ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2023 року
м. Київ
cправа № 905/2155/21
Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду:
Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Пєскова В.Г.
за участю секретаря судового засідання Ксензової Г.Є.
за участю представників сторін: Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську - Жалдака О.О.; Сумської філії Сумського обласного центру зайнятості - Бундюк Т.Ю.
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську
на рішення Господарського суду Донецької області від 02.02.2022
та постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.07.2023
у справі № 905/2155/21
за позовом Сумського міського центру зайнятості
до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську
про стягнення 52 614,13 грн
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
Сумський міський центр зайнятості (далі - Центр зайнятості, позивач) звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську (далі - Територіальне управління ДБР, відповідач) про стягнення 52 614,13 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у відповідача як роботодавця наявне зобов`язання щодо відшкодування позивачу виплаченої допомоги по безробіттю ОСОБА_1 у сумі 52 614,13 грн у зв`язку з поновленням його на роботі за рішенням суду, що виникло відповідно до вимог частини першої статті 34, частини четвертої статті 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 02.03.2000 № 1533-III (далі - Закон № 1533-III).
У відзиві на позов відповідач заперечив щодо задоволення позовних вимог та зазначив, що може понести грошове навантаження у подвійному розмірі, оскільки ОСОБА_1 як поновленому працівнику була виплачена сума втраченого заробітку без її зменшення на розмір отриманої допомоги по безробіттю. При цьому позивач має право в судовому порядку стягнути з роботодавця суму страхових коштів, виплачених працівникові за період його вимушеного прогулу, внаслідок чого відповідач буде притягнутий до подвійної відповідальності, що суперечить приписам статті 61 Конституції України.
Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
18.11.2019 ОСОБА_1 звернувся до Центру зайнятості з заявою про надання (поновлення) статусу безробітного, а також з заявою про призначення (поновлення) виплати допомоги по безробіттю.
Відповідно до персональної картки № 185019111800002 Центру зайнятості 18.11.2019 ОСОБА_1 було надано статус безробітного.
Згідно з довідкою-рахунком від 15.09.2021 № 688/102, ОСОБА_1 був зареєстрований як безробітній з 18.11.2019 по 02.06.2020 та отримав 52 614,13 грн допомоги по безробіттю за період з 25.11.2019 по 02.06.2020.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 02.06.2020 скасовано рішення Сумського окружного адміністративного суду від 18.02.2020 у справі №480/4987/19, прийнято нову постанову, якою позов задоволено, визнано протиправними та скасовано висновок щодо оцінювання результатів службової діяльності державного службовця - ОСОБА_1, затверджений наказом Територіального управління ДБР; наказ Територіального управління ДБР від 04.11.2019 № 106-ос; визнано протиправним та скасовано наказ Територіального управління ДБР "Про звільнення ОСОБА_1 " № 107-ОС від 04.11.2019; Поновлено ОСОБА_1 на посаді слідчого першого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління ДБР з 05.11.2019; стягнуто з Територіального управління ДБР середній заробіток за час вимушеного прогулу з 05.11.2019 до 02.06.2020 у розмірі 267 415,20 грн.
Постановою Верховного суду від 21.04.2021 у справі № 480/4987/19 касаційну скаргу Територіального управління ДБР залишено без задоволення, а постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02.06.2020 у цій справі - без змін.
На виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 02.06.2020 Територіальним управлінням ДБР видано наказ від 04.06.2020 №100-ос, яким, зокрема, поновлено на роботі ОСОБА_1 .
Відповідно до наказу директора Центру зайнятості від 16.09.2021 № 32 прийнято рішення про повернення коштів, виплачених як допомога по безробіттю ОСОБА_1
17.09.2021 за № 07/1287 позивач звертався до відповідача з пропозицією відшкодувати суму виплаченої допомоги по безробіттю ОСОБА_1 у розмірі 52 614,13 грн.
Відповіді на вказаний лист суду не надано.
Короткий зміст оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Господарського суду Донецької області від 02.02.2022 у справі №905/2155/21, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 05.07.2023, позов задоволено повністю, стягнуто з Управління ДБР на користь Центру зайнятості 52 614,13 грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 270,00 грн.
Судові рішення мотивовані тим, що Територіальне управління ДБР в розумінні частини четвертої статті 35 Закону № 1533-III є роботодавцем ОСОБА_1, а тому саме на відповідача покладено обов`язок по відшкодуванню суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.
Судами враховано правовий висновок Верховного суду щодо застосування положень частини четвертої статті 35 Закону № 1533-III, викладений у постанові від 09.07.2018 у справі № 914/1875/17.
Також спростовуючи доводи відповідача щодо можливого притягнення його по подвійної відповідальності у разі задоволення позову, суди зауважили, що відшкодування допомоги по безробіттю не може вважатись відповідальністю, у зв`язку з тим, що матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - Фонд) є державною соціальною гарантією на випадок настання страхового випадку.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
Територіальне управління ДБР (скаржник) подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить рішення Господарського суду Донецької області від 02.02.2022 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.07.2023 у цій справі скасувати; ухвалити нове рішення, яким відмовити Центру зайнятості в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Підставами касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржник вказав обставини, визначені пунктом 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), що полягають у необхідності відступу від висновку Верховного Суду щодо застосування положень статей 34, 35 Закону № 1533-III у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 09.07.2018 у справі № 914/1875/17.
У контексті невірного застосування судами норм статей 34, 35 Закону № 1533-III скаржник стверджує про залишення поза увагою усіх фактичних обставин, зокрема, що з урахуванням пункту 32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" отримання ОСОБА_1 допомоги по безробіттю та середнього заробітку за час вимушеного прогулу без вирахування суми допомоги по безробіттю є переплатою коштів саме для Територіального управління ДБР, а не Центру зайнятості.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
Центр зайнятості подав відзив, у якому просить касаційну скаргу Територіального управління ДБР залишити без задоволення з викладених у відзиві підстав, оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Також у поданому відзиві позивач стверджує, що згідно положень Закону №1533-III достатньою умовою для відшкодування саме роботодавцем суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному є сам факт поновлення безробітного на роботі за рішенням суду, а обставина виплати відповідачем ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу не звільняє відповідача від встановленого цим Законом обов`язку компенсувати виплачену позивачем суму допомоги по безробіттю. Вказане не є покладенням на відповідача подвійної компенсації, а є встановленим законом обов`язком компенсації здійсненої безробітному виплати.
Касаційне провадження
28.07.2023 до касаційного суду надійшла касаційна скарга Територіального управління ДБР.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 905/2155/21 визначено склад колегії суддів: Огороднік К.М. - головуючий, Білоус В.В., Пєсков В.Г., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 28.07.2023.
Ухвалою Верховного Суду від 11.08.2023 касаційну скаргу залишено без руху; надано скаржнику строк для усунення недоліків щодо несплати судового збору.
На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 11.08.2023 від скаржника надійшла заява про усунення недоліків касаційної скарги з додатками.
Ухвалою Верховного Суду від 11.09.2023, серед іншого, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Територіального управління ДБР на рішення Господарського суду Донецької області від 02.02.2022 та на постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.07.2023 у справі № 905/2155/21; призначено касаційну скаргу до розгляду на 04.10.2023 о 11:45 год.
Відкриваючи касаційне провадження у цій малозначній справі (предметом позову є стягнення 52 614,13 грн), Верховним Судом враховано, що за обґрунтуванням скаржника ця справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення не тільки для Територіального управління ДБР, а й для всього ДБР, що за правового режиму воєнного стану здійснює функції з забезпечення національної безпеки у взаємодії з іншими органами, які входять до складу сектору безпеки і оборони; крім того, предметом спору є стягнення державних коштів з одного державного органу на користь іншого (обидва з яких утримуються виключно за кошти державного бюджету), при тому, що ОСОБА_1 двічі отримав кошти за рахунок двох державних органів.
Ухвалою Верховного Суду від 04.10.2023 оголошено перерву у судовому засіданні у справі до 08.11.2023 о 10:00 год.
До касаційного суду від Центру зайнятості надійшли заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою Верховного Суду від 06.11.2023 задоволено заяви Центру зайнятості про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
08.11.2023 розгляд касаційної скарги не відбувся з огляду на перебування судді Білоуса В.В. у відпустці з 08.11.2023.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено склад колегії суддів: Огороднік К.М. - головуючий, Жуков С.В., Пєсков В.Г., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.11.2023.
Ухвалою Верховного Суду від 13.11.2023, серед іншого, призначено розгляд касаційної скарги на 22.11.2023 о 10:45 год; ухвалено забезпечити участь Центру зайнятості у вказаному судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Судове засідання 22.11.2023 відбулось за участі представників Територіального управління ДБР та Центру зайнятості, які надали пояснення у справі.
Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи в межах підстав оскарження, а також правильність застосування судами попередніх інстанцій норм права, Верховний Суд дійшов таких висновків.
Предметом спору є позовна вимога про стягнення з роботодавця суми виплаченого матеріального забезпечення на випадок безробіття та вартості наданих соціальних послуг безробітному у зв`язку з поновленням його на роботі за рішенням суду.
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначені Законом № 1533-III.
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 1 Закону № 1533-III страховим випадком є подія, через яку застраховані особи втратили заробітну плату (грошове забезпечення) або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу; застраховані особи опинилися в стані часткового безробіття.
Згідно із частиною першою статті 6 Закону № 1533-III право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття (далі - забезпечення) та соціальні послуги мають застраховані особи.
Видом забезпечення є, зокрема, допомога по безробіттю (абзац другий частини першої статті 7 Закону № 1533-III).