ф
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 802/120/17-а
адміністративне провадження № К/9901/31606/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів -Юрченко В.П., Хохуляк В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Вінницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Вінницькій області
на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24.05.2017 року (Судді: Граб Л.С., Гонтарук В.М., Біла Л.М.),
у справі № 802/120/17-а
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницький агрегатний завод"
до Вінницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Вінницькій області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
В С Т А Н О В И В:
У січні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Вінницький агрегатний завод" (далі - позивач, ТОВ "ВАЗ"), звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Вінницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області (далі - відповідач, Вінницька ОДПІ), в якому, з урахуванням зміни позовних вимог (заява від 14.02.2017 року), просило суд визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.11.2016 року №0046061305 в частині застосування штрафних санкцій в розмірі 1 629 573, 28 грн (т. 1 а.с. 3-4).
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 24.02.2017 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено (т. 1 а.с. 85-87).
Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24.05.2017 року, скасовано постанову суду першої інстанції від 24.02.2017 року та прийнято нову про задоволення адміністративного позову. Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Вінницької ОДПІ ГУ ДФС від 15.11.2016 року № 0046061305 в частині застосування до підприємства штрафних санкцій в розмірі 1 629 573, 28 грн (т. 1 а.с. 261-263).
Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в доводах якої посилався на невірне тлумачення судом апеляційної інстанції вимог статей 126 та 127 ПК України і як наслідок, помилкове застосування до даних правовідносин вимог статті 126 ПК України, а не вимог статті 127 ПК України. Враховуючи висновки Верховного Суду України, викладені в постанові від 10.11.2015 року у справі № 21-2919а15, а також посилаючись на вимоги ст. 127 ПК України, відповідач вважає, що порушення, передбачене ст. 127 ПК України є вчиненим (закінченим) саме з моменту виплати доходу на користь іншого платника без нарахування (утримання або сплати) податку незалежно від того, яка саме із вказаних дій була вчинена під час проведення виплати доходу щодо одного чи кількох платників податку або ж такі дії були вчинені сукупно, а кваліфікуючою ознакою для застосування збільшеного розміру відповідальності (50 %, 75 %) є саме вчинення таких дій (не нарахування, неутримання або несплата при виплаті доходів) повторно (втретє) на протязі 1095 днів. Враховуючи викладене, відповідач просив скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції (т. 2 а.с. 5-9).
У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України справу передано на розгляд до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем у період з 29.06.2016 року по 24.10.2016 року проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "ВАЗ" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб за період з 01.04.2014 року по 31.03.2016 року та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 року по 31.03.2016 року, за результатами якої складено акт перевірки від 28.10.2016 року №1111/1305/34964131, яким зафіксовані порушення позивачем:
- п.176.2 "б" ст.176 ПК України, а саме: податкові розрахунки сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податку із сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) за перевірений період подано з помилками, зокрема: у розрахунку форма 1-ДФ у гр.4а (нарахований податок) та гр.4 (перерахований податок) підприємством відображені дані бухгалтерського обліку нараховані та перераховані суми податку на доходи фізичних осіб не вірно за весь перевірений період;
- п.п.168.1.2, п.п.168.1.5 п.168.1 ст.168 ПК України, а саме: несвоєчасне перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб за перевірений період в сумі 1 605 171,82 грн, в результаті чого нарахована пеня в сумі 273 567,10 грн.;
- п. 54.2 ст.54, п.57.1 ст.57, п.п. 168.1.2, п.168.1.5 п.168.1, п.п. 168.4.1, 168.4.2, п.168.4 ст.168, п.176.1 "е" п.176.2 "а" ст.176 Податкового кодексу України, а саме: не перерахування до бюджету узгодженого податкового зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб самостійно визначеного платником податків в сумі 1 106 124,25 грн в т.ч. за: 2015 р.- 904702,61 грн. та за 2016 р.- 201 421,64 грн (т. 1 а.с. 18-25).
15.11.2016 року відповідач, керуючись пп. 54.3.5 п. 54.3 ст. 54 ПК України, на підставі висновків акта перевірки від 28.10.2016 року №1111/1305/34964131, з огляду на порушення позивачем вимог пп. 168.1.2 п. 168.1 статті 168 ПК України, враховуючи вимоги пп. 129.1.1 п. 129.1 статті 129 ПК України, прийняв податкове повідомлення-рішення № 0046061305, яким позивачеві визначено до сплати суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, пені, та штрафних санкцій в загальному розмірі 3 410 432,38 грн, з яких: - за податковим зобов`язанням в сумі 1 106 124,25 грн; за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 2 030 741,03 грн, а також сума пені в розмірі 273 567,10 грн (т. 1 а.с. 33).
Позивач, вважаючи, що ним в порушення вимог податкового законодавства несвоєчасно сплачено суму податку на доходи фізичних осіб тільки за період з 01.04.2014 по 31.03.2016 року, відповідальність за що передбачена статтею 126 ПК України, звернувся до суду із цим позовом, в якому, враховуючи зміну позовних вимог просив суд визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.11.2016 року №0046061305 лише в частині застосування штрафних санкцій в розмірі 1 629 573, 28 грн, розмір яких обрахований і підтверджений позивачем наданим суду першої інстанції самостійним розрахунком сум штрафних санкцій (ст. 126 ПК України) за період з 01.04.2014 по 31.03.2016 року, які складають 401 167, 75 грн (т. 1 а.с. 3-4, 59). Крім цього, позивачем в позовній заяві було наголошено на тому, що в ході перевірки контролюючим органом нараховані штрафні санкції за несвоєчасну сплату ПДФО за період з вересня 2013 року по березень 2014 у сумі 525 015, 02 грн, тобто за період, який не був предметом перевірки. До того ж позивачем було наголошено на тому, що висновки контролюючого органу про несплату до бюджету узгоджених сум з ПДФО станом на 31.03.2016 року з огляду на подані платником до початку перевірки звіти 1-ДФ є необґрунтованими та спростовуються сплатою позивачем цієї узгодженої заборгованості з даного податку в наступних періодах (т. 1 а.с. 2/зворотній лист).
Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції посилаючись на вимоги статті 127 ПК України, враховуючи наявний в матеріалах справи розрахунок штрафних санкцій, складений відповідачем встановив, що за порушення правил нарахування, утримання та сплати (перерахування) податків у джерела виплати по ТОВ "ВАЗ" вбачається, що фактична сплата податкових зобов`язань відбувалася з пропуском строків його сплати, а саме протягом 1095 днів втретє було порушено вимоги ст. 127 ПК України (т. 1 а.с. 26), що є простроченням сплати узгоджених податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб і свідчить про правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення (т. 1 а.с. 85-87).
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи постанову суду першої інстанції та приймаючи нове рішення про задоволення адміністративного позову і скасування податкового повідомлення-рішення в частині нарахування штрафних санкцій в розмірі 1 629 573, 28 грн, керувався тим, що оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням до позивача вперше застосовано штрафні (фінансові) санкції на підставі ст. 127 ПК України. Проте провівши системний аналіз норм чинного законодавства та дослідивши обставини справи в повному обсязі, колегія суддів дійшла висновку, що в даній справі з боку позивача має місце лише несвоєчасна сплата узгодженого податкового зобов`язання. Крім того, колегія суддів звернула увагу і на те, що періодом перевірки є з 01.04.2014 року по 31.03.2016 року, а згідно акту перевірки встановлено факт порушення строків сплати податку доходів фізичних осіб та нарахований штраф у розмірі 75% в тому числі за періоди: з вересня 2013 року по кінець березня 2014 року у сумі 525015,02 грн, тобто за період який не є об`єктом перевірки. До того ж. колегія суддів посилалася і на те, що своєчасність, достовірність, нарахування та сплати ПДФО за період з 01.10.2011 року по 31.03.2014 року були предметом перевірки, результати якої оформлено актом №26/17-510-34964131 від 31.03.2014 року та №26/17-510-34964131 від 10.06.2014 роки, проте за наслідками проведеної перевірки, податковим органом не застосовувались до позивача штрафні санкції на підставі ст. 127 ПК України, що не заперечив в апеляційній інстанції представник відповідача. Встановлені колегією суддів обставини справи свідчили про неправомірність застосування відповідачем до спірних правовідносин положень ст. 127 ПК України, та, як наслідок протиправність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в частині накладення штрафних санкцій (т. 1 а.с. 261-263).
Колегія суддів суду касаційної інстанції вважає передчасними такі висновки судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.
Так, статтею 168 Податкового кодексу України (далі - ПК України) передбачений порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету, відповідно до пп. 168.1.2 п. 168.1 якої встановлено, що податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.
Частиною 1 статті 109 ПК України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Згідно з пунктом 126.1 статті 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Пунктом 127.1 статті 127 ПК України передбачено, що ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
Повертаючись до висновків судів попередніх інстанцій за результатами розгляду справи, колегія суддів звертає увагу, що суд апеляційної інстанції встановив, що позивачем порушені вимоги податкового законодавства в частині несвоєчасної сплати суми податку на доходи фізичних осіб, за що передбачена відповідальність у відповідності до вимог ст. 126 ПК України, тоді як суд першої інстанції, посилаючись на наявний у матеріалах справи розрахунок штрафних санкцій, складений відповідачем до акту перевірки (т. 1 а.с. 26) дійшов висновку про те, що фактична сплата податкових зобов`язань відбувалася з пропуском строків його сплати, що тягне відповідальність, передбачену вимогами статті 127 ПК України.