ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 814/1128/16
адміністративне провадження № К/9901/31894/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Васильєвої І.А., суддів: Юрченко В.П., Хохуляка В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮКРЕЙНІАН ШУГАР КОМПАНІ" до Жовтневої об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області (процесуальний правонаступник - Баштанська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Миколаївській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Баштанської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області (процесуальний правонаступник -Головне управління ДПС у Миколаївській області) на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.10.2016 (суддя Марич Є. В.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2017 (головуючий суддя Шеметенко Л. П., судді: Потапчук В. О., Шляхтицький О. І.),
У С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮКРЕЙНІАН ШУГАР КОМПАНІ" (ТОВ``ЮКРЕЙНІАН ШУГАР КОМПАНІ``, товариство, позивач) звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати прийняте Жовтневою об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Миколаївській області (ОДПІ, відповідач) податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 13.05.2016№0000141400 про збільшення товариству грошового зобов`язання з податку на додану вартість (ПДВ) на суму 4ʼ 988ʼ 190 грн, в тому числі, за податковими зобов`язаннями - 3ʼ 325ʼ 460 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 1ʼ 662ʼ 730 грн (т.І, а.с. 199).
Зазначене податкове повідомлення-рішення ОДПІ прийняла на підставі акта документальної планової виїзної перевірки ТОВ``ЮКРЕЙНІАН ШУГАР КОМПАНІ`` від 03.11.2015 № 249/14-20-22-31/34539925 та рішення ДФС України №7246/6/99-99-1001-01-25 від 04.04.2016 про скасування попередньо прийнятих податкових повідомлень-рішень від 19.11.2015 на підставі вказаного акта перевірки із висновком про порушення товариством вимог абзацу ʼʼбʼʼ пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1, статті 188, пункту 189.1 статті 189, пунктів 198.1, 198.3 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу (ПК) України, що призвело до заниження податкових зобов`язань з ПДВ за період, охоплений перевіркою (з 01.01.2013 по 31.12.2014).
На думку позивача, висновки акта перевірки є безпідставними, ґрунтуються на припущеннях та суб`єктивних судженнях посадових осіб контролюючого органу, а податкове повідомлення-рішення - незаконним. Позивач доводив, що зафіксовані актом перевірки порушення податкового законодавства не допускав, всі показники господарської діяльності підтверджені належними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, розпорядчими документами та документами внутрішнього обліку.
Миколаївський окружний адміністративний суд постановою від 26.10.2016, залишеною без змін, ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2017, позов ТОВ``ЮКРЕЙНІАН ШУГАР КОМПАНІ`` задовольнив, скасував податкове повідомлення-рішення ОДПІ від 13.05.2016 №0000141400 та здійснив розподіл судових витрат на суму сплаченого судового збору (74ʼ822,85 грн).
ОДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначені судові рішення з підстав порушення судами норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
У касаційній скарзі скаржник наводить встановлені під час перевірки обставини та зазначає про порушення судами попередніх інстанцій положень статей 11, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України (у редакції до 15.12.2017).
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 15.06.2017 (суддя Шипуліна Т. М.) відкрив касаційне провадження №К/800/16117/17 у цій справі за касаційною скаргою відповідача.
У запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що вимоги касаційної скарги є безпідставними, а оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими і не спростовуються доводами касаційної скарги.
Відповідно до пункту 4 частини першої розділу VІІ ʼʼПерехідні положенняʼʼ КАС України в редакції Закону України ``Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів``, від 03.10.2017 №2147-VIII матеріали касаційної скарги з Вищого адміністративного суду України передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду та здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями.
У порядку підготовки справи до касаційного розгляду на підставі заявленого відповідачем клопотання про заміну сторони її правонаступником у зв`язку реорганізацію Державної фіскальної служби України шляхом приєднання, поділу та утворення Державної податкової служби України, її територіальних органів, Суд допустив процесуальну заміну відповідача відповідно до частини першої статті 52 КАС України.
Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України ``Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ`` від 15.01.2020 №460-ІХ, відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону, та в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до частин першої та другої статті 341 КАС України та відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи {частина третя статті 3 КАС України}.
Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи відповідача, заперечення позивача на касаційну скаргу, судові рішення попередніх інстанцій, Верховний Суд вважає, що у задоволенні скарги слід відмовити, а судові рішення залишити без змін з огляду на таке.
Як встановили суди попередніх інстанцій, приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення на підставі акта перевірки від 03.11.2015 №249/14-20-22-31/34539925 з урахуванням рішення ДФС України №7246/6/99-99-1001-01-25 від 04.04.2016 про результати розгляду скарги товариства на попередньо прийняті податкові повідомлення-рішення від 19.11.2015, контролюючий орган виходив з того, що:
- за наслідками операцій з уцінки товарів (вугілля марки Г-100, ДГ(О-ЮО), ДР(О-ЮО) в кількості 19ʼ 973,57 т) та переведення його до складу будівельних матеріалів-шламу товариство не нарахувало податкові зобов`язання з ПДВ на суму уцінки (7ʼ 967ʼ 600,20 грн) (порушення вимог пункту 188.1 статті 188, пункту 189.1 статті 189 ПК України та заниження податкових зобов`язань за червень 2013 року на 1ʼ 327ʼ 933 грн, що вплинуло на різницю між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту в наступних податкових періодах);
- товариство занизило об`єкт оподаткування на суму 12ʼ 495ʼ 092 грн, оскільки не підтвердило повторну переробку цукру некондиційного в загальній кількості 2671,21 т (порушення вимог абзацу ʼʼбʼʼ пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1, статті 188 ПК України та заниження податкових зобов`язань за листопад, грудень 2013 року на суму 2ʼ 499ʼ 018 грн, що вплинуло на різницю між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту в наступних податкових періодах);
- товариство безпідставно сформувало податковий кредит у жовтні 2013 року на суму 142ʼ837 грн за наслідками операцій з придбання цукрового буряку в кількості 2112,095 т, цільове використання якого у господарській діяльності не доведено;
- товариство безпідставно сформувало податковий кредит у період з лютого 2013 року по листопад 2014 року на загальну суму 4ʼ 866ʼ866 грн за наслідками операцій з придбання товарів/послуг у ТОВʼʼІнтер-Ресурсʼʼ, ТОВʼʼБізнес Логікаʼʼ, ПП ʼʼДонуглеторгʼʼ, ФОП ОСОБА_1, ПП ʼʼСтріксʼʼ (перейменовано на ПП ʼʼВКП Південьдеревопостачʼʼ), які, на думку контролюючого орану, не мали реального характеру, оскільки названі контрагенти не мали необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності в силу відсутності основних засобів, обладнання, устаткування, достатньої кількості трудових ресурсів, та податкові зобов`язання яких за відповідні періоди за результатами заходів податкового контролю не підтверджені (порушення пункту 198.3 статті 198 ПК України, що вплинуло на різницю між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту в наступних податкових періодах).
Скасовуючи зазначене податкове повідомлення-рішення в цілому, суди першої та апеляційної інстанцій, виходили із того, що висновки податкового органу щодо безтоварність операцій із ТОВʼʼІнтер-Ресурсʼʼ, ТОВʼʼБізнес Логікаʼʼ, ПП ʼʼДонуглеторгʼʼ, ФОП ОСОБА_1, ПП ʼʼСтріксʼʼ (ПП ʼʼВКП Південьдеревопостачʼʼ) ґрунтується лише на підставі податкової інформації, отриманої під час здійснення заходів податкового контролю (використані акти податкових перевірок та неможливості проведення звірок), щодо характеру діяльності названих контрагентів. Водночас надані позивачем під час перевірки та в судовому процесі договори, належним чином оформлені первинні документи (акти виконаних робіт, видаткові накладні, податкові накладні, банківські виписки про оплату товарів/послуг), залізничні накладні, ТТН, посвідчення та паспорти якості на товар (вугілля та вапняковий камінь) на кожну партію у своїй сукупності підтверджують реальність господарських операцій з придбання товариством у вказаних контрагентів товарів/послуг та їх використання у своїй господарській діяльності, та спростовують доводи відповідача про безпідставне формування даних податкового обліку товариства за цими операціями. Узгодженісь дій позивача та контрагентів-постачальників для штучного створення податкової вигоди судом не встановлено, а контролюючим органом не доведено.
Відповідно до статті 198 ПК України (у редакції, що діяла на момент спірних правовідносин) право платника податків на податковий кредит з ПДВ залежало від того, чи підтверджена реальність господарських операцій та їх зв`язок з господарською діяльністю відповідними первинними документами.
При цьому Верховний Суд неоднаразово у своїх рішеннях висловлював тезу про те, що норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності). Факт неможливості проведення звірки за своїм правовим навантаженням доводить виключно неможливість її проведення, та сам по собі жодним чином не може довести наявність або відсутність реального проведення господарських операцій. Акт про неможливість проведення звірки, перевірки доводить виключно факт неможливості проведення, вчинення відповідних діянь та не є доказом податкового правопорушення щодо формування податкового кредиту або витрат. Результати податкового контролю контрагентів позивача не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних операцій за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи. Платник податків не може відповідати за зловживання свого контрагента в тому разі, якщо не буде доведено залученість цього платника до протиправних діянь іншої особи. Лише сукупність обставин може свідчити на користь або проти висновку щодо фактичного проведення господарських операцій.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 (провадження №11-200апп21) також підтвердила вже сформовану Верховним Судом правову позицію, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі, зокрема податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій.
Так само Велика Палата Верховного Суду у цій постанові зазначила, що посилання контролюючого органу на аналіз зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації не є допустимим доказом у розумінні процесуального закону.
З огляду на зазначене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що позивач підтвердив правомірність формування податкового кредиту за наслідками операцій із ТОВʼʼІнтер-Ресурсʼʼ, ТОВʼʼБізнес Логікаʼʼ, ПП ʼʼДонуглеторгʼʼ, ФОП ОСОБА_1, ППʼʼСтріксʼʼ (ПП ʼʼВКП Південьдеревопостачʼʼ), а висновки податкового органу щодо безтоварності цих операцій, викладені в акті перевірки, є безпідставними.
Також суди обґрунтовано погодилися з аргументами позивача, що порушення тривалості циклу виробництва білого цукру із цукрових буряків не може бути підставою для висновку про відсутність зв`язку понесених платником податків витрат на придбання цукрових буряків з його господарською діяльністю та права на податковий кредит.
Відповідно до норми пункту 198.3 статті 198 ПК України включенню до складу податкового кредиту звітного періоду підлягають лише суми податку, сплачені нараховані (сплачені) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
У судовому процесі встановлено, що доводи податкового органу про недоведеність платником цільового використання придбаного буряку цукрового у кількості 2112,095 т в господарській діяльності, а саме у виробництві цукру бурякового та відповідно необґрунтованість податкової вигоди (податкового кредиту з ПДВ) ґрунтувалася на тому, що згідно з наданими під час перевірки поясненнями посадових осіб товариства тривалість виробничого циклу від надходження буряка у виробництво до отримання білого кристалічного цукру становить близько 24 години. Оскільки з дати передачі буряків у виробництво (13.10.2013) до дати отримання першої партії цукру білого (17.10.2013) минуло 5 днів, на переконання відповідача, товариство не мало право віднести вартість 2112,095 т цукрових буряків, що були отримані у період з 13.10.2013 по 15.10.2013, до складу витрат, а ПДВ в ціні придбаного товару (142ʼ837 грн) - до податкового кредиту.