ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 140/6708/22
адміністративне провадження № К/990/33577/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Губської О.А.,
суддів: Білак М.В., Мацедонської В.Е.,
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2022 року, постановлену у складі судді Ковальчука В.Д., та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2023 року, ухвалену у складі колегії суддів: Довгополова О.М. (доповідач), Гудима Л.Я., Курилець А.Р.,
І. Суть спору
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1, в якому просив:
1.1. визнати протиправними дії відповідача щодо нездійснення перерахунку раніше виплаченої індексації грошового забезпечення за період з 20.12.2016 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця січень 2008 року;
1.2. зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 20.12.2016 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця січень 2008 року в сумі 49434,28 грн;
1.3. визнати протиправними дій відповідача щодо порушення абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (Порядок №1078) при нарахуванні та виплаті індексації в період з 01.03.2018 по 23.12.2019;
1.4. зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.03.2018 року по 23.12.2019 року, виходячи з фіксованої величини 4 085,48 грн, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 в сумі 88 826,25 грн.
ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
2. Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2022 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2023 року, закрито провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 238 КАС України в частині позовних вимог, а саме:
2.1. визнання протиправними дій військової частини НОМЕР_1 щодо порушення абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003 при нарахуванні та виплаті індексації в період з 01.03.2018 по 23.12.2019;
2.2. зобов`язання військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 року по 23.12.2019 року, виходячи з фіксованої величини 4 085,48 грн, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення" затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 в сумі 88 826,25 грн.
3. Закриваю провадження в цій частині позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився також суд апеляційної інстанції, виходив з того, що заявлені позивачкою позовні вимоги вже вирішені по суті в межах іншої справи (№140/13704/20), про що є рішення суду, яке набрало законної сили.
3.1. Крім того, зазначив, що фактичною підставою для звернення до суду із даними позовними вимогами стала незгода позивача із діями відповідача під час виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23.11.2020 у справі № 140/13704/20, яким зобов`язано відповідача здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 20.12.2016 року по 23.12.2019 року.
3.2. Таким чином, на думку судів попередніх інстанцій, спір у даній справі виник між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що уже були предметом розгляду суду у іншому провадженні, проте, на стадії виконання такого судового рішення.
ІІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
4. Не погоджуючись з такими рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій посилається на те, що вони не відповідають нормам матеріального та процесуального права.
5. У скарзі позивач просить скасувати оскаржувані судові рішення, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
6. Свої вимоги скаржник мотивує тим, що рішення суду першої та апеляційної інстанцій про закриття провадження в частині позовних вимог у справі № 140/6708/22 суперечать сформованій Верховним Судом правовій позиції, що відображена у постанові від 15 грудня 2022 року у справі №460/3473/21, постанові від 31 січня 2023 року у справі №340/3391/22, постанові від 13 березня 2023 року по справі №560/11003/22, постанові від 15 червня 2023 року у справі № 420/18923/21, постанові від 22 червня 2023 року у справі №140/6870/22, постанові від 28 червня 2023 року по справі №200/4258/22, постанові від 24 липня 2023 року по справі №140/7076/22, постанові від 27 липня 2023 року по справі №560/10793/22, постанові від 27 липня 2023 року по справі №380/14200/22, постанові від 02 серпня 2023 року по справі №420/2884/23, постанові від 03 серпня 2023 року по справі №200/2373/22, постанові від 08 серпня 2023 року по справі №140/6709/22, постанові від 30 серпня 2023 року по справі №240/24565/22, постанові від 07 вересня 2023 року по справі № 380/14610/22, постанові від 14 вересня 2023 року по справі №160/16055/22, постанові від 14 вересня 2023 року по справі №120/8306/22.
6.1. Також, скаржник зазначив, що предмети у спорах у цій справі та у справі №140/13704/20 є різними.
6.1.1. Так, у справі №140/13704/20 судами вирішувалося питання права позивача на отримання індексації грошового забезпечення за період з 20.12.2016 року по 23.12.2019 року. При цьому, питання щодо обрахунку індексації, яка належить до виплати позивачу, судом при розгляді справи №140/13704/20 не розглядалось та дане питання, було віднесено до дискреційних повноважень відповідача. Тобто, питання права позивача на отримання індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 23.12.2019 року, виходячи з фіксованої величини 4 085,48 грн., що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 судом не розглядалось.
6.1.2. Предметом же спору у даній справі є право позивача на отримання індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 23.12.2019 року, виходячи з фіксованої величини 4 085,48 грн., що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення" затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 (далі - Порядок №1078), тобто так званої "індексації - різниці" грошового забезпечення.
6.2. Таким чином, позивач зазначає, що пункт 4 частини першої статті 238 КАС України не підлягає застосуванню, оскільки предмети у двох вищезазначених справах різні, а тому провадження по справі підлягає відкриттю з подальшим розглядом справи по суті позовних вимог.
6.3. Крім того, скаржник зазначає, що помилковими є також посилання суду на норми статті 383 КАС України, оскільки правовий інститут контролю за виконанням рішення суду передбачений статтею 383 КАС України підлягає застосуванню виключно у разі вчинення суб`єктом владних повноважень під час виконання судового рішення протиправних дій чи бездіяльності або прийняття протиправних рішень, які у свою чергу порушують законні права та інтереси позивача. Визнання протиправними рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень відповідача - можливе лише у разі встановлення факту протиправного невиконання таким суб`єктом владних повноважень дій зобов`язального характеру на користь особи-позивача, які зазначені в рішенні суду. Разом з цим враховуючи, що в період з 01.03.2018 року по 23.12.2019 питання суми індексації яка підлягає виплаті, не вирішувалось у справі №140/13704/20 та на відповідача не покладалось жодних зобов`язань з даного приводу, тому у даному випадку позивач позбавлений процесуального права звернення до суду з заявою у порядку статті 383 КАС України.
7. Відповідач своїм правом подати відзив на касаційну скаргу не скористався, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.
IV. Позиція Верховного Суду
8. За приписами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
9. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, виходить із такого.
10. Верховний Суд України у своєму рішенні від 16 вересня 2015 року у справі №21-1465а15 указав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
11. Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
12. Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
13. Згідно позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 11 квітня 2018 року у справі №11-257заі18, неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих же підстав.
14. Ураховуючи пункт 4 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
15. Підстава позову - це ті обставини і норми права, які дозволяють особі звернутися до суду, а предмет позову - це матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, стосовно яких він просить ухвалити судове рішення.
16. Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.