ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 листопада 2023 року
м. Київ
справа №821/459/17
касаційне провадження № К/9901/37893/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Новокаховської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 01.06.2017 (суддя Василяка Д.К.) та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2018 (головуючий суддя - Турецька І.О., судді - Стас Л.В., Косцова І.П.) у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Новокаховської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, а також вимоги про сплату боргу,
УСТАНОВИВ:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, платник, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Новокаховської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Херсонській області (далі - відповідач, Інспекція, контролюючий орган), в якому, з урахуванням уточнень, просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 01.09.2016 №0007281300, №0007261300, №0007221300, №0007251300, №0007271300, рішення від 30.11.2016 №0012861300 та вимогу від 30.11.2016 №Ф-0012851300.
Обґрунтовуючи позов, платник посилався на протиправність оспорюваних рішень контролюючого органу з підстав проведення документальної планової виїзної перевірки не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, встановлений законом. Позивач наголошував на тому, що підставою для донарахування податків і штрафних санкцій слугували не дані первинних документів, а вибірковий аналіз показників його підприємницької діяльності, який суперечать дійсним показникам платника та свідчить про те, що перевірка проведена поверхнево. Позивач доводить правомірність визначення ним доходу, включення до складу витрат витрат, понесених платником, у тому числі і вартість оренди, правомірність визначення податкового зобов`язання з податку на додану вартість. Вважає, що оскільки ним правильно визначено дохід, склад витрат, в наслідок чого не відбулось заниження доходу, відтак донарахування податку на доходи фізичних осіб, військового збору, єдиного соціального внеску, прийняття вимоги про сплату боргу, застосування штрафної санкції є неправомірним.
Херсонський окружний адміністративний суд постановою від 01.06.2017 позов задовольнив у повному обсязі, визнав протиправним та скасував податкові повідомлення-рішення Інспекції від 01.09.2016 №0007281300, №0007261300, №0007221300, №0007251300, №0007271300, рішення від 30.11.2016 №0012861300, податкову вимогу про сплату боргу від 30.11.2016 №Ф-0012851300.
Задовольняючи позові вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку, що позивачем правильно визначено витрати, загальний оподатковуваний дохід, відповідно, відсутні підстави для донарахування позивачу зазначених вище податкових зобов`язань, зборів і штрафів.
Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 08.02.2018 скасував постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Інспекції від 01.09.2016 №0007251300, ухвалив в цій частині нове судове рішення, яким відмовив у задоволенні позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.09.2016 №0007251300 про застосування штрафних санкцій у сумі 10000,00 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції у визначеній судом апеляційної інстанції частині, суд погодився з висновками суду першої інстанції, що платником правомірно сформовані витрати, визначено дохід і суми, отримані позивачем, як поворотна фінансова допомога, не можуть бути враховані в розумінні доходів або витрат, відповідно, відсутні підстави для донарахування позивачу податків, зборів і штрафів.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині і відмовляючи у задоволенні позову в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.09.2016 №0007251300, яким до позивача застосовано штрафні санкції у сумі 10000,00 грн, суд апеляційної інстанції виходив з того, що контролюючим органом правомірно застосовано до платника штрафну санкцію за недотримання вимог постанови Кабінету Міністрів України №957 "Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв", що виразилось у реалізації алкогольних напоїв за цінами нижчими, ніж встановлені мінімальні роздрібні ціни.
Інспекція, не погодившись з прийнятими судовими рішеннями у частині задоволених позовних вимог, звернулась до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. Скаржник доводить, що позивач здійснював реалізацію товарів за готівку без відображення цих операцій в обліково-звітних документах своєї діяльності та відповідно, сума торгівельної виручки від продажу товарів внесена на розрахунковий рахунок в сумі 940597,34 грн не облікована в книзі обліку доходів та витрат і не відображена в деклараціях про доходи платника. Відповідач вважає, що платником: завищено витрати від господарської діяльності за 2015 рік на суму 11952,88 грн за рахунок включення платником до складу витрат витрати по орендній платі за землю; занижено податкові зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 62818,40 грн по операціям з роздрібної торгівлі товарами. Зазначені порушення слугували підставою для висновків контролюючого органу про заниження позивачем податку на доходи фізичних осіб і військового збору та видання оспорюваної вимоги.
В касаційній скарзі не вказано, в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права, контролюючий орган фактично викладає обставини, які викладені в акті перевірки та якими він керувався під час прийняття оскаржуваних рішень.
Верховний суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 20.04.2018 відкрив провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи з суду першої інстанції.
Позивач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції, просить залишити його без змін, а касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення.
Верховний суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 28.11.2023 визнав за можливе розглянути справу у попередньому судовому засіданні та призначив попередній розгляд справи у судовому засіданні на 29.11.2023.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій установлено, що контролюючим органом проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2015, за результатами якої складено акт від 15.07.2016 №324/13/2453201590 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем вимог:
пунктів 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), в наслідок чого платником занижено податкові зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб в сумі 173833,07 грн;
пункту 187.1 статті 187 ПК України, що призвело до заниження суми податкових зобов`язань по податку на додану вартість в сумі 62818,40 грн;
підпункту 214.1.4 пункту 214.1 статті 214 ПК України, в насідок чого занижено податкові зобов`язання з акцизного податку в сумі 31325,27 грн;
статті 168, підпунктів 1.1, 1.2, 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10, розділу XX ПК України, в наслідок чого занижено військовий збір в сумі 9693,08 грн.
Також, перевіркою встановлено порушення платником вимог постанови Кабінету Міністрів України №957 "Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв", що виразилось у реалізації алкогольних напоїв за цінами нижчими, ніж встановлені мінімальні роздрібні ціни.
На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 01.09.2016:
№0007281300, яким позивачу збільшено грошові зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 94227,60 грн, у тому числі за податковим зобов`язанням на суму 62818,40 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 31409,20 грн;
№0007261300, яким позивачу збільшено грошові зобов`язання з військово збору на загальну суму 12116,35 грн, з яких за податковими зобов`язаннями в сумі 9693,08 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 2423,27 грн;
№0007221300, яким позивачу збільшено грошові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування на загальну суму 217291,37 грн, у тому числі за податковим зобов`язанням на суму 173833,07 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 43458,27 грн;
№0007251300, яким до позивача застосовані штрафні санкції у сумі 10000,00 грн;
№0007271300, яким позивачу збільшено грошові зобов`язання з акцизного податку на загальну суму 39156,59 грн, у тому числі за податковим зобов`язанням на суму 31325,27 грн, за штрафними (фінансовими санкціями) у розмірі 7831,32 грн.
Також, контролюючим органом прийнято рішення від 01.09.2016 №0007241300, яким до платника застосовано штрафні санкції за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 160 230,13 грн та вимогу від 01.09.2016 №Ф-0007231300 про сплату боргу з єдиного внеску в сумі 160230,13 грн.
За наслідками адміністративного оскарження прийнятих рішень, Головне управління ДФС у Херсонській області скасувала рішення від 01.09.2016 №0007241300 про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску та вимогу від 01.09.2016 №Ф-0007231300 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску.
На підставі рішення, прийнятого за результатами адміністративного оскарження, контролюючим органом притято рішення від 30.11.2016 №0012861300, яким до платника застосовані штрафні санкції за донарахування контролюючим органом своєчасно не нарахованого позивачем єдиного внеску на суму 23640,12 грн та вимогу від 30.11.2016 №Ф-0012851300 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску у сумі 160260,13 грн.
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних рішень, Верховний Суд виходить із такого.
Колегія суддів не переглядає рішення суду апеляційної інстанції в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Інспекції від 01.09.2016 №0007251300, оскільки зазначене рішення не є предметом касаційної скарги.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, яка пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно з підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 ПК України платник податків має право обирати самостійно, якщо інше не встановлено цим Кодексом, метод ведення обліку доходів і витрат.
Відповідно до абзаців першого та другого пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
За правилами пункту 177.10 статті 177 ПК України фізичні особи-підприємці зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Пунктом 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.
Відповідно до пункту 177.1 статті 177 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.
Пунктом 177.2 статті 177 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування фізичних осіб-підприємців є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи підприємця.
Таким чином, законодавець встановлює дві вимоги для використання права фізичною особою-підприємцем, на зменшення оподатковуваного доходу понесеними витратами, а саме: витрати повинні бути документально підтверджені та пов`язані з господарською діяльністю, тобто з отриманням доходу.
Підпунктом "а" пункту 185.1 статті 185 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування (ПДВ) є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІV (далі - Закон №996-ХІV).
Відповідно до статті 1 цього Закону (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно із частиною першою статті 9 Закону №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.