ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 листопада 2023 року
м. Київ
cправа № 910/6901/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Губенко Н. М. - головуючий, Вронська Г. О., Кондратова І. Д.,
за участю секретаря судового засідання - Долгополової Ю. А.,
представників учасників справи:
позивача - Резнік А. Б.,
відповідача 1 - Курінний С. Ю.,
відповідача 2 - не з`явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста"
на рішення Господарського суду міста Києва
у складі судді Маринченка Я. В.
від 01.12.2022 та
на постанову Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Владимиренко С. В., Демидова А. М., Ходаківська І. П.
від 28.03.2023
за позовом Компанії "PE Investments Limited"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста", Товариства з обмеженою відповідальністю "Фелікс-Агро"
про визнання недійсним договору,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
Компанія "PE Investments Limited" звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста", Товариства з обмеженою відповідальністю "Фелікс-Агро" про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за кредитним договором № 21/02/2019/1 від 21.02.2019.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний договір за своєю правовою природою є договором факторингу та в частині суб`єктного складу сторін договору суперечить статтям 1077, 1079 Цивільного кодексу України та статтям 4, 5, 7 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", оскільки новий кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фелікс-Агро", яке за договором є фактором, не мало як станом на дату укладення договору так і не має спеціального статусу фінансової установи та ліцензії на здійснення фінансових послуг, у зв`язку з чим не має права надавати фінансові послуги та бути фактором у спірному договорі. А тому договір № 21/02/2019/1 від 21.02.2019 має бути визнаний судом недійсним на підставі статті 227 Цивільного кодексу України.
2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
Згідно із протоколом електронних торгів № UKR-2018-01 від 12.12.2018 відповідачем 1 було придбано пул активів, що складаються з прав вимоги за кредитними договорами, які включені до ліквідаційної маси банку, та за які відповідач 1 сплатив АТ "Дельта Банк" 24 680 683,04 грн.
21.02.2019 між відповідачем 1 (далі - первісний кредитор) та відповідачем 2 (далі - новий кредитор) укладено спірний договір, предметом якого є передання (відступлення) первісним кредитором новому кредитору свого права вимоги, а новий кредитор набуває та сплачує первісному кредитору відступлення права вимоги ціну у порядку та строки визначені цим договором.
Боржниками за кредитним договором, право вимоги до яких відступається за цим договором є Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро ХХІ" (ідентифікаційний номер 34438102) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Град Хол" (ідентифікаційний номер 33510732) (пункт 1.1.1 договору).
Заборгованість за даним договором є невиконані боржником грошові зобов`язання перед первісним кредитором в частині залишку суми заборгованості відповідно до умов кредитного договору, розмір якої визначено в пункті 2.2 цього договору (пункт 1.1.2 договору).
У пункті 2.2 договору вказано, що розмір заборгованості боржника станом на день підпипання сторонами цього договору становить у загальному розмірі 1 576 174 013,12 грн, з них: за основним боргом - 834 010 278,04 грн, за процентами 80 748 901,10 грн, за штрафними санкціями, пенею - 661 414 833,98 грн.
За умовами пункту 1.1.5 договору правом вимоги за даним договором є право грошової вимоги первісного кредитора до боржника за кредитним договором по сплаті заборгованості за кредитним договором, строк платежу за яким настав чи виникне в майбутньому, а також інші права вимоги за кредитним договором і договорами забезпечення.
Згідно із пунктом 3.1.3 договору право вимоги переходить до нового кредитора з моменту виконання новим кредитором умов по оплаті 40 000 000,00 грн, зазначених в пункті 4.2.1 та 4.2.2 розділі 4 цього договору після чого новий кредитор стає новим кредитором по відношенню до боржника стосовно його заборгованості по кредитному договору та зобов`язань поручителів, боржника та його майнових поручителів стосовно їх зобов`язань по договорам забезпечення. Перехід права вимоги підтверджується, складеним між первісним кредитором та новим кредитором, актом приймання-передачі права вимоги, що є невід`ємною частиною цього договору (додаток 3). Разом з правами вимоги новому кредитору переходять всі інші пов`язані з ними права в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Ціна Договору складає 3 670 000 дол. США в гривневому еквівалентні по курсу НБУ на дату сплати (пункт 4.1 договору).
Згідно із пунктом 4.2 договору новий кредитор зобов`язаний сплатити первісному кредитору ціну договору шляхом перерахування первісному кредитору грошових коштів у сумі, що дорівнює ціні договору на рахунок первісного кредитора, вказаного в пункті 12 цього договору у наступному порядку:
- 20 000 000,00 грн в день укладення цього договору (пункт 4.2.1 договору);
- 20 000 000,00 грн на наступний робочий день після укладення цього договору (з правом дострокової сплати даної частини ціни договору) (пункт 4.2.2 договору);
- залишок ціни договору у розмірі 2 202 000,00 дол. США в гривневому еквіваленті по курсу НБУ на дату сплати новий кредитор сплачує на умовах розстрочення платежу до 31.12.2019 (з правом дострокової сплати повної ціни договору) (пункт 4.2.3 договору);
- повна оплата вважається здійсненою в момент зарахування на рахунок первісного кредитора, що вказаний в пункті 12 цього договору, грошових коштів в сумі, визначеній в пункті 4.1 цього договору, а також всіх штрафних санкцій та/або інших платежів, які передбачені цим договором.
Між відповідачами було складено та підписано акт приймання-передачі прав вимоги за спірним договором.
Відповідно до наявного у матеріалах даної справи акта звірки взаємних розрахунків за період з 21.02.2019 по 14.02.2020 заборгованість відповідача 2 перед відповідачем 1 станом на 14.02.2020 відсутня.
14.02.2020 між відповідачами укладено додаткову угоду до договору, якою сторони змінили ціну договору та порядок оплати.
У провадженні Печерського районного суду міста Києва знаходиться справа №757/68688/21-ц за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фелікс-Агро" до Компанії "PE Investments Limited", ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення 1 509 916 225,62 грн.
Підставою позову у вказаній справі стала передача Акціонерним товариством "Дельта Банк", будучи кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро ХХІ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Хол" за кредитними договорами: №03/09/KL від 20.01.2009 (зі змінами та доповненнями), №25/08/KL від 06.08.2008 (зі змінами та доповненнями), №28/08/KL від 06.08.2008 (зі змінами та доповненнями), №29/08/KL від 06.08.2008 (зі змінами та доповненнями), №100/12-OVER від 11.05.2012 (зі змінами та доповненнями), №НКЛ-2005422 від 23.11.2010 (зі змінами та доповненнями), №НКЛ-2005422/1 від 13.09.2012 (зі змінами та доповненнями), №НКЛ-2005512 від 20.08.2012 (зі змінами та доповненнями), №26/08/KL від 06.08.2008 (зі змінами та доповненнями), №64/12-KL від 06.08.2008 (зі змінами та доповненнями), право вимоги за якими було продано на користь відповідача 1 у даній справі за договорами купівлі-продажу за результатами електронних торгів №UKR-2018-01 від 12.12.2018. В свою чергу, позивач є власником 50% Компанії Старвел, яка опосередковано володіла корпоративними правами групи компаній, у тому числі Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро ХХІ", також позивач був власником Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Хол".
3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.12.2022 у справі № 910/6901/22, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.03.2023, позов задоволено. Визнано недійсним договір про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за кредитним договором № 21/02/2019/1 від 21.02.2019, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фелікс Агро" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Веста".
Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду мотивовані тим, що уклавши спірний договір Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" отримало фінансування у сумі 3 670 000 дол. США в гривневому еквіваленті, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Фелікс-Агро" набуло право одержання прибутку у формі різниці між реальною вартістю права вимоги, що відступається, і ціною вимоги, що передбачена договором, що свідчить про те, що укладений між відповідачами оспорюваний договір за своєю юридичною природою (незважаючи на його назву як договір про відступлення права вимоги) є договором факторингу. З укладенням спірного договору відбулася заміна кредитора, який є фінансовою установою, на іншу юридичну особу, яка як встановлено судами, не відноситься до фінансових установ, що є підставою для визнання судом недійсним спірного договору на підставі статті 227 Цивільного кодексу України.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи касаційної скарги. Доводи інших учасників справи
У касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2022 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.03.2023 та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові.
Скаржник у касаційній скарзі зазначив, що Господарський суд міста Києва та Північний апеляційний господарський суд, приймаючи оскаржувані рішення, не прийняли до уваги правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 16.03.2021 у справі № 906/1174/18 та Верховного Суду, викладені у постанові від 10.05.2022 у справі № 757/50829/18 в подібних правовідносинах, якими підтверджується, що спірний договір, який є предметом розгляду у даній справі, є договором відступлення права вимоги. Так, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16.03.2021 у справі № 906/1174/18 застосовані статті 177, 178, 190, частина 1 статті 509, частина 1 статті 510, частина 1 статті 512, частина 1 статті 513, частина 1 статті 514 Цивільного кодексу України. При цьому Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" акцентує, що судами не враховано правові висновки щодо застосування статей 177, 178, 190 Цивільного кодексу України, викладені у подібних правовідносинах Великою Палатою Верховного Суду у вказаній справі. Скаржник звертає увагу, що окрім вказаних норм, Велика Палата Верховного Суду у справі № 906/1174/18 проаналізувала норми права, що стосуються договору факторингу, та зробила правові висновки, які не були враховані судами, а саме:
- "якщо предметом та метою укладеного договору є відступлення права вимоги, а інші суттєві умови договору притаманні як договорам відступлення права вимоги, так і договорам факторингу, то за відсутності доказів, що підтверджують надання новим кредитором фінансової послуги (надання грошових коштів за плату) попередньому кредитору, у суду немає підстав вважати такий договір відступлення права вимоги договором факторингу";
- "відступлення права вимоги може відбуватись, зокрема, на підставі договору купівлі-продажу, дарування, міни. Якщо право вимоги відступається за плату (так званий продаж боргів), то сторони у відповідному договорі мають визначити ціну продажу цього майнового права. Можлива різниця між вартістю права вимоги та ціною його продажу може бути обумовлена ліквідністю цього майнового права та сама по собі (за відсутності інших ознак) не свідчить про наявність фінансової послуги, яка надається новим кредитором попередньому".
Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" зазначає, що у постанові Верховного Суду від 10.05.2022 у справі № 757/50829/18 застосовано статті 512-519, 628, 656 Цивільного кодексу України, які встановлюють, що договір відступлення прав вимог може бути змішаним та містити в собі елементи різних договорів, зокрема, ознаки договору купівлі-продажу права вимоги і договору відступлення права вимоги (цесії), укладення яких регулюється вказаними статтями, правові висновки щодо застосування яких також не враховано Господарським судом міста Києва та Північним апеляційним господарським судом, а саме:
- "якщо предметом і метою договору є відступлення права вимоги, а інші суттєві умови договору властиві як договорам відступлення права вимоги, так і договорам факторингу, то за відсутності доказів, що підтверджують надання новим кредитором фінансової послуги (надання грошових коштів за плату) попередньому кредитору, у суду немає підстав вважати такий договір відступлення права вимоги договором факторингу";
- "відступлення права вимоги може відбуватись, зокрема, на підставі договору купівлі-продажу, дарування, міни. Якщо право вимоги відступається за плату (так званий продаж боргів), то сторони у відповідному договорі мають визначити ціну продажу цього майнового права. Можлива різниця між вартістю права вимоги та ціною його продажу може бути зумовлена ліквідністю цього майнового права та сама по собі (за відсутності інших ознак) не означає наявність фінансової послуги, яку новий кредитор надає попередньому";
- "новий кредитор не набув право здійснювати фінансові операції стосовно боржника, оскільки за умовами договорів відступлення права вимоги у нього виникло лише право вимагати виконання зобов`язань за кредитним договором і за договором іпотеки";
- "договори відступлення права вимоги не можна кваліфікувати як договори факторингу. Вони є змішаними, бо містять елементи різних договорів, зокрема ознаки договору купівлі-продажу права вимоги (продавець продав, а покупець придбав право вимоги на публічних торгах) і договору відступлення права вимоги (цесії) (первісний кредитор передав право вимоги новому кредитору)";
- "договори відступлення права вимоги за кредитним та іпотечним договорами не є договорами факторингу, адже вони не містять ознак договорів факторингу чи договорів фінансових послуг. Ці договори не містять умов, які передбачали б передання грошових коштів новим кредитором в розпорядження первісному кредитору за плату, тобто умови договорів не передбачають отримання прибутку, правовідносини сторін за спірними правочинами не є відносинами у сфері факторингу. Оспорювані правочини є купівлею-продажем прав вимоги та за своєю правовою природою є договорами відступлення права вимоги, укладення яких регулюється статтями 512-519 Цивільного кодексу України і суб`єктний склад на укладення яких не обмежений ні загальними, ні спеціальними нормами цивільного законодавства, тому наявність у відповідача як нового кредитору ліцензії, необхідної для здійснення фінансових послуг факторингу, не вимагається".
Компанія "PE Investments Limited" подала письмові пояснення по справі щодо постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.08.2023 у справі № 910/8115/19 (910/13492/21).
5. Позиція Верховного Суду
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовуються правила статті 300 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України).
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина 4 статті 300 Господарського процесуального кодексу України).
Касаційне провадження у справі відкрито, зокрема відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Так, скаржник зазначив, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій не врахували висновки Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 16.03.2021 у справі № 906/1174/18 та висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 10.05.2022 у справі № 757/50829/18, щодо застосування статей 177, 178, 190, 509, 510, 512-519, 628, 656 Цивільного кодексу України.
Суди першої та апеляційної інстанцій у цій справі дійшли висновку про недійсність спірного договору, оскільки уклавши спірний договір Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" отримало фінансування у сумі 3 670 000 дол. США в гривневому еквіваленті, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Фелікс-Агро" набуло право одержання прибутку у формі різниці між реальною вартістю права вимоги, що відступається, і ціною вимоги, що передбачена договором, що свідчить про те, що укладений між відповідачами оспорюваний договір за своєю юридичною природою (незважаючи на його назву як договір про відступлення права вимоги) є договором факторингу; з укладенням спірного договору відбулася заміна кредитора, який є фінансовою установою, на іншу юридичну особу, яка як встановлено судами, не відноситься до фінансових установ, що є підставою для визнання судом недійсним спірного договору на підставі статті 227 Цивільного кодексу України.
Колегія суддів не погоджується з даними висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.