Постанова
Іменем України
27 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 486/78/23
провадження № 61-14192св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - некомерційне комунальне підприємство "Южноукраїнський міський центр первинної медико-санітарної допомоги",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 19 червня 2023 року в складі судді: Далматової Г. А., та постанову Миколаївського апеляційного суду від 30 серпня 2023 року в складі колегії суддів: Локтіонової О. В., Самчишиної Н. В., Ямкової О. О.,
Історія справи
Короткий зміст позову
У січні 2023 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до НКП "Южноукраїнський міський центр первинної медико-санітарної допомоги" про визнання наказу про звільнення незаконним та безпідставним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов`язання зарахування часу вимушеного прогулу до стажу роботи.
Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 з 15 лютого 2021 року працює в амбулаторії загальної практики сімейної медицини № 2 НКП "Южноукраїнський міський центр первинної медико-санітарної допомоги" на посаді молодша медична сестра (санітарка-прибиральниця). Від 07:00 ранку 13 грудня 2022 року позивачку позбавлено доступу до робочого місця через блокування шляху співробітниками медичної установи, а саме, ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 біля реєстратури даного медичного закладку та у присутності пацієнтів. Пізніше, біля кабінетів № 202-210 недоступ її до робочого місця продовжився ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, де в усній формі та всупереч статті 47 КЗпП повідомлено про її звільнення з роботи без вручення відповідного наказу і трудової книжки.
У подальшому задля фіксації факту недопущення до роботи позивачем було здійснено виклик на службу "102" м. Миколаєва. Пізніше з`явилися дві особи у поліцейській формі, які попередньо мають прізвища ОСОБА_8 та ОСОБА_9, і на прохання представитися не здійснили цього, а також відмовилися складати протокол щодо факту порушення її трудових та конституційних прав вищевказаною групою медичних працівників. Пізніше, 13 грудня 2022 року, позивач звернулася до в.о. міського голови Южноукраїнського виконавчого комітету Акуленко О. та першого заступника міського голови Майбороди О. зі скаргою щодо недопущення перешкоджання їй в доступі до робочого місця працівниками медичної установи із проханням врегулювання ситуації.
13 грудня 2022 року позивачкою повідомлено прокурора міжрайонної окружної прокуратури Денисенко В. та начальника Южноукраїнського відділу Умриш О. щодо протиправних дій працівників відповідача у вигляді перешкоджання в доступі до її робочого місця. Від 13 грудня 2022 року позивачка не працює. Звільнення вважала незаконним, безпідставним та попередньо вмотивованим.
07 серпня 2022 року позивачка написала заяву щодо надання щорічної основної оплачуваної відпустки (за період роботи з 15 лютого 2021 року по 14 лютого 2022 року), яку було підписано лікарем загальної практики - сімейним лікарем - завідувачем амбулаторії АЗПСМ №2 ОСОБА_10 . Далі звернувшись за підписом до старшої медичної сестри ОСОБА_11 їй в усному вигляді та безпідставно відмовлено.
09 серпня 2022 року подано окрему заяву щодо надання оплачуваної відпустки до директора відповідача ОСОБА_12, однак секретар Руденко Н. відмовилася реєструвати заяву та мовчки покинула робоче місце.
07 вересня 2022 року знову було подано заяву про надання щорічної основної оплачуваної відпустки до директора відповідача ОСОБА_12, однак і цього разу секретар Руденко Н. відмовилася у подальшій реєстрації заяви.
12 вересня 2022 року рекомендованим поштовим листом позивачка надіслала четверту заяву щодо надання щорічної оплачуваної відпустки, написану 09 вересня 2022 року.
16 вересня 2022 року позивачка написала скаргу до виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради Миколаївської області щодо ненадання їй оплачуваної відпустки НКП "ЮУ МЦПМСД", працівником якого вона є і зареєструвала її у канцелярії міської ради.
22 вересня 2022 року позивачка звернулась зі скаргою на ім`я міністра охорони здоров`я ОСОБА_13 стосовно неодноразових звернень до директора відповідача ОСОБА_12 щодо ненадання їй оплачуваних відпусток та невідкриття лікарняних листів лікарями ОСОБА_24, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 за її зверненнями на прийомах у вказаних лікарів, яку відправила рекомендованим листом від 24 вересня 2022 року.
11 жовтня 2022 року позивачка вп`яте було написано заяву про надання щорічної основної оплачуваної відпустки на 10 днів (з 24 жовтня 2022 року по 2 листопада 2022 року), яка була підписана і проведена наказом №196-щв/4 від 11 жовтня 2022 року.
07 листопада 2022 року позивачка написала заяву до секретаря та виконуючого обов`язки голови Южноукраїнського виконавчого комітету Акуленко О. зі скаргою щодо вирішення проблеми ранніх звернень до директора НКП "ЮУ МЦПМСД" Мірошника Д., які не призводили до правового вирішення трудових відносин через небажання реєструвати її заяви секретарем ОСОБА_17 та постійні втечі ОСОБА_12 з кабінету за присутності позивачки, стосовно надання позивачці додаткової щорічної оплачуваної відпустки з 05 грудня 2022 року по 11 грудня 2022 року (7 днів) згідно колективного договору, де також побажала записатися на особистий прийом громадян і зареєструвала її 08 листопада 2022 року у канцелярії міської ради (каб. №14).
13 грудня 2022 року в кабінеті № 19 виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради, позивачка отримала відповідь №К-251/04-06, датованою 11 листопада 2022 року, де повідомлено про розгляд її звернення від 07 листопада 2022 року стосовно ненадання щорічних оплачуваних відпусток та скарги на ОСОБА_12
17 листопада 2022 року на особистому прийомі секретарем та в.о. голови Южноукраїнської міської ради Акуленко О. о 14:00 у кабінеті міського голови за присутності ОСОБА_18, ОСОБА_19, інших працівників виконавчого комітету, а також ОСОБА_6 та ОСОБА_20 позивачкою подано заяву щодо надання відпустки (за період з 15 лютого 2021 року по 14 лютого 2022 року) з 05 грудня 2022 року по 11 грудня 2022 року (7 днів) із наявними підписами ОСОБА_11 (15 листопада 2022 року) і ОСОБА_10 (16.11.2022). Відсутність підпису ОСОБА_6 пояснюється її попередніми зверненнями до неї та директора ОСОБА_12, а також усним небажанням ОСОБА_6 ставити власний підпис без будь-яких правових пояснень.
Від 05 по 11 грудня 2022 року позивачка перебувала у відпустці, оскільки вважала факт її оформлення завершеним після зустрічі на прийомі у в.о. міського голови Акуленко О., де заяву щодо відпустки було надано.
Вважала причини її невиходу на роботу 5-9 грудня 2022 року обґрунтованими та такими, що не можуть вважатись прогулом в розумінні пункту 4 статті 40 КЗпП України, а звільнення позивачки з цієї підстави є незаконним. Дії працівників відповідача від ранку 13 грудня 2022 року щодо незаконного недопуску позивачки до роботи призвели до її моральних переживань та стресу, а також поставили під загрозу її фінансове благополуччя.
ОСОБА_1 просила:
визнати наказ відповідача про її звільнення незаконним та безпідставним;
поновити її на роботі зі змінами у трудовій книжці;
стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 13 грудня 2022 року;
зобов`язати відповідача зарахувати час вимушеного прогулу до стажу роботи.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 19 червня 2023 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до НКП "Южноукраїнський міський центр первинної медико-санітарної допомоги" про визнання наказу про звільнення незаконним та безпідставним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов`язання зарахування часу вимушеного прогулу до стажу роботи.
Судове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:
при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин. Таким чином, у пункті 4 частини першої статті 40 КЗпП України встановлено право роботодавця обрати стягнення у вигляді звільнення як за скоєння одного прогулу, так і у разі, коли прогули мають тривалий характер. Для встановлення факту прогулу, тобто факту відсутності особи на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин, суду необхідно з`ясувати поважність причини такої відсутності. Поважними визнаються такі причини, які виключають вину працівника. Обов`язок доведення вини працівника у порушенні трудової дисципліни на підприємстві покладено на роботодавця. Крім встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи є з`ясування поважності причин його відсутності;
законодавством не визначено перелік обставин, за яких прогул вважається вчиненим з поважних причин, а тому, вирішуючи питання про поважність причин відсутності на роботі працівника, звільненого за пунктом 4 частини 1 статті 40 КЗпП України, суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати докази. Пояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантій, наданих працівнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення. Правова оцінка дисциплінарного проступку здійснюється на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника.
як було встановлено в судовому засідання, позивач не надала 12 грудня 2023 року відповідачу пояснень щодо відсутності на роботі. В судовому засіданні пояснила, що вважала себе такою, що перебуває у відпустці, хоча відповідних нарахувань заробітної плати не отримала, з наказом про відпустку не ознайомлювалась;
прогулом без поважних причин вважається полишення роботи без відповідного попередження роботодавця в установленому порядку про розірвання трудового договору або залишення роботи до закінчення строку попередження без згоди на це роботодавця, якщо такий договір укладено на невизначений строк; залишення без поважних причин особою, з якою укладено строковий трудовий договір, роботи до закінчення строку трудового договору; самовільне залишення молодим спеціалістом (молодим робітником) роботи, на яку його направили після закінчення відповідного навчального закладу, до закінчення строку обов`язкового відпрацювання; самовільне використання без погодження з роботодавцем днів відгулів, чергової відпустки тощо. Не може вважатися прогулом відсутність працівника на робочому місці за умови, що він присутній на підприємстві. Якщо працівник не залишив місця розташування підприємства, його не можна звільнити за прогул. До такого працівника можуть застосовуватися інші види дисциплінарного або громадського стягнення чи впливу. Прогул - це відсутність працівника на роботі без поважних причин більше трьох годин (безперервно чи загалом). Для звільнення працівника на такій підставі власник або уповноважений ним орган повинен мати докази, що підтверджують відсутність працівника на робочому місці більше трьох годин упродовж робочого дня (постанова Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 761/30967/15-ц);
відповідно до пункту 3 розділу ІХ колективного договору відповідача черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються роботодавцем, і доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіків враховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості їх відпочинку (т. 2, а.с. 58-63). Згідно графіку щорічних відпусток працівників відповідача на 2021-2022 рік (т. 2, а. с. 96-101) затверджено графік щорічних відпусток всіх працівників на 2021-2022 рік, в тому числі і ОСОБА_1 з 30 травня по 13 червня та з 31 жовтня по 16 листопада. Із наданих доказів вбачається, що роботодавець не погодив подану позивачкою заяву на відпустку, відповідного наказу про надання позивачу відпустки з 05 грудня 2022 року не видавав, а самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів чергової відпустки є прогулом. Судом встановлено, що з 05 грудня 2022 року по 11 грудня 2022 року включно позивачку була відсутня на роботі. Вказані обставини також підтверджується доповідними записками про відсутність на роботі та відповідними актами. Крім цього, позивач не надала належних та допустимих доказів того, що нею вжито всіх заходів, спрямованих на повідомлення та погодження про свою відсутність адміністрацію закладу. Посилання позивача на те, що вона була відсутня на роботі, оскільки перебувала у відпустці, факт якої вважала оформленим після зустрічі на прийомі першого заступника міського голови 05 грудня 2022 року, (т. 1, а.с.189-190) суд вважав безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах закону і спростовуються наданими суду доказами. Крім іншого підтверджують обізнаність позивача про не надання їй відпустки. Тому позовні вимоги про визнання незаконним та безпідставним наказу про її звільнення №107-ос від 12 грудня 2022 року, про поновлення на роботі зі змінами у трудовій книжці не підлягають задоволенню. Позовні вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та зобов`язання зарахувати час вимушеного прогулу до стажу роботи є похідними від попередніх вимог позову, в задоволенні яких судом відмовлено, тому і вказані позовні вимоги також не підлягають задоволенню.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 30 серпня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 19 червня 2023 року - без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:
у пункті 4 статті 40 КЗпП України встановлено право роботодавця застосувати до працівника стягнення у вигляді звільнення як за скоєння одного прогулу, так і в разі, коли прогули мають тривалий характер. Для встановлення факту прогулу, тобто факту відсутності особи на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин, суду необхідно з`ясувати поважність причин такої відсутності. Поважними визнаються такі причини, які виключають вину працівника. Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постанові Верховного Суду від 10 серпня 2021 року у справі № 308/12855/19 (провадження № 61-3130св21). Вирішуючи питання про поважність причин відсутності на роботі працівника, звільненого за пунктом 4 статті 40 КЗпП України, суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати всі надані сторонами докази. Такий висновок викладений, зокрема, у постанові Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 459/2618/17 (провадження № 61-47902св18);
вичерпного переліку поважних причин відсутності на роботі у трудовому законодавстві України не існує, тому в кожному окремому випадку оцінка поважності причини відсутності на роботі дається виходячи з конкретних обставин. Для встановлення допущення працівником прогулу необхідним є належне фіксування самого факту відсутності працівника на роботі та з`ясування поважності причини такої відсутності. Основним критерієм віднесення причин відсутності працівника на роботі до поважних є наявність об`єктивних, не залежних від волі самого працівника обставин, які повністю виключають вину працівника. Згідно з пунктом 2 статті 9 Конвенції Міжнародної організації праці №158 про припинення трудових відносин з ініціативи підприємця 1982 року, яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 04 лютого 1994 року № 3933-XII, тягар доведення наявності законної підстави для звільнення, як це визначено в статті 4 Конвенції, лежить на роботодавцеві;
колегія суддів вважала, що суд першої інстанції зробив правильний висновок про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Судом встановлено, що позивач була відсутня на робочому місці з 05 по 09 грудня 2022 року без поважних причин. Посилання нею на те, що вона була впевнена, що перебуває у відпустці, яка була погоджена під час розгляду її заяви-скарги про надання відпустки у кабінеті в.о. міського голови міста Южноукраїнська, колегія суддів вважала необґрунтованими. Позивач достеменно знала порядок отримання відпустки, про що свідчить отримання нею відпустки на підставі заяви від 11 жовтня 2022 року: вона написала заяву, її погодили, видали наказ, потім ознайомили її зі змістом наказу про відпустку. Сам по собі факт написання працівником заяви про відпустку не є доказом погодження такої заяви роботодавцем та не покладає на власника обов`язку видати відповідний наказ;
у матеріалах справи містяться складені працівниками відповідача доповідні записки та акти про встановлення факту відсутності ОСОБА_1 на роботі з невідомих причин за кожен робочий день з 05 по 09 грудня 2022 року, запити адресовані позивачці за місцем її проживання стосовно з`ясування причин відсутності її на робочому місці, звернення до поліції щодо її розшуку. Отже, суд першої інстанції встановивши зазначені обставини справи обґрунтовано вважав, що ОСОБА_1 у зазначений вище період було допущено прогул без поважних причин. Колегія суддів погодилася з висновком суду про те, що відповідачем при обранні виду стягнення щодо позивача враховано ступінь тяжкості вчиненого нею проступку, його істотну тривалість, попередню роботу працівника та її поведінку.
Аргументи учасників справи
28 вересня 2023 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу постанову Миколаївського апеляційного суду від 30 серпня 2023 року (повне судове рішення складено 30 серпня 2023 року), в якій просила:
оскаржені судові рішення скасувати;
ухвалити по справі нове рішення (постанову) яким визнати наказ відповідача про звільнення незаконним та безпідставним і поновити позивача на роботі зі змінами у трудовій книжці, стягнути з відповідача користь позивача заробітну плату за час вимушеного прогулу від 13 грудня 2022 року по дату поновлення на роботі, зобов`язати відповідача зарахувати час вимушеного прогулу до стажу роботи.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
з оскарженими судовими рішеннями позивачка не згідна і вони підлягають скасуванню з підстави неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме - пункту 1 частини першої, частини четвертої статті 11 Закону України "Про відпустки", за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт З частини другої статті 389 ЦПК України);
підстави для скасування оскаржуваних рішень полягають у наступному: Наказом (розпорядженням) №13-ос від 11 лютого 2021 року про прийняття на роботу, позивачку з 15 лютого 2021 року було прийнято на роботу в амбулаторії загальної практики сімейної медицини на посаду молодша медична сестра (санітарка-прибиральниця). Згідно Переліку посад працівників, які мають право на додаткову відпустку за роботу з шкідливими і важкими умовами праці, особливий характер роботи та за безперервний стаж роботи понад три роки, який є додатком до колективного договору, позивачка, як молодша медична сестра (санітарка-прибиральниця), за особливий характер роботи мала право на щорічну додаткову відпустку тривалістю 7 календарних днів. Згідно графіку щорічних відпусток працівників на 2021-2022 рік було визначено графік щорічних відпусток всіх працівників НКП "ЮУ МЦПМСД" на 2021-2022 рік, в тому числі і позивачки з 30 травня по 13 червня та з 31 жовтня по 16 листопада. Відповідач в порушення вимог статті 10 Закону України "Про відпустки" позивачку з цим графіком не ознайомлював і письмово не повідомляв про дату початку відпусток не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну;
з метою відновлення порушеного права на відпустки позивачка неодноразово зверталася із заявами (від 07 серпня, 09 серпня, 07 вересня і 12 вересня 2022 року) до керівництва роботодавця щодо надання основної оплачуваної відпустки, де сторона Відповідача в особі секретаря Руденко Н. і директора Мірошника Д. всіляким чином відмовлялися від реєстрації поданих заяв, що змусило позивачку звернутися до виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради Миколаївської області (скарга від 16 вересня 2022 року) і міністра охорони здоров`я (скарга від 22 вересня 2022 року) стосовно не реєстрації заяв і ненадання основної щорічної оплачуваної відпустки керівництвом установи;
результатом звернень і скарг позивачки стало оформлення Відповідачем наказу №196-щв/4 від 11 жовтня 2022 року про надання позивачці основної оплачуваної відпустки у період з 24 жовтня 2022 року по 02 листопада 2022 року за невикористані дні 2021 року;
08 листопада 2022 року позивачка у канцелярії Южноукраїнської міської ради та її виконавчого комітету (каб. №14), зареєструвала заяву до секретаря та виконуючого обов`язки голови Южноукраїнського виконавчого комітету Акуленко О. зі скаргою на дії директора НКП "ЮУ МЦПМСД" Мірошника Д. щодо не реєстрації моїх неодноразових заяв на відпустку і побажала записатися на особистий прийом громадян. 16 листопада 2022 року позивачка звернулася до відповідача із заявою від 15 листопада 2022 року про надання щорічної оплачуваної додаткової відпустки тривалістю 7 календарних днів (з 05 грудня по 11 грудня 2022 року), де знову відмовили в реєстрації в усній формі. Подана заява містить підписи голови трудового колективу ОСОБА_21 і уповноваженої особи ОСОБА_22 . Наявність підпису ОСОБА_6 не є необхідним з причини відсутності останньої серед уповноважених осіб колективного договору, і яка на час звернення перебувала у статусі виконуючого обов`язки;
17 листопада 2022 року на особистому прийомі громадян секретарем та в.о. голови Южноукраїнської міської ради Акуленко О. о 14:00 у кабінеті міського голови за присутності працівників виконкому Софронової Н., Дроздової М., інших осіб колективу, мною було надано заяву від 15 листопада 2022 року щодо надання позивачці щорічної додаткової оплачуваної відпустки з 05 грудня 2022 року по 11 грудня 2022 року (за період з 15 лютого 2021 року по 14 лютого 2022 року у кількості 7 календарних днів) із наявними підписами старшої медичної сестри ОСОБА_11 (15 листопада 2022 року) і завідуючої АЗПСМ №2 Безпалько-Горкавчук К. (16 листопада 2022 року) до представників НКП в особі Гульчак І. та Вернигори В. Від дати особистого прийому секретарем та в.о. голови Южноукраїнської міської ради Акуленко О. із присутніми там представниками від НКП "ЮУ МЦПМСД" Гульчак І. та Вернигори В., де позивачка їм надала заяву на отримання додаткової щорічної відпустки, по 05 грудня 2022 року (за 21 к. д. від дати у заяві і 19 к.д. від зустрічі на особистому прийомі у в.о. міського голови) зі сторони відповідача не було жодних вимог в усній чи письмовій формі щодо необхідності додаткових її дій для оформлення відпустки за поданою заявою, на основі чого позивачка була переконана, що перенесення відпустки і її надання погоджено;
переконання ґрунтувалося зокрема на тому, що відповідно до пункту 7.1. розділу 7 посадової інструкції позивачка безпосередньо підпорядковувалася завідувачу амбулаторії та старшій медичній сестрі, тобто вони є уповноваженими представниками роботодавця - відповідача. заява від 15 листопада 2023 року про надання додаткової відпустки за 2021 рік у період з 05 грудня 2022 року по 11 грудня 2022 року була погоджена завідувачем та старшою медичною сестрою амбулаторії АЗПСМ №2. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 11 Закону України "Про відпустки" щорічна відпустка на вимогу працівника повинна бути перенесена на інший період у разі порушення власником або уповноваженим ним органом терміну письмового повідомлення працівника про час надання відпустки (частина десята статті 10 цього Закону). Згідно частини четвертої статті 11 Закону України "Про відпустки" у разі перенесення щорічної відпустки новий термін її надання встановлюється за згодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом. При цьому, ані Закон України "Про відпустки", інші акти законодавства України, Колективний договір та правила трудового розпорядку Відповідача не встановлюють у який спосіб має оформлюватися процедура перенесення щорічної відпустки на новий термін, якими документами має оформлюватися погодження між працівником і власником або уповноваженим ним органом, що має обов`язково видаватися наказ про надання щорічної відпустки після перенесення її на новий термін. Отже, у період з 05 грудня 2022 року по 11 грудня 2022 року позивачка була відсутня на роботі, оскільки вважала, що знаходиться щорічній додатковій відпустці і вини у цьому позивачки немає, оскільки відповідач в особі директора Мирошника Д. протягом 11 робочих днів, що минули від дати отримання заяви до 05 грудня 2022 року, не повідомив про відмову у погодженні перенесення відпустки та її наданні. Суди не застосували до спірних правовідносин вищезазначені норми матеріального права, що призвело до їх неправильного застосування та ухвалення незаконних рішень.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 14 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження у справі.
22 листопада 2023 року справа передана судді-доповідачу Крату В. І.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 14 листопада 2023 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Фактичні обставини
Суди встановили, що наказом (розпорядженням) №13-ос від 11 лютого 2021 року про прийняття на роботу, ОСОБА_1 з 15 лютого 2021 року прийнята на роботу амбулаторії загальної практики сімейної медицини № 2 НКП "Южноукраїнський міський центр первинної медико-санітарної допомоги" на посаду молодша медична сестра (санітарка-прибиральниця).
Згідно копії контрольного листа прийняття на роботу ОСОБА_1 15 лютого 2021 року ознайомлена із правилами внутрішнього трудового розпорядку.
Відповідно до копії доповідної записки старшої сестри медичної ОСОБА_11 молодша медична сестра (санітарка-прибиральниця) ОСОБА_1, яка повинна приходити на роботу о 07:00 відсутня на робочому місці. Причини відсутності не відомі. Час написання доповідної записки 08:00 год.
Згідно копії акту № 95 від 05 грудня 2022 року о 08:00 на робочому місці в НКП "Южноукраїнський міський центр первинної медико-санітарної допомоги" відсутня молодша медична сестра (санітарка-прибиральниця) ОСОБА_1 . Про причини відсутності на робочому місці жодним способом не повідомила.
У доповідній записці головної медичної сестри ОСОБА_4 від 05 грудня 2022 року вказано, що молодша медична сестра (санітарка-прибиральниця) ОСОБА_23, яка повинна приходити на роботу о 07:00 відсутня на робочому місці. Причини відсутності не відомі. Час написання доповідної записки 09 годин 30 хвилин.
Відповідно до копії акту № 96 від 05 грудня 2022 року зазначено про те, що 05 грудня 2022 року о 09:35 на робочому місці в НКП "Южноукраїнський міський центр первинної медико-санітарної допомоги" відсутня молодша медична сестра (санітарка-прибиральниця) ОСОБА_1 . Про причини відсутності на робочому місці жодним способом не повідомила.
05 грудня 2022 року о 09:40 директором НКП "Южноукраїнський міський центр первинної медико-санітарної допомоги" Мірошником Д. надано доручення № 01-24/08 негайно здійснити перевірку наявності молодшої медичної сестри (санітарки-прибиральниці) ОСОБА_1 за домашньою адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно копії акту № 97 за результатом перевірки о 10:40 ОСОБА_1 двері не відчинила, на телефонні дзвінки не відповідає. О 15:00 складено акт № 98 про те, що 05 грудня 2022 року о 15:00 на робочому місці в НКП "Южноукраїнський міський центр первинної медико-санітарної допомоги" відсутня молодша медична сестра (санітарка-прибиральниця). Про причини відсутності на робочому місці жодним способом не повідомила.
05 грудня 2022 року НКП "Южноукраїнський міський центр первинної медико-санітарної допомоги" звернулось на спецлінію "102" до ВП № З Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області з повідомленням за фактом розшуку працівника підприємства, молодшої медичної сестри (санітарки-прибиральниці) ОСОБА_1, яка не з`явилась на роботу.