ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 805/3772/15-а
касаційне провадження № К/9901/27599/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Маріупольський завод важкого машинобудування" на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02.11.2015 (суддя Голубова Л.Б.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 02.01.2016 (головуючий суддя - Гаврищук Т.Г., судді - Ляшенко Д.В., Ястребова Л.В.) у справі за позовом Маріупольської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Донецькій області до Публічного акціонерного товариства "Маріупольський завод важкого машинобудування" про стягнення грошових коштів,
УСТАНОВИВ:
Маріупольська об`єднана державна податкова інспекція ГУ ДФС у Донецькій області (далі - позивач, Інспекція, контролюючий орган) подала до суду позов до Публічного акціонерного товариства "Маріупольський завод важкого машинобудування" (далі - відповідач, Товариство, платник), в якому просила стягнути грошові кошти з розрахункових рахунків, що належать платнику податків, на суму податкового боргу з орендної плати з юридичних осіб, з податку на прибуток приватних підприємств, з авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств, з податку на додану вартість у загальному розмірі 31152073,16 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, Інспекція посилалася на наявність у платника податкового боргу у загальній сумі 31152073,16 грн, який виник внаслідок несплати самостійно узгоджених податкових зобов`язань з орендної плати з юридичних осіб, податку на прибуток приватних підприємств, авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств, податку на додану вартість. Ужиті контролюючим органом заходи стягнення податкового боргу не призвели до його погашення.
Донецький окружний адміністративний суд постановою від 02.11.2015, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 02.01.2016, позов задовольнив повністю: стягнув з рахунків Товариства у банківських установах кошти в рахунок погашення податкового боргу у загальному розмірі 31152073,16 грн, з яких: заборгованість зі сплати орендної плати з юридичних осіб у розмірі 9246889,06 грн; заборгованість зі сплати податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 7618023,80 грн; заборгованість зі сплати авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 3208771,48 грн; заборгованість зі сплати податку на додану вартість у розмірі 11078388,82 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив зі встановлених в судовому процесі обставин щодо несплати відповідачем податкових зобов`язань у зазначеній сумі, яка була самостійно ним узгоджена.
Товариство подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: статей 8, 19 Конституції України, статей 6, 10, 11 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 02.09.2014 №1669-VІІ (далі - Закон №1669-VІІ), статей 14, 21, 56, 95 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позову.
В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач наголошує на тому, що відповідно до вимог Закону №1669-VІІ платник звільнений від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності, які розташовані на території проведення антитерористичної операції, у м. Маріуполь, що не враховано судами попередніх інстанцій.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 16.01.2017 відкрив провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Інспекція відзив (заперечення) на касаційну скаргу суду не надала, що не перешкоджає її розгляду.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 28.11.2023 прийняв касаційну скаргу Товариства до провадження, закінчив підготовку справи до касаційного розгляду, визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами і призначив справу до касаційного розгляду у порядку письмового провадження з 29.11.2023.
Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Суди попередніх інстанцій установили, що платником були подані до контролюючого органу податкові декларації з податку на додану вартість, в якій платник самостійно визначив суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість: за листопад 2014 року в сумі 1840996,00 грн; за грудень 2014 року в сумі 2760545,00 грн; за січень 2015 року в розмірі 1650633,00 грн; за лютий 2015 року в розмірі 1979818,00 грн, за квітень 2015 року в сумі 743734,00 грн, за травень 2015 року в сумі 913942,00 грн, за червень 2015 року в сумі 909195,00 грн.
Податковим повідомлення-рішенням форми "Ш" від 05.05.2015 №0000121501 до відповідача були застосовані штрафні санкції в розмірі 46981,79 грн за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість, яке було отримано відповідачем, що засвідчується відповідним повідомленням про вручення поштового відправлення .
Позивачем 08.06.2015 прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Ш" №0000171501, яким до відповідача були застосовані штрафні санкції в розмірі 298406,27 грн за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість, яке отримано відповідачем 08.06.2015, про що свідчить підпис на корінці податкового повідомлення-рішення.
Свої зобов`язання щодо сплати податкових зобов`язань платник не виконав, заборгованість з податку на додану вартість та пені склала 11078388,82 грн, що підтверджується зворотнім боком облікової картки.
Платником до податкового органу 02.03.2015 подано декларацію з податку на прибуток підприємств за 2014 рік, в якій позивач самостійно визначив суму податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 7701083,00 грн, суму податкового зобов`язання з авансових внесків з податку на прибуток підприємств у розмірі 641757,00 грн. За рахунок переплати у розмірі 92,57 грн борг з податку на прибуток підприємств зменшений.
Податковими повідомлення-рішеннями форми "Ш" від 01.07.2015 №0000261503, №0000271503 до відповідача були застосовані штрафні санкції в розмірі 10465,79 грн за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання з податку на прибуток, які отримані відповідачем, що засвідчується відповідним повідомленням про вручення поштового відправлення.
Контролюючим органом 01.07.2015 прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Ш" №0000251503, яким застосовані штрафні санкції в розмірі 1,41 грн за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання з авансових внесків з податку на прибуток підприємств, яке отримане відповідачем, що засвідчується відповідним повідомленням про вручення поштового відправлення.
Станом на день звернення контролюючим органом до суду із вказаним позовом відповідачем податкові зобов`язання з податку на прибуток, авансових внесків за звітний податковий період 2014 рік та пені у загальному розмірі 10826795,28 грн не сплачені, що підтверджується зворотнім боком облікової картки.
Також, судами установлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем 11.02.2014 подано до податкового органу декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за звітний податковий період 2014 рік, якою було визначено річну суму орендної плати 11205727,71 грн, щомісячно до сплати з січня по листопад 933810,64 грн, за грудень 933810,67 грн.
Платником 09.02.2015 надано до податкової інспекції нову звітну декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за податковий період січень-липень 2015 року, якою було визначено річну суму орендної плати 13996084,92 грн, щомісячно по 1166340,41 грн.
Відповідачем податкові зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб за грудень 2014 року, звітний 2015 рік та пеню у розмірі 9246889,06 грн не сплачені, що підтверджується зворотнім боком облікової картки.
На виконання пункту 95.2 статті 95 ПК України позивачем було складено податкову вимогу від 03.06.2014 форми "Ю" №2955-25 на суму податкового боргу 932579,34 грн, яка була отримана відповідачем 10.06.2014, що засвідчується відповідним підписом на корінці зазначеної вимоги.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до підпунктів 16.1.3-16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний: подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк (пункт 38.1 статті 38 ПК України).
Згідно з пунктом 54.1 статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.
Платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (пункт 57.1 статті 57 ПК України).