ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 405/1188/22
провадження № 61-8180св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Грушицького А. І., Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3 ,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Кропивницька міська державна нотаріальна контора № 1, управління з питань захисту прав дітей Кропивницької міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, в інтересах якого діє адвокат Усатенко Юрій Юрійович, на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 20 лютого 2023 року у складі судді Шевченко І. М. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 16 травня 2023 року у складі колегії суддів Чельник О. І., Єгорової С. М., Карпенка О. Л.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Кропивницька міська державна нотаріальна контора № 1, управління з питань захисту прав дітей Кропивницької міської ради, про визнання недійсним договору дарування.
На обґрунтування позову посилався на те, що згідно зі свідоцтвом про право на спадщину від 02 листопада 2015 року, зареєстрованим у реєстрі за № 2-288, йому належить 1/2 частка у праві власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .
Згідно з рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 13 травня 2019 року у справі № 404/6959/18 за ОСОБА_2 у порядку спадкування за законом визнано право на 1/2 частку у праві власності на будинок АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_4 .
У березні 2021 року він звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про припинення права на частку у праві власності на житловий будинок з виплатою компенсації вартості цієї частки на підставі статті 365 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Позов обґрунтований тим, що внаслідок його трудових та грошових затрат частка відповідача у спірному майні (у грошовому еквіваленті) стала відносно незначною. Загальна площа житлового будинку становить 52,2 кв. м, житлова площа - 27,8 кв. м, тобто розділити та виділити в натурі по 1/2 його частці неможливо. Спільне володіння і користування зазначеним майном також є неможливим. Відповідач ніколи не користувався спірним будинком, не проживав у ньому, оскільки він має на праві власності житловий будинок АДРЕСА_2, постійно проживає за вказаною адресою. Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 21 квітня 2021 року у справі № 405/2759/21 відкрито провадження. ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні часткою будинку. Проте під час розгляду справи № 405/2759/21 позивачу стало відомо, що ОСОБА_2 подарував 1/2 частку у праві власності на житловий будинок дочці ОСОБА_3 .
Позивач вважав, що ОСОБА_2, укладаючи договір дарування, діяв недобросовісно та ввів в оману нотаріуса, оскільки в оспорюваному договорі дарування дарувальник стверджував, що стосовно предмета договору не ведуться судові справи, ніхто не зареєстрований і не проживає, малолітні, неповнолітні діти, недієздатні чи обмежено дієздатні особи відсутні. Проте у будинку проживають та зареєстровані позивач, його дружина та малолітня дитина, тому відповідач мав би отримати дозвіл органу опіки та піклування на відчуження своєї частки у праві власності на житловий будинок, однак такого дозволу не було. Також вважав, що у разі ухвалення судом рішення у справі № 405/2759/21 виконати його буде неможливо як у випадку задоволення первісного позову, так і у випадку задоволення зустрічного позову.
З урахуванням наведеного ОСОБА_1 просив суд визнати недійсним договір дарування частки житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями та спорудами від 08 липня 2021 року, посвідчений державним нотаріусом Кропивницької міської державної нотаріальної контори № 1 (далі - державний нотаріус) Куроп`ятник В. М., за умовами якого ОСОБА_2 подарував - безоплатно передав ОСОБА_3 1/2 частку у праві власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
і мотиви їх ухвалення
Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 20 лютого 2023 року позов задоволено.
Визнано недійсним договір дарування 1/2 частки у праві власності на житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями та спорудами від 08 липня 2021 року, посвідчений державним нотаріусом Куроп`ятник В. М. (реєстровий № 4-451), за умовами якого ОСОБА_2 подарував - безоплатно передав ОСОБА_3 1/2 частку у праві власності на житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями та спорудами за АДРЕСА_1 .
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_2, укладаючи договір дарування, діяв очевидно недобросовісно та зловживав правом, оскільки оспорюваний договір порушує майнові інтереси позивача. На час укладення договору дарування ОСОБА_2 було відомо про наявність у провадженні суду справи № 405/2759/21 щодо спірного будинку. Крім того, укладаючи оспорюваний договір дарування, ОСОБА_2 не повідомив нотаріуса про те, що у спірному будинку проживає малолітній син позивача та не надав дозволу органу опіки та піклування на відчуження частки будинку.
Постановою Кропивницького апеляційного суду від 16 травня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2, в інтересах якого діє адвокат Усатенко Ю. Ю., залишено без задоволення, а рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 20 лютого 2023 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ОСОБА_2, укладаючи договір дарування зі своєю дочкою, діяв очевидно недобросовісно та зловживав правом стосовно позивача, оскільки оспорюваний договір дарування порушує майнові інтереси позивача як кредитора, який мав би право на стягнення з відповідача 1/2 частини понесених витрат на утримання будинку у розмірі 258 800,00 грн, що вказує на фіктивність оспорюваного правочину та має ознаки фраудаторного.
Крім того, у спірному будинку проживає син позивача ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вчинення оспорюваного договору без дозволу органу опіки та піклування порушує права малолітнього сина позивача.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі ОСОБА_2, в інтересах якого діє адвокат Усатенко Ю. Ю., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 20 лютого 2023 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 16 травня 2023 року та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що органи опіки та піклування надають згоду на відчуження нерухомого майна у тому випадку, коли таке відчуження здійснюється батьками або особами, які їх замінюють. Крім того, суди не встановили, що оспорюваний договір дарування обмежує права та законні інтереси дитини на житло. Позивач не довів, що оспорюваний договір дарування порушує його майнові права.
Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на неврахування судами першої та апеляційної інстанцій висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 07 вересня 2016 року у справі № 6-1026цс16, постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 522/14890/16-ц, від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц та постановах Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 1612/2343/12, від 20 листопада 2019 року у справі № 755/2110/16-ц, від 10 лютого 2021 року у справі № 385/1598/18, від 12 жовтня 2021 року у справі № 725/4816/19.
Доводи інших учасників справи
У липні 2023 року надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому ОСОБА_1 просив касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
На обґрунтування відзиву ОСОБА_1 посилався на те, що ОСОБА_2 є його кредитором, оскільки зобов`язаний відшкодувати йому витрати на утримання спірного будинку у розмірі 258 800,00 грн. На час укладення оспорюваного договору дарування ОСОБА_2 було відомо про наявність у провадженні суду справи № 405/2759/21 щодо спірного будинку. Передання відповідачем у дар своїй дочці 1/2 частки у праві власності на спірний житловий будинок унеможливить виконання рішення у справі № 405/2759/21. Оспорюваний договір має ознаки фраудаторного, порушує права та інтереси малолітньої особи - сина позивача та укладений без дозволу органу опіки та піклування.
Провадження у суді касаційної інстанції
30 травня 2023 року ОСОБА_2, в інтересах якого діє адвокат Усатенко Ю. Ю., надіслав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 20 лютого 2023 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 16 травня 2023 року.
Верховний Суд ухвалою від 14 червня 2023 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2, в інтересах якого діє адвокат Усатенко Ю. Ю., на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 20 лютого 2023 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 16 травня 2023 року, витребував справу із суду першої інстанції.
04 липня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 03 листопада 2023 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 13 травня 2019 року у справі № 404/6959/18 за ОСОБА_2 у порядку спадкування за законом визнано право на 1/2 частку у праві власності на житловий будинок АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
08 липня 2022 року ОСОБА_2 подарував ОСОБА_3 1/2 частку у праві власності на житловий будинок АДРЕСА_1 . Вказаний договір дарування посвідчений державним нотаріусом Куроп`ятник В. М. за реєстровим № 4-451.
Згідно з пунктом 1.3 договору дарування дарувальник стверджує, що на момент укладення цього договору 1/2 частка у праві власності на житловий будинок, нікому іншому не продана, не подарована, іншим способом не відчужена, не перебуває під арештом чи забороною, щодо неї не ведуться судові спори, вона не заставлена у податковій заставі, під іпотекою не перебуває, щодо неї не укладено будь-яких договорів з відчуження чи щодо користування з іншими особами: як юридична адреса не використовується, а також будь-яких прав на неї у третіх осіб як в межах, так і за межами України немає, як внесок до статутного капіталу юридичних осіб вона не внесена, не є предметом спадковою договору. Треті особи не мають прав на відчужувану частку будинку, права малолітніх та неповнолітніх дітей не порушені. Членів сім`ї - дітей, які б мали право приживання (особистий сервітут, встановлений статтею 405 ЦК України), немає. Зміст законодавства щодо прав дітей (осіб до 18 років) членів сім`ї на проживання (особистий сервітут) та те, що на здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органів опіки та піклування, а також правові наслідки вчинення правочину без надання такої згоди сторонам нотаріусом роз`яснено і зрозуміло.
Особи, котрі зареєстровані та проживають у житловому будинку, частка якого відчужується за цим договором, відсутні. Малолітні, неповнолітні діти, недієздатні чи обмежено дієздатні особи відсутні, що підтверджується витягом з реєстру мешканців м. Кропивницького від 01 липня 2021 року. Дарувальник стверджує, що у житловому будинку відсутні самовільні прибудови, добудови, переобладнання, перепланування та реконструкції.
Відповідно до пункту 1.6 договору цей дар сторони оцінюють у сумі 10 000,00 грн.
Суди також встановили, що у провадженні Ленінського районного суду м. Кіровограда перебуває цивільна справа № 405/2759/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права на частку у спільному майні з виплатою компенсації вартості частки на підставі статті 365 ЦК України. З цим позовом ОСОБА_1 звернувся до суду у березні 2021 року.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 21 квітня 2021 року позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Копію ухвали суду та повістку відповідач ОСОБА_2 отримав 01 червня 2021 року та, користуючись правом подання зустрічного позову, 15 червня 2021 року пред`явив зустрічний позов про усунення перешкод у користуванні спірним житловим будинком. Ухвалою суду від 05 липня 2021 року зустрічний позов ОСОБА_2 прийнято до розгляду з первісним позовом, об`єднано в одне провадження.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених
у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам оскаржувані судові рішення не відповідають.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).
Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).
Відповідно до частини першої статті 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.
Дарунком можуть бути рухомі речі, в тому числі гроші та цінні папери, а також нерухомі речі (частина перша статті 718 ЦК України).