ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 листопада 2023 року
м. Київ
справа № П/811/1678/17
касаційне провадження № К/9901/36075/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08.11.2017 (суддя - Сагун А.В.) та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2018 (головуючий суддя - Щербак А.А., судді - Баранник Н.П., Малиш Н.І.) у справі за позовом Державного підприємства "Кіровоградський комбінат хлібопродуктів №2" Державного агентства резерву України до Головного управління ДФС у Кіровоградській області про скасування податкового повідомлення-рішення,
УСТАНОВИВ:
Державне підприємство "Кіровоградський комбінат хлібопродуктів №2" Державного агентства резерву України (далі - позивач, Підприємство, платник) звернулось з позовом до Головного управління ДФС у Кіровоградській області (далі - відповідач, Управління, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.09.2017 №0000811304.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що платником самостійно визначені податкові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, які є узгодженими, але своєчасно не сплачені і сплачуються Підприємством відповідно до рішення суду, яким стягнуто такий борг та у подальшому розстрочено за ухвалою суду, відтак нарахування податкових зобов`язань, які вже стягнуто за рішенням суду, оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням є протиправним.
Кіровоградський окружний адміністративний суд постановою від 08.11.2017, залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2018, позов задовольнив, визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 12.09.2017 №0000811304.
Задовольняючи позов, суди виходили з того, що Податковий кодекс України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) виключає можливість повторного стягнення податкового боргу, який визнаний сторонами, погашається відповідно до рішення про розстрочення виконання постанови суду, а тому у відповідача не було правових підстав для повторного нарахування та стягнення заборгованості з позивача у розмірі 141787,48 грн.
Відповідач подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позову.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з підстав того, що платником своєчасно не сплачено грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб.
В касаційній скарзі не вказано, в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права, контролюючий орган фактично викладає обставини, якими він керувався під час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Позивач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень попередніх інстанцій, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 04.04.2018 відкрив провадження за касаційною скаргою відповідача та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 28.11.2023 призначив справу до касаційного розгляду в попередньому судовому засіданні на 29.11.2023.
Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов до наступних висновків.
Суди попередніх інстанцій установили, що контролюючим органом проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань правильності обчислення, нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб, дотримання законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2016, за результатами якої складено акт від 25.05.2017 №7/11-28-13-04/00951862 (далі - акт перевірки).
В акті перевірки контролюючий орган зазначає про порушення позивачем вимог підпунктів 168.1.1, 168.1.2, 168.1.5 пункту 168.1 статті 168, підпункту "а" пункту 176.2 статті 176 ПК України, а саме: платником несвоєчасного перераховано та не перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб після виплати працівникам Підприємства доходу у вигляді заробітної плати. Станом на 31.12.2016 сума нарахованого, але не сплаченого до бюджету податку на доходи фізичних осіб склала 631770,90 грн.
Також, у висновках акта перевірки контролюючий орган зазначає про порушення платником вимог:
підпункту 168.1.2 пункту 168.1 статті 168, підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України, в наслідок чого нараховано пеню в сумі 97730,29 грн;
пункту 5 статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), в результаті чого платником занижено єдиний внесок у вересні 2013 року на загальну суму 320096,74 грн, у 2015 році на суму 5008,59 грн, в тому числі: за січень - 4351,66 грн, лютий - 480,49 грн, березень - 23,38 грн, квітень - 153,06 грн, в наслідок чого нарахована штрафна санкція в сумі 37162,19 грн.
На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.06.2017 №0000311304, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 254606,45 грн, а також пеня у розмірі 1976,22 грн з податку на доходи фізичних осіб.
За наслідками адміністративного оскарження зазначеного податкового повідомлення-рішення, рішенням ДФС України від 17.08.2017 №18179/6/99-99-11-02-01-15 прийняте контролюючим органом рішення залишено без змін.
Також, у вказаному рішенні ДФС України збільшено суму грошового зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб в частині сплати основного платежу на суму 141787,48 грн.
На підставі рішення ДФС України контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.09.2017 №0000811304, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 141787,48 грн.
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, Верховний Суд виходить із такого.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України встановлено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк (пункт 38.1 статті 38 ПК України).
Підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).