ПОСТАНОВА
Іменем України
29 листопада 2023 року
Київ
справа №380/11108/23
адміністративне провадження №К/990/32860/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №380/11108/23 за позовом Приватного підприємства "Б.М.В." до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування розпорядження, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Львівській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби, на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 24 травня 2023 року (суддя Потабенко В.А.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2023 року (головуючий суддя Обрізко І.М., судді: Іщук Л.П., Шинкар Т.І.),
ВСТАНОВИВ:
У травні 2023 року Приватне підприємство "Б.М.В." (далі - позивач, ПП "Б.М.В.") звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби (далі - відповідач, ГУ ДПС), в якому просило визнати протиправним та скасувати розпорядження №409-рл від 28 червня 2022 року про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним та зобов`язати відповідача видалити з Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним інформацію щодо анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, реєстраційний номер 13180314201900371, яка видана позивачу.
Разом з позовом ПП "Б.М.В." подало заяву про забезпечення позову, в якій позивач просив вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного розпорядження до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.
В обґрунтування вимог вказаної заяви позивач зазначав, що із прийняттям оскаржуваного рішення не видається за можливе продовжувати провадження господарської діяльності, наслідком чого також є невиплата заробітної плати та несплата податків до бюджету, в тому числі, військового збору. Вказане обґрунтовано свідчить про те, що існує очевидна загроза заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до прийняття рішення у справі, при цьому їх захист в подальшому стане неможливим без ужиття таких заходів і для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль.
Львівський окружний адміністративний суд ухвалою від 24 травня 2023 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2023 року, задовольнив заяву позивача і зупинив дію розпорядження ГУ ДПС №409-рл від 28 червня 2022 року про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним №13180314201900371, терміном дії з 29 листопада 2019 року по 29 листопада 2024 року, до набрання рішенням суду в адміністративний справі №380/11108/23 законної сили.
Судові рішення вмотивовані тим, що провадження діяльності з роздрібної торгівлі пальним можливе лише за наявності відповідної ліцензії. Анулювання останньої призводить до зупинення господарської діяльності заявника, що тягне за собою такі наслідки як: неможливість виконання взятих на себе перед контрагентами зобов`язань; втрата прибутку від здійснення господарської діяльності; неможливість виплати заробітної плати працівникам та їх звільнення; не надходження податків до бюджету. Суди акцентували увагу на тому, що питання обґрунтованості заявлених позовних вимог не вирішувалось ними під час розгляду клопотання про забезпечення позову. Поряд з цим вжиття таких заходів є тимчасовим, спрямованим на забезпечення виконання судового рішення і не свідчить при цьому про неправомірність висновку відповідача про наявність підстав для анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним. При вирішенні означеного клопотання суди також врахували правові висновки Верховного Суду з цього питання, викладені в постановах від 13 липня 2022 року (справа №240/26736/21), від 11 січня 2023 року (справа №640/10679/22), від 14 грудня 2021 року (справа №240/16920/21), від 15 квітня 2022 року (справа №440/6755/21), від 22 березня 2023 року (справа №380/8301/22).
Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів про забезпечення адміністративного позову, ГУ ДПС подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
На переконання скаржника, наведені позивачем у цій справі доводи не є свідченням існування очевидних ознак протиправності спірного рішення та очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам та інтересам до прийняття рішення по суті заявлених вимог. Водночас застосовуючи заходи забезпечення позову з підстав, не передбачених законом, суд фактично погоджується із збереженням стану триваючого порушення вимог законодавства, які виявлені відповідачем, що не допустимо.
Скаржник також вважає, що суди попередніх інстанцій під час розгляду заяви про забезпечення позову не врахували висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2019 року (справа №826/13306/18), від 10 квітня 2019 року (справа №826/16509/18), від 13 травня 2020 року (справа №640/16714/19), від 31 серпня 2023 року (справа №640/14488/22).
Верховний Суд ухвалою від 04 жовтня 2023 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС з метою перевірки доводів щодо неправильного застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
ПП "Б.М.В." правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористалось, що не перешкоджає здійсненню касаційного перегляду справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України (в редакції, чинній з 8 лютого 2020 року) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Частинами першою та другою статті 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо :
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з положеннями частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина 2 статті 151 КАС України).
В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина 6 статті 154 КАС України).
Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
При цьому заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Таким чином, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При цьому, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними. Так само суд повинен вказати підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.
Слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.