РІШЕННЯ
Іменем України
29 листопада 2023 року
м. Київ
справа №9901/528/21
адміністративне провадження № П/9901/528/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді: Білоуса О.В.
суддів: Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л., Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
секретар судового засідання - Носенко Л.О.,
за участю: представників позивача - Фанштейн К.М.,
представник відповідача - Мовіле О.С.,
представник третьої особи Кабінету Міністрів України- Шокуна О.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Президента України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Рада національної безпеки і оборони України, Кабінет Міністрів України про визнання частково протиправним, нечинним та скасування указу,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Президента України про визнання протиправним, нечинним та скасування Указу Президента України від 24 червня 2021 року №265/2021 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18 червня 2021 року "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" (далі - Указ №265/2021) в частині введення в дію пункту 291 Додатку 1 рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18 червня 2021 року "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", про застосування персональних, спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) до ОСОБА_1 .
Позовна заява обґрунтована тим, що оскаржуваний Указ Президента України №265/2021 та рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18 червня 2021 року "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", в частині, що стосується позивача, не містить підстав застосування санкцій, передбачених статтею 3 Закону України "Про санкції".
На думку позивача, він не є суб`єктом, до якого відповідно до Закону України "Про санкції" можуть застосовуватися спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи.
Також позивач зазначає, що оскаржуваний Указ Президента України №265/2021 та рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18 червня 2021 року прийняті з порушенням положень Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та інших національних та міжнародних нормативно-правових актів.
За вказаних обставин позивач вважає, що Указом Президента України №265/2021 та рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 18 червня 2021 року порушено та обмежено особисті конституційні права і свободи, зокрема, право на володіння, користування та розпорядження належним йому майном.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що Радою національної безпеки і оборони України було розглянуто та підтримано відповідні пропозиції щодо застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів, зокрема до позивача, про що прийнято відповідне рішення Ради національної безпеки і оборони України.
У подальшому, після надходження в установленому порядку на ім`я Глави держави відповідних матеріалів (Рішення з додатками, проекту Указу та пояснювальної записки до нього), Президент України в межах реалізації приписів законодавства видав Указ №265/2021, яким увів в дію Рішення.
Відповідач у відзиві також наголошує, що чинне законодавство не містить положень, які б встановлювали обов`язок вказувати підстави для застосування санкцій у відповідному рішенні Ради національної безпеки і оборони України або указі про введення такого рішення в дію.
Згідно із наказом Голови Верховного Суду від 07 вересня 2023 року №177 уведено в експлуатацію комплексну систему захисту інформації в автоматизованій системі класу " 1" для фіксування судового засідання технічними засобами в Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду, де циркулює інформація зі ступенем обмеження доступу "Для службового користування", в адміністративній будівлі на вул. Князів Острозьких, 8, корпус 5, приміщення №131 (зал судових засідань №7).
У судовому засіданні представник позивача позов підтримала, просила його задовольнити за викладених у позові підстав.
Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову повністю.
Представник третьої особи Кабінету Міністрів України у судовому засіданні просив у задоволенні позову відмовити.
Представник РНБО України у судове засідання не з`явився без поважних причин. Явка його у судове засідання обов`язковою не визнавалася, а тому колегія суддів вважає можливим розглядати справу у його відсутності.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, представників відповідача та третьої особи Кабінету Міністрів України, з`ясувавши обставини, на які посилаються учасники справи, обґрунтовуючи свою позицію, дослідивши надані ними докази на підтвердження заявлених вимог та заперечень, матеріали судової справи і матеріали для службового користування, встановив таке.
Судом встановлено, що рішенням Ради національної безпеки і оборони України (далі - РНБО України) від 18 червня 2021 року "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" вирішено підтримати внесені Кабінетом Міністрів України (далі - КМ України) пропозиції щодо застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій).
Вказаним рішенням застосовано персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) до фізичних осіб згідно з додатком 1 та юридичних осіб згідно з додатком 2.
Рішення РНБО України від 18 червня 2021 року "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" введене в дію Указом Президента України від 24 червня 2021 року №265/2021.
Відповідно до пункту 291 додатку 1 до рішення РНБО України від 18 червня 2021 року до ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт громадянина України: серія НОМЕР_1, виданий 1-м відділом Ялтинського міського управління Головного управління ГУ МВС України в Автономній Республіці Крим 21 березня 1997 року, директора Національного виробничо-аграрного об`єднання "Масандра" (Автономна Республіка Крим, м. Ялта, смт Масандра, вул. Миру, 6) застосовано строком на 3 роки такі обмежувальні заходи (відповідно до Закону України "Про санкції"): 1) блокування активів - тимчасове обмеження права особи користуватися та розпоряджатися належним їй майном 2) анулювання офіційних візитів, засідань, переговорів з питань укладення договорів чи угод; 3) позбавлення державних нагород України, інших форм відзначення.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, колегія суддів Верховного Суд виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Частиною другою цієї статті визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно із частиною першою статті 5 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Положеннями частини другої статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 106 Конституції України Президент забезпечує серед іншого, національну безпеку Держави, відповідно до частини третьої цієї статті на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов`язковими до виконання на території України.
Положеннями статті 107 Конституції України визначено, що РНБО України є координаційним органом з питань національної безпеки і оборони при Президентові. РНБО України координує і контролює діяльність органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони. Головою РНБО України є Президент. Рішення РНБО України вводяться в дію указами Президента.
Згідно із частинами першою, четвертою статті 10 Закону України "Про Раду національної безпеки і оборони України" рішення РНБО України приймаються не менш як двома третинами голосів її членів. Рішення РНБО України, введені в дію указами Президента, є обов`язковими до виконання органами виконавчої влади.
Відповідно до частини першої і другої статті 1 Закону України "Про санкції" з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави можуть застосовуватися спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (далі - санкції).
Санкції можуть застосовуватися з боку України по відношенню до іноземної держави, іноземної юридичної особи, юридичної особи, яка знаходиться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи - нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб`єктів, які здійснюють терористичну діяльність.
Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України "Про санкції" визначено, що підставами для застосування санкцій є: дії іноземної держави, іноземної юридичної чи фізичної особи, інших суб`єктів, які створюють реальні та/або потенційні загрози національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України, сприяють терористичній діяльності та/або порушують права і свободи людини і громадянина, інтереси суспільства та держави, призводять до окупації території, експропріації чи обмеження права власності, завдання майнових втрат, створення перешкод для сталого економічного розвитку, повноцінного здійснення громадянами України належних їм прав і свобод.
Відтак, колегія суддів зазначає, що реалізація суверенного права України на захист здійснюється за наявності умов, встановлених частиною другою статті 1 та підстав, визначених пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України "Про санкції".
Згідно із частиною першою статті 5 Закону України "Про санкції" пропозиції щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій виносяться на розгляд РНБО України Верховною Радою України, Президентом, Кабінетом Міністрів України, Національним банком України, Службою безпеки України.
Статтею 4 Закону України "Про санкції" визначені види санкцій.
Види санкцій застосовані цим Указом та їх кількість визначається безпосередньо органом застосування, який, відповідно до частини четвертої преамбули Закону України "Про санкції", задля невідкладного та ефективного реагування на наявні і потенційні загрози національним інтересам і національній безпеці України, використовує всі передбачені законом заходи з метою захисту цих інтересів, в тому числі щодо недопущення завдання майнових втрат та створення перешкод для сталого економічного розвитку, а також щодо запобігання порушенню прав, свобод та законних інтересів громадян України. У зв`язку з цим, доводи позивача стосовно того, що накладені санкції не відповідають принципу правової визначеності є неприйнятними.
Згідно із частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Положеннями частини першої статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні та конституційному поданні щодо офіційного тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, Конституційний Суд України в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту . Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 5 КАС України.