОБА_1, який з листопада 2021 року до роботи так і не приступав. Спірний у цій справі наказ про відсторонення не містить дати, з якої працівника відсторонено, у ньому не зазначено причин відсторонення, a також відсутні посилання на будь-які випадки, передбачені статтею 46 КЗпП України, які б надавали право відсторонювати працівника від роботи. Суди не досліджували та, відповідно, не встановили, чи вручено позивачу наказ від 30 грудня 2021 року № 236-к.
У мотивувальній частині рішення суду першої інстанції не викладено фактичних обставин справи, не надано правової оцінки повідомленням, які надавалися, наказам, які видавав відповідач.
Апеляційний суд дійшов помилкового висновку, що за характером виконуваних обов`язків сторожа закладу, який є закладом дошкільної освіти, що пов`язані з контактами з дітьми, працівник контактує з усіма учасниками освітнього процесу, а також, що позивач підлягав обов`язковим профілактичним щепленням проти COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, але після попередження про необхідність такого щеплення відмовився від проходження вакцинації, тому відповідач (роботодавець) обґрунтовано, з дотриманням законодавства відсторонив такого працівника від роботи на час до проведення щеплення.
Позивач виконував обов`язки нічного сторожа, його робота починалася о 18.00 год, тривала до 06.00 год, а він не контактував з дітьми, батьками, педагогічними працівниками та вихователями. Проте суди залишили поза увагою вказані обставини. При цьому згідно з рекомендаціями Міністерства охорони здоров`я України (далі - МОЗ України) у період карантину саме вихователі повинні зранку забрати дітей у батьків та ввечері передавати дітей батькам. Позивач в силу своїх посадових обов`язків не міг контактувати з дітьми, батьками та працівниками навчального закладу. Крім того, накази про відсторонення не містять відомостей щодо відмови позивача здійснити щеплення. В оспорюваному наказі не встановлено кінцевого терміну відсторонення.
Відповідач не надав доказів на підтвердження тих обставин, що при відстороненні позивача від роботи у зв`язку з відсутністю в нього щеплення проти COVID-19 дотримано вимоги статті 12 Закону України від 06 квітня 2000 року № 1645-III "Про захист населення від інфекційних хвороб" (далі - Закон № 1645-ІІІ) в частині отримання письмового підтвердження лікаря про відмову від обов`язкового профілактичного щеплення чи акта, складеного у присутності свідків, а також частини другої статті 27 Закону України від 24 лютого 1994 року № 4004-XII "Про забезпечення санітарного і епідемічного благополуччя населення" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 4004-XII) щодо недопуску до роботи саме на підставі подання відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби. Не спростовано доводи позивача, що роботодавець не надав йому достатньо часу для проведення вакцинації, а також відповідно до статті 30 Закону № 4004-XII (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не вжив заходів, спрямованих на проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками установи.
Позиція інших учасників справи
Заклад дошкільної освіти № 535 Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації подав до суду відзив на касаційну скаргу, вказуючи на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень. У зв`язку з цим просив суд касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду - без змін. Вказував, що позивач був повідомлений перед відстороненням про необхідність надання документів, підтверджуючих наявність профілактичних щеплень проти COVID-19 з 08 листопада 2021 року, проте таких документів не надав, тому був відсторонений у визначеному законом порядку. ОСОБА_1 працює на посаді сторожа, тому підлягав обов`язковому щепленню проти COVID-19.
Провадження у суді касаційної інстанції
У травні 2023 року ОСОБА_1 надіслав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 30 червня 2022 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 13 квітня 2023 року.
Верховний Суд ухвалою від 20 червня 2023 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 30 червня 2022 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 13 квітня 2023 року.
28 липня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 03 листопада 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи
Суди встановили, що ОСОБА_1 з 10 березня 2020 року прийнятий на роботу в Заклад дошкільної освіти № 535 Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації на посаді сторожа (наказ від 03 березня 2020 року
№ 37-к).
Відповідно до повідомлення відповідача про обов`язкове профілактичне щеплення від COVID-19 від 01 листопада 2021 року № 6 ОСОБА_1 повідомлено, що з 08 листопада 2021 року на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, щеплення від COVID-19 обов`язкове для працівників закладів освіти.
Наказом про відсторонення від роботи працівників Закладу дошкільної освіти № 535 Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 05 листопада 2021 року № 206-к ОСОБА_1 (сторожа) відсторонено від роботи з 08 листопада 2021 року на час відсутності документа, який підтверджує щеплення проти COVID-19, або документа про абсолютні протипоказання від щеплень без збереження заробітної плати до усунення причини відсторонення. Вказано про можливість відновити у виконанні посадових обов`язків до закінчення карантинних обмежень у випадку: вакцинування проти COVID-19 або надання ПЛР тесту кожні 72 години, або довідки ЛКК про абсолютні протипоказання відповідно до переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ України від 16 вересня 2011 року № 595, або документа, який підтверджує перенесену короновірусну хворобу, який згенерований через портал "ДІЯ" та дає право на відтермінування від вакцинації на встановлений чинним законодавством термін.
Заробітна плата позивача за період з травня 2021 року до жовтня 2021 року становила 50 893,75 грн, що підтверджується довідкою про заробітну плату та інші доходи від 17 листопада 2021 року № 1459.
ОСОБА_1 є пенсіонером, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 серії НОМЕР_2 від 08 листопада 2012 року, та отримує пенсію по інвалідності 3 групи (загальне захворювання).
Наказом Закладу дошкільної освіти № 535 Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 27 жовтня 2021 року № 171к зобов`язано: ознайомити всіх невакцинованих працівників закладу дошкільної освіти з наказом МОЗ України від 04 жовтня 2021 року № 2153, яким затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням; попередити про можливі дії адміністрації щодо відсторонення працівників від роботи відповідно до чинного законодавства щодо працівників закладу дошкільної освіти, які до 07 листопада 2021 року не нададуть зазначених документів щодо вакцинації, або довідки ЛКК про абсолютні протипоказання від вакцинації відповідно до переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ України від 16 вересня 2011 року № 595. Зобов`язано проінформувати, що період відсторонення від роботи без збереження заробітної плати не увійде до страхового стажу для призначення пенсії та оплати тимчасової непрацездатності, адже за цей період роботодавець не сплачуватиме страхові внески за відсторонених осіб на соціальне страхування.
29 жовтня 2021 року ОСОБА_1 ознайомлено з наказом МОЗ України від 04 жовтня 2021 року № 2153 та постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236, відповідно до якої з 08 листопада 2021 року на період дії карантину щеплення від COVID-19 є обов`язковим для працівників закладів освіти. До 07 листопада 2021 року зобов`язано всіх працівників закладу надати документ, який підтверджує наявність профілактичних щеплень від
COVID-19, або довідку про абсолютні протипоказання відповідно переліку медичних протипоказань до проведення щеплень. ОСОБА_1 відмовився підписатись під наказом щодо ознайомлення, про що складено акт від 29 жовтня 2021 року № 1.
Протоколом загальних зборів трудового колективу Закладу дошкільної освіти № 535 Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 26 жовтня 2021 року № 3 у присутності 29 осіб ухвалено з 08 листопада 2021 року відсторонити від роботи без збереження заробітної плати, без оплати листів непрацездатності та без збереження страхового стажу на період відсторонення тих працівників, які не нададуть відповідні документи щодо вакцинації чи абсолютних протипоказань від вакцинації відповідного зразка ЛКК
до 07 листопада 2021 року.
Наказом Закладу дошкільної освіти № 535 Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 24 грудня 2021 року № 230-К скасовано наказ від 05 листопада 2021 року № 206-к "Про відсторонення від роботи працівників ЗДО № 535".
Листом від 24 грудня 2021 року № 98 ОСОБА_1 повідомлено, що наказом від 24 грудня 2021 року № 230-к скасовано наказ від 05 листопада 2021 року № 206-к "Про відсторонення від роботи працівників ЗДО № 535". У листі зазначено про необхідність працівникам закладів освіти зробити щеплення проти COVID-19; відмова або ухилення від такого щеплення є підставою для його відсторонення від роботи; запропоновано позивачеві пройти відповідне щеплення та надати на підтвердження цього довідку, сертифікат або надати довідку про протипоказання до щеплення.
Згідно з наказом відповідача від 30 грудня 2021 року № 236-к позивача відсторонено від роботи у зв`язку з ухиленням від обов`язкового щеплення проти COVID-19 на строк до проведення такого щеплення, але не більше ніж до закінчення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19.
Відповідно до повідомлення Закладу дошкільної освіти № 535 Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 30 грудня 2021 року № 107 ОСОБА_1 направлено копію наказу від 30 грудня 2021 № 236-к "Про відсторонення від роботи ОСОБА_1" та роз`яснено, які потрібні документи для допуску до роботи.
Наказом відповідача від 01 березня 2022 року № 16/2-к визнано таким, що втратив чинність, наказ від 30 грудня 2021 року № 236-к та допущено ОСОБА_1 до роботи на період дії воєнного стану в Україні.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, враховуючи таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною шостою статті 12 Закону № 1645-ІІІ передбачено, що повнолітнім дієздатним громадянам профілактичні щеплення проводяться за їх згодою після надання об`єктивної інформації про щеплення, наслідки відмови від них та можливі поствакцинальні ускладнення; якщо особа та (або) її законні представники відмовляються від обов`язкових профілактичних щеплень, лікар має право взяти у них відповідне письмове підтвердження, а в разі відмови дати таке підтвердження - засвідчити це актом у присутності свідків.
Згідно з частиною сьомою статті 12 Закону № 1645-ІІІ відомості про профілактичні щеплення, поствакцинальні ускладнення та про відмову від обов`язкових профілактичних щеплень підлягають статистичному обліку і вносяться до відповідних медичних документів. Медичні протипоказання, порядок проведення профілактичних щеплень та реєстрації поствакцинальних ускладнень установлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.
Системний аналіз норм права дає підстави для висновку, що для отримання профілактичного щеплення, в тому числі проти COVID-19, необхідна згода працівника, який отримав повну й об`єктивну інформацію про щеплення, наслідки відмови від нього тощо. Роботодавець має довести до відома працівника наслідки для виконання трудових обов`язків відмови чи ухилення працівника від обов`язкового профілактичного щеплення, а лікар - надати об`єктивну інформацію про щеплення, наслідки відмови від нього для здоров`я та можливі поствакцинальні ускладнення.
Відмова поінформованого працівника від проведення обов`язкового профілактичного щеплення чи факт ухилення від останнього мають бути належно підтвердженими (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21).
Частиною першою статті 46 КЗпП України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.
Згідно з пунктами "б", "г" статті 10 Закону України від 19 листопада 1992 року № 2801-XII "Основи законодавства України про охорону здоров`я" (далі - Закон № 2801-XII) громадяни України зобов`язані у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення; виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством про охорону здоров`я.
Закон № 1645-ІІІ визначає правові, організаційні та фінансові засади діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, спрямованої на запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини, локалізацію та ліквідацію їх спалахів та епідемій, встановлює права, обов`язки та відповідальність юридичних і фізичних осіб у сфері захисту населення від інфекційних хвороб.
За статтею 1 Закону № 1645-ІІІ протиепідемічні заходи - це комплекс організаційних, медико-санітарних, ветеринарних, інженерно-технічних, адміністративних та інших заходів, що здійснюються з метою запобігання поширенню інфекційних хвороб, локалізації та ліквідації їх осередків, спалахів та епідемій.
Стаття 11 Закону № 1645-ІІІ визначає, що організація та проведення медичних оглядів і обстежень, профілактичних щеплень, гігієнічного виховання та навчання громадян, інших заходів, передбачених санітарно-гігієнічними та санітарно-протиепідемічними правилами і нормами, у межах встановлених законом повноважень покладаються на органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, органи державної санітарно-епідеміологічної служби, заклади охорони здоров`я, підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, а також на громадян.
Частиною першою статті 12 Закону № 1645-ІІІ передбачено, що профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.
Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт (речення перше та друге частини другої статті 12 Закону № 1645-ІІІ).
Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я (речення третє частини другої статті 12 Закону № 1645-ІІІ).
У разі загрози виникнення особливо небезпечної інфекційної хвороби або масового поширення небезпечної інфекційної хвороби на відповідних територіях та об`єктах можуть проводитися обов`язкові профілактичні щеплення проти цієї інфекційної хвороби за епідемічними показаннями (частина третя статті 12 Закону № 1645-ІІІ).
Рішення про проведення обов`язкових профілактичних щеплень за епідемічними показаннями на відповідних територіях та об`єктах приймають головний державний санітарний лікар України, головний державний санітарний лікар Автономної Республіки Крим, головні державні санітарні лікарі областей, міст Києва та Севастополя, головні державні санітарні лікарі центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах оборони і військового будівництва, охорони громадського порядку, виконання кримінальних покарань, захисту державного кордону, Служби безпеки України (частина четверта статті 12 Закону № 1645-ІІІ).
Профілактичні щеплення проводяться після медичного огляду особи в разі відсутності у неї відповідних медичних протипоказань (речення перше частини шостої статті 12 Закону № 1645-ІІІ).
Згідно із Положенням про Міністерство охорони здоров`я України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 267 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2020 року № 90), МОЗ України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, а також захисту населення від інфекційних хвороб, протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та іншим соціально небезпечним захворюванням, попередження та профілактики неінфекційних захворювань.
Накази МОЗ України, видані в межах повноважень, передбачених законом, є обов`язковими до виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами, місцевими держадміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та громадянами (пункт 8 зазначеного Положення).