ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 листопада 2023 року
м. Київ
cправа № 461/91/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Студенець В.І. - головуючий, судді: Баранець О.М., Кондратова І.Д.
за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.
розглянувши касаційну скаргу Співзасновника і бенефіціара Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне Українсько-Американське підприємство "Піцца-Пронто" ОСОБА_1
на постанову Західного апеляційного господарського суду
(головуючий суддя - Матущак О.І., судді: Орищин Г.В., Скрипчук О.С.)
від 11.05.2023
у справі № 461/91/19
за позовом Співзасновника і бенефіціара Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне Українсько-Американське підприємство "Піцца-Пронто" ОСОБА_1
до Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Львівська міська рада
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю Спільне Українсько-Американське підприємство "Піцца-Пронто"
про визнання недійсним договору оренди №456 від 25.05.1993,
за участю представників учасників справи:
позивача - ОСОБА_1.
відповідача - не з`явилися
третьої особи Львівська міська рада - не з`явилися
третьої особи ТОВ СУАП "Піцца-Пронто" - ОСОБА_1.
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Співзасновник і бенефіціар Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне Українсько-Американське підприємство "Піцца-Пронто" ОСОБА_1 (далі - співзасновник і бенефіціар ТОВ СУАП "Піцца-Пронто" ОСОБА_1.) звернулася до Галицького районного суду м. Львова з позовом до Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради про визнання недійсним договору оренди №456 від 25.05.1993, укладеного між Фондом комунального майна м. Львова та ТОВ Спільне Українсько-Американське підприємство "Піцца-Пронто".
1.2. ОСОБА_1, обґрунтовуючи підстави звернення до суду із даним позовом зазначала, що порушене її право, як співзасновника і бенефіціара ТОВ Спільне Українсько-Американське підприємство "Піцца-Пронто", оскільки Фонд комунального майна м. Львова при укладенні спірного договору перевищив свої повноваження на укладення цього договору та не мав правових підстав отримувати кошти за оренду нежитлових приміщень, а відтак незаконно отримував кошти позивача, як співзасновника і бенефіціара ТОВ Спільне Українсько-Американське підприємство "Піцца-Пронто".
1.3. Рішенням Галицького районного суду міста Львова від 26.07.2019 у справі №461/91/19 позов задоволено.
Постановою Львівського апеляційного суду від 02.09.2020 рішення Галицького районного суду м. Львова від 26.07.2019 у справі №461/91/19 скасовано. Провадження у справі закрито. Роз`яснено співзасновнику і бенефіціару ТОВ Спільне Українсько-Американське підприємство "Піцца-Пронто" ОСОБА_1. право на звернення до суду з цією вимогою в порядку господарського судочинства до Господарського суду Львівської області.
Постановою Верховного Суду від 08.04.2021 у справі №461/91/19 постанову Львівського апеляційного суду від 02.09.2020 залишено без змін.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 09.07.2021 заяву ОСОБА_1 про направлення справи за встановленою юрисдикцією задоволено та передано справу до Господарського суду Львівської області.
2. Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду Львівської області від 20.07.2022 у справі №461/91/19 позовні вимоги задоволено повністю. Визнано недійсним договір оренди № 456 від 25.05.1993, укладений між Фондом комунального майна міста Львова та Товариством з обмеженою відповідальністю Спільне Українсько-Американське підприємство "Піцца-Пронто".
2.2. Місцевий господарський суд погодився з доводами позивача про порушення її прав внаслідок укладення спірного договору та про наявність підстав для визнання цього договору недійсним, а тому дійшов висновку про задоволення позовних вимог та визнав недійсним договір оренди № 456 від 25.05.1993, укладений між Фондом комунального майна м. Львова та ТОВ Спільне Українсько-Американське підприємство "Піцца-Пронто".
При цьому, місцевий господарський суд визнав поважними причини пропуску строку позовної давності.
2.3. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 11.05.2023 рішення Господарського суду Львівської області від 20.07.2022 у справі №461/91/19 скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
2.4. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого господарського суду та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що оскільки за договором, укладеним товариством, права та обов`язки набуває таке товариство як сторона договору, доводи позивача про порушення її прав як засновника та учасника товариства - сторони договору є необґрунтованими та не можуть бути підставою для визнання недійсним спірного договору, оскільки укладення спірного договору не є порушенням прав позивача на участь у товаристві та управлінні ним, а є наслідком господарської діяльності товариства. При цьому, суд апеляційної інстанції застосував правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 910/10647/18.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи
3.1. Не погоджуючись з постановою Західного апеляційного господарського суду від 11.05.2023 у справі №461/91/19, співзасновник і бенефіціар Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне Українсько-Американське підприємство "Піцца-Пронто" ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, якою просить оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції скасувати повністю, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.
3.2. Підставами касаційного оскарження співзасновник і бенефіціар ТОВ СУАП "Піцца-Пронто" ОСОБА_1 визначила пункти 1, 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
3.3. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставою касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
3.4. Співзасновник і бенефіціар ТОВ СУАП "Піцца-Пронто" ОСОБА_1 підставою касаційного оскарження зазначила пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що судом апеляційної інстанції застосовано норми права без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у постанові Верховного Суду від 10.10.2019 у справі №904/8902/17, у постанові Верховного Суду України від 01.07.2015 у справі №3-327гс15 (щодо застосування статей 116, 207, 239 Цивільного кодексу України).
3.5. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
3.6. Також підставою касаційного оскарження зазначає пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування частини другої статті 4, частини першої статті 14, частини першої статті 48 Господарського процесуального кодексу України у подібних правовідносинах.
3.7. Згідно з пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, у випадку якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
3.8. Крім того, підставою касаційного оскарження зазначає пункт 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме: пункт 2 частини першої статті 310 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави його відводу обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою.
3.9. Також ОСОБА_1 подано додаткові пояснення до касаційної скарги, відповідно до яких остання підтримала доводи та вимоги, викладені у касаційній скарзі.
4. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Акціонерне товариство громадського харчування Залізничного району м. Львова підпорядковувалось Управлінню громадського харчування Львівського облвиконкому, про що свідчить рішення виконавчого комітету Львівської обласної ради народних депутатів №192 від 26.05.1988 "Про зміну в місті Львові організаційної структури підприємств громадського харчування, підпорядкованих управлінню громадського харчування Львівського облвиконкому", яким було реорганізовано діючі спеціальні трести їдалень промислових підприємств і установ №1, №2, учбових закладів, загальнодоступних їдалень, ресторанів і кафе, об`єднань громадського харчування школярів м. Львова в комбінати громадського харчування в адміністративних районах.
Рішенням виконавчого комітету Львівської обласної ради народних депутатів №546 від 29.12.1990 "Про часткову зміну рішення облвиконкому від 26.05.1988 №192" (архівна копія рішення №546 від 29.12.1990), у зв`язку з утворенням на базі комбінату громадського харчування акціонерного товариства громадського харчування Залізничного району м. Львова та прийняття ним всіх прав і зобов`язань комбінату, виконком Львівської обласної ради народних депутатів вирішив: виключити з пункту 1 положення про утворення комбінату громадського харчування Залізничного району м. Львова.
Згідно Указу Президента України №70 від 31.01.1992 про комерціалізацію державної торгівлі і громадського харчування було створено Підприємство громадського харчування "Гарячі бутерброди" (копія свідоцтва про державну реєстрацію господарського формування №02687 від 10.07.1992).
Відповідно до акта прийому-передачі від 01.10.1992 Акціонерне товариство громадського харчування Залізничного району м. Львова передало від їдальні № 26 Підприємству громадського харчування "Гарячі бутерброди" нежитлове приміщення за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 61 з індексами 19-1, 19-2, 19-3, 19- 4, 19-5, 19-6.
Підприємство "Гарячі бутерброди" шляхом комерціалізації було реорганізоване в окрему юридичну структуру і згідно акта приймання-передачі від 01.10.1992 прийняло від Акціонерного товариства підприємств громадського харчування Залізничного району м. Львова у користування спірні приміщення на 36 посадочних місць з устаткуванням і майном по вул. Городоцька, 61, м. Львів.
В подальшому ПГХ "Гарячі бутерброди" було перереєстровано у ТОВ СУАП "Піцца-Пронто", як правонаступник ПГХ "Гарячі бутерброди".
Між Фондом комунального майна м. Львова (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Спільне українсько-американське підприємство "Піцца-Пронто" (орендар) 25.05.1993 укладено договір на оренду нежитлових приміщень за №456, за умовами якого орендодавець на підставі договору №2 від 01.10.1992 із ЖЕК-302 здав, а орендар прийняв в оренду з 01.10.1992 в користування нежитлові приміщення за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 61, площею 57,1 кв.м. (19-1, 19-2, 19-3, 19-4) під торгові зали (зали харчування) і побутових приміщень.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 23.05.2016, копія якого додана позивачем до позовної заяви, засновниками (учасниками) ТОВ Спільне Українсько-Американське підприємство "Піцца-Пронто" є наступні фізичні особи: ОСОБА_2 (розмір внеску до статутного фонду - 1 365,00 грн), ОСОБА_1 (розмір внеску до статутного фонду - 565,50 грн), ОСОБА_3 (розмір внеску до статутного фонду - 19,50 грн). Керівником товариства є ОСОБА_1 .
ОСОБА_1, обґрунтовуючи підстави звернення до суду із даним позовом зазначала, що порушене її право, як співзасновника і бенефіціара ТОВ Спільне Українсько-Американське підприємство "Піцца-Пронто", оскільки Фонд комунального майна м. Львова при укладенні спірного договору перевищив свої повноваження на укладення цього договору та не мав правових підстав отримувати кошти за оренду нежитлових приміщень, а відтак незаконно отримував кошти позивача, як співзасновника і бенефіціара ТОВ Спільне Українсько-Американське підприємство "Піцца-Пронто".
5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувався суд
5.1. Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
5.2. Верховний Суд у постанові від 17.01.2023 у справі №910/20309/21 зазначив, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, статтею 287 Господарського процесуального кодексу України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.
5.3. Співзасновник і бенефіціар ТОВ СУАП "Піцца-Пронто" ОСОБА_1 підставою касаційного оскарження зазначила пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що судом апеляційної інстанції застосовано статті 116, 207, 239 Цивільного кодексу України без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у постанові Верховного Суду від 10.10.2019 у справі №904/8902/17, у постанові Верховного Суду України від 01.07.2015 у справі №3-327гс15.
5.4. У справі, що переглядається, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору оренди, укладеного між ТОВ СУАП "Піцца-Пронто" та Фондом комунального майна м. Львова, виходив з наступного.
Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Згідно зі статтями 92, 97 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.
Статтею 98 Цивільного кодексу України передбачено, що загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом.
Відповідно до статті 116 Цивільного кодексу України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі; брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди).
Частиною другою статті 207 Цивільного кодексу України визначено, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Згідно з частиною другою статті 44 Цивільного кодексу УРСР (чинний на момент укладення оспорюваного договору) письмові угоди повинні бути підписані особами, які їх укладають.
Відповідно до статті 239 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє.
Частиною першою статті 62 Цивільного кодексу УРСР (чинний на момент укладення оспорюваного договору) угода, укладена однією особою (представником) від імені другої особи (яку представляють) в силу повноваження, що ґрунтується на довіреності, законі або адміністративному акті, безпосередньо створює, змінює і припиняє цивільні права і обов`язки особи, яку представляють.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що спірний договір від імені ТОВ СУАП "Піцца-Пронто" підписано ОСОБА_1., виконуючи повноваження директора зазначеного товариства на підставі установчих документів.
Разом з тим, звертаючись із позовом про визнання недійсним договору оренди, позивач як співзасновник та бенефіціар товариства мотивувала свої позовні вимоги порушенням корпоративних та майнових прав. Позивач вказував про порушення його права, як співзасновника і бенефіціара ТОВ СУАП "Піцца-Пронто", мотивуючи зазначене тим, що Фонд комунального майна м. Львова, як орган місцевого самоврядування, не будучи власником нежитлового приміщення, що є предметом спірного договору, незаконно отримував кошти позивача як співзасновника і бенефіціара ТОВ СУАП "Піцца-Пронто" за оренду.
Відповідно до частини першої статті 167 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на момент подання позову) корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Таким чином, повноваження органу управління товариства, який діє від імені товариства, не можна ототожнювати з корпоративними правами його учасників, які діяти від імені товариства не мають права.
За договором, укладеним товариством, права та обов`язки набуває таке товариство як сторона договору. При цьому, правовий стан (сукупність прав та обов`язків) безпосередньо учасників товариства жодним чином не змінюється.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність порушення спірним договором корпоративних прав та інтересів позивача, що є самостійною підставою для відмови у позові.
Оскаржуючи постанову суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 зазначила, що судом застосовано положення статей 116, 207, 239 Цивільного кодексу України без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у постанові Верховного Суду від 10.10.2019 у справі №904/8902/17, у постанові Верховного Суду України від 01.07.2015 у справі №3-327гс15 стосовно права учасника (акціонера), який не є стороною укладеного договору, на оскарження договорів, укладених товариством.
Так у справі №904/8902/17 за позовом ТОВ "Галтера" до ПАТ "Авіаційна компанія "Дніпроавіа" про визнання недійсним кредитного договору, розглянутого в межах справи про банкрутство, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що ТОВ "Галтера" має право на звернення до суду із відповідною заявою саме у межах даної справи про банкрутство, а обраний позивачем спосіб захисту своїх прав не суперечить вимогам чинного законодавства.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №910/12787/17 відступила від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 10.10.2019 у справі №904/8902/17, на яку посилається скаржник, зокрема в частині наявності підстав та правомірності задоволення позову про визнання недійсними умов договору, стороною якого позивач не є, без дослідження і встановлення обставин порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача внаслідок укладання оспорюваного договору.
Велика Палата Верховного Суду, висновки якої є обов`язковими при застосуванні норм права відповідно до частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України, в постановах від 08.10.2019 у справі №916/2084/17, від 15.10.2019 у справі №905/2559/17, від 03.12.2019 у справі 904/10956/16, від 07 липня 2020 року у справі № 910/10647/18, від 01.03.2023 у справі №522/22473/15-ц зазначала, що за договором, укладеним товариством, права та обов`язки набуває таке товариство як сторона договору. При цьому, правовий стан (сукупність прав та обов`язків) безпосередньо учасників цього товариства жодним чином не змінюється. Повноваження діяти від імені юридичної особи є можливістю створювати, змінювати, припиняти цивільні права та обов`язки юридичної особи (стаття 239 Цивільного кодексу України). Таке повноваження не належить до корпоративних прав учасника юридичної особи. Таким чином, належним заявником є той, хто звертається за захистом саме свого права. Отже, належним позивачем у подібних справах є юридична особа, права якої порушено, а не її учасник.