ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 577/5414/17-к
провадження № 51-2911 км 18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
в режимі відеоконференції:
захисника ОСОБА_6,
засудженого ОСОБА_7
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6, в інтересах засудженого ОСОБА_7, на вирок Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 21 квітня 2021 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 06 жовтня 2021 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1201720008000360, за обвинуваченням
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 186 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 21 квітня 2021 року ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за ч. 3 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.
Вирішено питання відносно речових доказів та процесуальних витрат у кримінальному провадженні.
Вказаним вироком також засуджено ОСОБА_8, судові рішення щодо якого в касаційному порядку не оскаржуються.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 06 жовтня 2021 року вирок суду першої інстанції залишено без змін.
За обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за відкрите викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у житло, інше приміщення та сховище, поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров`я потерпілого і з погрозою застосування такого насильства, вчиненого повторно, за попередньою змовою групою осіб за наступних обставин.
Так, 17 липня 2017 року, приблизно о 23 год, ОСОБА_7 за попередньою змовою з ОСОБА_9, який засуджений вироком Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 04 грудня 2017 року, проникли до домогосподарства ОСОБА_10, яке розташовано по АДРЕСА_2 та викрали майно потерпілого на загальну суму 1433 грн. Продовжуючи злочинні дії, які розпочались як таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_9 за пропозицією ОСОБА_7, одягнувши на голову панчохи, а на руки господарчі рукавички, 18 липня 2017 року, приблизно о 03 год, з метою вже відкритого заволодіння майном, проникли до веранди будинку ОСОБА_10 та стали чекати, поки останній вийде з будинку, і близько 06 год, коли потерпілий відкрив двері з будинку до веранди, засуджені схопили його за руки та завели до приміщення кухні, де застосовуючи фізичне насильство, яке не є небезпечним для життя та здоров`я, погрожуючи побиттям, стали вимагати кошти. ОСОБА_10, побоюючись за власне життя, вказав де зберігає кошти в розмірі 2000 грн, якими відкрито заволоділи ОСОБА_7 та ОСОБА_9 та покинули місце вчинення злочину.
Крім того, ОСОБА_7 разом з ОСОБА_9, який засуджений вироком Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 04 грудня 2017 року, 26 липня 2017 року, приблизно о 18 год, переслідуючи умисел направлений на повторне відкрите заволодіння чужим майном, прибули до домогосподарства ОСОБА_11 по АДРЕСА_3, проникли до її будинку та сховались, очікуючи повернення останньої. Після повернення потерпілої до будинку близько 20 год цього ж дня, засуджені вийшли зі схованки та без застосування насильства або погрози його застосування почали вимагати кошти. Будучи наляканою та побоюючись за власну безпеку ОСОБА_11 віддала кошти, а засуджені ще додатково викрали з будинку майно на загальну суму всього 6863, 33 грн.
Крім того, 03 листопада 2017 року, приблизно о 22.30 год, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, за попередньою змовою групою осіб, з метою повторного відкритого заволодінням чужим майном, прибули до домогосподарства АДРЕСА_4, де мешкала ОСОБА_12 . ОСОБА_13 залишився на вулиці спостерігати за оточуючою обстановкою, а ОСОБА_7 проник до житла потерпілої та підійшовши до ліжка, де вона відпочивала, без застосуванням насильства або погрози його застосування, наказав віддати йому гроші, які вона зберігала в будинку. Будучи наляканою та побоюючись за власну безпеку, ОСОБА_12 дістала з-під матрацу частину коштів, проте ОСОБА_7 не зупинившись на досягнутому, обшукавши ліжко, відкрито викрав решту коштів, а всього на загальну суму 26000 грн та мобільний телефон вартістю 200 грн. В подальшому ОСОБА_7 віддав частину коштів в сумі 1140 грн та мобільний телефон ОСОБА_8 .
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить змінити судові рішення щодо ОСОБА_7 в частині призначеного покарання з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання особі засудженого внаслідок суворості і призначити останньому покарання у межах вже відбутого ним строку тримання під вартою. Захисник, обґрунтовуючи свої вимоги хоча і вказує на невідповідність висновків судів фактичним обставинам кримінального провадження, а також на докази, які беззаперечно не доводять винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, проте його доводи, за змістом касаційної скарги, зводяться до незгоди з призначеним покаранням засудженому ОСОБА_7 .
Під час касаційного розгляду захисник ОСОБА_6 та засуджений ОСОБА_7 підтримали подану касаційну скаргу захисника та вважали, що судові рішення в частині призначеного покарання необхідно змінити, пом`якшити йому покарання до відбутого покарання на строк 6 років позбавлення волі.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор під час касаційного розгляду вважала за необхідне касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без зміни.
Мотиви Суду
Положеннями ст. 433 КПК України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни касаційним судом судового рішення є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Отже, касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
Натомість, зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.
Переглядаючи справу за апеляційними скаргами, зокрема і захисника ОСОБА_6, в якій він оспорював правильність встановлення фактичних обставин, обґрунтовував недопустимість, на його думку, доказів винуватості ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 186 КК України, а також стверджував про відсутність взагалі в його діях складу зазначеного кримінального правопорушення, зокрема щодо ОСОБА_12, апеляційний суд в своєму рішенні навів докладні мотиви прийнятого рішення і не встановив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили суду першої інстанції повно і всебічно розглянути справу та дати правильну юридичну оцінку діям засудженого, зокрема щодо ОСОБА_12 .