У х в а л а
22 листопада2023 року
м. Київ
Справа № 447/3172/22
Провадження № 14-157зц23
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Мартєва С. Ю.,
суддів Банаська О. О., Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Кишакевича Л. Ю., Кравченка С. І., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Ткача І. В., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А.,
перевіривши заяву ОСОБА_1 про постановлення окремої ухвали щодо судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Тітова Максима Юрійовича у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської обласної прокуратури про відшкодування моральної шкоди,
УСТАНОВИЛА:
У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Львівської обласної прокуратури про відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою від 29 грудня 2022 року Миколаївський районний суд Львівської області позов ОСОБА_1 залишив без руху та надав строк для усунення його недоліку, а саме запропоновав заявнику сплатити судовий збір за подання позову.
Ухвалою від 25 січня 2023 року Миколаївський районний суд Львівської області позов ОСОБА_1 повернув з підстав несплати судового збору.
Ухвалою від 09 травня 2023 року Львівський апеляційний суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 29 грудня 2022 рокузалишив без руху за пропуском строку на апеляційне оскарження.
Ухвалою від 13 липня 2023 року Львівський апеляційний суд заяву ОСОБА_1 про відкликання апеляційної скарги на ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 29 грудня 2022 року задовольнив та повернув апеляційну скаргу заявнику.
У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Великої Палати Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 29 грудня 2022 року, ухвали Львівського апеляційного суду від 09 травня 2023 року та від 13 липня 2023 року, а також просив постановити окремі ухвали щодо суддів Львівського апеляційного суду Крайник Н. П., Левика Я. А., Шандри М. М. та судді Миколаївського районного суду Львівської області Головатого А. П.
Ухвалою від 31 серпня 2023 року Велика Палата Верховного Суду передала касаційну скаргу ОСОБА_1 до Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду для вирішення питання про її прийняття.
Ухвалою від 27 вересня 2023 року Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду у складі судді-доповідача Тітова М. Ю. визнав підстави для поновлення процесуального строку на касаційне оскарження ухвали Львівського апеляційного суду від 13 липня 2023 року за клопотанням ОСОБА_1 неповажними. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишив без руху.
У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Великої Палати Верховного Суду із заявою про постановлення окремої ухвали щодо судді Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду Тітова М. Ю. у зв`язку із неповним з`ясуванням фактичних обставин справи щодо отримання заявником копії оскарженої ухвали.
Велика Палата Верхового Суду вважає, що у прийнятті заяви необхідно відмовити та повернути її заявнику.
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (частина четверта статті 10 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)).
Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов`язків цивільного характеру.
Фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу існування суду, але й на дотримання таким судом норм, які регулюють його діяльність. Термін "суд, встановлений законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів" (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (Sokurenko and Strygun v. Ukraine), заяви № 29458/04 і № 29465/04,§ 24).
Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України (частина друга статті 6 Конституції України). Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України (частина друга статті 19 Конституції України).
Провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).
Суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу. Суд вищої інстанції може постановити окрему ухвалу в разі допущення судом нижчої інстанції порушення норм матеріального або процесуального права, незалежно від того, чи є такі порушення підставою для скасування або зміни судового рішення. Такі самі повноваження має Велика Палата Верховного Суду щодо питань передачі справ на розгляд Великої Палати Верховного Суду (частина перша та десята статті 262 ЦПК України).