ОКРЕМА ДУМКА
судді Великої Палати Верховного Суду Желєзного І. В.
щодо справи № 990/124/22 (провадження № 11-151заі23) за позовом ОСОБА_1 до Етичної ради про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити дії
Короткий виклад історії справи
У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Етичної ради, у якому просила визнати протиправним і скасувати рішення Етичної ради від 23 червня 2022 року № 15 "Про невідповідність кандидата на посаду члена Вищої ради правосуддя ОСОБА_1 критеріям професійної етики та доброчесності для зайняття посади члена Вищої ради правосуддя" і зобов`язати відповідача переглянути це рішення.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 09 травня 2023 року відкрив провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Етичної ради про визнання протиправним та зобов`язання переглянути рішення від 23 червня 2022 року № 15.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 11 вересня 2023 року: відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду; визнав неповажними причини пропущення строку звернення до адміністративного суду ОСОБА_1 ; позовну заяву ОСОБА_1 залишив без розгляду.
Судове рішення мотивовано тим, що позовні вимоги ОСОБА_1 стосуються питання прийняття на публічну службу - розгляду кандидатури на посаду члена Вищої ради правосуддя (далі - ВРП), скасування рішення, яким визнано її кандидатуру невідповідною критеріям професійної етики та доброчесності для зайняття посади члена ВРП. Відповідно, строк звернення до суду у спірних правовідносинах встановлено частиною п`ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) - один місяць.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що з позовною заявою ОСОБА_1 звернулась 18 серпня 2022 року - з пропуском місячного строку звернення до суду, встановленого частиною п`ятою статті 122 КАС України. Крім того, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду також виснував, що вказані позивачкою обставини не свідчать про відсутність у неї можливості звернутись до суду за захистом своїх прав у межах строків, визначених КАС України, а тому у задоволенні клопотання про поновлення строку звернення до суду слід відмовити та визнати вказані нею причини пропущення процесуального строку неповажними.
Не погодившись із указаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, на обґрунтування якої зазначила, що вважає її незаконною, необґрунтованою і такою, що порушує норми процесуального та матеріального права, ігнорує чинну практику Верховного Суду та водночас спотворює суть тих рішень Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) та Верховного Суду, висновки у яких колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду застосувала для підкріплення власної позиції.
На думку скаржниці, абсолютно неправомірним є застосування судом частини третьої статті 123 КАС України, позаяк колегією суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду не було виявлено факт пропуску позивачкою строку звернення до адміністративного суду після відкриття провадження в адміністративній справі. Крім того, позивачка не подала заяв про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, які раніше ще не були розглянуті та оцінені тим самим складом суду.
Скаржниця зазначила, що тривалість пропуску строку звернення до суду з позовом, якщо він мав місце, не є значною. На своє звернення від 28 червня 2022 року з проханням переглянути оскаржуване рішення тільки 04 серпня 2022 року ОСОБА_1 отримала підписану головою Етичної ради відповідь із відмовою, а вже 18 серпня 2022 року - у день, коли надійшла відповідь на запит позивачки від 05 серпня 2022 року, нею був надісланий позов до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
На переконання скаржниці, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду проявила надмірний формалізм і невиправдану суворість у дотриманні часових обмежень, а також цілковите ігнорування головних аргументів позивача, що рівнозначне відмові ОСОБА_1 з надуманих причин у доступі до правосуддя.
У зв`язку з викладеним скаржниця просить скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції, а справу передати до Верховного Суду як суду першої інстанції для продовження розгляду.
Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 04 жовтня 2023 року відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1, а ухвалою від 01 листопада 2023 року призначила справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику її учасників на підставі частини третьої статті 311 КАС України, оскільки в цій справі предметом апеляційного перегляду є ухвала про залишення позовної заяви без розгляду, відтак Велика Палата Верховного Суду в межах поданої апеляційної скарги лише перевіряє правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, а також ураховуючи те, що зібраних у справі матеріалів достатньо для її розгляду.
Суть постанови Великої Палати Верховного Суду
Велика Палата Верховного Суду постановою від 23 листопада 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнила частково, ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11 вересня 2023 року скасувала, а провадження у справі закрила.
Велика Палата Верховного Суду зазначила, що:
- Етична рада є допоміжним органом, який лише сприяє суб`єктам обрання (призначення) членів ВРП у встановленні відповідності кандидатана цю посаду критеріям професійної етики та доброчесності, не маючи при цьому повноважень ухвалювати остаточне рішення щодо призначення на цю посаду або звільнення з неї;
- остаточні рішення, які створюють правові наслідки для кандидатів на посаду члена ВРП, ухвалюються саме за результатами голосування з`їзду суддів України, з`їзду адвокатів України, всеукраїнської конференції прокурорів, з`їзду представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ, Верховною радою України (далі - ВРУ) (щодо обрання членів ВРП), а також Президентом України (щодо їх призначення);
- висновки Етичної ради щодо відповідності або невідповідності кандидатана посаду члена ВРП критеріям професійної етики та доброчесності самі по собі не мають наслідком обрання / призначення на відповідну посаду, а є лише однією з умов для розгляду цих питань компетентним органом (етапом у процедурі обрання / призначення члена ВРП), тобто не зумовлюють самостійних правових наслідків, а відтак не можуть бути самостійним предметом судового розгляду.
Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що спір з Етичною радою з приводу оскарження її рішень, дій або бездіяльності (крім як щодо оцінювання членів ВРП), зокрема оскарження висновку щодо відповідності кандидата на посаду члена ВРП критеріям професійної етики та доброчесності, а також списку кандидатів, рекомендованих для обрання на цю посаду, не належить до юрисдикції судів України (у тому числі його не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства), а Етична рада у таких правовідносинах не є суб`єктом владних повноважень, який може бути відповідачем. Водночас до предметної юрисдикції адміністративного суду належать спори щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності Етичної ради у зв`язку з оцінюванням нею членів ВРП, як це визначено пунктом 5 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України від 14 липня 2021 року № 1635-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя та діяльності дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя" (далі - Закон № 1635-IX)і пунктом 3 розділу VII "Перехідні положення" КАС України у редакції Закону № 1635-IX.
При цьому Велика Палата Верховного Суду зауважила, що оцінка відповідності позивачки критеріям професійної етики та доброчесності здійснювалась виключно як кандидата на посаду члена ВРП в рамках конкурсної процедури. У її межах Етична рада тільки складає висновок щодо відповідності кожного кандидата критеріям професійної етики та доброчесності, а також список кандидатів, рекомендованих для обрання на посаду члена ВРП. Таке складання не є виконанням публічно-владних управлінських функцій щодо кандидатів.
Підстави і мотиви для висловлення окремої думки
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.
Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Частиною першою статті 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.