ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 813/2992/17
касаційне провадження № К/9901/49328/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області (далі - Управління) на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01.12.2017 (суддя Гулкевич І.З.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2018 (головуючий суддя - Качмар В.Я., судді - Гінда О.М., Ніколін В.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) до Головного управління ДФС у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення, податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу,
У С Т А Н О В И В:
У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління, у якому просила визнати протиправними та скасувати: податкове повідомлення-рішення № 23351-13 від 12.06.2016, податкову вимогу від 10.08.2017 та рішення про опис майна в податкову заставу від 11.08.2017 № 11274/10/13-01-17-04-09.
На обґрунтування зазначених позовних вимог ОСОБА_1 послалася на те, що: згідно вимог постанови Кабінету Міністрів України від 10.04.2013 № 403 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) оподаткуванню транспортним податком підлягають автомобілі, середньоринкова вартість яких перевищує 750 мінімальних заробітних плат (що становить 1033500,00 грн.), тоді як середньоринкова вартість автомобіля марки Lexus IS250, 2015 року, становила 999823,32 грн., що свідчить про те, що належний позивачу автомобіль не підпадає під об`єкт оподаткування. Оскільки визначення позивачу податкового зобов`язання із транспортного податку є протиправним, то, як наслідок, протиправними є також податкова вимога та рішення про опис майна у податкову заставу як похідні вимоги.
Львівський окружний адміністративний суд постановою від 01.12.2017, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2018, позов задовольнив повністю: визнав протиправними та скасував податкове повідомлення-рішення № 23351-13 від 12.06.2016, податкову вимогу від 10.08.2017 та рішення про опис майна в податкову заставу від 11.08.2017 № 11274/10/13-01-17-04-09.
Висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог мотивований тим, що автомобіль позивача не є об`єктом оподаткування транспортним податком, оскільки середньоринкова вартість автомобіля за наданою позивачем оцінкою є меншою, ніж встановлено законодавством для обчислення податку. У свою чергу, відповідачем не надано доказів того, що належний позивачу автомобіль станом на 01.01.2016 мав вартість більшу ніж та, що розрахована згідно Методики, затвердженої Кабінетом Міністрів України.
Управління оскаржила рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, який ухвалою від 11.06.2018 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
В обґрунтування касаційної скарги, податковий орган зазначив, що позивач був платником транспортного податку у 2016 році, оскільки автомобіль, який перебував у його власності, є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України. Вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.
ОСОБА_1 не скористалася своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 28.11.2023 призначив справу до касаційного розгляду у попередньому судовому засіданні на 29.11.2023.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
01.01.2015 чинності Закон України від 28.12.2014 №71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", яким згідно зі статтею 267 Податкового кодексу України введено новий транспортний податок.
Відповідно до пункту 10.2 статті 10 Податкового кодексу України місцеві ради обов`язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).
Повноваження міських рад щодо податків та зборів визначені статтею 12 Податкового кодексу України.
Відповідно до підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
У разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об`єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов`язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю (підпункт 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України).
24.12.2015 Верховною Радою України прийнято Закон України №909-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році", що набрав чинності 01.01.2016 (далі - Закон №909-VIII), яким внесено зміни у Податковий кодекс України щодо об`єкту оподаткування транспортним податком.
Згідно підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України (в редакції Закону від 24.12.2015 №909-VIII) об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Пунктом 4 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону №909-VIII визначено, що у 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України та Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".
З урахуванням викладеного, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що оскільки Законом України №909-VIII не встановлювався новий транспортний податок, а також не змінювалась його ставка, то з 01.01.2016 платниками транспортного податку є власники легкових автомобілів не старше п`яти років, середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати.