ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 240/27451/22
адміністративне провадження № К/990/23850/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31.05.2023 (постановлену у складі: головуючого судді Матохнюка Д.Б., суддів: Гонтарука В.М., Білої Л.М.) у справі №240/27451/22 за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Житомирській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу та зустрічним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, визнання протиправними дій,
В С Т А Н О В И В:
31.10.2022 Головне управління ДПС у Житомирській області (далі - позивач за основним позовом, ГУ ДПС у Житомирській області, податковий орган) звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач за основним позовом, ФОП ОСОБА_1, підприємець), в якому просило стягнути з останньої податковий борг у сумі 596 968,47 грн.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 28.11.2022 відкрито провадження у справі №240/27451/22 за вказаним позовом та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Між тим у грудні 2022 року ФОП ОСОБА_1 (далі також - позивач за зустрічним позовом) подала до Житомирського окружного адміністративного суду зустрічний позов до Головного управління ДПС у Житомирській області, в якому просила: визнати протиправними дії податкового органу щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 01.01.2017 по 26.06.2019, результати якої оформлені актом від 06.11.2020 №526/06-30-07-10/ НОМЕР_1 ; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.12.2020 №0017640710, яким позивачу за зустрічним позовом визначено до сплати грошове зобов`язання з військового збору на суму 30 752,61 грн.; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.12.2020 №0017600710, яким визначено до сплати грошове зобов`язання з податку на додану вартість на суму 69 982,00 грн.; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.12.2020 №0017610710, яким визначено до сплати штрафну санкцію у розмірі 1 020,00 грн.; визнати протиправним та скасувати рішення від 14.12.2020 №0017820710 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким позивачці за зустрічним позовом визначені штрафні санкції у розмірі 1 884,54 грн. та нараховану пеню в сумі 394,08 грн.; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.12.2020 №0017680710, яким збільшено грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 369 031,13 грн.; рішення від 14.12.2020 №0017670710 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 55 439,43 грн.; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.12.2020 №0017630710, яким визначені до сплати штрафні санкції у розмірі 340,00 грн.; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.12.2020 №0017650710, яким визначені до сплати штрафні санкції у розмірі 150,30 грн.; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.12.2020 №0017660710, яким визначені до сплати штрафні санкції у розмірі 680,00 грн.; вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14.12.2020 №0017700710 на суму недоїмки по єдиному внеску 273 177,85 грн.
Суд ухвалою від 23.01.2023 даний зустрічний позов прийняв до розгляду, об`єднавши вимоги за останнім в одне провадження із первісним позовом, а справу призначив до розгляду у підготовчому засіданні за правилами загального позовного провадження.
Надалі суд першої інстанції за результатами проведеного підготовчого засідання повернув ФОП ОСОБА_1 її зустрічний позов в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування рішень про застосування штрафних санкцій від 14.12.2020 за №0017820710 і №0017670710, а також вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 14.12.2020 №0017700710, про що постановив відповідну ухвалу від 08.02.2023.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 15.02.2023 позов Головного управління ДПС у Житомирській області задоволено; вирішено стягнути з ФОП ОСОБА_1 на користь держави в особі податкового органу податкову заборгованість у розмірі 596 968,47 грн.; у задоволенні ж зустрічного позову відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ФОП ОСОБА_1 у березні 2023 року подала до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15.02.2023 та прийняти нове рішення - про відмову в задоволенні основного позову та водночас про задоволення вимог зустрічного позову. До цієї апеляційної скарги остання долучила платіжний документ про сплату судового збору в сумі 10 449,83 грн.
Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 27.04.2023 вказану апеляційну скаргу залишив без руху у зв`язку із недоданням до неї документу про сплату судового збору у належному розмірі (а саме в сумі 25 474,58 грн.), із наданням скаржнику десятиденного строку на усунення недоліків такої скарги шляхом подання документу про сплату судового збору в сумі 15 034,55 грн. Копію вказаної ухвали суд апеляційної інстанції надіслав скаржнику на адресу його електронної пошти разом із супровідним листом від 01.05.2023 вих. №240/27451/22/20628/2023.
10.05.2023 ФОП ОСОБА_1 відправила Сьомому апеляційному адміністративному суду клопотання про зменшення розміру судового збору, в якому просила зменшити їй розмір судового збору, що підлягає сплаті за поданою апеляційною скаргою, до 10 449,83 грн. До свого клопотання остання додала ряд документів, серед них відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків за період з 1-го по 4-тий квартали 2022 року, індивідуальні відомості про ОСОБА_1 з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за формою ОК-5.
Однак Сьомий апеляційний адміністративний суд постановив ухвалу від 31.05.2023, якою, відмовивши заявнику у задоволенні клопотання з питання зменшення розміру судового збору, повернув апеляційну скаргу особі, що її подала, на підставі пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Мотивуючи вказану ухвалу, суд апеляційної інстанції зауважив, що звільнення від сплати судового збору, є дискреційним правом, а не обов`язком суду, можливість реалізації якого пов`язується з майновим станом особи. Тобто, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. При цьому сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя. Тобто, надання особою, яка подає апеляційну скаргу, відповідно до частини п`ятої статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України документа про сплату судового збору є одним із процесуальних обов`язків учасників справи. У даному випадку скаржнику в ухвалі Сьомого апеляційного адміністративного суду про залишення апеляційної скарги без руху був встановлений строк, упродовж якого йому необхідно було усунути зазначений недолік, а саме подати документ про сплату судового збору у зазначеній сумі коштів. Отже, оскільки вимоги ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху підприємцем не виконані, Сьомий апеляційний адміністративний суд дійшов до висновку про повернення апеляційної скарги.
Не погоджуючись із ухвалою суду апеляційної інстанції від 31.05.2023, ФОП ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просила таке судове рішення скасувати й направити справу до цього ж суду для продовження розгляду, вказуючи, що, подаючи клопотання про зменшення судового збору, вона очікувала його задоволення судом, а відтак й не сплачувала судовий збір; вважає, що суд всупереч вимог процесуального законодавства у зазначеній ухвалі не навів мотивів, з яких виходив суд при оцінці поданих разом із клопотанням доказів.
Головне управління ДПС у Житомирській області своїм правом на подання письмового відзиву на касаційну скаргу не скористалося.
Перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судом апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.
Згідно із частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Пунктом 6 частини третьої статті 2 КАС України встановлено, що забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства.
Відповідно до частини першої статті 293 КАС України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
За змістом пункту 1 частини п`ятої статті 296 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.
Виходячи з приписів частини другої статті 298 КАС України, до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, які передбачають в такому випадку залишення її без руху із наданням строку для усунення недоліків.