ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 листопада 2023 року
м. Київ
справа №809/1339/17
касаційне провадження № К/9901/59860/18 №К/9901/59506/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,
розглянув у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Калина ІФ" ЛТД, Головного управління ДФС в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.03.2018 (суддя - Біньковська Н.В.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2018 (головуючий суддя - Кухтей Р.В., судді - Хобор Р.Б., Обрізко І.М.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Калина ІФ" ЛТД до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "Калина ІФ" ЛТД (далі - Товариство, позивач, платник) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (далі - Управління, відповідач, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 30.08.2017 №0007111401, №0007121401.
Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що суми витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість були сформовані ним по реальним правочинам, пов`язаним із його господарською діяльністю, у тому числі з ПП "Західпромкомплект", ТОВ "Айтком". Позивач доводить, що господарські операції із зазначеними контрагентами фактично відбулися, спричинили зміну активів і зобов`язань Товариства, а висновки податкового органу, викладені в акті перевірки ґрунтуються лише на припущеннях, наявності негативної інформації щодо контрагента позивача або суб`єктів господарювання, з якими контрагенти позивача мали господарські взаємовідносини, не підтверджуються об`єктивними даними і не можуть слугувати підставою для висновків про нереальність господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами, відтак, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для їх скасування.
Івано-Франківський окружний адміністративний суд рішенням від 20.03.2018 позов задовольнив частково, визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Управління від 30.08.2017 №0007121401 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 13175,40 грн, в тому числі за податковим зобов`язанням в сумі 8783,60 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 4391,80 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Задовольняючи позовні вимоги у визначеній судом частині, суд першої інстанції виходив з того, що Товариством правомірно сформовані витрати та податковий кредит з податку на додану вартість за господарськими операціями із зазначеними вище контрагентами позивача, оскільки, такі операції підтверджені належними первинними документами, відбулися реальні зміни майнового стану платника податків, господарські операції спричинили зміни в структурі активів і зобов`язань платника податків, сприяли отриманню доходу, а відтак, зазначені податкові повідомлення рішення у визначеній судом частині підлягають скасуванню.
Відмовляючи в іншій частині позовних вимог, суд дійшов висновку про непідтвердження господарських операцій між позивачем та зазначеними вище контрагентом у визначеній судом частині.
Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 19.07.2018 скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нову постанову, якою позов задовольнив частково, визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Управління від 30.08.2017 №0007121401. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Задовольняючи позовні вимоги у визначеній судом частині, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про підтвердження господарських операцій між позивачем та контрагентом - ПП Західпромкомплект" - у зазначеній частині.
Відмовляючи в іншій частині позову, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про правомірність прийнятого податковим органом податкового повідомлення-рішення від 30.08.2017 №0007111401, з огляду на непідтвердження господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ "АЙТКОМ" у визначеній судом апеляційної інстанції частині.
Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині, в якій відмовлено у задоволенні позову, та прийняти нове рішення у цій частині, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Позивач у касаційній скарзі доводить, що ним правомірно включено до складу витрат витрати, які фактично ним понесені, пов`язані з його господарською діяльністю і підтверджені належними первинними документами, зокрема, витрати, пов`язані з придбанням комплектуючих у ТОВ "Айтком". Вважає безпідставними і суперечливими висновки суду апеляційної інстанції про використання позивачем у власній господарській діяльності товарів, походження яких не встановлено, оскільки, такі товари і є товарами, придбаними у ТОВ "Айтком", у зв`язку з придбанням яких позивачем понесені витрати.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач доводить законність і обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції у частині, в якій позивачу відмовлено у позові.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій у частині задоволених позовних вимог, відповідач також подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
У доводах касаційної скарги відповідач цитує норми матеріального та процесуального права, стверджує, що судами залишено поза увагою непідтвердження господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом з підстав наявності негативної податкової інформації щодо зазначених вище контрагентів позивача, наявності недоліків у первинних документах, відсутності деяких первинних документів в підтвердження таких господарських операцій, відсутності достатніх трудових ресурсів, основних засобів, матеріальних активів для виконання спірних господарських операцій, наявності вироку Гуляйпільського районного суду від 16.06.2016 у кримінальному провадженні від 20.01.2016 №32016080280000003, яким керівницю ПП "Західпромкомплект", який підписував первинні документи від імені зазначеного контрагента позивача, визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 205 Кримінального кодексу України. Скаржник зауважує, що первинні документи, надані позивачем не відображають і не підтверджують зміст господарських операцій між позивачем та його контрагентами.
Позивач у відзиві на касаційну скаргу відповідача, посилаючись на правильність висновків судів попередніх інстанцій в частині, в якій задоволені його позовні вимоги, просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалами від 20.08.2018 та від 29.08.2018 відкрив провадження за касаційними скаргами позивача та відповідача, відповідно, та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 28.11.2023 призначив справу до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомлення сторін на 29.11.2023.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційних скаргах доводи скаржників дійшов до висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій установлено, що контролюючим органом проведено планову виїзну перевірка Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.03.2016, за результатами якої складено акт від 14.07.2017 №705/09-19-14-06/13664090 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення платником серед іншого вимог:
пунктів 44.1, 44.6 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, пунктів 138.2, 138.5, 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підпункту 1.2 пункту 1, підпунктів 2.1, 2.15, 2.16 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2014 рік в загальній сумі 48478,00 грн;
пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.4 статті 201 ПК України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість в сумі 578687,00 грн, в тому числі за березень 2014 року в сумі 22317,00 грн, за грудень 2015 року в сумі 556370,00 грн.
На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 30.08.2017:
№0007111401, яким платнику збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 72717 грн, в тому числі за основним платежем в сумі 48478,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 24239,00 грн;
№0007121401, яким платнику збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 834555,00 грн, в тому числі за основним платежем в сумі 556370,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 278185,00 грн.
Фактичною підставою для висновків контролюючого органу про зазначені вище порушення слугували висновки контролюючого органу про безпідставне включення позивачем до складу витрат та податкового кредиту сум за господарськими операціями з ТОВ Айтком, ПП "Західпромкомплект", які, на думку контролюючого органу, не відбулися з підстав відсутності реального характеру господарських операцій. До таких висновків відповідач дійшов на підставі відсутності первинних документів в підтвердження таких операцій, наявності недоліків у первинних документах, наявності негативної інформації відносно зазначених вище контрагентів позивача, порушення кримінального провадження за фактом фіктивного підприємництва відносно посадових осіб ПП "Західпромкомплект".
В акті перевірки контролюючий орган зазначив, що у даному випадку фактично мало місце використання позивачем протягом 2014 року в господарській діяльності товарів, походження яких не встановлено; позивач отримав комплектуючі вартістю 146902,00 грн, які використав у своїй господарській діяльності; первинні документи, які б підтверджували придбання позивачем вказаного товару на платній основі, відсутні.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до абзаців першого та другого пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
За визначенням підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами (підпункт 14.1.56 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
Підпунктом 134.1.1 пункту 134 статті 134 ПК України встановлено, що об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 135.1 статті 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.
Згідно з підпунктом 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 ПК України інші доходи включають: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.
Відповідно до пункту 137.10 статті 137 ПК України, в редакції станом на 2014 рік, суми безповоротної фінансової допомоги та безоплатно отримані товари (роботи, послуги) вважаються доходами на дату фактичного отримання платником податку товарів (робіт, послуг) або за датою надходження коштів на банківський рахунок чи в касу платника податку, якщо інше не передбачено цим розділом.
Виходячи із змісту наведених норм, у разі отримання товару (робіт, послуг) на безоплатній основі у платника податку виникає обов`язок збільшити дохід, що враховується при обчисленні об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств.
За правилами пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Пунктом 138.2 статті 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Підпунктом "а" пункту 185.1 статті 185 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування (ПДВ) є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.