ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 листопада 2023 року
м. Київ
cправа № 910/10496/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кролевець О.А. - головуючий, Бакуліна С.В., Баранець О.М.
за участю секретаря судового засідання - Крапивної А.М.
та представників
Позивача: Мешканцев Р.В., Вербицький Я.В.
Відповідача : Овчаренко І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1
на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2023
(головуючий - Барсук М.А., судді Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.)
у справі №910/10496/22
за позовом ОСОБА_1
до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Посольський"
про визнання недійсними та скасування рішень загальних зборів,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Посольський" (далі - ОСББ "Посольський", відповідач) про:
- визнання недійсними та скасування рішень загальних зборів ОСББ "Посольський", які затверджені протоколом загальних зборів №8 (дата проведення загальних зборів 12.05.2019, дата складання протоколу 28.05.2019);
- визнання недійсними та скасування рішень загальних зборів ОСББ "Посольський", які затверджені протоколом загальних зборів №9 (дата проведення загальних зборів 27.08.2019, дата складання протоколу 11.09.2019).
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час організації та проведення загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1, результати яких оформлені протоколами загальних зборів №8 та №9, було допущено численні порушення Статуту ОСББ "Посольський", Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", що є підставою для визнання зборів такими, що не відбулися, а рішення затверджені на цих зборах є такими, що неприйняті та відповідно підлягають визнанню недійсними.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.04.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.07.2023, у задоволені позову відмовлено.
4. Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2023 задоволено заяву відповідача про розподіл судових витрат. Стягнуто з позивача на користь відповідача 3 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката у суді апеляційної інстанції.
5. Приймаючи додаткову постанову апеляційний суд посилався на обґрунтованість заяви відповідача про розподіл витрат на правничу допомогу адвоката та наявність підстав для її задоволення, з урахуванням положень ст.ст. 126, 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення їх доводів
6. Не погоджуючись з висновками апеляційного суду, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати додаткову постанову апеляційного суду та відмовити у задоволенні заяви відповідача про розподіл витрат на правничу допомогу.
7. У касаційній скарзі скаржник посилається на порушення відповідачем строків з надання суду доказів, що підтверджують понесення відповідачем витрат на правничу допомогу. Так, скаржник зазначає, що відповідачем надано суду платіжну інструкцію про сплату таких витрат, тільки 03.08.2023, тобто через 9 днів після проголошення рішення, а не через 5 днів, як передбачено положеннями ст. 126 ГПК України.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
8. Відзиві на касаційну скаргу не подавався.
Позиція Верховного Суду
9. Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та відповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
10. Положеннями ст. 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу.
11. Відповідно до ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
12. Пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
13. Згідно із пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
14. Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
15. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
16. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
17. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
18. За приписами п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
19. Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
20. Відповідно до частини третьої статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
21. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).
22. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено апеляційним судом у відзиві на апеляційну скаргу, відповідачем було визначено, що у зв`язку з поданням відзиву на апеляційну скаргу відповідач несе витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн, такі витрати відповідач просив стягнути з позивача.
23. Згідно із частиною першою статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.
24. Разом з тим чинне процесуальне законодавство також визначило критерії, які необхідно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
25. Відповідно до частин першої, другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
26. Водночас, частиною 3 цієї статті визначено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
27. При цьому, згідно частини 4 вказаної норми розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
28. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).