ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2023 року
м. Київ
cправа № 910/8301/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Погребняка В.Я.,
за участю секретаря судового засідання Ксензової Г.Є.,
за участю представників сторін:
ТОВ "Авангард-Експо" - Серпутька Я.С.,
Національного банку України - Крайдуби В.І.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Авангард-Експо"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.07.2023
та рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2023
у справі № 910/8301/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авангард-Експо"
до Національного банку України,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,
про відшкодування шкоди 499 623 824,00 грн.
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Авангард-Експо" (далі - ТОВ "Авангард-Експо", Товариство, позивач ) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Національного банку України (далі - НБУ, відповідач) про стягнення 499 623 824,00 грн шкоди, завданої державним органом.
Позивач вказував, що Товариство є акціонером Публічного акціонерного товариства "Златобанк" (далі - ПАТ "Златобанк"), якому належать акції статутного капіталу ПАТ "Златобанк", сумарна вартість яких становить 97,9395 %, що складає 521 528 000,00 грн.
В обґрунтування заявлених вимог зазначало, що внаслідок прийняття постанови Правління Національного банку України № 105 від 13.02.2015 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Златобанк" до неплатоспроможних", протиправність якої була встановлена судовими рішеннями в межах адміністративної справи № 826/2184/17, йому як учаснику ПАТ "Златобанк" було завдано майнову шкоду шляхом незаконного позбавлення корпоративних прав, посвідчених акціями.
Вважаючи, що механізм виведення неплатоспроможного банку з ринку відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" позбавив акціонерів банку їх корпоративних прав, не передбачаючи можливості виплати грошових коштів акціонерам банку або відновлення корпоративних прав у майбутньому, позивач звернувся з цим позовом.
На підтвердження розміру шкоди позивач надав суду Висновок про вартість акцій ПАТ "Златобанк" у розмірі власності позивача 97,9395%, що складає 499 623 824,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.01.2022 призначено підготовче засідання у справі, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - ФГВФО).
ТОВ "Авангард-Експо" звернулось до суду з клопотанням про призначення судової економічної експертизи з метою встановлення розміру шкоди. За наслідками підготовчого засідання 17.11.2022 суд ухвалою відмовив позивачу у задоволенні клопотання про призначення експертизи з підстав не доведення підстав та належних обґрунтувань для призначення судово-економічної експертизи.
Обставини справи встановлені судами
ТОВ "Авангард-Експо" є учасником ПАТ "Златобанк" з часткою у статутному капіталі 97,9395 %, що складало 521 528 000,00 грн.
Постановою правління НБУ від 13.03.2015 № 105 "Про віднесення ПАТ "Златобанк" до неплатоспроможних" ПАТ "Златобанк" було віднесено до категорії неплатоспроможних.
На підставі постанови Правління НБУ від 13.03.2015 № 105 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - ФГВФО) було прийняте рішення № 30 від 13.02.2015 "Про запровадження тимчасової адміністрації ПАТ "Златобанк", згідно з яким з 14.02.2015 в банку запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду на тимчасову адміністрацію в ПАТ "Златобанк". Тимчасову адміністрацію в ПАТ "Златобанк" запроваджено строком на 3 місяці з 14.02.2015 по 13.05.2015 включно.
12.05.2015 Правлінням НБУ було прийнято постанову № 310 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Златобанк".
На підставі вказаної постанови Правління НБУ, виконавча дирекція ФГВФО прийняла рішення № 99 від 13.05.2015 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Златобанк" та призначення уповноваженої особи ФГВФО Славінського В.І. строком на 1 рік з 18 год. 00 хв. 13.05.2015 до 12.05.2016.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.07.2017 у справі № 826/2184/17 адміністративний позов ТОВ "Авангард-Експо" задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано постанову Правління НБУ від 13.02.2015 № 105 "Про віднесення ПАТ "Златобанк" до неплатоспроможних". Визнано протиправним та скасовано рішення ФГВФО від 13.02.2015 № 30 "Про запровадження тимчасової адміністрації в AT "Златобанк". Визнано протиправною та скасовано постанову Правління НБУ від 12.05.2015 № 310 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Златобанк". Визнано протиправним та скасовано рішення ФГВФО від 13.05.2015 № 99 "Про початок процедури ліквідації AT "Златобанк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку". Визнано протиправним та скасовано рішення ФГВФО від 18.05.2015 №1 00 про внесення змін до рішення виконавчої Дирекції Фонду від 13.05.2015 № 99 "Про початок процедури ліквідації AT "Златобанк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку". Визнано протиправним та скасовано рішення ФГВФО від 24.03.2016 № 391 про продовження строків здійснення процедури ліквідації AT "Златобанк" на два роки до 13.05.2018 включно. Зобов`язано НБУ надати ПАТ "Златобанк" строк, встановлений ч. 7 ст. 75 Закону України "Про банки і банківську діяльність", за винятком використаного строку, який вичерпаний, для проведення дій з фінансового оздоровлення ПАТ "Златобанк" після проведення заходів з його ліквідації. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2017 змінено мотивувальну частину постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.07.2017 у справі №826/2184/17 в абз. 4 та абз. 5 стор. 12 з підстав, зазначених у мотивувальній частині постанови. В решті постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.07.2017 у справі №826/2184/17 залишено без змін.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 05.02.2019 № 826/2187/17 постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.07.2017 17 та Київського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2017 у справі №826/2187/17 залишено без змін.
З огляду на скасування рішень НБУ та ФГВФО, вважаючи, що механізм виведення неплатоспроможного банку з ринку відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" позбавив акціонерів банку їх корпоративних прав, не передбачаючи можливості виплати грошових коштів акціонерам банку або відновлення корпоративних прав у майбутньому, чим було завдано майнову шкоду акціонерам шляхом незаконного позбавлення корпоративних прав, посвідчених акціями, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом у цій справі та просить стягнути з НБУ шкоду, заподіяну такими рішеннями.
Стислий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.01.2023 у задоволенні позову ТОВ "Авангард-Експо" відмовлено повністю.
Місцевий господарський суд зазначив, що необхідною підставою для притягнення органу державної влади (у даному випадку НБУ) до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факти неправомірних дій цього державного органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.
Відмовляючи у задоволенні позову своє рішення суд мотивував недоведеністю позивачем наявності усіх елементів складу правопорушення для застосування такої міри деліктної відповідальності, як відшкодування шкоди, згідно статті 1173 ЦК України.
Такий висновок суду першої інстанції ґрунтується на тому, що позивачем не доведено, а судом не встановлено прямого причинно-наслідкового зв`язку між винесеною постановою Правління НБУ №105 від 13.02.2015 "Про віднесення ПАТ "Златобанк" до неплатоспроможних", яку в подальшому було скасовано, та шкодою, якої, як зазначав позивач, він зазнав у зв`язку з позбавленням його корпоративних прав, оскільки механізм виведення неплатоспроможного банку з ринку, який введено НБУ відносно ПАТ "Златобанк", саме обмежив, а не позбавив акціонерів банку у їх корпоративних правах.
Господарський суд першої інстанції констатував, що позивач продовжує бути акціонером ПАТ "Златобанк", його не було позбавлено права власності на акції. В силу положень статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів" та статті 319 ЦК України було лише обмежено право позивача на управління банком.
Місцевий господарський суд також зауважив, що до моменту завершення процедури ліквідації банку, відповідно до статті 104 ЦК України та статті 53 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", тобто до дня внесення до ЄДР запису про припинення юридичної особи, неможливо визначити наявність шкоди та її розмір.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 31.07.2023 рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2023 залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про недоведеність позивачем прямого причинно-наслідкового зв`язку між винесеною постановою Правління НБУ № 105 від 13.02.2015 "Про віднесення ПАТ "Златобанк" до неплатоспроможних", яку надалі було скасовано адміністративними судами у справі № 826/2184/17, та завданою йому шкодою.
Апеляційним господарським судом було взято до уваги те, що за змістом судових рішень у справі № 826/2184/17 суди адміністративної юрисдикції скасували розпорядчі акти НБУ та ФГВФО виключно з підстав порушення законодавчо визначеної процедури їх ухвалення, проаналізувавши суб`єктний і чисельний склад цих органів, строки та послідовність прийняття таких актів.
Разом з тим, у цих судових рішеннях зовсім не аналізувалось те, що фактичною підставою для прийняття ос порених розпорядчих актів були негативні результати діяльності ПАТ "Златобанк", визначені на підставі аналізу відповідних обов`язкових нормативних показників, а також негативної оцінки планів оздоровлення банку, запропонованих його акціонерами та керівництвом. Доказів того, що на час визнання банку неплатоспроможним чи пізніше його фінансово-економічне становище відповідало всім обов`язковим нормативам НБУ, що давало б підстави вважати банк "здоровим", позивач суду не надавав, що опосередковано також ставить під сумнів розмір заявлених позивачем до стягнення збитків.
На підставі аналізу норм Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", апеляційний суд дійшов висновку, що віднесення банку до категорії неплатоспроможних та запровадження процедури ліквідації банку не має наслідком припинення права власності акціонера на належні йому акції. Під час здійснення ліквідаційної процедури банку, акціонер не позбавляється права власності на акції банку, а в силу статті 319 ЦК України та статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" лише обмежується на певний період у праві на управління банком.
Встановивши, що процедура ліквідації ПАТ "Златобанк" триває, позивач продовжує бути акціонером ПАТ "Златобанк", його не було позбавлено права власності на акції, апеляційний суд з урахуванням положень статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів", статті 319 ЦК України, дійшов висновку, що посилання позивача на завдання шкоди та її розміру внаслідок прийняття відповідачем постанови № 105 від 13.02.2015 на момент звернення позивача до суду є необґрунтованим.
Постанова суду апеляційної інстанції у справі ухвалена з урахуванням правових висновків Верховного Суду щодо застосування статті 319 ЦК України та статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", викладених в постанові від 28.02.2018 у справі № 910/13134/17 та у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі № 910/9095/18, в якій суд не встановив підстав для відступлення від висновку, викладеного у постанові від 28.02.2018 у справі №910/13134/17.
У постанові від 19.08.2022 у справі № 910/9095/18 (до розгляду якої судом зупинялося провадження у цій справі) Верховний Суд виснував, що незалежно від здійснення процедури ліквідації банку, позивач продовжує бути його акціонером, права власності на акції якого позбавлено не було, а лише обмежено право позивача як акціонера на управління банком в силу частини сьомої статті 319 ЦК України та пункту 1 частини другої статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
ТОВ "Авангард-Експо" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.07.2023, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та стягнути з Національного банку України на користь ТОВ "Авангард-Експо" 499 623 824,00 грн майнової шкоди.
В касаційній скарзі (з урахуванням клопотання про усунення недоліків) ТОВ "Авангард-Експо" в якості підстави касаційного оскарження наводить обставини, зазначені в пункті 2 частини 2 статті 287 ГПК України, а саме, необхідність відступити від позиції, викладеної у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.08.2022 у справі № 910/9095/18 та у постанові Касаційного господарського суду від 28.02.2018 у справі № 910/13134/17.
Скаржник вважає помилковими висновки судів першої та апеляційної інстанції, прийняті з урахування правових висновків Верховного Суду у вищенаведених постановах, що механізм виведення неплатоспроможного банку з ринку, який введено НБУ постановою відносно ПАТ "Златобанк", саме обмежив, а не позбавив акціонерів банку у їх корпоративних правах.
Стверджує, що висновок про обмеження прав акціонера, а не позбавлення його відповідних права, ґрунтується на формальному підході до трактування положень Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та призводить до порушення конституційного принципу справедливості, оскільки вказаний Закон не містить будь-якої можливості відновлення чи повернення акціонеру відповідних корпоративних прав.
Посилаючись на відмінність обставин у справах № 910/9095/18, №910/13134/17, та у цій справі № 910/8301/21, стверджує про неможливість застосування їх висновків у справі, що розглядається.
Позивач вважає, що саме протиправні дії НБУ шляхом прийняття постанова призвели до завдання ТОВ "Авангард- Експо" шкоди у вигляді позбавлення корпоративних прав, посвідчених акціями, які не можуть бути поновлені та реалізовані. Вказане, на його думку, є свідченням наявності причинно-наслідкового зв`язку між неправомірними діями НБУ та майновою шкодою, завданою ТОВ "Авангард-Експо", та є підставою для настання відповідальності НБУ відповідно до положень статей 1173, 1174 ЦК України.
Крім того, підставою касаційного оскарження також зазначено пункт 3 частини 2 статті 287 ГПК України - відсутність висновок Верховного Суду щодо застосування норм статті 46 та 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який би вирішував питання щодо того, чи позбавляється акціонер корпоративних прав та права власності на акції з точки зору ймовірності відновлення таких прав, у момент початку процедури виведення неплатоспроможного банку з ринку - початку ліквідаційної процедури, а також щодо застосування статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який би підтверджував законодавчу можливість Фонду повертати залишки активів акціонерам банку.
Скаржник додатково звертає увагу на наявність процесуальних підстав для скасування оскаржуваних рішень та направлення справи на новий розгляд, з огляду на положення пункту 4 частини 2 статті 287 та пункту 3 частини 3 статті 310 ГПК України, оскільки судом було безпідставно відхилене його клопотання про проведення судової економічної експертизи з метою встановлення розміру шкоди.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
Національний банк України надав відзив на касаційну скаргу, в якому заперечує проти її доводів та вимог, вважає оскаржувані рішення та постанову законними та обґрунтованими, такими, що відповідають вимогам, визначеним статтею 236 ГПК України.
За доводами відповідач, позовні вимоги до Національного банку України про відшкодування шкоди є безпідставними, оскільки позивачем не доведено наявності прямого причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою та шкодою, адже процедура ліквідації ПАТ "Златобанк" триває, позивача не було позбавлено права власності на акції, а у рішеннях судів у справі № 826/2184/17 не міститься жодного висновку про те, що внаслідок дій НБУ позивачу було завдано шкоди.
Відповідач зазначає, що висновки Верховного Суду щодо застосування статті 319 ЦК України та статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у справах № 910/9095/18, № 910/13134/17, обов`язкові до врахування в силу закону, підтверджують відсутність заподіяної шкоди позивачу.
Відповідач зауважує, що нормами статті 79-1 Закону України "Про банки і банківську діяльність", яка визначає способи та засоби, за допомогою яких акціонер банку, виведення з ринку та ліквідація якого визнані протиправним, спростовуються доводи касаційної скарги про те, що чинним законодавством України не визначено способів та засобів, за допомогою яких акціонер банку, має можливість поновлення своїх майнових прав та відшкодування шкоди, завданої діями НБУ.
На підтвердження вказує, що згідно інформації, розміщеній на офіційному веб-порталі Фонду, виконавча дирекція Фонду на підставі одержаних від акціонерів ПАТ "Держзембанк", ПАТ "Класикбанк" та ПАТ "Банк Юнісон" заяв про намір отримати майно (активи) банку, що залишилось після задоволення вимог кредиторів, прийняла рішення про передачу залишкового майна (активів) цим акціонерам в розмірах часток, котрі їм належать.
Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши доводи скаржника в межах підстав оскарження та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм права, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимог касаційної скарги з таких підстав.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, предметом позову у справі, що переглядається, є вимога ТОВ "Авангард-Експо" про стягнення з НБУ майнової шкоди у розмірі 499623824,00 грн на підставі статей 1166, 1173, 1174 ЦК України.
Об`єктом касаційного перегляду у цій справі є рішення господарського суду першої інстанції, залишене без змін постановою апеляційного господарського суду, про відмову у задоволенні позову.
Згідно із частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до пункту 8 частини другої статті 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Згідно із статтею 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками, згідно з частини другої цієї статті є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 56 Конституції України надає право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Статтею 1173 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Особливості відшкодування шкоди, завданої у результаті виведення неплатоспроможного банку з ринку/ліквідації банку на підставі протиправних (незаконних) індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України особам, які на дату прийняття таких індивідуальних актів або рішень, відповідно, мали статус учасників такого банку, встановлюються Законом України "Про банки і банківську діяльність" та Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про Національний банк України" Національний банк України є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.
Особливий статус Національного банку України визначений у рішенні Конституційного Суду України від 26.02.2009 № 6-рп/2009, відповідно до пункту 3.1 якого Конституція України визначила правовий статус Національного банку України як центрального банку держави, основною функцією якого є забезпечення стабільності грошової одиниці України (стаття 99). Особливість юридичного статусу Національного банку України полягає в тому, що, з одного боку, він має публічно-правовий статус особливого центрального органу державного управління, самостійного у своїй діяльності від органів державної влади (статті 6, 7, 24, 25, 53 Закону України "Про Національний банк України"), а з іншого - цивільно-правовий статус як юридичної особи, яка має відокремлене майно, що є об`єктом права державної власності і перебуває в його повному господарському віданні, та може вчиняти певні цивільно-правові правочини з комерційними банками, державою (статті 4, 29, 31, 42 Закону України "Про Національний банк України").
За висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 15.02.2022 у справі № 910/6175/19 аналіз норм статей 4, 55, 66, 67 Закону України "Про Національний банк України" свідчить, що НБУ бере участь у виконанні функцій держави в банківському секторі та наділений при цьому певними владно-розпорядчими повноваженнями для виконання своїх функцій, що притаманно органам державної влади.