Постанова суду № 908/423/20 від 21.11.2023 про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним договору оренди землі та повернення земельної ділянки

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2023 року

м. Київ

cправа № 908/423/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Зуєва В. А., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Письменна О. М.,

за участю представників сторін:

позивача - Литвиненко Ж. М.(самопредставництво),

відповідача-1 - Гурильова А. С. (самопредставництво, в режимі відеоконференції),

відповідача-2 - Сідельникової О. Л. (адвоката в режимі відеоконференції),

прокуратури - Савицької О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Зозуля Василя Анатолійовича

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 14.09.2023 (колегія суддів: Мороз В. Ф. - головуючий, Коваль Л. А., Чередко А. Є.) у справі

за позовом заступника керівника Запорізької місцевої прокуратури № 2 Запорізької області в інтересах держави в особі Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області

до: 1) Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, 2) Фізичної особи - підприємця Зозуля Василя Анатолійовича

про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним договору оренди землі та повернення земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Заступник керівника Запорізької місцевої прокуратури № 2 Запорізької області (далі - Прокурор) звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області (далі - Широківська сільська рада) до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (далі - ГУ Держгеокадастру) та Фізичної особи -підприємця Зозуля Василя Анатолійовича (далі - ФОП Зозуль В. А.) про визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру від 18.12.2015 № 8-1045/27-15-СГ "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду" (далі - наказ ГУ Держгеокадастру від 18.12.2015 № 8-1045/27-15-СГ), визнання недійсним договору оренди землі б/н від 29.12.2015, укладеного між відповідачами, на підставі якого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис про інше речове право № 12889456 щодо оренди земельної ділянки площею 22,0000 га, кадастровий номер 2322184600:04:002:0815, що розташована на території Лукашівської сільської ради Запорізького району Запорізької області за межами населеного пункту, припинивши право оренди ФОП Зозуля В. А., зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 31.12.2015 за номером запису про інше речове право 12889456, зобов`язання ФОП Зозуля В. А. повернути земельну ділянку площею 22,0000 га, кадастровий номер 2322184600:04:002:0815, що розташована на території Лукашівської сільської ради Запорізького району Запорізької області за межами населеного пункту на користь територіальної громади в особі Широківської сільської ради (далі - земельна ділянка).

1.2. Позовні вимоги Прокурора обґрунтовано тим, що право на пільгове отримання земельної ділянки державної форми власності для створення фермерського господарства громадянин може використати лише один раз у межах розміру та виду використання, додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримувати на конкурентних засадах через участь у торгах. Прокурор стверджував, що у 2015 році Зозуль В. А. отримав в оренду 3 земельні ділянки державної власності загальною площею понад 75 га з порушенням вимог земельного законодавства.

2. Короткий зміст рішень господарських судів попередніх інстанцій

2.1. Згідно з рішенням Господарського суду Запорізької області від 15.09.2020 (суддя Азізбекян Т. А.) у справі № 908/423/20 в задоволенні позову Прокурора відмовлено у повному обсязі.

2.2. Місцевий господарський суд дійшов висновку що ГУ Держгеокадастру, приймаючи наказ № 8-1045/27-15-СГ від 18.12.2015, діяло відповідно до положень Земельного кодексу та Закону України "Про фермерське господарство". Крім того, суд першої інстанції зазначив, що Прокурор документально не довів факт укладення договору оренди землі від 29.12.2015 з порушенням вимог статей 7, 8 Закону України "Про фермерське господарство", статей 123, 124, 134 Земельного кодексу України. Тому суд першої інстанції зауважив, що відсутні правові підстави для зобов`язання ФОП Зозуля В. А. повернути земельну ділянку на користь територіальної громади в особі Широківської сільської ради.

2.3. Відповідно до постанови Центрального апеляційного господарського суду від 14.01.2021 у справі № 908/423/20 рішення Господарського суду Запорізької області від 15.09.2020 змінено шляхом викладення його мотивувальної частини в редакції постанови суду апеляційної інстанції.

2.4. Верховний Суд постановою від 08.03.2023 у справі № 908/423/20 скасував постанову Центрального апеляційного господарського суду від 14.01.2021, справу направив на новий розгляд до апеляційного господарського суду.

2.5. Згідно з постановою Центрального апеляційного господарського суду від 14.09.2023 у справі № 908/423/20 рішення Господарського суду Запорізької області від 15.09.2020 скасоване. Прийняте нове рішення, про часткове задоволення позову Прокурора.

Визнано недійсним договір оренди землі б/н від 29.12.2015, укладений між ГУ Держгеокадастру та Зозулем В. А., на підставі якого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис про інше речове право № 12889456 щодо оренди земельної ділянки площею 22,0000 га, кадастровий номер 2322184600:04:002:0815, що розташована на території Лукашівської сільської ради Запорізького району Запорізької області за межами населеного пункту.

Витребувано з володіння ФОП Зозуля В. А. на користь територіальної громади в особі Широківської сільської ради земельну ділянку площею 22,0000 га, кадастровий номер 2322184600:04:002:0815, що розташована на території Лукашівської сільської ради Запорізького району Запорізької області за межами населеного пункту.

В решті позовних вимог відмовлено.

2.6. Апеляційний господарський суд, частково задовольняючи позовні вимоги Прокурора, дійшов висновку, що земельна ділянка передана Зозулю В. А. з порушенням вимог статей 116, 118, 121, 123, 134 Земельного кодексу України, статей 7, 12 Закону України "Про фермерське господарство", що свідчить про незаконність наказу ГУ Держгеокадастру від 18.12.2015 № 8-1045/27-15-СГ та згідно зі статтями 203, 215, 216 Цивільного кодексу України є підставою для визнання недійсним договору оренди землі б/н від 29.12.2015, укладеного між ГУ Держгеокадастру та Зозулем В. А., та повернення земельної ділянки на користь територіальної громади в особі Широківської сільської ради. При цьому суд апеляційної інстанції, враховуючи правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19, зазначив, що виданий ГУ Держгеокадастру наказ від 18.12.2015 № 8-1045/27-15-СГ вже реалізований та вичерпав свою дію фактом його виконання наприкінці грудня 2015 року внаслідок укладення між Зозулем В. А. і ГУ Держгеокадастру договору оренди та переходу до відповідача-2 права оренди на спірну земельну ділянку, тому такий наказ не є правовстановлюючим документом, а вимога про визнання його незаконним не відповідає належному способу захисту. Тому суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовної вимоги Прокурора про визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру від 18.12.2015 № 8-1045/27-15-СГ.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що у справі № 908/423/20 мета Прокурора спрямована на відновлення власником володіння спірною земельною ділянкою. Тому суд апеляційної інстанції зауважив, що, виходячи з мети позову, його обґрунтування, вимогу Прокурора про зобов`язання ФОП Зозуля В. А. повернути у відання територіальної громади в особі Широківської сільської ради земельну ділянку слід розуміти як вимогу про витребування цієї ділянки з володіння відповідача-2 на користь власника. При цьому суд апеляційної інстанції послався на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 633/408/18. Суд апеляційної інстанції також зауважив, що зміни в адміністративно-територіальному устрої під час провадження у справі та перехід права розпорядження певними земельними ділянками від держави до територіальної громади не впливають на можливість задоволення цього позову та виконання рішення суду на користь належного суб`єкта (територіальної громади).

Щодо вимоги про припинення права оренди ФОП Зозуля В. А., зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 31.12.2015 № 12889456, суд апеляційної інстанції зазначив, що оскільки договір оренди землі від 29.12.2015 є підставою для припинення відповідного права в силу Закону та не вимагає додаткового визнання судом права таким, що припинилося, тому в цій частині позовних вимог Прокурора слід відмовити.

Суд апеляційної інстанції також зазначив, що у цій справі № 908/423/20 втручання держави ґрунтується на законі, є виправданим обставинами спірних правовідносин, спрямоване на задоволення суспільного, публічного інтересу (захисту прав власності територіальної громади Широківської сільської ради), тобто переслідує легітимну мету (контроль за раціональним використанням сільськогосподарських земель, які є обмеженим природним ресурсом). З огляду на недобросовісність поведінки як ГУ Держгеокадастру, так і Зозуля В. А., суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що втручання у право Зозуля В. А. на мирне володіння та користування спірною ділянкою та її повернення у володіння власника будуть пропорційними зазначеній легітимній меті і не становитимуть для відповідача-2 надмірного тягаря.

Щодо заяв позивача та відповідача-2 про застосування строків позовної давності під час розгляду справи було заявлено до вимог Прокурора, суд апеляційної інстанції виходив з такого. Суд апеляційної інстанції встановив, що у цій справі Прокурором подано позов в інтересах Широківської сільської ради; спірна земельна ділянка була передана з державної у комунальну власність Широківської сільської ради на підставі наказу ГУ Держгеокадастру від 22.12.2018 № 8-2315/15-18-СГ; фактична реєстрація права комунальної власності за Широківською сільською радою відбулась лише 10.05.2019 (номер запису про право власності 46784076); Прокурор звернувся до господарського суду з позовом у цій справі - 19.02.2020.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що зміна власника земельної ділянки не змінює порядок обчислення та перебігу позовної давності. Оскільки перебіг позовної давності починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, а зміна орендодавця його правонаступником не змінює порядок обчислення та перебігу позовної давності, апеляційний суд дійшов висновку, що перебіг позовної давності для пред`явлення вимог про визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру від 18.12.2015 8-1045/27-15-СГ та визнання недійсним договору оренди землі б/н від 29.12.2015 має обліковуватися саме з моменту прийняття оспорюваного наказу та дня укладення оспорюваного договору.

Апеляційний суд, враховуючи відсутність правових підстав для задоволення позову в частині вимог до ГУ Держгеокадастру про визнання незаконним та скасування наказу від 18.12.2015 № 8-1045/27-15-СГ, зазначив, що не досліджує застосування строку позовної давності до вимог в цій частині позову Прокурора до відповідача-1.

Щодо вимог Прокурора про визнання недійсним договору оренди землі б/н від 29.12.2015 та зобов`язання повернути спірну земельну ділянку власнику, то суд апеляційної інстанції зазначив, що договір оренди землі б/н був укладений 29.12.2015, тому саме з цієї дати розпочинає свій перебіг трирічний строк позовної давності для пред`явлення вимог про визнання цього правочину недійсним. Суд апеляційної інстанції встановив, що Прокурор 07.12.2018 звертався до Запорізького районного суду Запорізької області з позовом в інтересах держави до ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області, Зозуля В. А. про визнання незаконними та скасування наказів від 08.12.2015 № 8-734/27-15-СГ "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою" та від 28.12.2015 № 8-1045/27-15-СГ "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду", визнання недійсним договору оренди землі від б/н від 29.12.2015, зобов`язання Зозуля В. А. повернути земельну ділянку площею 22 га з кадастровим номером 2322184600:04:002:0815 на користь держави в особі ГУ Держгеокадастру. Ухвалою Запорізького районного суду від 28.09.2019 у справі № 317/4076/18 провадження за позовом Прокурора закрито, з посиланням на те, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Суд апеляційної інстанції встановив, що Прокурор вчиняв дії щодо захисту порушеного права у межах справи № 317/4076/18, він правомірно очікував, що воно буде захищене у належний спосіб, наведене Прокурор вказує у поданих до суду процесуальних документах (позов, заяви, пояснення) щодо поважності причин пропуску строку позовної давності. Тому, посилаючись на те, що Прокурор після закриття провадження у справі № 317/4076/18 (28.09.2019) звернувся з позовом у межах справи № 908/423/20 (19.02.2020) із аналогічними вимогами; час, який минув є незначним (з урахуванням апеляційного перегляду ухвали Запорізького районного суду від 28.09.2019 у справі № 317/4076/18 та внесення виправлень в її резолютивну частину), зазначені обставини є об`єктивними критеріями, які впливають на тривалість витрачання часу для подачі нової позовної заяви, суд апеляційної інстанції визнав поважними причини пропуску строку для пред`явлення позовних вимог Прокурором.

Водночас суд апеляційної інстанції зауважив, що, виходячи з мети позову Прокурора і його обґрунтування, вимогу зобов`язати ФОП Зозуля В. А. повернути у відання територіальної громади в особі Широківської сільської ради спірну земельну ділянку слід розуміти як вимогу про витребування цієї ділянки з володіння відповідача-2 на користь власника.

3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї

3.1. ФОП Зозуль В. А. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 14.09.2023 у справі № 908/423/20 в частині задоволення позовних вимог, ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову Прокурора в повному обсязі.

3.2. ФОП Зозуль В. А., звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки щодо застосування статті 261 Цивільного кодексу України, викладені у постановах Верховного Суду від 07.03.2023 у справі № 908/1447/20, від 13.06.2023 у справі № 908/1545/20, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 27.08.2020 у справі № 922/1948/19, № 922/1796/19, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16; висновки щодо необхідності застосування доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17, від 12.01.2022 у справі № 520/13586/18.

Крім того, ФОП Зозуль В. А. у касаційній скарзі посилається на правові позиції викладені у постановах Верховного Суду України від 07.06.2017 у справі № 910/27025/14, від 11.05.2016 у справі № 910/3723/14, постановах Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17, від 20.06.2018 у справі № 391/1056/14-ц, від 15.05.2020 у справі № 922/1467/19, від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17, від 10.05.2018 у справі № 914/1708/17, від 22.05.2018 у справі № 922/1084/17, від 19.11.2019 у справі № 910/16827/17.

3.3. ФОП Зозуль В. А. подав до Верховного Суду додаткові пояснення, які просить врахувати під час розгляду справи.

3.4. ГУ Держгеокадастру у відзиві на касаційну скаргу просить задовольнити касаційну скаргу ФОП Зозуля В. А. з підстав, викладених у касаційній скарзі.

3.5. Запорізька обласна прокуратура у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а постанову Центрального апеляційного господарського суду від 14.09.2023 у справі № 908/423/20 - без змін. Запорізька обласна прокуратура вважає доводи ФОП Зозуля В. А. безпідставними та необґрунтованими, такими, що спростовуються матеріалами справи.

3.6. Широківська сільська рада подала до Верховного Суду через систему "Електронний суд" 17.11.2023 та 21.11.2023 відзиви на касаційну скаргу ФОП Зозуля В. А. Згідно з ухвалою Верховного Суду від 30.10.2023 встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 14.11.2023. Відзиви Широківської сільської ради від 17.11.2023 та від 21.11.2023 подано із пропуском строку, встановленого ухвалою Верховного Суду від 30.10.2023, на 3 дні та 7 днів відповідно. Широківська сільська рада не просить поновити строк для подання відзивів на касаційну скаргу, а тому Верховний Суд дійшов висновку, що відзиви Широківської сільської ради від 17.11.2023 та від 21.11.2023 належить залишити без розгляду на підставі частини 2 статті 118 Господарського процесуального кодексу України.

4. Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 08.12.2015 громадянин Зозуль В. А. звернувся до ГУ Держгеокадастру із клопотанням про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, а саме дозволу на розробку проекту землеустрою щодо передачі в оренду земельної ділянки площею 22,0000 га для ведення фермерського господарства, яка розташована на території Лукашівської сільської ради Запорізького району Запорізької області терміном на 49 років.

08.12.2015 заява була зареєстрована ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області № 3-839/0/35.

4.2. 08.12.2015 ГУ Держгеокадастру прийняло наказ № 8-734/27-15-СГ "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою", а саме надано дозвіл громадянину Зозулю В. А. на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, розташованої на території Лукашівської сільської ради Запорізького району Запорізької області ( за межами населених пунктів ), за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності. Орієнтовний розмір земельної ділянки 22,0000 га. Цільове призначення земельної ділянки - для ведення фермерського господарства (01.02).

4.3. 08.12.2015 відповідач-2 на адресу ГУ Держгеокадастру подав письмове обґрунтування досвіду роботи у сфері фермерського господарства, плани щодо подальшого використання земельної ділянки, та зобов`язання використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням.

4.4. 28.12.2015 ГУ Держгеокадастру прийняло наказ № 8-1045/27-15-СГ "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду", яким:

- затверджено розроблений Фізичною особою - підприємцем Боклаг Валентином Вікторовичем проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду Зозулю В. А. для ведення фермерського господарства на території Лукашівської сільської ради Запорізького району Запорізької області за межами населеного пункту;

- передано в оренду громадянину Зозулю В. А. земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 22, 0000 га (кадастровий номер 2322184600:04:002:0815) строком на 49 років, для ведення фермерського господарства, розташовану на території Лукашівської сільської ради Запорізького району Запорізької області, за межами населеного пункту;

- встановлено річну орендну плату за користування земельною ділянкою в розмірі 4 (чотири) відсотки від нормативної грошової оцінки;

- громадянина Зозуля В. А. зобов`язано укласти договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 22, 0000 га (рілля).

4.5. 29.12.2015 між ГУ Держгеокадастру (орендодавець) та громадянином Зозулем В. А. (орендар) укладено договір оренди землі, відповідно до якого в оренду передається земельна ділянка сільськогосподарського призначення (сільськогосподарські угіддя - рілля) загальною площею 22,000 га (кадастровий номер ділянки 2322184600:04:002:0815). Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 620 427,83 грн.

4.6. Сторони погодили, що договір оренди землі укладається строком на 49 років, для ведення фермерського господарства. Цільове призначення земельної ділянки: землі сільськогосподарського призначення (пункт "а" статті 19 Земельного кодексу України).

Договір оренди землі від 29.12.2015 підписаний уповноваженими представниками орендаря і орендодавця, та скріплений печаткою управління.

4.7. На підставі акта приймання-передачі нерухомого майна від 22.12.2018 та наказу ГУ Держгеокадастру № 8-2315/15-18-СГ від тієї ж дати земельну ділянку з кадастровим номером 2322184600:04:002:0815 площею 22 га передано в комунальну власність Широківської сільської об`єднаної територіальної громади в масиві земель загальною площею 2037,0838 га.

4.8. За рішенням Широківської сільської ради від 11.02.2019 на підставі вказаних документів прийнято у комунальну власність Широківської сільської ради (об`єднаної територіальної громади) вказані земельні ділянки та за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 07.05.2019 проведено державну реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку за територіальною громадою сіл і селищ в особі Широківської сільської ради.

4.9. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що за інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна власником земельної ділянки з кадастровим номером 2322184600:04:002:0815, площею 22 га є територіальна громада сіл і селищ в особі Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області, на підставі акта приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: б/н, виданий 22.12.2018, видавник: ГУ Держгеокадастру/Широківська сільська об`єднана територіальна громада, наказ про передачу у власність земельних ділянок державної власності у комунальну власність, серія та номер: 8-2315/15-18-СГ, виданий 22.12.2018, видавник: ГУ Держгеокадастру; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 46784076 від 10.05.2019.

4.10. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що до отримання в користування земельної ділянки з кадастровим номером 2322184600:04:002:0815 площею 22 га, наказами відповідача-1 від 09.12.2015 № № 8-856/27-15-СГ та № 8-857/27-15-СГ Зозулю В. А. передано в оренду для ведення фермерського господарства дві земельні ділянки: з кадастровим номером 2322184600:03:001:2035 площею 19,7 га та з кадастровим номером 2322184600:03:001:20325 площею 33,09 га, розташовані на території Лукашівської сільської ради Запорізького району. Таким чином, суд встановив, що Зозулем В. А. у грудні 2015 року отримано в оренду 3 земельні ділянки державної власності загальною площею понад 75 га.

4.11. Спір виник у зв`язку з наявністю чи відсутністю правових підстав для визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру, визнання недійсним договору оренди землі та повернення земельної ділянки.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.09.2023 для розгляду справи № 908/423/20 визначено колегію суддів у складі: Багай Н. О. - головуючий, Дроботова Т. Б., Чумак Ю. Я.

Ухвалою Верховного Суду від 30.10.2023 (у складі колегії суддів: Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ФОП Зозуля В. А. на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 14.09.2023 у справі № 908/423/20.

Відповідно до розпорядження заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 20.11.2023 № 29.2-02/3306 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 908/423/20 у зв`язку з перебуванням судді Дроботової Т. Б. на лікарняному.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.11.2023 для розгляду справи № 908/423/20 визначено колегію суддів у складі: Багай Н. О. - головуючий, Зуєв В. А., Чумак Ю. Я.

5.2. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

5.3. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, прокурора, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити частково з огляду на таке.

5.4. Предметом позову в цій справі є матеріально-правові вимоги Прокурора в інтересах держави в особі Широківської сільської ради про визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру, визнання недійсним договору оренди землі, укладеним між відповідачами та повернення земельної ділянки.

5.5. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

5.6. Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

5.7. За змістом частин 1-3 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами 2, 3 статті 134 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами 2, 3 статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

5.8. Стаття 123 Земельного кодексу України врегульовує загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування у тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначає вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; забороняє компетентним органам вимагати не передбачені цією статтею матеріали та документи; установлює загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу.

5.9. За змістом частини 3 статті 134 Земельного кодексу України земельні торги не проводяться при наданні (передачі) земельних ділянок громадянам у випадках, передбачених статтями 34 (для сінокосіння і випасання худоби), 36 (для городництва) та 121 (для ведення фермерського господарства; для ведення особистого селянського господарства, для ведення садівництва; для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); для індивідуального дачного будівництва; для будівництва індивідуальних гаражів) цього Кодексу, а також передачі земель загального користування садівницькому товариству та дачному кооперативу.

5.10. Відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням фермерських господарств, регулюються, крім Земельного кодексу України, Законом України "Про фермерське господарство", який є спеціальним нормативно-правовим актом.

5.11. Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України "Про фермерське господарство" (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

5.12. Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України "Про фермерське господарство" право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство.

5.13. Порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства визначений статтею 7 Закону України "Про фермерське господарство". Нею передбачені процедура звернення, вимоги до змісту заяви для отримання у власність або в оренду земельної ділянки державної чи комунальної власності з метою ведення фермерського, строк розгляду такої заяви, умови щодо передання земельних ділянок лісового та водного фондів.

5.14. Згідно зі статтею 8 Закону України "Про фермерське господарство" після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.

5.15. Тобто можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства як форми підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією. Надання (передача) фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 922/614/19).

5.16. За змістом положень статті 12 Закону України "Про фермерське господарство" землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.

5.17. За змістом положень статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону України "Про фермерське господарство" після укладення договору користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство реєструється в установленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась. Після державної реєстрації фермерське господарство має право на отримання додаткової земельної ділянки (ділянок), але як юридична особа, на конкурентних засадах через участь у торгах, а не як фізична особа - громадянин України із метою створення фермерського господарства.

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18.05.2016 у справі № 6-248цс16, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 922/614/19, від 24.04.2019 у справі № 525/1225/15-ц.

5.18. Апеляційний господарський суд, частково задовольняючи позовні вимоги Прокурора, дійшов висновку, що земельна ділянка передана Зозулю В. А. з порушенням вимог статей 116, 118, 121, 123, 134 Земельного кодексу України, статей 7, 12 Закону України "Про фермерське господарство", що свідчить про незаконність наказу ГУ Держгеокадастру від 18.12.2015 № 8-1045/27-15-СГ та згідно зі статтями 203, 215, 216 Цивільного кодексу України є підставою для визнання недійсним договору оренди землі б/н від 29.12.2015, укладеного між ГУ Держгеокадастру та Зозулем В. А., та повернення земельної ділянки на користь територіальної громади в особі Широківської сільської ради. При цьому суд апеляційної інстанції, враховуючи правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19, зазначив, що виданий ГУ Держгеокадастру наказ від 18.12.2015 № 8-1045/27-15-СГ вже реалізований та вичерпав свою дію фактом його виконання наприкінці грудня 2015 року внаслідок укладення між Зозулем В. А. і ГУ Держгеокадастру договору оренди та переходу до відповідача-2 права оренди на спірну земельну ділянку, тому такий наказ не є правовстановлюючим документом, а вимога про визнання його незаконним не відповідає належному способу захисту. Тому суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовної вимоги Прокурора про визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру від 18.12.2015 № 8-1045/27-15-СГ.

Щодо вимоги про припинення права оренди ФОП Зозуля В. А., зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 31.12.2015 № 12889456, суд апеляційної інстанції зазначив, що договір оренди землі від 29.12.2015 є підставою для припинення відповідного права в силу Закону та не вимагає додаткового визнання судом права таким, що припинилося, тому в цій частині позовних вимог Прокурора слід відмовити.

5.19. ФОП Зозуль В. А., не погодившись із рішенням апеляційного господарського суду, звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду, посилаючись на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник зазначає, що Центральним апеляційним господарським не враховано висновки щодо застосування статті 261 Цивільного кодексу України, викладені у постановах Верховного Суду від 07.03.2023 у справі № 908/1447/20, від 13.06.2023 у справі № 908/1545/20, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 27.08.2020 у справі № 922/1948/19, № 922/1796/19, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16; висновки щодо необхідності застосування доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17, від 12.01.2022 у справі № 520/13586/18.

5.20. Крім того, ФОП Зозуль В. А. у касаційній скарзі посилається на правові позиції викладені у постановах Верховного Суду України від 07.06.2017 у справі № 910/27025/14, від 11.05.2016 у справі № 910/3723/14, постановах Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17, від 20.06.2018 у справі № 391/1056/14-ц, від 15.05.2020 у справі № 922/1467/19, від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17, від 10.05.2018 у справі № 914/1708/17, від 22.05.2018 у справі № 922/1084/17, від 19.11.2019 у справі № 910/16827/17.

5.21. Пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

................

Перейти до повного тексту