УХВАЛА
23 листопада 2023 року
м. Київ
Провадження № 13-84зво23
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11,
ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16,
ОСОБА_17, ОСОБА_18
розглянула заяву захисника ОСОБА_19, яка діє в інтересах ОСОБА_20, про перегляд ухвал Шевченківського районного суду м. Києва від 18 листопада 2019 року, Київського апеляційного суду від 28 грудня 2019 року та Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2020 року з підстави встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні справи судом і
встановила:
Шевченківський районний суд м. Києва 18 листопада 2019 року ухвалив рішення про відмову в постановленні ухвали про негайну доставку ОСОБА_20 до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 28 грудня 2019 року на підставі ст. 309 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_21 на зазначене рішення суду першої інстанції.
Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 21 лютого
2020 року відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_21 на зазначені ухвали.
05 жовтня 2023 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) ухвалив остаточне рішення у справі "Спасинцев та інші проти України", яким констатував порушення щодо ОСОБА_20 (заява № 32225/20) пункту 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) стосовно відсутності законних підстав для затримання. Заявник не подав вимог щодо справедливої сатисфакції, хоча йому було запропоновано це зробити, відповідно ЄСПЛ не вбачав підстав присудити йому будь-яку суму справедливої сатисфакції за констатоване порушення Конвенції.
Посилаючись на вказане рішення, захисник ОСОБА_19, яка діє в інтересах
ОСОБА_20, звернулася до Великої Палати Верховного Суду (далі - Велика Палата) із заявою про перегляд оскаржуваних судових рішень щодо нього за виключними обставинами, у якій просить скасувати ухвалені рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. При цьому у своїй заяві захисник зазначає, що під час затримання ОСОБА_20 та перебування його під вартою було допущено порушення пункту 1 ст. 5 Конвенції.
Велика Палата, перевіривши подану заяву, дійшла висновку, що у відкритті провадження за нею належить відмовити з огляду на таке.
За змістом ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 459 КПК виключною обставиною перегляду судових рішень, що набрали законної сили, є встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні справи судом.
При цьому системне тлумачення положень глави 34 КПК дає підстави для висновку про те, що перегляд за виключними обставинами є екстраординарною процедурою перегляду, коли після завершення розгляду кримінальної справи по суті пред`явленого обвинувачення встановлені виключні обставини, що могли суттєво вплинути на прийняті судові рішення. Таким чином, обов`язок відкрити провадження за заявою про перегляд судового рішення за виключними обставинами виникає в суду за умови, що рішення є предметом такого перегляду.
Як убачається з матеріалів за заявою, оскаржуваним рішенням суду першої інстанції вирішено питання про відмову у постановленні ухвали про негайну доставку затриманого до слідчого судді. Це судове рішення, за своєю суттю, є процедурним та не стосується суті обвинувачення, воно має строковий характер. Суди апеляційної та касаційної інстанцій відмовили у відкритті провадження за скаргами сторони захисту на вказану ухвалу.