ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 451/797/20
провадження № 51-3529км23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду:
головуюча ОСОБА_1,
судді: ОСОБА_2,
ОСОБА_3,
секретар судового засідання ОСОБА_4,
учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_5,
особа, кримінальне провадження
щодо якої закрито ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
захисник ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
представник потерпілого ОСОБА_8 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Львівського апеляційного суду від 13 березня 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018140280000140, стосовно
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився та зареєстрований в АДРЕСА_1, проживає у АДРЕСА_2, кримінальне провадження стосовно якого за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 Кримінального кодексу України (далі - КК України), закрито на підставі ст. 49 цього Кодексу у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор виклав вимогу до суду касаційної інстанції (далі - Суд) про скасування ухвали та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції у зв`язку з істотним порушенням кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Обґрунтовуючи свої вимоги, прокурор посилається на те, що до суду апеляційної інстанції було подано дві апеляційні скарги: захисника ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_6 та прокурора, в скарзі якого, зокрема, ставилося питання про безпідставну перекваліфікацію судом дій обвинуваченого з ч. 5 ст. 191 КК України (за якою строк давності притягнення до кримінальної відповідальності не закінчився) на ч. 2 ст. 367 цього Кодексу.
Мотивуючи свою позицію, прокурор в апеляційній скарзі зазначав, що директор ОСОБА_6 проживав на території підприємства неподалік складських приміщень та фактично здійснював охорону території ТзОВ "Радехівський елеватор". Крім того, всі роботи щодо навантаження та розвантаження зерна контролював безпосередньо сам ОСОБА_6, і тільки за його вказівками відбувалося будь-яке переміщення зерна. Жоден автомобіль не міг заїхати на територію підприємства, а також виїхати за її межі без окремої вказівки директора, який особисто телефонував на пропускний пункт підприємства і повідомляв, які машини потрібно впускати, а які випускати. Для перевезення 1 024,241 т зерна потрібно щонайменше 43 автомобілі, які за 21 день не могли залишитися непоміченими ОСОБА_6 . Крім того, обвинувачений повідомляв, що про нестачу зерна йому стало відомо 20 чи 21 лютого 2018 року, однак він з того часу не звертався до правоохоронних органів з приводу зникнення зерна, встановлення винних осіб та не вжив заходів до проведення інвентаризації. Пасивність поведінки обвинуваченого свідчить про його небажання встановлювати факт нестачі зерна та винних у цьому осіб.
Стверджує, що сторона обвинувачення надала достатні, належні й допустимі докази вчинення ОСОБА_6 злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
Разом із тим суд апеляційної інстанції всупереч приписам статей 404, 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) не надав будь-якої оцінки апеляційним вимогам прокурора, а невідкладно розглянув клопотання обвинуваченого та задовольнив його, скасував вирок і звільнив ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 367 КК України на підставі ст. 49 цього Кодексу у зв`язку із закінченням строків давності, при цьому рішення щодо апеляційної скарги прокурора не прийняв. Також не розглянув письмового клопотання прокурора про повторне дослідження доказів.
Зміст судових рішень, у тому числі оскаржуваного, та встановлені судами обставини кримінального провадження
За вироком Червоноградського міського суду Львівської області від 22 грудня 2022 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 367 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, на строк 1 рік та штрафом у розмірі 750 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 12 750 грн.
За ухвалою Львівського апеляційного суду від 13 березня 2023 року клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 задоволено, вирок скасовано, ОСОБА_6 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, а кримінальне провадження стосовно нього закрито на підставі ст. 49 цього Кодексу у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
За вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він, перебуваючи на посаді директора ТзОВ "Радехівський елеватор", будучи службовою особою, наділеною організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими обов`язками з повною матеріальною відповідальністю, знаючи що він як директор відповідає за збереження майна ТОВ "Агропромислова компанія "Співдружність Україна" (далі - ТОВ АПК "Співдружність Україна"), переданого на зберігання на підставі договору складського зберігання від 24 січня 2018 року № 46, - зерна сої вагою 1 276 421 кг, неналежно виконував свої службові обов`язки через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки інтересам ТОВ АПК "Співдружність Україна".
Разом із тим орган досудового розслідування кваліфікував дії ОСОБА_6 за ч. 5 ст. 191 КК України як привласнення та розтрата чужого майна шляхом зловживання своїм службовим становищем, вчинене в особливо великих розмірах.
Так, згідно з обвинувальним актом, ОСОБА_6, будучи директором ТзОВ "Радехівський елеватор", обіймаючи посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, будучи службовою особою, виступаючи як зберігач за договором складського зберігання від 24 січня 2018 року № 46, та відповідно до складської квитанції № 285, акта приймання-передачі від 29 січня 2018 року будучи матеріально-відповідальною особою, яка прийняла на відповідальне зберігання сільськогосподарську продукцію, а саме зерно сої вагою 1 276 421 кг (вологість 12%, сміттєва домішка 2%, зернова домішка 8%), яке з 29 січня 2018 року належало ТОВ АПК "Співдружність Україна", шляхом зловживання своїм службовим становищем привласнив частину ввіреного йому майна, а саме зерно сої вагою 1 024 241 кг, не повернувши його власникові. Надалі, оскільки ввірене йому майно було відсутнє, ОСОБА_6 вчинив розтрату попередньо привласненого вищевказаного майна, а саме зерна сої вагою 1 024 241 кг, спричинивши при цьому матеріальну шкоду ТОВ АПК "Співдружність Україна" на загальну суму 11 935 203,65 грн, що є особливо великим розміром.
Позиції учасників судового провадження
Від захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_6 надійшли заперечення на касаційну скаргу прокурора.
У судовому засіданні прокурор та представник потерпілого ТОВ АПК "Співдружність Україна" підтримали подану касаційну скаргу, засуджений і захисник заперечили проти задоволення касаційної скарги прокурора.
Мотиви Суду
Твердження в касаційній скарзі прокурора про те, що апеляційний суд допустив порушення вимог кримінального процесуального закону, Суд вважає слушними.
За правилами частин 1, 2 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.