ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 761/23421/20
провадження № 51-4112км23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального
суду у складі
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового
засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Київського апеляційного суду від 5 квітня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020100100005461, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Будьоновськ Ставропільського краю Російської Федерації, проживаючого в АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, останнього разу за вироком Дарницького районного суду м. Києва від 30 березня 2018 року за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК, який скасовано в частині призначеного покарання Київським апеляційним судом та вироком від 14 лютого 2019 року призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців, звільнений з місць позбавлення волі 1 липня 2020 року по відбуттю покарання,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 10 серпня 2021 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців.
Згідно з вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватими та засуджено за ч. 3 ст.185 КК (таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, поєднане з проникненням у інше приміщення), за обставин, детально викладених у вироку.
Апеляційниим судом частково задоволено апеляційну скаргу прокурора, вирок місцевого суду щодо ОСОБА_7 скасовано в частині призначеного покарання та призначено ОСОБА_7 покарання за ч. 3 ст. 185 КК у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців. В решті вирок суду першої інстанції залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого через суворість, просить вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_7 скасувати, та призначити ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців. Вказує, що зі змісту вироку апеляційного суду не вбачається будь-яких підстав для призначення ОСОБА_7 більш суворого покарання. Зазначає, що в оскаржуваному вироку містяться суперечливі дані щодо наявності попередніх судимостей і як наслідок, невідповідність характеризуючих даних матеріалам кримінального провадження. Вказує, що апеляційним судом не враховано всіх даних про особу ОСОБА_7, що призвело до призначення йому явно несправедливого покарання, яке, згідно санкції ч. 3 ст. 185 КК є наближеним до максимального.
Позиції учасників судового провадження
Захисник підтримала касаційну скаргу та просила її задовольнити. Прокурор заперечувала проти її задоволення.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Як убачається зі змісту касаційної скарги, доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення та кваліфікація дій за ч. 3 ст. 185 КК захисником не оспорюється, а тому згідно зі ст. 433 КПК Верховний Суд не перевіряє законності та обґрунтованості судового рішення в цій частині.
Доводи, викладені у касаційній скарзі захисника про невідповідність призначеного ОСОБА_7 апеляційним судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та його особі через суворість, на думку Суду, є необґрунтованими з огляду на таке.
Положеннями ч. 2 ст. 50 КК визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Згідно зі ст. 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом`якшують і обтяжують відповідно до положень статей 66, 67 КК.
Згідно зі ст. 414 КПК невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або суворість.
Визначення ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення у значенні ст. 414 КПК полягає у з`ясуванні судом насамперед питання про те, до злочинів якої категорії тяжкості відносить закон (ст. 12 КК) вчинене у конкретному випадку злочинне діяння. Беручи до уваги те, що у ст. 12 КК дається лише видова характеристика ступеня тяжкості злочину, що відображається у санкції статті, встановленій за злочин цього виду, суд при призначенні покарання, на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак.