ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 620/978/21
адміністративне провадження № К/9901/45153/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.,
розглянув у письмовому провадженні
касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області
на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.04.2021 (суддя Соломко І.І.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.11.2021 (колегія у складі суддів Кузьмишиної О.М., Костюк Л.О., Пилипенко О.Є.)
у справі № 620/978/21
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області
про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії.
I. РУХ СПРАВИ
1. У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просила:
- визнати протиправною відмову відповідача у проведенні перерахунку пенсії відповідно до статей 39, 50, 54 Закону України ʼʼПро статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофиʼʼ за період з 01.01.2014 по 02.08.2014;
- зобов`язати відповідача провести перерахунок та виплату пенсії відповідно до статті 50 - у розмірі 75% мінімальних пенсій за віком, статті 54 - у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та статті 39 Закону України ʼʼПро статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофиʼʼ у розмірі однієї мінімальної заробітної плати за період з 01.01.2014 по 02.08.2014.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
2. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю 2 групи, постраждалою внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС 1-ї категорії, проживає на території радіоактивного забруднення, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області.
3. 24.11.2020 позивач звернулася із заявою до відповідача, в якій, зокрема, просила провести перерахунок основної та додаткової пенсії відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а також надбавки за проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 та виплатити належні їй кошти.
4. Листом від 04.01.2021 №2500-0202-8/223 відповідач повідомив, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області та з 01.08.2019 отримує пенсію по втраті годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". З 17.03.1998 по 31.07.2019 отримувала пенсію по інвалідності ІІ групи внаслідок захворювання, пов`язаного з впливом аварії на ЧАЕС відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Також повідомило про те, що до основного розміру пенсії встановлена щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю особам, що належать до категорії 1, зокрема, особам, з інвалідністю ІІ групи щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою за період з 01.01.2014 по даний час у розмірі 227,76 грн та виплачується відповідно до чинного законодавства.
5. Не погоджуючись із вказаною відмовою відповідача, позивач звернулася до суду.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
6. В обґрунтування позовних вимог представник позивача покликалася на те, що в період з 01.01.2014 по 02.08.2014 відповідач повинен був нараховувати та виплачувати пенсію в розмірі, визначеному статтями 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не Порядком обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 23.11.2011 № 1210.
7. Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог. Покликався на те, що підвищення пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, до 01.01.2015 встановлювалось у розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України. Розміри підвищення пенсій непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, визначені постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
До основного розміру пенсії позивача встановлена щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю особам, що належать до категорії 1, зокрема, особам з інвалідністю ІІ групи, щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, розмір якої визначений у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
8. Також покликався на пропуск позивачем строку звернення до суду.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
9. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.04.2021, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.11.2021, позов задоволено.
10. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що у період з 01.01.2014 по 02.08.2014 Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області мало б нараховувати та виплачувати пенсію ОСОБА_1 у розмірі, визначеному статтями 39, 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не Порядком обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 23.11.2011 №1210.
11. Щодо пропуску позивачем строку звернення до суду, то за висновком суду апеляційної інстанції необхідно враховувати положення статті 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", згідно яких нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії; нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Оскільки виплата позивачу пенсії за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 є наслідком протиправних дій суб`єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, то до спірних правовідносин має застосовуватися друга умова - виплата пенсії за минулий час без обмеження строку.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
12. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
13. Скаржник зазначає, що оскаржувані рішення суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним у справі № 804/4217/18, та які відповідно до приписів КАС України є обов`язковими для врахування судами першої та апеляційної інстанцій.
Звертає увагу на те, що позивач звернулася до суду з пропуском, встановленого ст.122 КАС України строку звернення до суду, питання застосування якого було предметом розгляду Верховним судом у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у справі № 240/12017/19.
Щодо посилань на положення ст. 46 Закону № 1058-ІV, то таке є безпідставним, оскільки за змістом наведених норм строк давності не застосовується лише до вимог щодо нарахованих пенсій, в спірних же правовідносинах суми пенсії не були нараховані пенсійним органом.
Окрім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а дійшла висновку, що норми, зокрема, ст. 87 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та ст. 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (щодо не обмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії), підлягають застосуванню у справах за позовом про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов: ці суми мають бути нараховані Пенсійним органом; ці суми мають бути невиплаченими саме з вини держави в особі Пенсійного органу.
Отже, позовні вимоги з 01.01.2014 по 02.08.2014 заявлені з порушенням шестимісячного строку звернення до суду, регламентованого ст. 122 КАС України, за відсутності поважних причин його пропуску та підстав для поновлення, а рішення про їх задоволення суперечить правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, зокрема, викладеній у постанові від 24.12.2020.