ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 189/1720/21
провадження № 61-5511св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого -Ступак О. В., суддів:Білоконь О. В., Олійник А. С., Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Комунальне підприємство "Новомосковська центральна регіональна лікарня інтенсивного лікування",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 31 серпня 2022 року у складі судді Степанової О. С. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 березня 2023 року у складі колегії суддів:Єлізаренко І. А., Красвітної Т. П., Свистунової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства "Новомосковська центральна регіональна лікарня інтенсивного лікування" (далі - КП "Новомосковська ЦРЛІЛ") про зміну формулювання підстав звільнення, відшкодування середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позовну заяву обґрунтував тим, що з 01 серпня 2021 року він працював на посаді лікаря-терапевта приймального відділення у КП "Новомосковська ЦРЛІЛ" на підставі наказу від 22 липня 2021 року № 423. 17 серпня 2021 року згідно з наказом роботодавця № 546-к/тр його звільнено з роботи у зв`язку з прогулом без поважних причин на підставі пункту 4 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) з 17 серпня 2021 року. Вказував на те, що про порушення своїх прав він дізнався лише 29 серпня 2021 року, коли отримав поштовим відправленням копію наказу роботодавця про звільнення. Зазначав, що він не погоджується із застосуванням до нього дисциплінарного стягнення, наказ роботодавця від 17 серпня 2021 року № 546-к/тр вважає незаконним та таким, що підлягає скасуванню. Стверджував, що з 01 серпня 2019 року працював на посаді лікаря-інтерна (спеціальність - внутрішні хвороби) у Комунальному закладі "Новомосковська центральна районна лікарня" Дніпропетровської обласної ради" (далі - КЗ "Новомосковська ЦРЛ "ДОР"), на підставі строкової угоди про проходження інтернатури та відпрацювання трьох років після закінчення інтернатури" від 12 липня 2019 року № 48. На підставі заяви від 27 липня 2019 року його було прийнято в члени профспілки працівників КЗ "Новомосковська ЦРЛ "ДОР". Згідно з інформацією, зазначеною в трудовій книжці, 01 жовтня 2019 року КЗ "Новомосковська ЦРЛ "ДОР" реорганізовано шляхом перетворення в Комунальне підприємство "Новомосковська центральна районна лікарня "Дніпропетровської обласної ради" (далі - КП "Новомосковська ЦРЛ "ДОР"), а 11 лютого 2020 року перейменовано в КП "Новомосковська ЦРЛІЛ". З 01 серпня 2021 року відповідач перевів позивача з посади лікаря-інтерна на посаду лікаря-терапевта приймального відділення. Протягом всього часу навчання в інтернатурі позивач був зареєстрованим та фактично проживав у студентському гуртожитку № 7 Дніпропетровської медичної академії за адресою: АДРЕСА_1 . 06 липня 2021 року його знято з реєстрації за вищевказаною адресою у зв`язку із закінченням проходження інтернатури. До 30 липня 2021 року позивач фактично продовжував проживати у вказаному гуртожитку, займався пошуками іншого житла, за яке би міг платити, враховуючи дуже обмежений бюджет. Пошуки були безрезультатними. За орендовану кімнату позивач мав би сплатити більшу половину своєї заробітної плати. 30 липня 2021 року позивач виселився з гуртожитку та змушений був переїхати до знайомих, які дозволили проживати до 09 серпня 2021 року, до повернення з відпустки. З 02 серпня 2021 року позивач неодноразово звертався до відповідача з проханням дозволити продовжувати роботу на умовах неповного робочого дня (0,5 ставки) для отримання можливості підробітку, просив посприяти в отриманні тимчасового місця проживання. В проханні було відмовлено, відповідач вимагав виконувати умови договору в повному обсязі, не бажав йти на жодні поступки. 06 серпня 2021 року він звернувся до генерального директора відповідача із заявою про звільнення, просив звільнити його з 09 серпня 2021 року за власним бажанням у зв`язку з відсутністю житла та вимушеним переїздом за місцем реєстрації. Генеральний директор не бажав звільняти позивача ні за яких умов, наголошував на необхідності виконання договору незважаючи ні на що, був обізнаним в питанні виселення позивача з гуртожитку та перспективи отримання позивачем мінімальної заробітної плати, пропонував йому їздити на роботу з дому, з села Катеринівка Дніпропетровської області, або жити в лікарні, поводив себе дуже агресивно, застосовував нецензурну лайку. В прийнятті заяви позивача про звільнення було відмовлено, докази термінового переїзду відповідача його не цікавили, паспорт до огляду було надано. Пізніше з`ясувалося, що заяву все ж зареєстровано 06 серпня 2021 року. А 09 серпня 2021 року о 13 год 00 хв позивач зателефонував до відділу кадрів та поцікавився, чи можна ознайомитися з наказом та отримати трудову книжку. Позивача повідомили про те, що питання звільнення за власним бажанням не розглядається ні за яких умов у зв`язку з необхідністю трирічного відпрацювання згідно з договором, трудову книжку та наказ позивач 09 серпня 2021 року не отримає. Розглядається питання звільнення за прогул у випадку невиходу на нічне чергування, яке починалося о 16 год 30 хв 09 серпня 2021 року. Позивач надіслав на адресу відповідача власноруч написану заяву, в якій повторно наголошував на поважності причини відсутності на робочому місці, заперечував щодо звільнення за прогул, просив направити трудову книжку поштою. 29 серпня 2021 року позивач отримав поштою наказ про звільнення від 17 серпня 2021 року № 546-к/тр. Конверт з наказом було вкладено в поштовий ящик, а не вручено під розписку. Про засідання Новомосковської районної організації профспілки працівників охорони здоров`я, яке відбулося 17 серпня 2021 року, позивач дізнався 29 серпня 2021 року із наказу про звільнення. 17 вересня 2021 року позивач отримав свою трудову книжку поштою. Конверт з трудовою книжкою було вкладено в поштову скриньку, а не вручено під розпису. В термін до 17 вересня 2021 року позивач не мав змоги працевлаштуватися, оскільки не мав трудової книжки. Станом на 27 листопада 2021 року позивач не працевлаштований.
На підставі викладеного ОСОБА_1 просив суд визнати незаконним наказ КП "Новомосковська ЦРЛІЛ" від 17 серпня 2021 року № 546-к/тр "Про звільнення ОСОБА_1 у зв`язку з прогулом без поважних причин 17 серпня 2021 року, згідно з пунктом 4 статті 40 КЗпП України"; змінити дату та формулювання причини його звільнення з роботи, зазначивши дату звільнення - 17 вересня 2021 року; підставу звільнення - "Звільнений за власним бажанням у зв`язку переїздом на нове місце проживання, згідно з пунктом 1 статті 39 КЗпП України"; стягнути з КП "Новомосковська ЦРЛІЛ" на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 10 серпня до 17 вересня 2021 року у розмірі 7 760,61 грн; стягнути з КП "Новомосковська ЦРЛІЛ" на його користь судові витрати, які складаються із сплаченого судового збору та коштів на отримання правничої допомоги.
Рішенням Покровського районного суду Дніпропетровської області від 31 серпня 2022 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про законність звільнення позивача з роботи на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України за прогул без поважних причин та недоведеність факту порушення його прав відповідачем.
Також суд першої інстанції дійшов висновку про те, що укладаючи угоду від 12 липня 2019 року № 48 з відповідачем, позивач взяв на себе відповідні зобов`язання, а саме: після закінчення навчання в інтернатурі та одержання сертифіката з відповідної спеціальності працевлаштуватися на посаду лікаря-терапевта та відпрацювати не менше трьох років. Вступаючи на навчання за державним замовленням та укладаючи відповідну угоду, позивач ОСОБА_1 був обізнаним із фактом необхідності проходження інтернатури та відпрацювання певного строку після закінчення навчання.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 14 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діяла адвокат Кучма Л. В., залишено без задоволення, а рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 31 серпня 2022 року - без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд дійшов висновку про те, що суд першої інстанції ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду першої інстанції достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами. Доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки суду по суті спору, зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника щодо їх оцінки та містять посилання на факти, які були предметом дослідження суду.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи
У квітні 2023 року ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Кучма Л. В., засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 31 серпня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 березня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на неврахування судами правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 362/3528/17-ц, від 09 листопада 2022 року у справі № 761/20061/21, від 12 листопада 2020 року у справі № 369/9301/18, від 06 квітня 2023 року у справі № 462/3535/19 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України, далі - ЦПК України).
Також заявник посилається на порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, що суперечить правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 14 квітня 2022 року у справі № 753/17197/19, від 27 липня 2021 року у справі № 357/4897/20 (пункти 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Крім того, касаційна скарга обґрунтована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій:
- не врахували, що відмова у звільненні та вимога узгодження звільнення з суб`єктом, що не є стороною укладеного договору, - є прямим порушенням прав позивача, визначених у статті 43 Конституції України;
- не звернули увагу на те, що оскільки позивач не мав направлення на роботу до відповідача, передбаченого Порядком працевлаштування випускників державних вищих медичних (фармацевтичних) закладів освіти, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України (далі - МОЗ України) від 25 грудня 1997 року № 367, то не зобов`язаний був узгоджувати своє переведення з МОЗ України з метою уникнення відшкодування;
- не взяли до уваги докази поважності причин відсутності позивача на робочому місці, а саме заяві про звільнення від 06 серпня 2021 року та заяві про поважність причин невиходу на роботу від 09 серпня 2021 року;
- не дослідили обставини звільнення позивача та не врахували порушення, допущені відповідачем у зв`язку з невиконанням частин першої-третьої статті 43 КЗпП України;
- не звернули уваги на те, що позивача не було повідомлено про засідання Новомосковської районної організації профспілки працівників охорони здоров`я, яку відбулось 17 серпня 2021 року, та на якому вирішено питання про надання дозволу на звільнення позивача без його участі чи участі його представника.
У травні 2023 року КП "Новомосковська ЦРЛІЛ" із застосуванням засобів поштового зв`язку подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому, посилаючись на необґрунтованість касаційної скарги, заявник просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 18 квітня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 31 серпня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 березня 2023 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 27 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України; витребувано матеріали справи № 189/1720/21 з Покровського районного суду Дніпропетровської області; надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У травні 2023 року матеріали справи № 189/1720/21 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 17 жовтня 2023 року справу № 189/1720/21 призначено до судового розгляду колегією суддів у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
Судами попередніх інстанцій встановлено, що у 2019 році ОСОБА_1 закінчив Державний заклад "Дніпропетровська медична академія Міністерства охорони здоров`я України" та згідно з наказом Департаменту охорони здоров`я Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 19 липня 2019 року № 968-0 зарахований на посаду лікаря-інтерна з подальшим працевлаштуванням в КЗ "Новомосковська ЦРЛ "ДОР".
12 липня 2019 року між КЗ "Новомосковська ЦРЛ "ДОР" в особі керівника головного лікаря ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладена угода № 48 про проходження інтернатури та відпрацювання трьох років після закінчення інтернатури, відповідно до якої заклад охорони здоров`я зобов`язується: зарахувати випускника на посаду лікаря (провізора) - інтерна для проходження інтернатури за спеціальністю "внутрішні хвороби", на підставі диплому, цієї угоди та наказу департаменту охорони здоров`я Дніпропетровської облдержадміністрації; після закінчення навчання в інтернатурі та одержання сертифіката з відповідною спеціальністю працевлаштувати на посаду "лікаря - терапевта", де випускник зобов`язаний відпрацювати не менше трьох років. Випускник зобов`язується: оволодіти всіма видами професійної діяльності, передбаченими відповідною кваліфікаційною характеристикою фахівця за спеціальністю внутрішні хвороби, прибути після закінчення навчання в інтернатурі на посаду лікаря - терапевта та відпрацювати не менше трьох років. Цією угодою також передбачено, що у разі неприбуття молодого фахівця на зазначену посаду або відмови приступити до роботи, звільнення його з ініціативи адміністрації за порушення трудової дисципліни, за невиконання навчального плану та програми інтернатури, звільнення за власним бажанням протягом трьох років випускник зобов`язаний відшкодувати вартість навчання в інтернатурі та компенсувати закладу охорони здоров`я всі витрати, пов`язані з навчанням в інтернатурі.
27 липня 2019 року ОСОБА_1 прийнятий в члени профспілки працівників КЗ "Новомосковська ЦРЛ "ДОР" на підставі заяви від 27 липня 2019 року.
Відповідно до трудової книжки позивача серії НОМЕР_1, 01 жовтня 2019 року КЗ "Новомосковська ЦРЛ "ДОР" реорганізовано шляхом перетворення на КП "Новомосковська ЦРЛ "ДОР", надалі перейменовано на КП "Новомосковська ЦРЛІЛ".
Позивач ОСОБА_1 з 06 липня 2021 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Також судами встановлено, що наказом від 31 липня 2019 року № 474-к/тр "Про прийняття" ОСОБА_1, випускника Державного закладу "Дніпропетровська медична академія Міністерства охорони здоров`я" 2019 року бюджетної форми навчання, з 01 серпня 2019 року до 31 липня 2021 року прийнято на посаду лікаря-інтерна зі спеціальності "Внутрішні хвороби" терапевтичного відділення на 1,0 ставки за рахунок вакансії.
На підставі наказу від 22 липня 2021 року № 423-к/тр ОСОБА_1 переведено з посади лікарня - інтерна на посаду "лікаря - терапевта приймального відділення".
06 серпня 2021 року ОСОБА_1 подав заяву на ім`я головного директора КП "Новомосковська ЦРЛ "ДОР" Михайлюти В. В. про звільнення його з посади лікаря приймального відділення з 09 серпня 2021 року за власним бажанням у зв`язку з терміновим переїздом.