ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 813/1806/16
касаційне провадження № К/9901/41580/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Шахта "Надія" на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10.04.2017 (суддя Гавдик З.В.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2017 (головуючий суддя - Мікула О.І., судді - Запотічний І.І., Курилець А.Р.) у справі за позовом Львівського управління Офісу великих платників податків ДФС до Публічного акціонерного товариства "Шахта "Надія" про стягнення податкового боргу,
УСТАНОВИВ:
Львівське управління Офісу великих платників податків ДФС (далі - позивач, податковий орган) звернулось до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства "Шахта "Надія" (далі - Товариство, відповідач, платник) про стягнення на користь бюджету з рахунків Товариства у банках, обслуговуючих такого платника податків, кошти в сумі 14471519,00 грн. у рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив про наявність у платника податків заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 14471519,00 грн, яка виникла внаслідок несплати Товариством узгоджених податкових зобов`язань.
Львівський окружний адміністративний суд постановою від 10.04.2017, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2017, позов задовольнив повністю: стягнув з рахунків у банках Товариства податковий борг на користь Державного бюджету України в сумі 14471519,00 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з наявності у Товариства податкового боргу за узгодженими податковими зобов`язаннями з податку на додану вартість, правомірності зарахування податковим органом сплачених Товариством коштів у рахунок погашення податкового боргу в порядку черговості.
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права. Зазначає, що судами не надано оцінку доказам у справі, зокрема, заяві Товариства від 16.09.2016 №09/1059, відповіді податкового органу від 03.10.2016 №5878/13-1307-00-11 та рішенням судів, на які посилався відповідач у справі та які набрали законної сили. Вважає, що податковий орган зарахував платежі в рахунок податкового боргу по деклараціях, які судом визнані оплаченими. Вказує, що судами не прийнято до уваги, що суми, направлені на погашення заборгованості за податковими повідомленнями-рішеннями, які були скасовані судом. Зазначає про неправомірність дій податкового органу щодо зміни призначення платежу з підстав відсутності податкового боргу за деклараціями, за якими стягнуто такий борг у даній справі.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 08.08.2017 відкрив касаційне провадження у справі.
Позивач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень, просить залишити їх без змін, а скаргу відповідача без задоволення.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 28.11.2023 прийняв касаційну скаргу Товариства до провадження, закінчив підготовку справи до касаційного розгляду, визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами і призначив справу до касаційного розгляду у порядку письмового провадження з 29.11.2023.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Як установлено судами попередніх інстанцій і підтверджується матеріалами справи, за даними картки особового обліку платника податків за відповідачем станом на 01.05.2016 обліковується податковий борг зі сплати податку на додану вартість у сумі 173 247 691,85 грн.
До структури зазначеного податкового боргу входить заборгованість, яка виникла у зв`язку з несплатою самостійно задекларованих податкових зобов`язань з податку на додану вартість у поданих податкових деклараціях за період з серпня 2015 року по лютий 2016 року на загальну суму - 14471519,00 грн, а саме: по податковій декларації від 21.09.2015 №9194906791 за серпень 2015 року на суму 3222481,00 грн; по податковій декларації від 20.10.2015 №9215445286 за вересень 2015 року на суму 3113032,00 грн; по податковій декларації від 18.11.2015 №9236999540 за жовтень 2015 року на суму 3227597,00 грн; по податковій декларації від 18.12.2015 №9256628002 за листопад 2015 року на суму 1993730,00 грн; по податковій декларації від 19.01.2016 №9273453217 за грудень 2015 року на суму 2802313,00 грн; по податковій декларації від 19.02.2016 №9194906791 за січень 2016 року на суму 30254,00 грн; по податковій декларації від 21.03.2016 №90391975141 за лютий 2016 року на суму 82112,00 грн.
Вимоги про сплату податкового боргу від 23.10.2001 № 1/7, від 16.11.2001 № 2/6 були вручені платнику податків у 2001 році.
Контролюючий орган відповідно до пункту 87.9 статті 87 ПК України зарахував кошти за платіжними дорученнями товариства в рахунок погашення податкового боргу минулих періодів.
Загальна сума податкового боргу відповідача станом на 01.05.2016 склала 173247691,85 грн, в тому числі податковий борг, який пред`явлено до стягнення в сумі 14471519,00 грн, що є предметом позовних вимог у даній справі, залишається не погашеним.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Пунктом 54.1 статті 54 ПК України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.
Відповідно до пункту 46.1 статті 46 ПК України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Не підлягає оскарженню податкове зобов`язання, самостійно визначене платником податків (пункт 56.11 статті 56 ПК України)
Згідно з пунктом 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (пункт 57.1 статті 57 ПК України).
За змістом підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.