ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 619/1384/21
провадження № 61-8064св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на постанову Полтавського апеляційного суду від 20 квітня 2023 року у складі колегії суддів: Пилипчук Л. І., Бутенко С. Б., Дряниці Ю. В.
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2021 року акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк", банк) звернулося до суду з позовом до
ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовну заяву мотивовано тим, що 05 липня 2019 року між банком та відповідачем був укладений кредитний договір, відповідно до якого останній був наданий кредит у розмірі 200 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі
37,2% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
Внаслідок несвоєчасної сплати боржником щомісячних платежів за користування кредитними коштами виникла заборгованість, яка станом
на 20 січня 2021 року становила 217 981,80 грн, із яких: 200 744,16 грн - тіло кредиту; 10 237,74 грн - нараховані проценти; 6 999,90 грн - прострочені проценти, яку банк просив стягнути з відповідача.
У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом до АТ КБ "ПриватБанк", який обґрунтовувала тим, що не підписувала кредитний договір із АТ КБ "ПриватБанк", у тому числі з використанням факсимільного відтворення підпису. Із підстав недодержання письмової форми укладення вважає договір від 05 липня 2019 року нікчемним та просить застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину, провівши зарахування зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав або визначений моментом пред`явлення вимоги, на загальну суму 1 835 944,07 грн в порядку статті 601 ЦК України, стягнувши із АТ КБ "ПриватБанк" на її користь грошові кошти у розмірі 115 489,86 грн, а також відшкодувати їй моральну шкоду у розмірі 43 300,25 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 25 серпня 2021 року у складі судді Овсяннікової В. С. позов АТ КБ "ПриватБанк" задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором від 05 липня 2019 року в розмірі 217 981,80 грн, яка складається з: 200 744,16 грн - заборгованості за кредитом; 10 237,74 грн - заборгованості за нарахованими відсотками; 6 999,90 грн - заборгованості за простроченими відсотками.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції в частині вирішення первісних позовних вимог мотивовано тим, що позичальник не виконує умови укладеного між сторонами кредитного договору, не повертає кредит у передбачений договором строк, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню з відповідача на користь банку у повному обсязі.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив із того, що підписавши анкету-заяву ОСОБА_1 підтвердила, що вона згодна з запропонованою банком формою договору, повністю ознайомлена з умовами кредитування, порядком внесення в них змін та зобов`язується виковувати умови договору. У анкеті-заяві від 05 липня 2019 року зазначено, що при використанні позивачем електронного цифрового підпису або іншого аналога власноручного підпису для підписання цієї анкети-заяви такий підпис прирівнюється до її власноручного підпису. Враховуючи такі обставин, суд не вбачав обов`язкової наявності окремої письмової угоди сторін про використання аналога власноручного підпису.
Крім того, відповідач частково сплачувала заборгованість за договором, зазначені кошти були спрямовані на погашення заборгованості відповідно до обумовленої сторонами черговості, а тому відсутні підстави для визнання недійсним кредитного договору. Суд також зазначив, що ОСОБА_1 не надано жодного доказу на підтвердження того, що їй завдано моральну шкоду.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Полтавського апеляційного суду від 20 квітня 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мариничева Ю. П. задоволено частково. Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 25 серпня 2021 року скасовано в частині задоволення вимог первісного позову. Ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким відмовлено в задоволенні первісного позову. В іншій частині рішення місцевого суду залишено без змін.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що надані банком витяги із Умов і Правил надання банківських послуг та Тарифів, які містять загальні умови кредитування щодо обслуговування кредитних карт не відповідають вимогам статті 207 ЦК України щодо письмової форми правочину та статті 634 ЦК України щодо форми договору приєднання, а тому не можуть розцінюватись як частина кредитного договору, укладеного між сторонами 05 липня 2019 року шляхом підписання анкети-заяви, а тому у задоволенні позовних вимог про стягнення процентів слід відмовити.
Також не підлягають до задоволенню позовні вимоги про стягнення тіла кредиту, оскільки зі змісту наданої банком виписки по рахунку слідує, що позичальник активно користувалася кредитними коштами всього витративши коштів за отриманою карткою на загальну суму 1 939 887,47 грн, тоді як внесено на погашення заборгованості 1 948 356,10 грн, тобто відсутнє мінусове сальдо за тілом кредиту, що виключає підстави його стягнення судом згідно з наданим позивачем розрахунку заборгованості, який не відповідає фактичним умовам зобов`язання.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
У касаційній скарзі АТ КБ "ПриватБанк"просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Підставою касаційного оскарження є те, що апеляційний суд не врахував правових висновків, викладених в постановах Верховного Суду від 23 січня
2018 року у справі № 755/7704/15, від 26 вересня 2018 року у справі
№ 159/2146/15-ц, від 04 вересня 2019 року у справі № 265/6582/16, від 11 вересня 2019 року у справі № 153/1334/16, від 18 грудня 2019 року у справі № 205/2825/18, від 20 травня 2020 року у справі № 588/62/18, від 22 липня 2020 року у справі № 189/2109/18, від 29 липня 2020 року у справі № 753/10779/16-ц, від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18, від 21 жовтня 2020 року у справі
№ 331/4560/19.
Касаційна скарга мотивована тим, що вирішуючи спір суд апеляційної інстанції помилково не застосував положення статті 634 ЦК України, не звернув уваги на те, що підписуючи заяву-анкету позичальник погодилася саме з тими Умовами та Правилами надання банківських послуг, які були приєднані до позовної заяви. Банк надав відповідачу кредитні кошти, остання їх отримала, частково сплачувала заборгованість, однак у повному обсязі їх не повернула, а тому наявні підстави для стягнення заборгованості за кредитним договором.
Зазначає, що є помилковим висновок суду апеляційної інстанції про відсутність заборгованості за тілом кредиту, оскільки сплачені позичальником кошти зараховувались банком у порядку черговості, передбаченому статтею 534 ЦК України, спочатку проценти, а вже потім кредит. Вважає, що суд апеляційної інстанції мав би застосувати до спірних правовідносин положення статті 1048 ЦК України та стягнути з позичальника проценти на рівні облікової ставки НБУ, якщо вважав, що договором не встановлено їх розмір.
Оскільки судове рішення в частині вирішення зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 не оскаржується, то відповідно до статті 400 ЦПК України його законність в цій частині колегією суддів не перевіряється.
Відзив на касаційну скаргу
У липні 2023 року від ОСОБА_1 надійшов відзив, в якому вона посилається на необґрунтованість доводів скарги та законність прийнятої судом апеляційної інстанції постанови.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 13 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі.
19 вересня 2023 року справу передано судді-доповідачу.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
05 липня 2019 року між сторонами укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання ОСОБА_1 анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг.
Розмір відсотків за користування коштами та порядок їх нарахування у договорі не зазначено.
До анкети-заяви банк додав Витяг із Тарифів обслуговування преміальних кредитних карток Plation, World Black Edition, World Elite, Infinite, VISA Signature; витяг із Умов та правил надання банківських послуг, які містяться у матеріалах справи.
26 серпня 2020 року ОСОБА_1 підписала паспорт споживчого кредиту, яким погоджено умови кредитування для таких типів кредитного продукту: картка "Універсальна", картка "Універсальна Gold", картка "Platinum", картка "MC World Black Edition", картка "VISA Signature", картка "MC World Elite", картка "VISA Infinite".
Банком додано виписку за договором від 05 липня 2019 року за період
з 01 лютого 2018 року до 01 січня 2021 року, яка містить відомості щодо наступних кредитних карток: № НОМЕР_1 ; НОМЕР_2 ; НОМЕР_3 ; НОМЕР_4 .
За розрахунком банку станом на 20 січня 2021 року за ОСОБА_1 утворилась заборгованість за договором від 05 липня 2019 року у розмірі 217 981,80 грн, із яких: 141 622,15 грн - заборгованість за поточним тілом кредиту; 59 122,01 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 10 237,74 грн - заборгованість за нарахованими відсотками; 6 999,90 грн - заборгованість за простроченими відсотками.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Звертаючись до суду із позовом, АТ КБ "ПриватБанк" посилалося на наявність за відповідачем заборгованості за тілом кредиту у розмірі 200 744,16 грн.
Верховний Суд погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення тіла кредиту з огляду на таке.
Відповідно до вимог статей 12, 13, 81 ЦПК України обов`язок доказування та подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Згідно із указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Обґрунтовуючи підстави стягнення заборгованості за тілом кредиту, банком, окрім розрахунку, надано виписку по картковому рахунку, в якій міститься повна інформація про рух коштів, відображено всі операції за кредитним договором, суми надходжень та їх розподілення на погашення складових заборгованостей (а. с. 10-21, т. 1).
Суд апеляційної інстанції правильно оцінивши зміст виписки по рахунку позичальника, з якого слідує, що позичальник активно користувалася кредитними коштами, всього витративши коштів за отриманою карткою на загальну суму 1 939 887,47 грн, однак нею внесено на погашення заборгованості 1 948 356,10 грн, тобто відсутнє мінусове сальдо за тілом кредиту, що виключає підстави його стягнення судом згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості, який не відповідає фактичним умовам зобов`язання.
Посилання банку на те, що сплачені позичальником кошти зараховувались банком у порядку черговості, передбаченому статтею 534 ЦК України, зокрема спочатку на погашення процентів, а вже потім на погашення кредиту, не можуть бути підставою для скасування судового рішення, оскільки банк не довів належними доказами узгодження між сторонами сплату, розмір та порядок нарахування процентів, що свідчить про безпідставне направлення банком сплачених позичальником коштів на погашення процентів.