ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 182/1622/22
провадження № 61-4237св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1,
відповідачі: Марганецька міська рада, Комунальне підприємство "Марганецька центральна міська лікарня" Марганецької міської ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 лютого 2023 року у складі колегії суддів: Остапенко В. О., Бондар Я. М., Зубакової В. П.
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У квітні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Марганецької міської ради, Комунального підприємства "Марганецька центральна міська лікарня" Марганецької міської ради" (далі - КП "Марганецька центральна міська лікарня") про визнання незаконним та скасування розпорядження про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що 18 серпня 2020 року між нею та Марганецькою міською радою укладений контракт, згідно з яким вона була призначена на посаду виконувачки обов`язків директора КП "Марганецька центральна міська лікарня" з 18 серпня 2020 року до виходу на роботу основного працівника, згідно з розпорядженням міського голови від 17 серпня 2020 року
№ 200-р та наказу КП "Марганецька центральна міська лікарня" від 18 серпня
2020 року № 52-к.
27 серпня 2020 року між ОСОБА_1 та Марганецькою міською радою укладений контракт, згідно з яким вона була призначена на посаду виконувачки обов`язків директора КП "Марганецька центральна міська лікарня" з 27 серпня 2020 року до проведення конкурсу, згідно з розпорядженням міського голови
від 17 серпня 2020 року № 214-р та наказом КП "Марганецька центральна міська лікарня" від 27 серпня 2020 року № 54-к.
18 березня 2022 року позивачку звільнено з посади виконувачки обов`язків директора на підставі розпорядження міського голови від 18 березня 2022 року № 66-р, згідно з записом у трудовій книжці: з інших підстав передбачених контрактом, пункт 8 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
Позивачка вказувала на те, що контракт від 27 серпня 2020 року, укладений з нею та Марганецькою міською радою, щодо умов роботи на посаді виконувачки обов`язків директора КП "Марганецька центральна міська лікарня" є нікчемним, оскільки укладений без проведення конкурсу, визначення відповідного строку контракту (від трьох до п`яти років) та додержання усіх умов, викладених у типовій формі контракту.
Відповідачі безпідставно застосували значення виконувачка обов`язків, оскільки вона виконувала обов`язки директора як за основним місцем роботи, іншого місця роботи у неї не було. Фактично, основним місцем роботи позивачки з 27 серпня 2020 року була посада директора, без позначки "виконувачка обов`язків".
Зважаючи на те, що укладений між нею та Марганецькою міською радою контракт є нікчемним, її звільнення було можливе лише на підставі статей 40, 41 КЗпП України, а тому звільнення на підставі пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України є незаконним.
Водночас навіть у разі, якщо б контракт був укладений з нею правомірно, то відповідачі у будь-якому разі не мали законних підстав для її звільнення.
Так, у розпорядженні міського голови від 18 березня 2022 року № 66-р не зазначено жодної підстави для розірвання договору, що передбачені безпосередньо контрактом. Крім того, пунктом 22 Постанови Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 року № 170 "Про впорядкування застосування контрактної форми трудового договору" передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання сторонами зобов`язань, передбачених у контракті, його може бути достроково розірвано з попередженням відповідної сторони за два тижні. Будь-яких попереджень про дострокове розірвання контракту з позивачкою від відповідача за два тижні не надходило.
Крім того, позивачка є депутатом Нікопольської міської ради з 25 жовтня
2020 року, а тому, відповідно до статті 33 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад", відповідач мав письмово повідомити не менше ніж за 15 днів Нікопольську міську раду про її звільнення.
ОСОБА_1 вказувала також на те, що її звільнення відбулося незаконно з невідомих причин та супроводжувалося приниженням її як керівника.
З середини січня 2022 року позивачці від заступника міського голови Марганецької міської ради Дуплій Л. М. неодноразово надходили усні пропозиції стосовно звільнення з посади. У зв`язку з чим, її усно попередили, що вона буде звільнена з будь-яких підстав. Надалі КП "Марганецька центральна міська лікарня" Марганецької міської ради" почалися постійні перевірки. Але до моменту звільнення, як і на час розгляду справи, її не повідомили про результати таких перевірок.
18 березня 2022 року о 16 год 00 хв до її кабінету прибули заступник міського голови Марганецької міської ради Дуплій Л. М. та секретар міської ради
Деркач А. В. Вони запропонували їй звільнитися з власної ініціативи, а після її (позивачки) відмови, ОСОБА_2 надав їй розпорядження міського голови
від 18 березня 2022 року № 66 для підпису та ознайомлення. Усно їй повідомили, що вона неправомірно нараховувала собі премії, тобто фактично крала кошти у відповідача.
На прохання роз`яснити або показати документи, які саме премії вона собі нараховувала та коли це відбувалося, відповіді вона не отримала. Надалі її підлеглим повідомили, що її (позивачку) звільнено у зв`язку з тим, що вона крала кошти у лікарні, а тому до кінця робочого дня її не можна допускати до фінансових питань, щоб вона додатково не здійснила на свою корись фінансових нарахувань.
Зазначене завдало репутації позивачки та стосункам зі всіма підлеглими непоправної шкоди, які тепер вважають її крадійкою. Безпідставне звинувачення у таких тяжких злочинах, незаконне звільнення, до того ж у такий важкий час, як для всієї країни, так і для сім`ї позивачки, завдало їй глибоких душевних страждань.
Посилаючись на наведене позивачка просила: визнати незаконним та скасувати розпорядження міського голови від 18 березня 2022 року № 66-р про звільнення ОСОБА_1 з посади виконувачки обов`язків директора КП "Марганецька центральна міська лікарня" з 18 березня 2022 року, згідно з пунктом 8 частини першої статті 36 КЗпП України, з підстав порушення пунктів 1, 2 розділу ІІІ контракту від 27 серпня 2020 року; поновити ОСОБА_1 на посаді виконувачки обов`язків директора КП "Марганецька центральна міська лікарня"; стягнути з
КП "Марганецька центральна міська лікарня" середній заробіток за час вимушеного прогулу; стягнути солідарно з КП "Марганецька центральна міська лікарня" та Марганецької міської ради на відшкодування моральної шкоди 250 000,00 грн.
Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 серпня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Визнано незаконним та скасовано розпорядження міського голови від 18 березня 2022 року № 66-р про звільнення ОСОБА_1 з посади виконуючого обов`язки директора КП "Марганецька центральна міська лікарня" Марганецької міської ради" з 18 березня 2022 року.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді виконувачки обов`язків директора
КП "Марганецька центральна міська лікарня" з 18 березня 2022 року.
Стягнено з КП "Марганецька центральна міська лікарня" на користь
ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі
293 257,80 грн без урахування податків і зборів.
Стягнено з Марганецької міської ради на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 250 000,00 грн.
Стягнено з Марганецької міської ради на користь держави судовий збір в розмірі 992,40 грн.
Стягнено з Марганецької міської ради на користь на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 793,92 грн.
Стягнено з КП "Марганецька центральна міська лікарня" на користь держави судовий збір в розмірі 2 932, 57 грн.
У задоволенні клопотання про стягнення на користь позивачки судових витрат на правничу допомогу відмовлено.
Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць допущено до негайного виконання.
Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що в день звільнення їй було надано для ознайомлення лише розпорядження міського голови від 18 березня 2022 року № 66-р, у якому не зазначено правових підстав звільнення позивачки, а також не зазначено в чому полягає порушення контракту працівником. Розпорядження міського голови від 18 березня 2022 року № 67-р у день звільнення позивачці для ознайомлення не надавалося.
Суд першої інстанції не взяв до уваги надану Марганецькою міської радою копію експрес-накладної Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта"
(далі - ТОВ "Нова Пошта") від 18 березня 2022 року № 59000801913541, у якій зазначено про відправлення приватною особою ОСОБА_3 позивачці документів, а у додатковій інформації зазначено "Розпорядження", зазначивши, що вказаний доказ не можна вважати достовірним, належним та таким, що підтверджує обставини, на які посилається відповідач, оскільки з наданої експрес-накладної не можливо встановити направлення ОСОБА_1 саме розпорядження міського голови від 18 березня 2022 року № 67-р.
З огляду на наведене суд першої інстанції вважав недоведеними посилання Марганецької міської ради на те, що ОСОБА_1 звільнено з посади розпорядженням міського голови від 18 березня 2022 року № 66-р, з урахуванням розпорядження міського голови від 18 березня 2022 року №67-р про внесення змін (доповнень) до розпорядження від 18 березня 2022 року № 66-р.
Суд першої інстанції також не взяв до уваги посилання відповідача на акт тематичної перевірки від 23 лютого 2022 року № 1, як підставу для звільнення ОСОБА_1, оскільки у розпорядженні від 18 березня 2022 року № 66-р не зазначено, що підставою для її звільнення є встановлені у цьому акті факти.
Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції виходив з того, що вона довела факт завдання їй моральної шкоди неправомірними діями Марганецької міської ради, які полягають у незаконному звільненні з роботи, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від неї додаткових зусиль для організації свого життя, а тому моральна шкода підлягає відшкодуванню саме Марганецькою міською радою.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 21 лютого 2023 року апеляційні скарги Марганецької міської ради та КП "Марганецька центральна міська лікарня" задоволено.
Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області
від 18 серпня 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що підставою для звільнення позивачки з посади виконувачки обов`язків директора
КП "Марганецька центральна міська лікарня" в розпорядженні міського голови
від 18 березня 2022 року № 66-р зазначено порушення умов контракту
від 27 серпня 2020 року, а саме пунктів 1, 2 розділу ІІІ Умови матеріального забезпечення керівника.
Актом тематичної перевірки КП "Марганецька центральна міська лікарня" Марганецької міської ради" з питань використання коштів, отриманих з бюджетів різних рівнів за 4 квартал 2021 року від 23 лютого 2022 року № 1 (далі - акт тематичної перевірки від 23 лютого 2022 року № 1), зокрема перевіркою нарахування заробітної плати встановлено, що при нарахуванні заробітної плати за грудень 2021 року розмір посадових окладів, підвищень доплат та надбавок не відповідає затвердженому тарифікаційному списку станом на 01 грудня 2021 року; додаткова доплата у розмірі 300 відсотків заробітної плати (посадового окладу
(з підвищеннями) медичним та іншим працівникам, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої
SARS-Co V-2 без включення в рапорти ( ОСОБА_5, ОСОБА_1 ) та накази по закладу; керівнику закладу ОСОБА_1 здійснено додаткову доплату у розмірі 300 відсотків заробітної плати за жовтень-грудень 2021 року без розпорядження міського голови. Позивачка відмовилася підписувати вказаний акт тематичної перевірки, про що складено відповідний акт.
Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції помилково не врахував обставини, встановлені актом тематичної перевірки від 23 лютого
2022 року № 1, зокрема, що нарахування та виплата керівнику закладу
ОСОБА_1 додаткової оплати у розмірі 300 відсотків заробітної плати
за жовтень-грудень 2021 року здійснено без розпорядження міського голови, що
є порушенням умов контракту, оскільки пунктом 2 контракту від 27 серпня
2020 року, передбачено, що розмір премії встановлюється відповідно
до положення про преміювання за погодженням міського голови.
Вказані обставини є підставою для розірвання контракту на підставі порушення позивачем пунктів 1, 2 розділу ІІІ Умови матеріального забезпечення керівника.
Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що оскільки
в розпорядженні міського голови від 18 березня 2022 року № 66-р не зазначено, що підставою для звільнення ОСОБА_1 є встановлені в акті тематичної перевірки від 23 лютого 2022 року № 1 факти, то зазначений акт не є належним доказом.
Водночас суд першої інстанції не врахував, що розпорядженням міського голови від 18 березня 2022 року № 67-р внесено зміни до розпорядження міського голови від 18 березня 2022 року № 66-р, зокрема з метою уточнення обставин та підстав звільнення виконувачки обов`язків директора КП "Марганецька центральна міська лікарня" ОСОБА_1 . При цьому роботодавець не обмежений та не позбавлений права щодо внесення змін та доповнень до своїх управлінських рішень (розпоряджень про звільнення тощо), і цей факт ніяк не впливає на законність звільнення.
За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що оскільки ОСОБА_1 порушила умови контракту щодо умов матеріального забезпечення керівника, то її законно звільнено з роботи у зв`язку з порушенням умов контракту.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи
У березні 2023 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 лютого 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Як на підставу касаційного оскарження ОСОБА_1 посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування:
пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23 березня 2020 року № 246 "Про деякі питання оплати праці медичних та інших працівників, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації распіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" щодо здійснення доплат у розмірі до 300 відсотків заробітної плати (пункт 3 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України));
частини восьмої та дев`ятої статті 16 Закону України "Про основи законодавства України про охорону здоров`я" з працівником, який виконує обов`язки тимчасово відсутнього працівника відповідно до статті 32 - 34 Кодексу законів України про працю".
Також заявниця вказує на те, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив її клопотання про: визнання доказів недопустимими (відзиву КП "Марганецька центральна міська лікарня" та доданих до нього документів); відмову у задоволенні клопотання КП "Марганецька центральна міська лікарня" про долучення до матеріалів справи доказів (відзиву КП "Марганецька центральна міська лікарня" та доданих до нього документів); відмову у прийнятті нових доказів, доданих до апеляційної скарги; витребування доказів (конверта, чеку та повідомлення про вручення апеляційної скарги, конверта у якому надійшов відзив до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області); встановив обставини, що мають значення на підставі недопустимих доказів
(пункти 3, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 22 грудня 2022 року
у справі № 307/2170/18, від 03 травня 2022 року у справі № 363/4124/15-ц,
від 08 вересня 2021 року у справі № 369/7772/15-ц щодо застосування частини третьої статті 367 ЦПК України. Безпідставно взяв до уваги нові докази, долучені до апеляційної скарги КП "Марганецька центральна міська лікарня", а саме: квитанцію від 22 лютого 2022 року про повернення позивачкою коштів; копії службових документів стосовно встановлення працівників, які були задіяні
у роботах з ліквідації распіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", та не розглянув її клопотання по відмову у прийнятті вказаних доказів, які недопустимими.
Суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що за клопотанням позивачки розпорядження міського голови від 18 березня 2022 року № 67-р, копію експрес-накладної ТОВ "Нова Пошта", акт тематичної перевірки від 23 лютого 2022 року № 1 та акт 23 лютого 2022 року про відмову від ознайомлення та підпису акта, суд першої інстанції визнав недопустимими доказами. Натомість апеляційний суд вказані докази взяв до уваги без будь-якого обґрунтування їх допустимості.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд не врахував висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 20 липня 2022 року у справі № 201/264/20 про те, що обов`язок доведення законності звільнення, під яким необхідно розуміти як наявність законної підстави, так і додержання порядку установленого законом, покладається саме на власника або уповноважений ним орган.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 27 березня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 лютого 2023 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 03 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 з підстав визначених
пунктами 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України; витребувано
з Нікопольського міськрайонного Дніпропетровської області суду матеріали цивільної справи № 182/1622/22; надано учасникам справи строк для подання відзиву.
У травні 2023 року матеріали справи № 182/1622/22 надійшли до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи
з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.
Фактичні обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 17 серпня 2020 року розпорядженням міського голови № 200-р, ОСОБА_1 призначено на посаду виконувачки обов`язків директора КП "Марганецька центральна міська лікарня"
з 18 серпня 2020 року на період лікарняного основного працівника, за контрактом.
18 серпня 2020 року між міським головою м. Марганець та ОСОБА_1 укладений контракт, строком дії до виходу на роботу основного працівника.
27 серпня 2020 року розпорядженням міського голови № 214-р ОСОБА_1 призначено на посаду виконувачки обов`язків директора КП "Марганецька центральна міська лікарня" з 27 серпня 2020 року за контрактом.
27 серпня 2020 року між міським головою м. Марганець та ОСОБА_1 укладений контракт, строком дії до проведення конкурсу.
Згідно з пунктом 2 розділу V контракту від 27 серпня 2020 року дія цього контракту припиняється: із закінченням строку, на який його укладено; за згодою сторін;
з ініціативи міського голови до закінчення строку дії цього контракту у випадках, передбачених статтями 40, 41 КЗпП України та цим контрактом; з інших підстав, передбачених законодавством та цим контрактом.
Відповідно до пункту 3 розділу V контракту від 27 серпня 2020 року контракт може бути розірваний, а керівник звільнений з посади міським головою до закінчення строку дії контракту, зокрема, у разі одноразового грубого порушення керівником вимог законодавства чи обов`язків, передбачених цим контрактом, внаслідок чого закладу завдано значних збитків.
Пунктами 1, 2 розділу ІІІ контракту від 27 серпня 2020 року встановлено, що умови оплати праці та тривалість основної і додаткових відпусток керівника визначаються за згодою сторін та не можуть бути меншими, ніж передбачено законодавством.
За виконання обов`язків, передбачених цим контрактом, керівникові нараховується заробітна плата в межах фонду оплати праці виходячи з установлених посадового окладу в розмірі 38 200,00 грн і фактично відпрацьованого часу, оплати за сумісництво до 0,25 посадового окладу
лікаря-гінеколога, оплати за сумісництво до 0,25 посадового окладу лікаря УЗД, премій, надбавок, гарантійних і компенсаційних виплат, передбачених законодавством. Розмір премії встановлюється відповідно до положення про преміювання за погодженням міського голови. Керівникові надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю згідно із законодавством.
Преміювання керівника, встановлення йому надбавок і доплат до посадового окладу, надання матеріальної допомоги здійснюються за розпорядженням міського голови у разі відсутності заборгованості із заробітної плати працівникам закладу, заборгованості за спожиті комунальні послуги та з платежів до державного і місцевого бюджетів у межах затвердженого фонду оплати праці.
Згідно з актом тематичної перевірки від 23 лютого 2022 року № 1, при нарахуванні заробітної плати за грудень 2021 року розмір посадових окладів, підвищень доплат та надбавок не відповідає затвердженому тарифікаційному списку станом
на 01 грудня 2021 року; доплата у розмірі 300 відсотків заробітної плати (посадового окладу (з підвищеннями) медичним та іншим працівникам, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації гострої респіраторної хвороби
COVID-19, спричиненої SARS-Co V-2 без включення в рапорти
( ОСОБА_5, ОСОБА_1 ) та накази по закладу; керівнику закладу
ОСОБА_1 здійснено додаткову доплату у розмірі 300 відсотків заробітної плати за жовтень-грудень 2021 року без розпорядження міського голови.
Згідно з актом про відмову від ознайомлення та підпису акта перевірки
від 23 лютого 2022 року виконувачка обов`язків директора ОСОБА_1 та головний бухгалтер ОСОБА_6 відмовилися від ознайомлення та підпису акта тематичної перевірки від 23 лютого 2022 року № 1.
Відповідно до розпорядження міського голови 18 березня 2022 року № 66-р ОСОБА_1 звільнено з посади виконувачки обов`язків директора
КП "Марганецька центральна міська лікарня" з 18 березня 2022 року згідно
з пунктом 8 статті 36 КЗпП України на підставі порушення контракту від 27 серпня 2020 року, а саме пунктів 1, 2 розділу ІІІ "Умови матеріального забезпечення керівника".
Розпорядженням міського голови від 18 березня 2022 року № 67-р з метою уточнення обставин та підстав для звільнення виконувачки обов`язків директора КП "Марганецька центральна міська лікарня" ОСОБА_1, керуючись
пунктом 20 частини четвертої статті 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", доповнено преамбулу розпорядження міського голови від 18 березня 2022 року № 66-р, перед словами керуючись пунктом 8