ф
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 803/288/16
адміністративне провадження № К/9901/9982/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів -Юрченко В.П., Хохуляк В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Ковельської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області
на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2016 року (Суддя: Дмитрук В.В.),
та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2016 року (Судді: Бруновська Н.В., Кузьмич С.М., Шавель Р.М.),
у справі № 803/288/16
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Ковельської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області
про визнання протиправними та скасування рішень, -
В С Т А Н О В И В:
В березні 2016 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до Волинського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Ковельської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі - відповідач, Ковельська ОДПІ), в якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.02.2016 року № 0002131702, вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску від 16.02.2016 року № Ф-0002141702 та рішення про застосування штрафних санкцій з єдиного внеску від 16.02.2016 року № 0002151702 (т. 1 а.с. 3-10).
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2016 року залишеним без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2016 року адміністративний позов задоволено (т. 2 а.с. 232-235, 265-270).
Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в доводах якої, керуючись висновками акта перевірки від 16.02.2016 року № 0002151702, посилався на те, що ФОП ОСОБА_1 неправомірно включено до документально підтверджених витрат, пов`язаних з господарською діяльністю, що відображені в додатку 5 до декларації за 2014 рік вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції в загальній сумі 198 539,14 грн, а саме: - вартості придбаних бананів по господарських операціях з ПП "Лібра-Трейд" за вересень, жовтень та листопад 2014 року в загальній сумі 171 975,00 грн., фактичний продаж яких на адресу контрагентів-покупців (ФОП ОСОБА_1 ) при перевірці контрагента-постачальника (ПП "Лібра-Трейд") ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м.Києві не було встановлено (довідка від 23.03.2015 року № 1642/2651-2205/35932074); -вартості придбаних бананів по господарських операціях з ТзОВ "Роялфрут Україна" за травень 2014 року в загальній сумі 21 708,33 грн.; - включення до витрат звітного періоду фактично неоплачених в звітному періоді витрат на придбання товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані та від продажу яких в звітному періоді отримано дохід, в сумі 4 855,81 грн. Додатково скаржник посилався на відсутність доказів підтвердження транспортування товару (товарно-транспортних накладних), а згідно Книги обліку доходів і витрат, у підприємця відсутні витрати на транспортування (придбання та списання пального). В наданих для перевірки видаткових накладних в графі "від постачальника" міститься лише підпис директора та печатка ПП "Лібра-Трейд", а у графі "Отримав(ла)" - не зазначено посади та дані осіб, які фактично вчинили відвантаження та прийняття товару, також, в видаткових накладних водія ФОП ОСОБА_1 як отримувача товару не зазначено. Враховуючи викладене, скаржник просив суд задовольнити касаційну скаргу, скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове про відмову в задоволенні позову (т. 3 а.с. 5-6).
Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, у період з 30.12.2015 року по 21.01.2016 року відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року, за результатами якої складено акт перевірки від 28.01.2016 року № 6/17-2381410370 з висновками про порушення позивачем вимог:
1) пункту 44.1 статті 44, пункт 179.9 статті 179 Податкового кодексу України та пункт 6 статті 128 Господарського кодексу України щодо неналежного обліку доходів і витрат;
2) підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, підпункт "а" пункту 176.1 статті 176, пунктів 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України щодо завищення витрат та заниження об`єкту оподаткування та включення до декларації про доходи, одержаних за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року даних, в результаті чого донараховано податок на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2014 рік в сумі 31 069,74 грн.;
3) пункту 1 частини другої статті 6, статтю 7, частину другу статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", в результаті чого донараховано єдиний внесок в сумі 60 479,61 грн. за 2014 рік у розмірі 34,7% від суми чистого доходу з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску (т. 1 а.с. 14-39).
За наслідками перевірки Ковельською ОДПІ прийняті:
1) податкове повідомлення-рішення від 16.02.2016 року № 0002131702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 38 837,18 грн., з яких: 31 069,74 грн. - основний платіж, 7 767,44 грн. - штрафні санкції (т. 1 а.с. 11);
2) вимога про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 16.02.2016 року № Ф-0002141702 в сумі 60 479,61 грн (т. 1 а.с. 12);
3) рішення № 0002151702 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 16.02.2016 року в розмірі 6 047,96 грн (т. 1 а.с. 13).
Задовольняючи адміністративний позов, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про документальне підтвердження позивачем понесених витрат за результатами господарських операцій по придбанню товарів (бананів) у ПП "Лібра-Трейд", ТзОВ "Роялфрут Україна", ТзОВ "Фруктовий дім Імперіал ВН" первинними документами, які відповідають вимогам, передбаченим статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та доводять реальність господарських операцій, не зважаючи на окремі недоліки, зафіксовані актом перевірки (т. 2 а.с. 232-235, 265-270).
Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.
У відповідності до підпункту "а" пункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платники податку зобов`язані вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов`язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку. Форми такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Так, згідно п. 177.1 ст. 177 Податкового кодексу України (далі - ПК України) доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця (п. 177.2 статті 177 ПК України).
Відповідно до пунктів 177.3 та 177.4 ст. 177 ПК України для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг). До переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу (пункт 177.4 статті 177 в редакції Закону № 3609-VI від 07.07.2011).
У відповідності до п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
При цьому підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні встановлені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі-Закон № 996-XIV).
У відповідності до вимог статті 1 Закону № 996-XIV, первинний документ це документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Статтею 9 вказаного Закону № 996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.