ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 443/342/22
провадження № 51-3858км23
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Жидачівського районного суду Львівської області від 11 січня 2023 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 28 березня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021141130000829, за обвинуваченням
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Воскресінці Рогатинського району Івано-Франківської області, який зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 357 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Жидачівського районного суду Львівської області від 11 січня 2023 року ОСОБА_7 визнано винуватим і засуджено до покарання за: ч. 1 ст. 115 КК України у виді позбавлення волі на строк 10 років; ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 роки; ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років; ч. 3 ст. 357 КК України у виді обмеження волі на строк 1 рік. На підставі ст. 70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань ОСОБА_7 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років.
На підставі статей 71, 72 КК України ОСОБА_7 частково приєднано до покарання за цим вироком невідбуте покарання у виді позбавлення волі на строк 6 місяців, призначене вироком Жидачівського районного суду Львівської області від 02 червня 2021 року, з розрахунку один день позбавлення волі за два дні обмеження волі. Остаточно призначено ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років 6 місяців.
Вирішено питання щодо речових доказів і судових витрат.
За вироком суду першої інстанції ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 з 00:00 до 01:00 він, перебуваючи в житловому будинку ОСОБА_8 на АДРЕСА_2, на ґрунті особистих неприязних відносин, які виникли між ним та ОСОБА_8, маючи умисел, спрямований на позбавлення життя останнього, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, використовуючи фізичну перевагу над потерпілим, завдав йому руками численних ударів в голову, шию, спину та тулуб. Після цього знайшов у приміщенні будинку пневматичну гвинтівку, за допомогою якої продовжив завдавати численних ударів по різних ділянках тіла потерпілого, а також заподіяв невстановленим гостро ріжучим предметом удари в ділянку спини та шиї.
У результаті неправомірних дій ОСОБА_7 спричинив ОСОБА_8 тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя на момент заподіяння, що перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням смерті потерпілого.
ОСОБА_7 цього ж дня з 01:00 по 02:00, перебуваючи в зазначеному вище житловому будинку, з тумбочки з корисливих мотивів, умисно, таємно, повторно викрав мобільний телефон марки "Nokia" моделі RV-1190, ІМЕІ 1: НОМЕР_1, ІМЕІ 2: НОМЕР_2, із картою пам`яті вартістю 383 грн і сім-картою мобільного оператора "Київстар" вартістю 100 грн, банківську картку банку "Ощадбанк" і зі столика в коридорі будинку - посвідчення водія серії НОМЕР_3, видане на ім`я ОСОБА_8 .
Крім цього, 10 листопада 2021 року з 19:30 по 21:30 ОСОБА_7 проник у вищезазначений житловий будинок, який належить ОСОБА_8, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на протиправне заволодіння чужим майном, з корисливих мотивів, умисно, повторно, таємно викрав майно на загальну суму 9399,67 грн, чим заподіяв матеріальну шкоду потерпілим ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у вказаному розмірі.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 28 березня 2023 року вирок Жидачівського районного суду Львівської області від 11 січня 2023 року стосовно ОСОБА_7 залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 порушує питання про скасування вироку районного суду та ухвали апеляційного суду через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону і про призначення нового розгляду в суді першої інстанції. На обґрунтування своїх вимог захисник зазначає, що під час затримання ОСОБА_7 працівники поліції порушили приписи статей 104, 208, 209 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України). Вважає протокол про затримання ОСОБА_7 недопустимим доказом, оскільки існують два протоколи про затримання підзахисного, датовані 11 і 12 листопада 2021 року. Стверджує, що після затримання працівники поліції вчиняли психологічний і фізичний тиск стосовно ОСОБА_7 . Захисник зазначає про недопустимість як доказу довідки від 12 листопада 2021 року № 667, на підставі якої проводився огляд місця події, оскільки, на думку захисника, вона суперечить за формою і змістом приписам постанови Кабінету Міністрів України від 02 лютого 2016 року № 207, видана не уповноваженим на це органом, отже є фіктивною. На думку захисника, протокол огляду місця події від 12 листопада 2021 року є недопустимим доказом, адже: органи слідства провели не огляд місця події в будинку ОСОБА_7, а обшук під виглядом огляду місця події; присутність у ході проведення слідчої дії особи, прізвище якої слідчим не внесено у протокол огляду місця події (такою особою виявися працівник карного розшуку ОСОБА_11, який підказував відповіді ОСОБА_7 на питання слідчого); незаконність проникнення до будинку, а саме без письмової згоди власника будинку - ОСОБА_12 ; з відеозапису огляду місця події чітко видно, що до будинку дійсно першим заходив ОСОБА_7, але вхідні двері ключем він не відкривав, оскільки двері вже були відкриті, а в будинку горіло світло. Стверджує, що суди першої та апеляційної інстанцій не звернули уваги на те, що в матеріалах кримінального провадження немає речового доказу - мобільного телефона, на який посилається обвинувачення і яким, на думку обвинувачення, користувався ОСОБА_7 . Зазначає, що до матеріалів кримінального провадження долучено не оригінал диску, а інший диск. Зазначає, що суд не надав оцінки ксерокопіям адвокатських запитів та відповідям на них. Стверджує, що всупереч кримінальному процесуальному закону в матеріалах кримінального провадження наявні два обвинувальні акти - від 31 березня та 22 липня 2022 року. Захисник стверджує, що ОСОБА_7 не мав фізичної можливості заподіяти ОСОБА_8 тілесні ушкодження, які спричинили смерть останнього, після чого перетягнути його тіло з другого поверху житлового будинку в підвальне приміщення, а звідти по подвір`ю затягти в сарай, оскільки в нього хвора рука. Вважає, що суди безпідставно відмовили стороні захисту у визнанні протоколу проведення слідчого експерименту від 12 листопада 2021 року та долученого до нього відеозапису недопустимим доказом. Вважає, що показання свідків ОСОБА_13 і ОСОБА_14 не мають у справі ніякої доказової сили. Стверджує, що суд безпідставно частково задовольнив клопотання захисника про вилучення та долучення до матеріалів кримінального провадження відеозаписів з камер спостереження металобази, розташованої на відстані 50 метрів від житлового будинку ОСОБА_8, за 9-11 листопада 2021 року та відеозапису з банкомата "Ощадбанк" за 9 листопада 2021 року. Захист також вважає, що ухвала Львівського апеляційного суду від 28 березня 2023 року є такою, що не відповідає вимогам статей 370 і 419 КПК України, оскільки апеляційний суд не перевірив і не надав відповідей на доводи його апеляційної скарги, не навів законних підстав, з яких визнав її необґрунтованою.
У запереченнях на касаційну скаргу прокурор просить скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення, а судові рішення - без зміни.
Від інших учасників судового провадження заперечень на зазначену касаційну скаргу не надходило.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 підтримав свою касаційну скаргу.
Прокурор ОСОБА_5 заперечувала щодо задоволення касаційної скарги захисника.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
При цьому відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Зі змісту ст. 370 КПК України, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості і вмотивованості судового рішення, вбачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
За правилами ст. 94 КПК України суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, повинен оцінювати кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок суду першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, про доведеність винуватості засудженого ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених
ч. 1 ст. 115, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 357 КК України, зроблено з додержанням вимог ст. 23 КПК України, на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до вимог ст. 94 цього Кодексу.
Зокрема, до таких висновків місцевий суд дійшов на підставі показань потерпілих ОСОБА_9, ОСОБА_10, свідків ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_14, ОСОБА_17, ОСОБА_13, ОСОБА_18, ОСОБА_19, експерта ОСОБА_20 щодо обставин, які їм були відомі, та подій, очевидцями яких вони були.
Крім того, місцевим судом досліджено як докази винуватості ОСОБА_7 фактичні дані, що містяться: у протоколі слідчого експерименту від 12 листопада 2021 року та доданому до протоколу відеозапису й протоколі огляду місця події від 12 листопада 2021 року та відеозаписі до нього, протоколі обшуку від 11 листопада 2021 року, проведеного у будинковолодінні на АДРЕСА_2, з доданими до нього схемою та відеозаписом, протоколі огляду трупа ОСОБА_8 від 11 листопада 2021 року й доданою до протоколу фототаблицею, висновку судово-медичної експертизи трупа від 16 грудня 2021 року № 142/2021, висновку експертизи від 16 листопада 2021 року № 1774/2021, висновку експертизи від 14 січня 2022 року № СЕ-19/114-21/21777-ТВ, висновку експертизи від 11 січня 2022 року № 616/2022ц, інших доказах.
Ретельно дослідивши й зіставивши зібрані у кримінальному провадженні докази, давши їм оцінку з точки зору належності, допустимості й достовірності, місцевий суд обґрунтовано вирішив, що вони в їх сукупності та взаємозв`язку є достатніми для ухвалення обвинувального вироку.
Суди першої та апеляційної інстанцій перевірили й визнали безпідставними доводи захисника про те, що під час затримання ОСОБА_7 працівники поліції порушили вимоги статей 104, 208, 209 КПК України.
Колегія суддів вважає необґрунтованими твердження захисника про визнання вказаного протоколу недопустимим доказом, оскільки, на думку сторони захисту, є два протоколи затримання, один датований 11 листопада 2021 року, інший - 12 листопада 2021 року з огляду на те, що перший у матеріалах провадження відсутній.
Суд першої інстанції на довід захисника про наявність двох протоколів про затримання зазначив таке. Той факт, що протокол затримання складений 12 листопада 2021 року, у якому вказано час затримання 03:15, є цілком логічним, оскільки саме після закінчення огляду місця події в с. Вовчатичі в будинку, де проживає ОСОБА_7 та де було виявлено і вилучено речі, які зберегли на собі сліди вчинення злочинів, останній був затриманий та в подальшому було складено протокол затримання.
Суд апеляційної інстанції зауважив, що протокол затримання від 12 листопада 2021 року складений у відповідності до ст. 208 КПК України після закінчення проведення огляду місця події в с. Вовчатичі в будинку за місцем проживання обвинуваченого та вважав опискою зазначення у вступній частині часу складення протоколу - 11 листопада 2021 року о 05:00.
Доводи захисника про те, що працівники поліції вчиняли психологічний і фізичний тиск стосовно ОСОБА_7, перевірялися у суді першої інстанції, який зазначив, що довідкою від 12 листопада 2021 року № 3248 на момент огляду у ОСОБА_7 видимих тілесних ушкоджень не виявлено, порушень з боку опорно-рухового апарату не відмічається. З такими висновками погодився суд апеляційної інстанції, погоджується й колегія суддів Верховного Суду.
Доводи захисника про те, що протокол огляду місця події від 12 листопада 2021 року є недопустимим доказом, оскільки: органи слідства провели не огляд місця події в будинку ОСОБА_7, а обшук під виглядом огляду місця події; у ході вчинення слідчої дії була присутня особа, прізвище якої слідчою не внесене у протокол огляду місця події, і такою особою виявився працівник карного розшуку ОСОБА_11, який підказував відповіді ОСОБА_7 на питання слідчого; було незаконним проникнення до будинку, а саме без письмової згоди власника будинку - ОСОБА_12 ; із відеозапису огляду місця події чітко видно, що до будинку дійсно першим заходив ОСОБА_7, але вхідні двері ключем він не відкривав, оскільки двері вже були відкриті, а в будинку горіло світло, не є слушними.