ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 380/21619/21
адміністративне провадження № К/990/27980/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж. М.,
суддів - Єресько Л. О., Жука А. В.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27.04.2023 (суддя - Сподарик Н. І.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.07.2023 (колегія суддів у складі: Улицького В. З., Кузьмича С. М., Матковської З. М.),
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їхнє обґрунтування
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не врахування щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення при обрахунку ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення, передбаченої статтею 10-1 та частиною третьою статті 15 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-ХІІ) за 2014, 2015, 2016, 2017 роки;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не врахування щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення при обрахунку ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої частиною другою статті 15 Закону № 2011-ХІІ;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не врахування щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення при обрахунку ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України від 22.10.1993 № 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - Закон № 3551-XII);
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення, передбаченої статтею 10-1 та частиною третьою статті 15 Закону № 2011-ХІІ, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення за 2014, 2015, 2016, 2017 роки;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої частиною другою статті 15 Закону № 2011-ХІІ, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону № 3551-XII, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що йому впродовж проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 та до моменту звільнення нараховувалась і виплачувалась щомісячна додаткова грошова винагорода та індексація грошового забезпечення. Відтак, на думку позивача, відповідач протиправно не урахував такі складові грошового забезпечення при обрахунку позивачу грошової допомоги на оздоровлення. Також відповідач в порушення вимог законодавства не урахував індексації грошового забезпечення при обрахунку позивачу одноразової грошової допомоги та грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
ОСОБА_1 з 30.12.2010 по 21.07.2017 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2, що знаходиться у підпорядкуванні та на фінансовому забезпеченні військової частини НОМЕР_1 .
13.06.2017 наказом командира Військової частини НОМЕР_3 (по особовому складу) № 36-РС позивача - молодшого сержанта, начальника наземного запитувача радіолокаційної станції військової частини НОМЕР_2, звільнено з військової служби у запас (за станом здоров`я).
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 16.06.2017 позивача виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення з 21.07.2017.
Згідно довідки-розрахунку від 16.03.2023 № 350/486/200/252 на молодшого сержанта запасу ОСОБА_1, про належну йому до виплати компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки учасника бойових дій за період з 2015 по 2017 роки включно в кількості 42 доби, сума до виплати становить 6841,80 грн.
Згідно з інформацією щодо розрахунку грошової допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення у 2014 року виплачено у розмірі 1679,50 грн, у 2015 року у розмірі 1786,25 грн, у 2016 року у розмірі 4884,13 грн, у 2017 року у розмірі 5007,01 грн.
Згідно з інформацією щодо розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1, одноразову грошову допомогу виплачено у розмірі 14 866,89 грн.
Також встановлено, що відповідно до довідки про нараховане та виплачене грошове забезпечення за період з 01.01.2015 по 21.07.2017 на ОСОБА_1, останньому у період з січня 2015 року по червень 2017 року виплачувалась щомісячна додаткова грошова винагорода.
Вважаючи бездіяльність відповідача щодо неврахування щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення при обрахунку грошової допомоги на оздоровлення за 2014, 2015, 2016, 2017 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки протиправною, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27.04.2023, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.07.2023, позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не врахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889, за період 2014 року при обрахунку ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2015, 2016, 2017 роки, передбаченої статтею 10-1 та частиною третьою статті 15 Закону № 2011-ХІІ. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення, передбаченої статтею 10-1 та частиною третьою статті 15 Закону № 2011-ХІІ, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889, з урахуванням виплачених сум. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не врахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 при обрахунку ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої частиною другою статті 15 Закону № 2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої частиною другою статті 15 Закону № 2011-ХІІ, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889, з урахуванням виплачених сум. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не врахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 при обрахунку ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки за 2015-2017 роки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону № 3551-XII. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки за 2015-2017 роки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону № 3551-XII, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачу нараховувалася та виплачувалася щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2013 № 161), щомісяця, починаючи з січня 2015 року по червень 2017 року, тобто мала постійний (систематичний) характер. Натомість зазначену щомісячну додаткову грошову винагороду не включено до складу грошового забезпечення, з якого позивачу обчислювались грошова допомога на оздоровлення за 2014, 2015, 2016, 2017 роки, компенсація за невикористані дні додаткової відпустки учасника бойових дій за період з 2015 -2017 років та одноразова грошова допомога при звільненні, що відповідач не заперечив. Втім, суд зазначив, що під час розгляду справи судом не здобуто, а позивачем не подано доказів щодо виплати щомісячної додаткової грошової винагороди ОСОБА_1 у 2014 році. Таким чином, суд дійшов висновку, що бездіяльність відповідача щодо неврахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889, при нарахуванні та виплаті позивачу грошової допомоги на оздоровлення за 2015, 2016, 2017 роки, компенсації за невикористані дні додаткової відпустки учасника бойових дій за період 2015-2017 років та одноразова грошова допомога при звільненні є протиправною. Відтак з метою повного відновлення прав позивача, суд вважав за необхідне зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачу грошової допомоги на оздоровлення за 2015, 2016, 2017 роки, компенсації за невикористані дні додаткової відпустки учасника бойових дій за період 2015-2017 років та одноразової грошової допомоги при звільненні, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889, з урахуванням раніше виплачених сум.
Надаючи оцінку діям відповідача щодо неврахування індексації грошового забезпечення при нарахуванні та виплаті позивачу грошової допомоги на оздоровлення, одноразової грошової допомоги при звільненні та компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, суд виходив з того, що індексація має спеціальний статус виплати з боку держави у формі відшкодування знецінення грошових доходів громадян, зокрема, пенсії, стипендії; оплати праці (грошового забезпечення), які мають систематичний характер, а тому, індексація є невід`ємною складовою частиною сум, для розрахунку грошової допомоги на оздоровлення та одноразової грошової допомоги. Враховуючи те, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, суд дійшов висновку, що вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку грошової допомоги на оздоровлення, одноразової грошової допомоги та компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки. Проте суд встановив, що станом на час виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення у 2014-2017 роках, одноразової грошової допомоги при звільненні та компенсації за невикористані дні додаткової відпустки учасника бойових дій, індексація грошового забезпечення позивачу не нараховувалась, що підтверджується відомостями з картки особового рахунку військовослужбовця. Відтак підстав для врахування її до складу грошового забезпечення, з якого обчислювалась грошова допомога на оздоровлення за 2014-2017 роках, одноразової грошової допомоги при звільненні та компенсації за невикористані дні додаткової відпустки учасника бойових дій у відповідача не було. Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині нарахування та виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення за 2014-2017 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні та компенсації за невикористані дні додаткової відпустки учасника бойових дій, з урахуванням індексації грошового забезпечення не підлягають задоволенню.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційних скарг
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.07.2023 та рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27.04.2023 у частині відмови у задоволенні позову, в цій частині справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції - Львівського окружного адміністративного суду.
Підставою касаційного оскарження скаржник зазначає пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
На обґрунтування підстав касаційного оскарження за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України позивач зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 29.04.2020 у справі № 240/10130/19, від 21.12.2021 у справі № 820/3423/18, від 19.03.2020 у справі № 820/5286/17, від 26.02.2021 у справі № 620/3346/19, від 03.04.2019 у справі № 638/9697/17, від 11.12.2019 у справі № 638/5794/17, від 27.12.2019 у справі № 643/11749/17 щодо включення індексації до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обрахунок та визначення розміру грошової допомоги на оздоровлення, одноразової грошової допомоги при звільненні.
Скаржник наголошує, що спірним у цій справі є питання включення розміру індексації грошового забезпечення до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обрахунок: грошової допомоги на оздоровлення, передбаченої статтею 10-1 та частиною третьою статті 15 Закону № 2011-XII за 2016, 2017, 2018 роки; одноразової грошової допомоги, передбаченої частиною другою статті 15 Закону № 2011-XII; грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону № 3551-XI.
На думку скаржника, судами попередніх інстанцій проігноровано, що відповідно до Закону № 2011-ХІІ, Закону України від 05.10.2000 № 2017-ІІІ "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", Закону України від 03.07.1991 № 1282-ХІІ "Про індексацію грошових доходів населення", Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078), розмір індексації грошового забезпечення повинен бути врахований при обрахунку: грошової допомоги на оздоровлення, одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки.
Крім того, судами попередніх інстанцій повністю проігноровано, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22.10.2020 у справі № 380/4552/20 визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати індексації грошового забезпечення позивачу та поновлено право позивача на отримання індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 21.07.2017.
Відповідно, на думку скаржника, грошова допомога на оздоровлення, одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби, а також грошова компенсація за невикористані календарні дні додаткової відпустки підлягають перерахунку, оскільки обрахунок даних виплат був здійснений без урахування належної позивачу індексації грошового забезпечення.
Проте зазначені аргументи та докази повністю ігноруються та не досліджуються судами. Тобто, судами, на його думку, було фактично безпідставно позбавлено позивача на врахування розміру індексації грошового забезпечення при обрахунку спірних виплат.
Також звертає увагу на те, що суд першої інстанції зазначив, що розгляд справи здійснював без відомостей про нараховане та виплачене грошове забезпечення за 2014 рік та зазначив, що такі відомості зобов`язаний був надати позивач. Проте, на його думку, судом першої інстанції проігноровано, що відомості про нараховане та виплачене грошове забезпечення знаходяться у безпосередньому володінні відповідача та такі ним не надавались. При цьому позивачем було заявлено клопотання про витребування доказів у відповідача, проте суд першої інстанції таке клопотання проігнорував та не вжив заходів щодо отримання від відповідача доказів, які на думку суду мають значення для ухвалення законного та обґрунтованого рішення.
Позиція інших учасників справи
Відповідно до частини 4 статті 328 КАС України відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень.
Рух касаційної скарги
14.08.2023 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27.04.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.07.2023.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.08.2023 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючого суддю (суддю-доповідача) Мельник-Томенко Ж. М., суддів Єресько Л. О., Радишевську О. Р. для розгляду судової справи № 380/21619/21.
Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 04.09.2023 № 1491/0/78-23 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 380/21619/21 у зв`язку з відпусткою судді Радишевської О. Р., яка входить до складу постійної колегії суддів, з метою дотримання строків розгляду справи.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.09.2023 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючого суддю (суддю-доповідача) Мельник-Томенко Ж. М., суддів Єресько Л. О., Жука А. В. для розгляду судової справи № 380/21619/21.
Ухвалою Верховного Суду від 04.09.2023 відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27.04.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.07.2023.
Ухвалою Верховного Суду від 29.11.2023 закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
Позиція Верховного Суду
Релевантні джерела права та акти їхнього застосування. Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, виходить із такого.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону оскаржені судові рішення частково не відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є прийнятними, з огляду на таке.
Щодо включення розміру індексації грошового забезпечення до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обрахунок: грошової допомоги на оздоровлення, передбаченої статтею 10-1 та частиною третьою статті 15 Закону № 2011-XII за 2016, 2017 роки; одноразової грошової допомоги, передбаченої частиною другою статті 15 Закону № 2011-XII; грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону № 3551-XI, Верховний Суд зазначає таке.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в цій частині суди попередніх інстанцій виходили з того, що станом на час виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення у 2014-2017 роках, одноразової грошової допомоги при звільненні та компенсації за невикористані дні додаткової відпустки учасника бойових дій, індексація грошового забезпечення йому не нараховувалась, відтак підстав для врахування її до складу грошового забезпечення, з якого обчислювалась грошова допомога на оздоровлення за 2014-2017 роках, одноразова грошова допомога при звільненні та компенсація за невикористані дні додаткової відпустки учасника бойових дій, у відповідача не було.
Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-XII).